Нервова система Нервная система

Міністерство освіти України Львівський державний університет імені І.Франка Факультет Педагогічний коледж ЛЕКЦІЯ на тему: «НЕРВОВА СИСТЕМА» Виконала ст. гр.

Міністерство освіти України

Львівський державний університет імені І.Франка

Факультет Педагогічний коледж

ЛЕКЦІЯ

на тему: «НЕРВОВА СИСТЕМА»

Виконала ст. гр.

Задорожна З.В.

Львів, 2001

ПЛАН

1. Еволюція нервової системи

а) загальний план будови і функцій нервової системи;

б) основна форма діяльності нервової системи.

2. Загальна характеристика

а) вища нервова діяльність;

б) вища нервова діяльність людини.

3. Класифікація нервової системи.

4. Нейронна теорія будови нервової системи.

5. Рефлекторна теорія діяльності нервової системи.

1. Еволюція нервової системи

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле, забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем. У цілому функції нервової системи полягають в інтеграції цілісного організму (включаючи координацію та регуляцію функцій усіх його органів) та доцільній реакції на зовнішні впливи. До її складу входять нерви, нервові вузли та сплетіння, головний та спиннний мозок, а також органи чуття. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина – нейрон, що складається з тіла, кількох коротких відростків (дендрити) та одного довгого (аксон). За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: рецепторні (або чутливі), вставні, рухові.

Уперше нервова система з’являється у примітивних багатоклітинних тварин (кишковопорожнинні). Зірчасті нейрони, зв’язані один з одним відростками, рівномірно розподілені в зовнішньому (ектодермальному) шарі, утворюють так званий дифузний тип нервової системи. З підвищенням рівня організації у філогенезі тварин відбувалася концентрація нейронів у певних частинах тіла, звичайно біля спеціалізованих органів чуття, головним чином у передньому кінці тіла. Першим етапом цього процесу стало формування системи поздовжніх нервових стовбурів або тяжів, в яких розміщуються тіла нейронів та деякі їх відростки. Інші відростки нейронів утворюють кільцеві перемички, що зв’язують нервові стовбури один з одним, і нерви, що відходять до різних органів. У передній частині тіла тварин поздовжні нервові стовбури зв’язані між собою навкологлотковим нервовим кільцем. Тут же відбувається скупчення нервових клітин – утворення головних або мозкових нервових вузлів. Такому рівню організації відповідає нервовій системі плоских і круглих червів. Подальша концентрація елементів нервової системи призвела до розташування нейронів в окремих нервових вузлах (гангліях), зв’язаних між собою поздовжніми і поперечними перемичками, утвореними відростками нервових клітин. Нервові вузли можуть бути розташованими в різних відділах тіла.

Нервова система хордових у багатьох відношеннях відрізняється від будови НС безхребетних тварин. У вищих хордових, в тому числі і в людини, нервова система умовно поділяється на центральну нервову систему, в якій виділяють спинний і головний мозок, і периферичну, до складу якої входять 10-12 пар черепно-мозкових та 31 пара спинномозкових нервів. Функціонально вся нервова система поділяється на соматичну (іннервує скелетні м’язи та органи чуття) і вегетативну (регулює обмінні процеси, роботу внутрішніх органів та центральної нервової системи). Вегетативна нервова система поділяється на симпатичну та парасимпатичну, дія яких на один і той самий орган протилежна. Дві частини вегетативної нервової системи здійснюють тонку регуляцію фізіологічних процесів, забезпечуючи своєчасну реакцію організмів на зміну умов середовища.

Основна форма діяльності нервової системи – рефлекс, тобто реакція-відповідь організму на будь-який сигнал, що поступає із зовнішнього середовища або від внутрішніх органів. Шлях, по якому проходять нервові імпульси, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п’яти частин: рецептора (сприймання подразнення і перетворення його на нервові імпульси), чутливого шляху (надходять імпульси по чутливих нейронах до центральної нервової системи), ділянки центральної нервової системи, рухового шляху (передача імпульсів від ділянки центральної нервової системи до робочого органа) і робочого органа (м’язи, залози та ін.). До складу більшості рефлекторних дуг входять також вставні нейрони, що містяться як у спинному, так і в головному мозку. Рефлекси людини різноманітні.

Нервова система обумовлює діяльність людини не тільки як біологічної істоти, але і як соціальної. За допомогою психічних процесів – навчання, пам’яті, мислення, в основі яких лежить діяльність нервової системи, людина не тільки пізнає світ, а й активно змінює його.

2. Загальна характеристика

Вища нервова діяльність – це сукупність умовних і безумовних рефлексів, що забезпечують найдосконаліші взаємозв’язки тварин і людини з навколишнім середовищем. Вища нервова діяльність здійснюється за участю вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку, підкірки).

Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних. Вища нервова діяльність здійснюється за рахунок двох нервових процесів – збудження і гальмування. Під час дії умовних і безумовних подразників ці процеси виникають у корі мозку, де вони можуть поширюватися або концентруватися в обмеженій ділянці. Формування і характер вищої нервової діяльності різних тварин і людини залежить від типу їхньої нервової системи. Основою пристосувань організмів до умов існування є здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і гальмувати старі.

У тварин вища нервова діяльність проявляється на основі першої сигнальної системи. Перша сигнальна система – це система, яка через рецептори сприймає безпосередні, конкретні подразники (сигнали) зовнішнього світу – предмети або явища.

Вища нервова діяльність людини сформувалась у процесі праці і соціальних відносин, і тому вона проявляється на основі як пеершої, так і другої сигнальних систем. У людини перша сигнальна система забезпечує матеріальну основу для відчуттів, уявлень, вражень, сприйняття оточуючого природного та суспільного довкілля, що є основою для конкретного мислення. Друга сигнальна система є тільки у людини; вона виникла в процесі колективної трудової діяльності і пов’язана з функцією мови. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і слово у даному випадку виступає як принципово новий подразник - сигнал сигналів. Для людської мови характерний дуже високий ступінь узагальнення. Людини узагальнює не тільки поняття про предмети, їхні властивості й ознаки, про явища природи, а й свої відчуття, почуття, переживання. Словесне мислення дає їй змогу абстрагуватися від конкретних обставин дійсності. Мова людини стає засобом абстрактного мислення і визначає поведінку людей. Усна і писемна мова, а також пам’ять (комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та відтворення індивідуального досвіду) допомагають людині ознайомитись з досвідом інших індивідуалів, соціально-історичним досвідом людства, що забезпечує наступність поколінь та безперервність у розвитку науки, техніки і культури.

3. Класифікація нервової системи.

Існує дві основні класифікації нервової системи:

I. За топографією:

1. Центральна нервова система – Systema nervosum centrale – це спинний мозок і головний мозок.

2. Периферична нервова система - Systema nervosum periphericum –це спинномозкові нерви (31 пара) і черепні нерви (12 пар).

II. За функцією:

1. Соматична нервова система - Systema nervosum somaticum – виконує рухові (моторні) та чутливі (сенсорні) функції, зв’язує організм із зовнішнім середовищем.

2. Вегетативна нервова система - Systema nervosum autonomicum –виконує обмінні функції, відповідає за внутрішнє середовище організму (гомеостаз).

Вегетативна нервова система поділяється на дві частини: симпатичну і парасимпатичну.

4. Нейронна теорія будови нервової системи.

Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина – нейрон-нейроцит.

Нейрон – клітина, яка складається з тіла і відростків. Тіло – сіра речовина, відростки – біла речовина. Відростки мають нервові закінчення.

Види нервових закінчень:

1) рецептор – нервове закінчення, яке сприймає подразнення;

2) ефектор – нервове закінчення, яке перетворює імпульс в дію (скорочує м’яз);

3) синапс – контакт, нервове закінчення, через яке передається інформація.

Види відростків нервових клітин:

1) дендрид – відросток, по якому інформація передається до тіла клітини;

2) аксон – відросток, по якому інформація іде від тіла клітини.

Типи нейронів:

1) протонейрон – чутливий нейрон, сенсорний, рецепторний, вузловий (гангліонарний), аферентний, псевдоуніполярний. Протонейрон завжди знаходиться у периферичній нервовій системі. Протонейрон – перший нейрон, який одержує інформацію;

2) мотонейрон – руховий нейрон, моторний, ефекторний, еферентний.

Мотонейрон переважно знаходиться у центральній нервовій системі.

3) Дейтеронейрон (інтернейрон) – вставний нейрон, проміжний, асоціативний; знаходиться у центральній нервовій системі .

5. Рефлекторна теорія діяльності нервової системи.

З викладеного вище випливає, що кожний нейрон виконує тільки одну, спецефічну для нього функцію (чутливий - сприймає інформацію, вставний – передає цю інформацію, руховий – виконує відповідь на подразнення). Для того, щоб нервова система працювала, необхідна сукупність принаймні двох типів нейронів (протонейрона, який сприймає інформацію і мотонейрона, який відповідає на цю інформацію). Така сукупність нейронів, які сприймають інформацію і здійснюють відповідь на подразнення називається рефлекторною дугою. Отже, функціональною одиницею нервової системи є рефлекторна дуга. Рефлекторна дуга – це шлях рефлексу (рухової відповіді на подразненя, яка здійснюється при участі центральної нервової системи).

Використана література:

1. Біологія: Посібник для вступників до вузів/М.Є.Кучеренко, П.Г.Балан, Ю.Г.Вервес та ін. – К.: Либідь, 1994.-336с.

2. Матущук-Вацеба Л.Р. Навч.-метод.посібник.-Львів: Поклик сумління, 1997.-269с.

3. Страшнюк Н., Міщук Н. Біологія. 11 клас. Випускний екзамен.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 128с.