Діагностика міжнародного економічного середовища. Характеристика сутності і форм прямого інвестування як стратегії виходу фірми на міжнародний ринок (стр. 1 из 5)

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра маркетингу

Контрольна робота

з дисципліни: “Міжнародний маркетинг”

Виконав:

студент 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД

Хаткевич Юрій

Перевірив:

Викладач

Крайнюченко Ольга Феодосіївна

Київ – 2009

Зміст

Теоретичне питання 15. Діагностика міжнародного економічного середовища

Теоретичне питання 47. Характеристика сутності і форм прямого інвестуванняяк стратегії виходу фірми на міжнародний ринок

Задача

Список використаної літератури

Теоретичне питання 15.Діагностика міжнародного економічного середовища

Міжнародне середовище –– це сукупність економічних, соціально-культурних, політико-правових та інших умов, процесів, чинників, що сприяють розвиткові міжнародної маркетингової діяльності або ускладнюють її.

Міжнародне економічне середовище — сукупність економічних умов, процесів, чинників, що сприяють чи протидіють розвиткові міжнародної маркетингової діяльності.

До міжнародного економічного середовища можна віднести складові:

1) міжнародну торгівлю;

2) платіжний баланс;

3) зовнішньоторгівельну політику;

4) міжнародну інвестиційну діяльність;

5) міжнародні організації;

6) міжнародну економічну інтеграцію.

Отже, діагностика міжнародного економічного середовища полягає у діагностиці його складових частин.

Міжнародна торгівля [1]

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах:

Рис. 1. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі

Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжнародної торгівлі доцільно використовувати систему показників, яка складається з 6 груп.

1. Абсолютні показники:

– експорт (реекспорт),

– імпорт (реімпорт),

– зовнішньоторговельний обіг (ЗТО),

– «генеральна» торгівля,

– «спеціальна» торгівля,

– фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники:

– товарна структура експорту та імпорту,

– географічна структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі:

– обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного

обігу на душу населення;

– експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.

4. Підсумовуючі показники:

– сальдо торговельного балансу,

– сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,

– сальдо балансу з поточних операцій,

– індекс «умови торгівлі».

5. Показники динаміки.

6. Показники зіставлення.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту (див.табл.1).

2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн (див.табл.2).

Таблиця 1.

Динаміка фізичного обсягу світової торгівлі (1980р. – 100 %)

Показники	1970 р.	1985 р.	1990 р.
ЕКСПОРТ, в цілому	62	112	152
у тому числі:
• індустріально розвинуті країни	54	118	154
• Країни, що розвиваються	79	98	156
• Східноєвропейські країни	53	113	110
ІМПОРТ, в цілому	58	114	160
у тому числі:
•Індустріально розвинуті країни	62	117	163
•Країни, що розвиваються	49	106	159
•Східноєвропейські країни	48	123	131

Таблиця 2.

Динаміка експортної квоти індустріально розвинутих країн

КРАЇНА	1960 р.	1975 р.	1990 р.
США	4.0	7.2	6.7
Великобританія	13.9	14.3	16.4
ФРН	15.8	21.2	26.9
Франція	11.4	15.5	17.6
Італія	9.8	20.3	15.5
Нідерланди	35.9	43.1	45.7
Бельгія та Люксембург	29.8	44.6	58.7
Швеція	21.0	25.1	27.6
Швейцарія	22.4	23.9	27.3
Данія	24.9	24.6	24.5

деКе – експортна квота країни, ( %)

Е – річна вартість експорту,

ВВП – валовий внутрішній продукт за рік.

3. Вкрай нерівномірне зростання світових цін на основні види товарів.

4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі: збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів; інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

5. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.

6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.

7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.

9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.

10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.

11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній політиці більшості країн.

12. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів (див. рис. 2).

Рис. 2. Питома вага внутрішньогрупової та міжгрупової торгівлі у світовому експорті, % (Джерело: ООН, Департамент з економічних та соціальних питань Секретаріату ООН, 1993 р.)

Платіжний баланс [2]

Платіжний баланс — співвідношення між платежами, здійсненими економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік).

Платіжний баланс:

• у більшості країн оприлюднюється;

• в країнах з розвинутою ринковою економікою розробляється за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом (див. рис. 3);

• чітко відображає економічне становище країни;

•широко використовується для прогнозування та макроекономічного регулювання.

Рис. 3. Схема платіжного балансу (рекомендована МВФ)

Стан платіжного балансу країни визначають:

• економічний потенціал,

• особливості структури економіки,

• участь у міжнародному поділі праці,

• зв’язки із світовим ринком позичкових капіталів,

• стан державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних зв’язків.

Наслідки дефіциту платіжного балансу:

• посилення валютного контролю,

• зниження курсу національної валюти,

• зростання обсягу позик за кордоном,

• проблема економічної залежності (відносини з МВФ)

Наслідки надлишку платіжного балансу:

• тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття ринків) та стимулювання споживання

• перетворення країни в нетто-експортера капіталу.

Сальдо (від італ. salgo — розрахунок) у міжнародних розрахунках — різниця між обсягом експорту та імпорту.

Види експортно-імпортного сальдо:

• сальдо торговельного балансу,

• сальдо балансу послуг,

• сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,

• сальдо балансу поточних операцій,

• сальдо платіжного балансу.

Зовнішньоторговельна політика [3]

Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи з зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

Зовнішньоекономічна політика — генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торговельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.

Зовнішньоторговельна політика –– сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики в цілому.

Історично відомі два основні напрями у формулюванні зовнішньоторговельної політики: протекціонізм та лібералізація (рис. 4).

Рис.4. Типи зовнішньоторговельної політики

«Вільна торгівля» — відсутність будь-яких бар’єрів та обмежень у торгівлі між державами. Реалізується тільки у вільних економічних зонах.

Лібералізація — розширення свободи економічних дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами.

Протекціонізм (від лат. proctio – прикриття) –– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.