Смекни!
smekni.com

Глобалізаційні процеси в Україні (стр. 2 из 2)

Важливим кроком на шляху до глобалізації є створення корпорацій повного та замкнутого циклу, які займалися б видобутком сировини, його переробкою, виготовленням продукції та реалізацією. Так, впродовж останніх років на різних рівнях розглядається можливість створення в енергетичній галузі державної вертикально-інтегрованої компанії «Нафта України» на базі «Укрнафти», ЗАТ «Укртатнафта» і НПК «Галичина», яка мала б в своєму складі 700—800 АЗС і контролювала до 15% ринку світлих нафтопродуктів країни.

В той же час впритул до створення вітчизняної ТНК — інтегрованої нафтової компанії зі всіма елементами технологічного ланцюжка «видобуток — переробка — збут» підішли Приватбанк і Укрсиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС «Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більше 30% акцій НПК «Галичина».

Певних успіхів в плані транснаціоналізациі бізнесу досягла корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД). Основна увага при цьому приділяється побудові вертикально інтегрованих холдингів по ланцюжку «вугілля — кокс — метал». При цьому ІСД створює ТНК повного профілю, завдяки чому компанія активно виходить на зарубіжні ринки, привертає нових партнерів, спільно з іноземними фірмами бере участь в створенні консорціумів для просування на зовнішній ринок своєї продукції.

Близька до створення ТНК повного циклу і донецька «Систем Кепітал Менеджмент», така, що зосередила контроль над такими гігантами, як «Азовсталь», Єнакіївський металургійний завод, Авдєєвській коксохімічний завод, що володіє крупними пакетами акцій Керченського меткомбіната, Харцизського трубного заводу, об'єднання «Запорожкокс» та іншими металургійними комплексами.

Фактично повним замкнутим циклом металургійного воробництва, властивого ТНК, має «АрселорМіттал Кривий Ріг» («Криворіжсталь»). Значна увага створенню вітчизняних ТНК, підтримці, розвитку і підвищенню конкурентоспроможності на світових ринках продукції українських підприємств приділяється керівниками провідних харківських промислових об'єднань. В області авіабудування потенційними учасниками ТНК є Харківський авіазавод і завод «ФЕД», енергоустаткування — ВАТ «Турбоатом» і об'єднання «Електротяжмаш», електроніки — Харківський електроапаратний завод, ПО «Моноліт», Харківський релейний завод і ін.

Разом з тим процес створення українських ТНК може бути значно прискорений і розширений в галузевому спектрі у разі залучення іноземних партнерів. Для цього компанії, що співробітничають з іноземними фірмами на основі спеціалізації і кооперації, можуть формувати з ними загальні структури, вступати до стратегічних альянсів шляхом створення міждержавних корпорацій.

На початку 2007 року в Україні налічувалося близько 46 тис. корпоративних акціонерних об'єднань. Найпривабливішим варіантом створення міжнаціональних корпорацій може бути їх об'єднання з російськими галузевими партнерами, що, звичайно, не виключає можливості появи і українсько-американських, українсько-канадських або українсько-німецьких корпорацій. Розгортання вітчизняних ТНК за участю капіталу Росії і інших країн СНД, може стати визначальним чинником реінтеграції сегментів пострадянського економічного простору і має перспективи виходу на ринки третіх країн. У Україні і Росії існує багато однопрофільних підприємств, які можуть, об'єднавши зусилля і можливості, усунувши паралелізм в роботі і конкуренцію між собою, створити могутнє корпоративне об'єднання, здатне зайняти серйозну позицію на зовнішніх ринках.

Тому створення українсько-російських ТНК може послужити вагомим стимулом як для розширення виробничих потужностей структур, які входитимуть до складу цих ТНК, так і для збільшення їх фінансових показників, що, у свою чергу, сприятиме подальшій диверсифікації виробництва, нарощуванню темпів і об'ємів продукції, що випускається, а також дозволить інтегрувати двосторонній економічний простір на порядок вище, ніж десяток міждержавних угод і домовленостей.

Певні кроки на цьому шляху вже зроблені. У 1994 році були створені українсько-російські ТНК «Укртатнафта» і «РУНО». У жовтні 1996 року за участю України і Росії було підписано угоду про створення транснаціональної ФПГ по експлуатації і ремонту авіатехніки цивільної авіації країн–учасниць СНД, в 1997 році — двостороння угода про співпрацю в області розробки, виробництва, постачань і експлуатації авіатехніки, в 1998-му — про виробничу кооперацію, в 1999-му — організований міжнародний консорціум «Середній транспортний літак», а в 2003 році — підготовлена Програма держпідтримки продажів авіатехніки українського і російського виробництва підприємствам цивільної авіації України і Російської Федерації на 2003—2010 роки.

Російський «Газпром» разом з Харцизським трубним заводом створили концерн «Сталь-труби-газ». Обговорюються також питання створення українсько-російських «Транснаціональної алюмінієвої компанії» і «Міжнародних авіамоторів», корпорацій по випуску титану і титанового прокату, вантажних автомобілів.

Разом з тим становлення українських ТНК, не дивлячись на наявність відповідної правової бази, знаходиться на початковому етапі, тоді як процес створення таких структур набуває значних масштабів в Росії, де ряд провідних корпорацій останніми роками за наслідками своєї діяльності займає високі позиції в рейтингу 500 найбільших ТНК світу.

Таким чином створення українських ТНК дозволить певною мірою захистити національні економічні інтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарських структур, інтернаціоналізації їх виробництва і капіталу, інтеграції України в світову економіку, її участі в глобальних трансформаційних процесах.

Цікавим є огляд рейтингу 25 найбагатших корпорацій, що розташовані на території України. На основі рейтингу можна проаналізувати які саме галузі економіки є найбільш активними та капіталоємкими.

Аналізуючи рейтинг корпорацій стає зрозумілим, що на Україні домінуючими галузями виробництва є: нафтова, газова промисловість, телекомунікації, чорна та кольорова металургія, а також хімічна промисловість. Більш наглядно розподіл найбагатших корпорацій за сферами діяльності представлений на рис. 2.9.

Рис. 2.9

Найбільш капіталоємким сектором економіки за станом на 2008 рік є важка промисловість, а саме гірничо-металургійний комплекс. Значна частина продукції цієї галузі відвантажується на експорт: у світовій торгівлі чорними металами Україна входить до п ятірки та її частка на міжнародному ринку металургії складає близько 10-12%. Річний товарний оборот галузі понад 25 млрд. дол. В останні роки основною тенденцією галузі була пропозиція об’єднання підприємств. Українські промисловці продовжують придбання металургійних активів за кордоном – у країнах Європи (Польща, Угорщина, Болгарія, Італія), а також у Північній Америці (США, Канада). Саме ці кроки направлені на зустріч глобалізації та створення нових ТНК. Яскравим прикладом процесу міжнародної інтеграції в 2005 році є продаж найбільшого металургійного комбінату «Криворіжсталь» на відкритому конкурсі, в результаті якого комбінат було продано міжнародній металургійній корпорації ArcelorMittal.

Не менш важливим для України є паливно-енергетичний комплекс (ПЕК). Україна є найважливішим транзитним вузлом поставок газу та нафти з Росії і Казахстану в країни Європи. Географічне розташування України дозволяє задіяти різні джерела постачання нафти незалежними шляхами з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, країн Близького та Середнього Сходу. Україна в своєму розпорядженні має умови та засоби для створення могутніх міжнародних корпорацій.

На сьогоднішній день на наш погляд наша країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою.. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Оптимальний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків ґрунтується, передусім, на принципових змінах у структурі національної економіки України. Тому важливим стає питання реформування зовнішньоекономічного сектора України, інтеграції її господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень, перш за все у зовнішньому секторі економіки. Від трансформації зовнішнього сектора економіки України залежать подальший економічний розвиток країни, ефективність і результативність підприємницької діяльності, місце України в системі світового господарства. Якщо Україна хоче стати повноцінним суб’єктом глобальної економічної діяльності, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.