Смекни!
smekni.com

Зовнішня і міжнародна торговельна політика (стр. 7 из 8)

5. Україна на шляху приєднання до ВТО

На сьогоднішній день до ВТО входять 145 держав, 7 з яких держави колишнього СРСР.

Відносини України з іноземними державами в області зовнішньоторгової діяльності будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і зобов'язань, які базуються на міжнародних угодах України.

З метою інтеграції економіки України у світову економіку Україна відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права бере участь у міжнародних договорах про митні союзи і вільні економічні зони з всіма наслідками, що звідси випливають.

В даний час торгова політика України здійснюється за допомогою митно-тарифного регулювання (експортні й імпортні митні тарифи) і нетарифного регулювання (зокрема, шляхом квотування і ліцензування) зовнішньоторговельної діяльності. Не допускаються інші методи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом втручання і встановлення різних обмежень органами державної влади. Експорт і імпорт здійснюються без кількісних обмежень. Кількісні обмеження вводяться у виняткових цілях :

- забезпечення національної безпеки України;

- виконання міжнародних зобов'язань України з урахуванням стану на внутрішньому товарному ринку;

- захисту внутрішнього ринку України.

З метою захисту національних інтересів діє система експортного контролю. Існують технічні, фармакологічні, санітарні, ветеринарні, фітосанітарні й екологічні стандарти і вимоги у відношенні ввезених товарів, контроль за їх якістю. Передбачаються захисні міри у відношенні імпорту товарів, найбільш яскравий прояв яких ми бачимо в зростаючому імпортному миті.

В даний час Уряд України приділяє велику увагу проекту програми розвитку експорту України, основною метою якої є збільшення вартісного обсягу українського експорту, розширення його номенклатури за рахунок продукції з підвищеним ступенем обробки, наукомістких товарів, технологій.

Цілі і задачі приєднання України до ВТО. Відповідно до встановленої процедури приєднання до ВТО, Україна почала складний, багатоетапний і досить довгостроковий процес по оформленню членства в цій впливовій міжнародній організації, що передбачає підготовку і проведення багатобічних і двосторонніх переговорів із країнами-членами ВТО.

Головна задача України на переговорах - одержання умов членства у ВТО, що виключали б обмеження її прав у сфері міжнародної торгівлі, забезпечили б реальне поліпшення доступу на світові ринки товарів і послуг.

Приєднання до ВТО випливає з задач сучасної торгової політики України, що спрямована на ефективну інтеграцію країни у світову економіку і міжнародну торгівлю і містять у собі:

- одержання кращих і не дискримінаційних умов доступу для українських товарів і послуг на закордонні ринки;

- розвиток експортних можливостей країни і "облагороджування" структури українського експорту;

- забезпечення достатнього ступеня захищеності вітчизняних виробників в умовах розумно відкритої економіки на основі застосування норм і правил ВТО.

Основні переваги участі України у ВТО полягають в наступному:

- створення більш сприятливих - не дискримінаційних, стабільних і передбачуваних умов для розвитку торгівлі й інших форм зовнішньоекономічної діяльності;

- доступ до механізму ВТО з розв’язання торгових суперечок, як дуже ефективному (і практично єдиному) інструменту захисту торгових інтересів країн-членів організації від їхнього несправедливого обмеження;

- упровадження через застосування норм і правил ВТО в українську практику зовнішньоекономічної діяльності і відповідне законодавство міжнародного досвіду в області регулювання торгівлі.

Зараз Україна має статус спостерігача, однак, ставши однією з сторін різноманітних багатосторонніх угод, із продажу товарів і послуг, крім виграшів, створить Україні безліч проблем:

- будучи одним з основних експортерів металами і паливом Україна буде у виграші доти, поки вона зможе уникати кількісних обмежень. Також поки вона зможе уникнути антидемпінгових бар'єрів, тому що через дешеві українські товари Україна вже не раз згадувалася.

- крім цього, підписавши угоди, Україні прийдеться відкрити свій ринок іноземним товарам, однак, відразу виникає питання: " чи зможе Україна витримати їхню конкуренцію?". В реальності Україні прийдеться відкрити ринок через 2-5 роки, у кращому випадку навіть пізніше, але, чи зможе наша країна на той час досягти міжнародних стандартів і нагромадити досить досвіду.

- крім того, збільшуються витрати виробництва: якщо раніш українські товари були конкурентноспроможні завдяки низьким цінам на паливо і сировину, то зараз рівень цін швидко наближається до світового. Західні компанії припускають, що в найближчому майбутньому українські ціни будуть навіть вище середніх світових.

- що стосується встановленого "уругвайським раундом" зниження державою субсидій на сільськогосподарські продукти, то Україна, навряд чи зможе вкластися в намічений термін.

Таким чином, ми бачимо, що в України далеко не сприятливе положення, тим більше, що потрібно буде прийняти всі необхідні угоди, а не вибірково. Але, з іншого боку, не відкривши, хоча б один зі своїх ринків, Україна не зможе скористатися досягненнями "уругвайського договору".

Висновки

Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв'язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдина можливість одержати той чи інший товар, відсутній у її межах. Але завдяки міжнародному поділу праці кожна країна може зосередитися на виробництві тих товарів, які вона може робити ефективніше і дешевше в порівнянні з іншими країнами.

Кожна країна повинна жити і розвиватися, спираючись на свої засоби але все-таки жодна країна не може досягти скільки-небудь серйозних результатів в економічному і соціальному розвитку, якщо вона не буде прибігати до використання вигод міжнародного обміну.

Вигода від зовнішньої торгівлі ще й у тому, що вона дозволяє порівняти економічні умови країн, як би підганяючи їхній розвиток. При цьому одні країни звільняються від напруги виробництва, а інші одержують зовнішній імпульс для економічного процесу. Будь-які обмеження зовнішньої торгівлі негативно позначаються на економіці країни, однак це зовсім не означає, що вона не повинна бути об'єктом державного регулювання. Розвинена зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх, закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, поліпшувати організацію праці і т.п. Тому, хоча населення в цілому і виграє, положення якихось галузей виробництва може погіршитися. Роздержавлення зовнішньої торгівлі в ході просування до ринку носить необхідний характер.

Теоретично, ринок повинен сам визначати, які продукти будуть експортуватися і які імпортуватися. У цьому випадку немає необхідності в тому, щоб держава цілком регламентувала зовнішньоекономічну діяльність підприємств. У справі переходу до ринкових структур без значного впливу держави не можливо обійтися, тому що на цьому етапі важливо оптимізувати експортні й імпортні групи товарів і послуг.

Проаналізувавши положення справ, що склалися в міжнародній торгівлі і міжнародних економічних відносинах у другій половині минулого сторіччя можна прийти до наступних основних висновків:

1. Збільшення експорту в порівнянні з імпортом завдяки дії мультиплікатора буде мати для країни експансіоністський ефект. Якщо до цього в країні мали місце безробіття і надлишкові потужності, то результатом з'явиться розширення зайнятості і збільшення випуску продукції. Якщо ж у країні спостерігалася інфляційна напруга, то вона тільки більш підсилиться.

2. Політика руйнування сусіда, якою характеризувався період депресії 30-х років і шляхом яким кожна нація намагається марно експортувати безробіття за кордон, б'є по цій нації іншим кінцем.

3. Міжнародний банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський Загальний ринок - усе це найбільш важливі фактори, що зіграли позитивну роль у розвитку міжнародної торгівлі в 20-21-му столітті на шляху до вільних економічних зв'язків і співробітництва.

Необхідно визнати, що домінуючим напрямком у відносинах між країнами світового співтовариства є шлях до найбільш вільної, що не визнає штучних перешкод і перепон торгівлі.

Що стосується умов нинішньої міжнародної торгової політики України, зовнішньоекономічних проблем і можливих шляхів розв’язання можна зробити висновок, що без наявності відповідних конкурентних переваг Україні нема чого і думати про завоювання яких-небудь ніш, а тим більше про заняття лідируючого положення на світових ринках.


Практичне завдання

11. У міжнародному аеропорту мандрівник здав валізу в камеру схову, чи є ця послуга щодо збереження:

а) торгуючою, якщо мандрівник знаходиться на батьківщині; (ні)

б) неторгуючою, якщо мандрівник знаходиться закордоном; (ні)

в) торгуючою, якщо мандрівник є нерезидентом; (так)

г) неторгуючою, якщо мандрівник є резидентом? (ні)

Международные поездки представляют собой специфическую форму международной экономики, обычно называемую в системе национальных счетов международным туризмом. Их специфика заключается в том, что потребитель услуг перемещается за рубеж к их производителю, где, будучи нерезидентом, приобретает товары и услуги. Тем самым международные поездки с точки зрения международной экономики представляют собой не столько вид услуги, сколько набор услуг, приобретаемый путешественниками (резидентами за границей и нерезидентами внутри данной страны) за рубежом.

Международные поездки - товары и услуги, приобретаемые путешественниками за рубежом, если они находятся там не менее года и считаются нерезидентами.