Смекни!
smekni.com

Методологія й організація обліку і аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці (стр. 5 из 10)

У МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти” та П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” дату, на яку складається перший комплект консолідованої фінансової звітності, не визначено.

Автор обґрунтовує доцільність складання першого комплекту консолідованої фінансової звітності на дату придбання на підставі того, що материнське підприємство відображає свою інвестицію в дочірнє підприємство на дату придбання за собівартістю придбання (об’єднання), яка еквівалентна справедливій вартості сплаченої компенсації. Якщо вартість придбання (об’єднання) перевищує частку покупця в справедливій вартості чистих активів об’єкта придбання, визнається гудвіл. Якщо частка покупця в справедливій вартості чистих активів об’єкта придбання перевищує вартість придбання, то визнається негативний гудвіл. На дату придбання необхідно визнати ідентифіковані активи і зобов’язання дочірнього підприємства за справедливою вартістю. Згідно з МСФЗ 3 „Об’єднання бізнесу”, таке визнання може привести до визнання активів, зобов’язань і непередбачених зобов’язань, які не знайшли відображення в облікових записах дочірнього підприємства. Наприклад, об’єднання бізнесу може привести до визнання нематеріальних активів, які не можна було визнавати в обліку дочірнього підприємства. Якщо материнське підприємство отримало контроль не над усіма чистими активами об’єкта придбання, на дату придбання слід визнати частку меншості.

Оскільки під час складання консолідованого балансу в МСФЗ 3 „Об’єднання бізнесу” та П(с)БО 19 „Об’єднання підприємств” не визначено, чи оцінювання активів дочірнього підприємства на дату придбання має бути здійснене в робочій таблиці для консолідації, чи в записах дочірнього підприємства, автором запропоновано більшість записів робити в рамках коригувань до робочої таблиці з таких причин: коригування для активів, таких як гудвіл і запаси, не дозволяються в дійсних записах дочірнього підприємства. Гудвіл не дозволено переоцінювати, оскільки це буде сума до визнання внутрішньогенерованого гудвілу, тоді як запаси не можуть бути записані до суми, яка перевищує собівартість; переоцінювання необоротних активів в облікових записах дочірнього підприємства означає, що дочірнє підприємство застосовує модель переоцінювання для цих активів.

Для підприємств, які оцінюють активи за собівартістю, активи дочірнього підприємства мають бути переоцінені в робочій таблиці для консолідації.

У дисертації визначено, що певні типи операцій можуть бути причиною змін у записах після дати придбання, а саме: знецінення гудвілу; зміни в оцінці об’єднання; дивіденди, оголошені або сплачені дочірнім підприємством до придбання; розподіл нерозподіленого прибутку до придбання.

У будь-який визначений звітний період деякі з цих операцій виявляться здійсненими в попередніх періодах, а деякі матимуть місце у звітний період. Записи до придбання за звітний період включатимуть поєднання записів до придбання на початок звітного періоду (записи до придбання на дату придбання скориговані на вплив усіх змін у капіталі до придбання на початок звітного періоду) і записів, пов’язаних зі змінами в капіталі до придбання поточного періоду.

Автор обґрунтовує доцільність урахування під час складання консолідованого звіту про фінансові результати кількох важливих моментів, які впливатимуть на процес підготовки звіту: придбання дочірнього підприємства впродовж року; внутрішньогрупового продажу запасів, їх залишків і нереалізованого прибутку; внутрішньогрупового продажу активів, інших, ніж запаси; частки меншості.

Консолідований звіт про рух грошових коштів групи, на думку автора, має охоплювати лише грошові потоки, зовнішні по відношенню до групи. Під час підготовки звіту про рух грошових коштів групи слід розглянути такі питання: внутрішні грошові потоки; дивіденди, сплачені за межі групи; грошові потоки асоційованих підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі; грошові потоки, які виникають унаслідок придбання і продажу дочірніх підприємств.

У дисертаційній роботі автором запропоновано методики поетапного складання консолідованих фінансових звітів підприємств, об’єднаних методом придбання та злиття за допомогою робочої таблиці.

Важливими елементами запропонованих методик є окреслення послідовності процедур консолідації та врахування внутрішньогрупових операцій „знизу-вгору” та „згори-вниз” під час визначення окремих показників у процесі підготовки фінансових звітів окремих підприємств до консолідації та безпосередньо консолідації фінансових звітів.

Материнське підприємство може мати дочірні підприємства, які здійснюють свою діяльність в іншій країні. У більшості випадків фінансові звіти зарубіжного дочірнього підприємства підготовлені у валюті іншої країни. Щоб фінансові звіти, які відображають операції в іноземній валюті, були включені до консолідованих фінансових звітів материнського підприємства, треба перевести такі звіти у валюту, яка використовується материнським підприємством для консолідації.

З метою гармонізації методів переведення фінансових звітів в іноземній валюті у валюту звітності материнського підприємства та забезпечення зіставності показників консолідованих фінансових звітів автором опрацьовано методики консолідації з використанням валютних курсів за методом поточного курсу (чистої інвестиції), згідно з яким функціональною валютою є місцева іноземна валюта, та консолідації фінансових звітів із використанням валютних курсів за часовим методом, згідно з яким функціональною валютою є валюта материнського підприємства. Обґрунтовано й розкрито методику процесу консолідації звіту про рух грошових коштів із використанням валютних курсів.

З огляду на те, що з метою зменшення ризику, досягнення кращих позицій на ринку, отримання більших прибутків шляхом розширення асортименту продукції, збільшення кількості потенційних покупців група диверсифікує свою діяльність, у розділі обґрунтовано методичні підходи до підготовки консолідованих фінансових звітів таких груп підприємств.

У роботі запропоновано два альтернативних підходи до складання консолідованої фінансової звітності групи з диверсифікованими видами діяльності дочірніх підприємств: складання єдиного комплекту консолідованих фінансових звітів групи, до складу якої входять дочірні підприємства з різними видами діяльності (передбачає, насамперед, поєднання статей форми фінансової звітності суб’єктів господарювання та переведення статей фінансових звітів дочірнього підприємства, діяльність якого відмінна від діяльності інших учасників групи, у статті фінансових звітів материнського підприємства) та подальша консолідація узгоджених фінансових звітів учасників групи.

У розділі 4 „Методологія оцінювання вартості й аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці” увага зосереджена на методах фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності та методиках оцінювання вартості юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Автором визначено, що як і у випадку окремого підприємства, найпоширенішими напрямами аналізу консолідованої фінансової звітності є горизонтальний аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, аналіз трендів, аналіз коефіцієнтів.

Вибір методів аналізу консолідованої фінансової звітності, зокрема відповідних коефіцієнтів, залежить від суб’єкта аналізу та його мети. Суб’єктами аналізу є користувачі консолідованої фінансової звітності, які мають прямий або непрямий інтерес до діяльності материнського підприємства та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Також у дисертаційній роботі з’ясовано, що консолідованій фінансовій звітності властиві певні недоліки щодо розкриття інформації (підприємства – учасники групи, які мають поганий фінансовий стан, можуть бути об’єднані з тими підприємствами, фінансовий стан яких задовільний; зобов’язання, відображені в консолідованій звітності, в цілому не забезпечені всіма активами підприємства тощо).

На думку автора, в умовах сьогодення уявлення про консолідовані фінансові звіти материнської (холдингової) компанії та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці має формуватися на підставі різних моделей оцінювання вартості групи. Оцінювання вартості групи є одним з основних аспектів фінансового аналізу. Його мета та завдання полягають у тому, щоб визначити реальну вартість активів, які будуть обумовлювати грошові потоки в майбутньому.

Одним із загальноприйнятих коефіцієнтів оцінювання вартості групи є коефіцієнт відношення ціни до прибутку (Price to Earnings, P/E). Цей коефіцієнт застосовується для оцінювання вартості групи тому, що він дає змогу оцінити прибутковість групи і сьогодні, і на перспективу та не вимагає складання прогнозів (проформи), що дає можливість заощадити час.

Найбільшого поширення набув такий критерій оцінювання вартості, як показник співвідношення ринкової ціни простої акції до отриманого на неї прибутку за останній звітний період:

Коефіцієнт ціни до прибутку (Р/Е) = Ринкова вартість простої акції
Прибуток на просту акцію(EPS)

Для розрахунку коефіцієнта прибутковості співвідношення ціни до прибутку можна застосувати методику, сутність якої полягає в послідовному виконанні таких кроків.