39.Релігійний фактор у сучасних міжнародних конфліктах.
Релігія є впливовим чинником між.життя виходячи з того,що суч.тенд.в МВ є поширення реліг.конфліктів. Вони иникають у духовній сфері життя поряд з ідеологійчним,науковим, моральним конфліктами. Оча в сучасному світі церква є відділеною від держави (пере.Захід), в багатьох країнах спострігається посилення рлігійної задежності держ.влади (Схід). Сьогодні існує велика кількість релігій, і багато з них в силу заполітизованості н зовсім мирно існують одна з одною. Розбіжності у тлумаченню реліг.догматів також сприяють конфліктоленності. Поирюєтьс також релігійна нетерпимість, яка упроводжується міжнаціональною нетерпимістю. Релігійним конфліктом є- зіткненняі протиборство між носіями релігійних цінностей що обумовлні відмінностями в світосприйнятті. Окільки рлігія є відображенням соціальності індивідів, то вона обєднує їх, поширює єдиний звьязок між представниками релігії. Тому цей конфлікт є небезпечним. В історії є якраві приклади безглудих але кровопролитних конфліктів на рег.грунті: хрестові походи, війни католиків проти протестантів. Окрім того, релігія є політичним механізмом, за допомогою якого можуть вирішуватися важл.пит. Однією з причин такого конфлікту може бути намагання представників однієї релігії зробити її домінуючою в світі. Наявніст відмінних ознак у релігіях є джерелом онфлікту. Суб.цих конфліктів є цілі народи, держави, релігійні утворення абоіндвіди. Універсальних засобів їх розв.не існує.
40.Соціально-економічні причини міжнародних конфліктів у постбіполярному світі.
Соціально-екон. Причини це протирічч між цілями, інтересами, цінностями, потребами соціуму та можливість все це реалізувати.
Фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Несправедливий розподіл благ породжує погрозу конф. Економіка бідних д-ав розвивається більше високими темпами, чим багаті. Багаті д., а бідні країни усе більше відстають від них. Зростаючий розрив у доходах викликає невдоволення з їх боку, наслідок: між. конфл., оскільки д-ви прагнуть приєднатися до клубу багатих країн і готові боротися з ними за свою частку у світовому виробництві. через взаємозалежність нац. економік на св. рівні. Локальні ек. коливання або кризи в 1 країні можуть мати рег. або глоб.наслідки- свідчить про велику уразливість взаємозалежних економік. Результатом може стати економічний конфлікт із погрозою перетворення в економічну війну або навіть військове зіткнення. побоюванням, що контроль над економікою окремих країн може перейти від сувер.урядів в інші руки- спроба підриву національного суверенітету. З даної причини глобалізація може викликати в нац. лідерів почуття безпорадності перед її силою, а в електорату-антипатію до неї. Такі настрої можуть легко перейти в крайній націоналізм і ксенофобію із закликами до протекціонізму, спричинити ріст екстремістських політичних рухів, що потенційно чревате серйозними конфліктами.
41.Інтервенція міжнародних організацій у міжнародних конфліктах: за й проти.
Людству знадобилося пройти через 2 світові війни, колосальні людські втрати й незлічимі страждання, перш ніж батьки-засновники ООН установили непохитність принципу незастосування сили або загрози сили в МВ, поставили поза законом дозвіл між. суперечок немирними засобами. Тим самим був зроблений кардинальний перелом у розвитку цивілізації: сила поступилася місцем праву. Але заборона на застосування сили, що стала обов'язковою нормою, мала серй. стримуючий вплив на потенційних порушників. Із завершенням холодної війни, здавалося, створилися всі сили. Ключова із цих передумов - можливість на повну міць задіяти потенціал ООН, прерогативи її Ради Безпеки. Однак, на великий жаль, не все виявилися готові до того, щоб скористатися цим історичним шансом. Вплив концепції "гуманітарної інтервенції" на систему МВ може бути воістину руйнівним. Деякі провідні країни намагаються "доповнити" нею загальновизнані між.-пр.принципи, розхитавши тим самим їхню струнку систему й підмінивши в підсумку силу права в між. житті правом сили на основі однополярної, а точніше, натоцентристской моделі світоустрою. Спроби підриву підвалин між.правопорядку обґрунтовуються якимсь "недосконалістю" суч. між. права, що не дозволяє застосовувати силу в обхід Уставу ООН і повноважень СБ. Відповідні правові норми не факультативні й не дозволяють вибирати з них ті, які комусь подобаються, і відкидати що не влаштовують. Ієрархії принципів між.права не існує: всі вони взаємозалежні й підкріплюють один одного. Цілісне застосування між.пр.сист. покликано виключити як "гуманітарні катастрофи", "етнічні чищення", так і акти агресії. Можливість застос. сили тільки у 2 випадках. 1- індивідуальна або колективна самооборона у відповідь на збройний напад на члена ООН. 2- із санкції Ради Безпеки при погрозі між. миру й безпеці. Протягом напівстоліття Устав ООН залишався оснвою всієї сист. МВ, забезпечуючи стабільність і порядок у світі. Спроби під яким би те не було приводом (у тому числі й захисту прав людини) уживати однобічні або групові акції в порушення Уставу й без санкції Ради Безпеки чреваті справжнім хаосом у МВ, тим більше що ніякої розумної альтернативи існуючій системі не пропонується.
42.Підходи до визначення сили в конфліктології.
Незважаючи на ті, що 1) сила здавна активно використовується як засіб у МВ і 2) з силою пов'язана проблема війни й миру як одна з центральних проблем МВ, немає повної ясності відносно змісту поняття сили. Найчастіше під силою мають на увазі здатність міжнародного актора нав'язати свою волю й тім самим вплинути на характер МВ у власних інтересах.
З кінця 40-х рр. у ТMB набули поширення два підходи до розуміння сили -і атрибутивний і біхевіоріальний (біхевіористський), до яких пізніше додався третій -і структуралістський.
Атрибутивний підхід характерний для представників політичного реалізму. розглядають силу між.актора, насамперед д-ви. Звідси між. політ.- політика сили. При цьому він не проводити різниці між силою, могутністю, владою й впливом, виражаючи всі це одним терміном "power елементи сили: воєнні ресурси, промисловий потенціал, природні ресурси, геостратегічні переваги, чисельність населення, культурні характеристики (нац. характер), національна мораль, якість дипломатії й державного керівництва.
Другий підхід-біхевіористський-пов'язує силу з поведінкою між. актора, його взаємодіями на, світовій арені. Однак великою популярністю користується структуралістський підхід до розуміння сили. Силу-лише як 1 із ел. держ. могутності- грунтується на використанні сили, у тому числі й для здійснення еф.з.пол. Могутність міжнародного актора-це здатність нав'язати свою волю іншим, вона виражає соціальні відносини. Соціологи МВ виділяють такий елемент структурної сили як технологія. Технологічна могутність є не просто продовженням економічної й торгової сили, алі й відіграє самостійну роль у системі засобів міжнародних акторів. Вона знаходиться в основі 3 вирішальних для сучасної між. діяльності феноменів: автономії рішення актора у воєнній сфері, його політичного впливу, а також культурної привабливості.
Таким чином, цілі та засоби в глибинними взаємозалежними категоріями ТMB, які мають як стійкі елементи, так і збагачуються новими компонентами, пов'язаними з виникненням нових явищ у системі міжнародних відносин. Однак у будь-якому випадку головні цілі міжн. акторів пов'язані йз забезпеченням національних інтересів і безпеки, чому повинні служити й відповідні засоби, у т.ч. сила.
43.„баланс сил”: визначення й функції.
Окремі автори виділяють стадію тупика: рівновага, викликана неефективністю кроків, що вживаються, і усвідомленням пирровой перемоги, параліч дій, пошук нових підходів і зміна лідерів, переоцінка власних інтересів, загасання протиборства, перемир'я, початок переговорів. Мертва крапка це зупинка в процесі сталкивания й протистояння сталкиванию. Причини виникнення мертвої крапки в конфлікті:
1.провал тактики протистояння;
2.виснаження необхідних ресурсів (енергія, гроші, час);
3.втрата соціальної підтримки;
4.неприйнятні витрати.
Спочатку на цій стадії нічого не відбувається в об'єктивному плані, але при цьому змінюється відношення однієї зі сторін до що відбувається. Через якийсь час обидві сторони приходять до прикрого висновку, що перевага неможливо, але, проте, поки немає бажання віддати перемогу, самоусунувшись, або поступитися. Але найважливішим слідством настання цього етапу стає розуміння хоча б однієї зі сторін, що супротивник це незалежний партнер, з яким прийде домовлятися, а не тільки ворог. І із цим партнером прийде домовлятися й взаємодіяти, що стає першим кроком до переговірного процесу, до виходу з конфлікту.
44.Класифікація війн.
розподіл воєн по групах, виходячи зі спільності їх однорідних і найбільш істотних ознак.
Війна як насильницька зміна відносин між людьми завжди пов'язана з руйнуванням тих або інших умов існування протиборчих сторін. Вона сповільнює або перериває розвиток цивілізації, деформує матеріальну й духовну культуру. Клас.конецформыначалоформыКласифікація воєн здійснюється на основі най. істотних ознак. Серед них найбільш загальними й найчастіше вживаними є наступні:
- соц.-пол.(видам на основі подібних соц.-п.ознак: справедливі й несправедливі війни);
- війсь.-тех.(кошти збройної боротьби)
- історичні
Найбільш інтегративною підставою для класифікації воєн стала кількісно-масштабна підстава, відповідно до якого виділяються світові, регіональні, локальні й малі війни, а також військові конфлікти різної масштабності. У цей час найпоширеніший вид воєн носить субрегіональний, локальний або місцевий, внутрішньодержавний характер. Новим, маловивченим видом збройного протистояння стають різного роду миротворчі операції: по підтримці й збереженню миру, які в окремих випадках приводять до відвертого втручання у внутрішні справи держав. військові конфлікти стали підрозділятися на 3 типи: