— географічна незбалансованість, за якої домінуюче становище займають найсильніші в економічному відношенні країни;
— багатосторонні угоди сприяли створенню глобальних ринків без врахування їх впливу на розвиток людини і динаміку бідності;
— структури і процеси прийняття на глобальному рівні не є представницькими. Найважливіші економічні структури — Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Група 7, Група 10, Група 22, ОЕСР, Всесвітня торгова організація — знаходяться під впливом великих і багатих країн, а бідні країни практично не мають впливу і можливостей, оскільки не входять до цих організацій;
— відсутні механізми, що мають забезпечити обов’язковість дотримання моральних стандартів і прав людини корпораціями і фірмами, а не лише урядами.
Сучасна глобалізація стимулює відкриття національних кордонів для міжнародної торгівлі, потоків капіталу та інформації, а тому більш вагомі успіхи досягнуті в розробці норм, стандартів, політики та інститутів в інтересах відкриття глобальних ринків, ніж в інтересах людей і захисту їхніх прав. Уже назріла необхідність ввести такі норми і в гуманітарну сферу.
Принципи розвитку людського потенціалу і соціального захисту мають бути включені до теорії і практики глобального регулювання.
В умовах швидкого розвитку глобалізації необхідно фундаментально переглянути політику і систему глобального регулювання. Серед основних пріоритетів слід виділити такі:
— будувати міжнародну політику і практику навколо проблем людини і прав людини;
— охороняти безпеку людини і зменшити її вразливість в усьому світі;
— зменшити нерівність, ліквідуючи її прояви всередині країн і між країнами;
— збільшити рівноправність в процесі переговорів і в структурах міжнародного регулювання;
— формувати нову глобальну архітектуру для ХХІ ст.
Зрештою люди і нації не сприймуть глобальну взаємозалежність, якщо вони нічого не одержать від неї і вона зробить їх більш вразливими. Фахівці ООН вважають, що глобалізація лише тоді буде сприйматися позитивно, коли вона буде характеризуватися такими поняттями, як:
— етика — менше порушень прав людини і більше поваги до людських цінностей;
— справедливість — менше відмінностей в рівні життя людей в одній країні й в різних країнах;
— інтеграція — зменшення масштабів маргіналізації та ізоляції народів і країн;
— безпека людини — менше нестабільності в суспільстві та вразливості людини;
— людська безпека — менше вразливості народів і країн;
— стійкий розвиток — менше руйнування і погіршення довкілля.
У зв’язку з розвитком процесу глобалізації і необхідністю вирішення нових проблем, пов’язаних із нею, Україні слід виробити здатність розробляти і проводити політику, яка дозволятиме гнучко реагувати на економічне середовище в світі, що швидко змінюється, і завдяки цьому забезпечувати стабільний базис соціального добробуту в інтерасах усього суспільства.
Соціалізація глобалізації має стати оснавним принципом розбудови майбутнього світу, де значення людини набуде реального змісту й ваги!..
Література
1 Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. - 2000. - № 12. - С. 133, 134.
2 Robertson R. Globalization. - London, 1992. - P. 8.
3 Waters M. Globalization. - London - New York, 1995.
4 Білорус О. Вказ. пр. — С. 143.
5 Байерс С. Третий путь // Международная жизнь. — 2000. - № 2. - С. 45.
6 Europe Weekly Seleted Statistics. - № 1135. - 2000. - 14 February. - P. 1.
7 Борко Ю. А. Новьій этап углубления и расширения европейской интеграции: социальные аспекты // МЗ и МО. - 2000. - № 9. - С. 19.