Посередницькі послуги банк надає клієнтам по операціях з цінними паперами при наданні їм кредитів. Він може виступати посередником між емітентами цінних паперів на вторинному ринку за рахунок і за дорученням клієнта. Емітентами виступають інші банки, підприємства, які бажають розповсюдити свої цінні папери, а інвесторами - громадяни, юридичні особи, які купують цінні папери емітентів. Контрагентами банку при купівлі-продажу їм же цінних паперів на вторинному ринку є: клієнт, який дає розпорядження, або третя особа, з якою укладають договір купівлі-продажу на виконання вказівок клієнта.
Посередником в одержанні кредиту банк виступає тоді, коли не може задовольнити заявку цього клієнта в кредиті, якщо сума його перевищує ліміт кредитування або якщо запропоновані клієнтом умови кредиту не збігаються з кредитною політикою банку. Посередницька послуга банку н цьому разі полягає в тому, що він на прохання клієнта одержує для нього кредит в іншому банку і надає цей кредит йому за більш високу плату, ніж сам сплатив за нього. Маржа банку при цьому визначається як різниця між сплаченими відсотками за кредитний ресурс іншому банку і отриманими від клієнта за наданий йому кредит.
Консультативні, інформаційні та інші послу ш комерційного банку передбачають:
· надання допомоги підприємствам на їх прохання у налагодженні обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів;
· маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів та інших організацій через мережу банків, розвиток банківських послуг і взаємовідносин банку з біржами та ін.);
· консультативні послуги з нормативних документів у проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, складанні документації з фінансування капітальних витрат;
· аудиторські та інші послуги за проханням клієнтів або інших організацій з питань, які є компетенцією комерційного банку.
Трастові операції банку також є об'єктами контролю. Під трастовими, або довірчими, розуміють послуги банку щодо управління майном та інші послуги за дорученням в інтересах клієнта на правах довіреної особи. Банки на комісійних засадах здійснюють за дорученням клієнтів операції, пов'язані, наприклад, з одержанням коштів із основного рахунку або зберіганням цінностей.
Банк як довірена особа на основі укладеного договору діє від імені свого довірителя і в його інтересах, виступає розпорядником майна, включаючи залишки коштів на банківських рахунках. Банк зобов'язується розпоряджатися майном на користь особи, яка його одержує, якою може бути сам довіритель або третя особа. Умови договору можуть передбачати розпорядження майном заповідача на користь спадкоємців, приймання цінностей для зберігання, управління майном як опіка над неповнолітньою особою та ін.
Трастові операції банки можуть здійснювати для фізичних осіб, фірм, корпорацій, благодійних фондів, навчальних закладів, різних організацій. Для фізичних осіб вони виконують трастові операції щодо розпорядження майном клієнта за заповітом, спеціальною угодою, виконання функцій депозитарій - зберігання цінних паперів, консультації і рекомендації з питань купівлі-продажу цінних паперів, нерухомості тощо. Крім того, банки можуть надавати агентські послуги з передаванням права власності щодо акцій і облігацій, реєстрації акцій, що надходять на біржу, тощо.
Банки здійснюють платіжні функції, наприклад погашення облігацій, виплату дивідендів акціонерам, довірче управління майном та ін.
За виконання всіх видів трастівських послуг банки отримують від клієнтів комісійну винагороду, яка встановлюється диференційовано за кожний окремий вид послуг.
Завданням аудиту маркетингової діяльності банку є визначення правомочності надання послуг, пов'язаних із цією діяльністю, обґрунтованості вартості їх, вигідності для банку і корисності для клієнта. При цьому застосовуються розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми.
Господарська діяльність банку як об'єкт аудиту включає доцільність використання інтелектуальних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у забезпеченні виконання функцій банку, визначених законодавчими актами про банки і банківську діяльність. При цьому застосовуються органолептичні, розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми контролю та аудиту.
Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Потреба в цьому зумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні вклади від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, досліджує додержання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.
Внутрішній контроль (аудит) банку перевіряють у процесі проведення зовнішнього аудиторського контролю. Завдання перевірки - встановити, наскільки досконалим є внутрішній контроль (аудит) банку, щоб надійно захистити його вкладників від неповернення коштів, ризиків, правопорушень у зберіганні грошової готівки, зловживань з цінними паперами та ін.
Бухгалтерський облік і звітність банку як об'єкт контролю підлягають аудиту з метою встановлення достовірності відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які с основним документально достовірним джерелом інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансове становище банку, розрахунки з бюджетом щодо сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та інші показники його діяльності. Оскільки згідно з чинним законодавством баланс і бухгалтерська (фінансова) річна звітність банків підлягають обов'язковому аудиторському підтвердженню, то аудитори повинні використовувати міжнародні і національні стандарти аудиту, нормативні документи НБУ, щоб запобігти хибним висновкам у оцінці їхньої діяльності.
Отже, контроль та аудит балку спрямовані на комплексне і всебічне дослідження його діяльності з метою активізації її до зростання прибутковості, запобігання правопорушенням та збиткам клієнтів, населення, а також засновників і акціонерів.