Лікування хворих з гнійними ускладненнями після ендопротезування мало гарні результати, які оцінені нами за трьохбальною системою:
• добрі – ліквідація гнійного процесу, відсутність рецидивів запалення та повна безболісна опорна функція кінцівки (або покращення опори кінцівки, порівняно зі станом до ендопротезування);
• задовільні – ліквідація запального процесу, або тривала ремісія остеомієлітичного процесу, відновлена опорна функція кінцівки, яка вимагає користування при ходьбі додатковою опорою;
• незадовільні – гнійно-некротичний процес не ліквідований, кінцівка не опорна.
При лікуванні хворих першої групи отримали: 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних та 4,7 % незадовільних результатів. В другій групі добрі результати склали 74,1 %, задовільні 22,2 %, а незадовільні 3,7 %.Летальність з приводу даного ускладнення, при трирічному спостереженні, склала 4,3 %.
ВИСНОВКИ
В роботі, на основі клініко-рентгенологічних, мікробіологічних, імунологічних та статистичних досліджень, шляхом систематизації та аналізу факторів ризику, розробки алгоритму діагностики, удосконалення комплексного лікування вирішено актуальне завдання ортопедії: покращити результати лікування хворих з гнійними ускладненнями після ендопротезування кульшового та колінного суглобів.
1. Проведений аналіз клініко-анамнестичних даних свідчить про наявність факторів ризику нагноєння у всіх пацієнтів, яким була виконана операція ендопротезування суглоба. Більшість (76 %) пацієнтів мали хронічні запальні захворювання внутрішніх органів, два або більше хірургічних втручання на суглобі; нестабільність компонентів ендопротезу. Між цими факторами та віком хворого (65 років або більше), статтю (жіноча) і основним захворюванням суглоба (остеоартроз) визначена статистична достовірність.
2. У хворих з гнійними ускладненнями ендопротезування виділено ідентичні за видом мікроорганізми, серед яких домінує грам позитивна мікрофлора (у 78,6 %), частіше стафілокок (у 66,7 %). Найбільш цінним операційним матеріалом для об’єктивної етіологічної діагностики парапротезної інфекції є кісткова тканина. Високий рівень антитіл до S.aureus та S.pyogenes одночасно з реакцією на С-РБ має діагностичну інформативність при доопераційному виявленні парапротезної інфекції та післяопераційного моніторингу.
3. Основний захист проти інфекційних збудників гнійно-запального процесу у досліджуваної групи хворих відбувається через гуморальну ланку імунітету, про що свідчить зростання кількості імуноглобулінів класів А, М та G (на 15-60 %) на фоні високих рівнів циркулюючих імунних комплексів (в 2-2,5 рази). Відсутність тенденції до їх нормалізації може свідчити про вірогідність рецидиву гнійного процесу.
4. Найбільш важливим та доцільним у вирішенні проблеми гнійних ускладнень ендопротезування є рання (до 2-3 тижнів) активна діагностика запального процесу. На підставі клінічних спостережень встановлено цінність лабораторних методів діагностики гнійно-запального процесу. Виходячи з цього, в розробленому алгоритмі ранньої діагностики вирішальне значення мають дані рентгенологічних, ультрасонографічних та мікробіологічних досліджень. Практичне застосування розробленого алгоритму ранньої діагностики створює передумови як для збереження імплантату, так і для реендопротезування після його видалення.
5. Ефективна санація гнійно-запального осередку із збереженням ендопротезу суглоба, за нашими даними, найбільш вірогідна лише в перші 1-3 тижні з моменту появи ознак запалення, а також за умови адекватної антибактеріальної та інших заходів консервативної терапії. Довготривале існування активного гнійно-некротичного процесу в області ендопротезованого суглоба передбачає видалення усіх компонентів ендопротезу та цементу.
6. Застосована та впроваджена нами хірургічна санація осередку, консервативна терапія та комплекс реабілітаційних заходів дали можливість отримати 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних та 4,7 % незадовільних результатів у хворих з нагноєнням в ендопротезованому кульшовому суглобі та відповідно 74,1 % добрих, 22,2 % задовільних та 3,7 % незадовільних – з нагноєнням в колінному суглобі.
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Грицай М.П., Ліненко О.М., Колов Г.Б. Гнійні ускладнення після ендопротезування кульшового та колінного суглобів // Матеріали Пленуму асоціації ортопедів-травматологів України 23-24 вересня 2004 р. Київ-Вінниця. – С. 33-36. Автор брав участь у проведенні ретроспективного аналізу історій хвороб.
2. Ліненко О.М., Колов Г.Б. Гнійні ускладнення після ендопротезування кульшового та колінного суглобів. Літературний огляд // Літопис травматології та ортопедії. – 2005. - №1-2. – С.128-130. Автором виконано детальний огляд літературних джерел з проблеми гнійних ускладнень після ендопротезування.
3. Грицай М.П., Колов Г.Б. Ранні гнійні ускладнення після ендопротезування кульшового та колінного суглобів // Клінічна хірургія. – 2006. -№ 11-12. – С.55. Проводив ретроспективний аналіз лікування та систематизацію отриманих даних.
4. Колов Г.Б. Предиктори виникнення гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів // Biomedical and biosocial antropology.- 2006.- №7. – С. 134-139.
5. Радченко Д.П., Шароєвська Ю.Д., Сулима О.М., Колов Г.Б. Рентгенологічна семіотика порушень співвідношень та нестабільності компонентів ендопротеза після тотального ендопротезування кульшового суглоба // Променева діагностика, променева терапія. – 2007.- № 2 – С. 31-34. Автор деталізував та уточнив значення нестабільності компонентів ендопротезу після ендопротезування кульшового суглоба.
6. Грицай М.П., Рой І.В., Ліненко О.М., Колов Г.Б. Реабілітація хворих з гнійними ускладненнями після ендопротезування кульшового та колінного суглобів // Вісник травматології, ортопедії та протезування – 2007.- № 3 – С. 38-41.
Автор систематизував матеріал та розробив систему реабілітаційних заходів.
7. Грицай М.П., Ліненко О.М., Колов Г.Б. Спосіб скелетного витягування нижньої кінцівки. Деклараційний патент України на корисну модель №25339 від 10.08.2007. Промислова власність. – Бюл.№12. – 2007.
8. Грицай М.П., Ліненко О.М., Колов Г.Б. Діагностика та лікування інфекційних ускладнень після ендопротезування колінних суглобів // Вісник травматології, ортопедії та протезування – 2007.- № 4 – С. 20-26. Автор проводив аналіз клінічного матеріалу.
9. Грицай Н.П., Линенко А.Н., Печерский А.Г., Колов Г.Б.Особенности диагностики гнойных осложнений после эндопротезированиятазобедренного сустава // материалы конференции ортопедов-травматологов Азербайджана с международным участием 25-26 травня 2007 р. Баку – ; С. 173. Автор провів аналіз та статистичну обробку матеріалу.
АНОТАЦІЯ
Колов Г.Б. Діагностика та лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМН України», Київ 2008.
Дисертаційна робота присвячена актуальній темі – оптимізації лікування хворих з інфекційними ускладненнями після ендопротезування суглобів. Уточнено та систематизовано фактори ризику виникнення гнійного запалення в ділянці ендопротеза. На підставі клінічних спостережень (91 хворий: 64 – після ендопротезування кульшових суглобів та 27 – колінних) встановлено цінність клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, мікробіологічних, серологічних та імунологічних методів діагностики гнійно-запального процесу. Виходячи з цього, автором розроблено алгоритм ранньої діагностики гнійного запалення після ендопротезування.
При мікробіологічному дослідженні встановленоперевагу грампозитивної мікрофлори (у 78,6 %), частіше стафілокока (у 66,7 %). На основі серологічного дослідження доведено, що високий рівень антитіл до S.aureus та S.pyogenes одночасно з реакцією на С-РБ має діагностичну інформативність при доопераційному виявленні парапротезної інфекції та післяопераційного моніторингу.
Виявлено, що основний захист проти інфекційних збудників гнійно-запального процесу у досліджуваної групи хворих відбувається через гуморальну ланку імунітету, про що свідчить зростання кількості імуноглобулінів класів А, М та G на фоні високих рівнів циркулюючих імунних комплексів.
Удосконалено та впроваджено комплексне лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів, яке складається з передопераційної підготовки, хірургічної санації осередку, консервативної терапії та комплексу реабілітаційних заходів. Впровадження запропонованих заходів дало можливість отримати 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних та 4,7 % незадовільних результатів у хворих з нагноєнням в кульшовому суглобі та відповідно 74,1 % добрих, 22,2 % задовільних та 3,7 % незадовільних – з нагноєнням в колінному суглобі.
Ключові слова: інфекційні ускладнення, ендопротезування, кульшовий та колінний суглоб.
АННОТАЦИЯ
Колов Г.Б. Диагностика и лечение гнойных осложнений после эндопротезирования тазобедренного и коленного суставов.– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 – травматология и ортопедия. ГУ «Институт травматологии и ортопедии АМН Украины», Киев 2008.
Диссертация посвящена актуальной теме – оптимизации лечения больных с гнойными осложнениями после эндопротезирования суставов.