Глава 4. Україна та міжнародні організації.
Здобуття Україною незалежності надало її громадянам нові права та свободи. Тепер вони мають право звертатися до таких міжнародних судових установ, як Європейський суд з прав людини. Було налагоджено контакти з багатьма європейськими структурами. Україна стала повноправним учасником Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), підписала документи про співробітництво і партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Чимало зусиль довелося докласти аби стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної організації, як Рада Європи (РЄ). Українська держава плідно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Успішно розвиваються двосторонні міжнародні відносини, особливо з європейськими державами. Наприкінці XXст. Україна стала учасником і членом 66 міжнародних організацій і форумів.
Все це створило навколо України принципово новий геополітичний простір, розширило можливості щодо застосування досвіду демократичних країн у вирішенні проблем державотворення й соціально-економічної трансформації суспільства.
Особлива увага приділяється співробітництву з ООН. Нині в ООН позиція України досить помітна. Про це свідчить, зокрема, обрання у 1998 р. міністра іноземних справ України головою чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава почала виконувати функції непостійного члена Ради Безпеки ООН. І надалі Україна намагається впливати на діяльність ООН шляхом розробки й висунення конкретних ініціатив і пропозицій, які підтримували б тенденції політичної діяльності ООН, й водночас відповідали б інтересам самої України.
Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН.Підвищенню міжнародного авторитету України сприяла також її активна діяльність у складі Ради Безпеки ООН як непостійного члена. Загалом Україна бере участь у діяльності більше як 60 організацій ООН (МАГАТЕ, ЮНІ ДО, МОП, ВПС та ін.)
Своє співробітництво з ООН Україна використовує для сприяння власним ринковим перетворенням в економіці, активнішого залучення міжнародних програм і фондів для вирішення завдань соціально-економічної трансформації і формування громадянського суспільства.
У 1992 р. Україна офіційно оголосила про свої бажання стати постійним і рівноправним членом РадиЄвропи. Процес входження до неї був непростим і до ситьтривалим, і завершився у 1995р.
Увійшовши до РЄ, Україна тим самим зобов'язалася приєднатися до більше як 150 конвенцій з прав людини. Співпраця проходить у цілому успішно, хоча виникали і виникають проблеми. Зокрема, з питання про заборону застосування смертної кари.
Важливою складовою геополітики України стало налагодження співробітництва з воєнно-політичною Північноатлантичною організацією — НАТО.
Перші кроки співробітництва України з НАТО зафіксовані Програмою «Партнерство заради миру» (1994), що відкрило можливості для організаціїспівробітництва. У 1995р. Українська держава підписала з керівництвом НАТО індивідуальну «Програму заради миру», згідно з якою почали проводитися спільні військові навчання, моделювалися миротворчі акції.
Ефективно працює з 1999 р. комісія НАТО — Україна. Нею розроблено Меморандум про порозуміння щодо планування заходів на випадок надзвичайних ситуацій.
Україна бере активну участь у засіданнях Ради Євроатлантичного партнерства на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони, начальників генеральних штабів. У рамках програми «Партнерство заради миру» на території України постійно проводяться спільні навчання української армії і військ НАТО («Кооперейтив нейбор—97», «Си-Бриз—97», «Щит миру—99» і т. ін.).
Активізуючи співробітництво з НАТО, Україна дотримується позаблокового курсу в зовнішній політиці і не ставить питання про безпосереднє входження до альянсу. Разом з тим існує наукова і громадська думка про те, що послідовна геополітична орієнтація України в європейському напрямі може привести нашу державу до складу НАТО
Найголовнішою складовою геополітичного процесу інтеграції України до Європи є розширення її співробітництва з найбільшим європейським міждержавним утворенням — Європейським Союзом (ЄС).
Природно, що Україна вважає вступ до цієї міжнародної організації стрижнем європейського вектора своєї геополітики. Керівництво держави наголошує, що особливе значення має послідовна політика України щодо зближення з Європейським Союзом, набуття статусу асоційованого, а згодом повноправного члена ЄС. Проте для вступу до ЄС Україні необхідно подолати дуже високий «поріг» — досягти в політичній та економічній сферах певних європейських стандартів. Реалізації цього завдання сприяв проведений у Києві (1997) саміт «Україна—ЄС», у якому взяли участь керівники Єврокомісії та нашої держави. Були обговорені перспективи втілення в життя Угоди про партнерство та співробітництво, шляхи взаємодії у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, питання торгівлі, освіти тощо.
Про труднощі цього інтеграційного процесу для України свідчить," зокрема, той факт, що Угода про партнерство між Україною і державами ЄС була ратифікована лише в 1998 р. Економічна співпраця, що передбачена в Угоді, спрямована на розвиток промисловості і кооперації, агропромислового комплексу, активізацію зв'язків у галузі науки та освіти тощо. І все ж активні дипломатичні дії дали певні результати. Україна отримала фінансову допомогу обсягом в 4 млрд. екю. Товарообмін з країнами ЄС зріс за останні роки більше як у два рази. На третьому саміті «Україна—ЄС» (1994 Київ) у спільному комюніке сторони підтвердили свою прихильність курсові на подальше зміцнення незалежності та суверенітету України, її демократичний
Важливою загальноєвропейською структурою, з якою від початку своєї незалежності Україна встановила тісні зв'язки, була Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (з 1995 р. — ОБСЄ). У лютому 1992 р. Україна підписала Гельсінський заключний акт, в якому викладені перевірені практикою принципи міждержавних стосунків, безпеки і співробітництва європейських країн.
Досить успішно співпрацює Україна з такими європейськими кредитно-фінансовими установами, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Світовий банк тощо.
ЄБРР, зокрема, надає Україні вигідні кредити, близько 60 % яких спрямовано на кредитування приватних та акціонерних товариств.
Співпраця з МВФ корисна не тільки з огляду на те, що той виділяє дешеві кредити під здійснення різних соціально-економічних проектів, а й надає відповідну консультативну допомогу в розбудові ринкової економіки.
На тлі труднощів, що склалися у відносинах з ЄС, дедалі актуальнішою для України стає регіональна геополітика. У здійсненні важливих завдань геостратегії помітну роль відіграють такі регіональні міждержавні утворення, як ЦЄІ, ОЧЕС, Балто-Чорноморське співробітництво, ГУУАМ тощо.
Нині представники України беруть участь у засіданнях всіх форумів ЦЄІ. Утверджено Міжвідомчу комісію з питань Співробітництва у рамках ЦЄІ. Розроблено комплексний план взаємних контактів та співпраці з відповідними робочими органами об'єднання. Враховуючи особливу заінтересованість у розвитку своєї транспортної інфраструктури, Україна підключається до співробітництва в рамках Мариборзької угоди (Італія—Словенія—Угорщина), одним із основних завдань якої є здійснення проекту побудови транспортного коридору Трієст—Любляна—Будапешт—Київ.
Надзвичайно важливе місце в сучасному житті України відводиться євразійському і південному векторам її геополітики, а в них особливу роль відіграє співробітництво із Союзом Незалежних Держав (СНД). Необхідно наголосити на активізації діяльності України в рамках Співдружності Незалежних Держав, а також з окремими державами—учасницями цієї організації. Україна у своєму ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доцільності існування Співдружності, прагнучи трансформувати ЇЇ в ефективний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, оптимізацію її структури, сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір. Проте, Україні потрібно активізувати свою роль у СНД, насамперед з метою посилення економічних інтеграційних процесів усередині цієї організації і не відмовлятися від співпраці з іншими членами СНД у політичній сфер. Україна ставить питання про необхідність реформування СНД, створення раціонального механізму економічного співробітництва, поглиблення міжнародної виробничої кооперації та прямих зв'язків між підприємствами країн-учасниць, реалізацію угоди про вільну торгівлю.В переліку органів СНД у галузі військового співробітництва налічується 29 назв підрозділів, у більшості яких Україна участі не бере. Зокрема, наша держава не підписала документи військово-політичного характеру, що стосуються створення сил і органів колективної безпеки, миротворчих формувань, утримується від будь-яких кроків, пов'язаних із залученням її до воєнних союзів у рамках СНД. Не підтримала вона також ідею створення спільних прикордонних військ, вважаючи, що такі питання слід вирішувати відповідно до загально визначених норм міжнародного права.