Смекни!
smekni.com

Вплив фінансової глобалізації на економіку України (стр. 2 из 5)

В результаті він окупує і підпорядковує собі найсучаснішу сферу діяльності і спілкування - інформаційні системи, що створили адекватний бізнес для життя і експансії корпоративного фіктивного капіталу. Так виникає особливий світ цього “віртуального” капіталу, зі своїм особливим простором, часом, законами і життєвими цінностями (прабатьком його є, зокрема, загальновідоме зростання “фінансових бульбашок” і перетворення фінансових спекуляцій у найбільш масштабну, найбільш прибуткову і найбільш динамічну сферу ринку). Саме цей капітал є сьогодні основою соціально-економічною силою глобальної гегемонії капіталу взагалі.

В цілому можна класифікувати всі біржі, що торгують похідними інструментами у світі за наступними категоріями.

До першої категорії відносяться традиційні строкові товарні біржі, що поширили свою діяльність на торгівлю фінансовими похідними інструментами.

До другої категорії фондові біржі, що торгують тільки ф‘ючерсами й опціонами. У третю категорію входять спеціалізовані біржі, що торгують тільки похідними контрактами, наприклад EUREX. Як четверту категорію можна виділити чисто опціонні біржі - СВОE й ЕОЕ. Слід зазначити, що переважна кількість найбільших бірж, що торгують похідними інструментами, не обмежуються вузьким набором базових активів, на які торгуються деривативи. Більшість з них “універсальні”, тобто на них здійснюються торги строковими контрактами і на товари, і на валюту, і на процентні ставки, і на індекси, і на інші види базових активів.

Базою для порівняння регіонального розвитку похідних фінансових інструментів може слугувати структура торгівлі деривативами за базовими видами.

На різних континентах склалася своя тенденція щодо розвитку деривативів на ті чи інші види базових активів. Так, обсяг торгів опціонами на акції в Північній Америці в (936 млн. контрактів) 1,8 рази перевищує аналогічний показник у Європі у 2003 році. Однак, ф‘ючерси на акції одержали значно менший розвиток у світі. Усього у світі в 2003 році обсяги торгів склали близько 96 млн. контрактів, що обумовлюється декількома факторами.

По-перше, у США ф‘ючерси на акції заборонені, що, можливо, і зіграло важливу роль в нерозвиненості цього інструменту. Більш того, хеджування високо диверсифікованих портфелів за допомогою ф’ючерсів несе в собі високі операційні витрати. Однак, тому що ф‘ючерс як фінансовий інструмент, є більш простим у порівнянні з опціоном, це стало однією з причин його поширення в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою. Так, ф‘ючерсами на акції торгують і Росія, і Польща, і Угорщина. Деривативи на фондові індекси були найпопулярнішими похідними інструментами в 2003 році, випереджаючи навіть ф‘ючерси на казначейські боргові зобов'язання. Причина цілком зрозуміла, адже нестабільність на фондових ринках світу змусила більшість хеджерів захеджувати ризики цінових коливань. Для спекулянтів ця ситуація ще більш приваблива, тому що загальна невпевненість на ринку створює передумови для активної гри і спекуляцій. Таким чином, раніше невідома Корейська фондова біржа з фондовим індексом KOSPI 200 змогла стати лідером за обсягом торгів у світі, а опціони на індекси в Азії стали абсолютними рекордсменами за обсягами торгів серед усіх інструментів усіх регіонів світу.

Похідні інструменти на процентні ставки (хоча процентні ставки є більш загальним поняттям, яке включає процентні ставки на урядові і неурядові боргові зобов'язання) теж торгуються з високими обсягами. У 2003 році обсяг торгів ф‘ючерсами на процентні ставки склав 1,5 млрд. контрактів, що є четвертим показником після опціонів на акції й індекси і ф’ючерсів на казначейські зобов'язання. Що ж стосується загального аналізу інструментів, на основі яких створені і торгуються похідні інструменти, то тут простежується наступна тенденція. З 35% і 27% лідирують обсяги торгів деривативами на акції і фондові індекси. Обсяг торгів строковими контрактами по боргових зобов'язаннях майже дорівнює попереднім двом групам (28%), але окремо казначейські зобов'язання і процентні ставки в два рази менше і займають 15% і 13% усього світового ринку деривативів у 2001 році відповідно. Що ж стосується таких “історичних” видів похідних інструментів, як сільськогосподарські товари, метали, паливо й енергетика, валюта, що існують значно довше, ніж деривативи на акції і фондові індекси, то поряд із загальним зростанням активності на строкових ринках світу, їхня частка знижується й очікується, що така тенденція не зміниться в майбутньому. Такі ринки стали менш спекулятивними, і більше використовуються хеджерами для страхування своїх ризиків, пов’язаних з даними групами товарів.

Ще одна причина - це невисокі темпи зростання сировинних і сільськогосподарських галузей і стабільність складу суб'єктів, що діють на товарних ринках. Із зростанням міжнародної мобільності капіталу і конкуренції за його залучення посилилась нестабільність фінансової сфери і ймовірність криз, що вимагає посилення наднаціонального контролю за фінансовими ринками і транскордонним рухом капіталу. З цією метою в 1999р. було створено міжнародний орган - Форум фінансової стабілізації (ФФС) , який включає представників як міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк, БМР, та ін), так і державних фінансових органів 11 розвинених країн. Власне декілька міжнародних фінансових криз 1990-х звернули увагу на крихкість нового глобального фінансового ринку - через відсутність бар’єрів величезний обсяг фінансових ресурсів, що перебували під приватним контролем, і швидкість, з якою ці кошти можуть бути перераховані, при відсутності ефективного контролю, значно збільшили нестійкість ринку.

Робоча група ФФС розробляє норми з руху короткострокового капіталу, діяльності хеджфондів, заходів із збільшення прозорості офшорних зон. Щоправда, найбільш успішно розробка правових норм регулювання транскордонного руху капіталу ведеться на регіональному рівні. Першість у цьому належить Європейському Союзу завдяки гармонізації податкового законодавства його членами. Цим самим шляхом йдуть і країни, які 1 травня 2004 вступили в ЄС.

Отже, в структурі глобальних ринків завданням міжнародних фінансових відносин є, по суті, забезпечення міжнародної фінансової стабільності, яка має два фундаментальних аспекти - запобігання кризі (уникнення так званої “системної” кризи, коли банкрутства мають місце на певній території, секторі і розповсюджуються на міжнародні фінансові ринки, наражаючи їх небезпеку, як процес інфікування (зараження) /чи ефект “доміно”) і вихід з кризи (як фінансові і юридичні аспекти).

Фінансові нововведення - до чого це може призвести

Швидкий розвиток технологій збору, обробки і розповсюдження інформації поряд із відкриттям внутрішніх фінансових ринків, лібералізацією операцій по рахунках руху капіталу і зростанням приватних пенсійних заощаджень стимулювали фінансові нововведення і привели до появи трильйонів і трильйонів доларів міжнародного мобільного капіталу. А консолідація глобальної банківської галузі і конкуренція з боку небанківських фінансових установ (включаючи хеджингові і взаємні фонди) залучають нових гравців на міжнародну фінансову арену. Ці тенденції посилились у 1990-ті роки і спричинили розширення можливостей для інвестування заощаджень і зближення діапазону джерел позичкового капіталу. Ймовірно, що такі самі тенденції збережуться і у ХХІ столітті. Як би далеко не просунулась інтеграція ринків капіталів, однак вона все ще не охоплює всіх ринків. Все більший вплив на міграцію капіталу в світі спричиняють злиття і поглинання корпорацій, мінливий інвестиційний клімат у країнах, лібералізація нормативних актів на користь залучення іноземного капіталу. У сфері міжнародних фінансових відносин зросла хаотичність, непередбачуваність міжнародних потоків капіталів, вкрай загострилися відносини боржників і кредиторів, значно посилилась нестійкість основних ринків капіталу. Про небезпеку глобальної фінансової нестабільності зазначалося ще на початку 1990-х у доповіді про розвиток людини де зазначалося: “Глобалізація стала однією із найдраматичніших подій останніх років. Більше трильйона доларів бродить по світу цілодобово у невтомних пошуках максимального прибутку. Цей потік капіталу не лише відкриває безпрецедентні можливості для отримання прибутку (чи втрат). Він відкрив світ для операцій на глобальному фінансовому ринку, який залишає лише обмежену автономію навіть наймогутнішим країнам у відношенні відсоткових ставок, обмінних валютних курсів чи іншої фінансової політики”. Тому для країн актуальною на сьогодні є економічна політика чіткого і послідовного проведення фінансових реформ, яка одночасно забезпечувала б стабільність у країнах, що розвиваються і вигоди від інтеграції у світові ринки капіталу. Існує чотири ключових компоненти такого підходу для отримання вигод від внутрішньої фінансової лібералізації країни, що розвиваються повинні зміцнити банківське регулювання і, по можливості, створити взаємодоповнюючі і чітко регульовані ринки цінних паперів.