Сьогодні Україну розглядають як державу, що визнала свої державні пріоритети на користь демократії, правової держави та прав людини. З точки зору геополітичного положення та значення України у своєму регіоні її на сьогодні розлядають як повноцінного суб’єкта на міжнародній арені та відводять її важливе місце у концепціях на програмах регіонального та світового характеру. Частково Україна включена в поле iнтересiв трьох свiтових полiтичних i економiчних гравцiв: США, деяких країн Захiдної Європи i Росiйської Федерацiї. Тобто, Україна знаходиться в залежностi як вiд Заходу, так i вiд Росiї. Рiшучий поворот в той, чи iнший бiк може бути пов'язаний з втратами. Традицiйно змiст нашої зовнiшньої полiтики розглядається виключно як вибiр напрямку орiєнтацiї, а не вибiр змiсту i способу активної дiяльностi на мiжнароднiй аренi полiтицi.
Погляд українських науковців та полiтикiв про вiдношення до України iнших держав полягає в тому, що ми займаємо важливе мiсце в свiтовiй полiтицi, являючись противагою Росiї i можемо розглядатися як кандидат на входження в Європу. Однак аналiз "Стратегiчної концепцiї пiвнiчноатлантичного союзу" не пiдтверджує ці самонадiянi сподiвання.Стаття 36 "Стратегiчної концепцiї НАТО" проолошує: "Росiя вiдiграє виключну роль в забезпеченнi євроатлантичної безпеки". Стаття 37 того ж документу зазначає: "Україна займає особливе мiсце в обстановцi безпеки в Євроатлантичному регiонii являється важливим i цiнним партнером в справi захисту стабiльностii спiльних демократичних цiнностей".
Тобто, Росiя вiдiграє виключну роль, Україна займає особливе мiсце. Україна - це лише мiсце (арена дiй) для НАТО, i це потрiбно усвiдомлювати. Пiсля приєднання ряду країн Схiдної Європи до НАТО що фактично змiнило розклад сил на театрi вiйськових дiй євразiйського континенту, Україна поки нiяк не вiдреагувала i не заявила своєї позицiї вiдносно цiєї змiни сил.
Зовнiшньополiтична офiцiйна стратегiя України сьогоднi визначена як "багатовекторнiсть". Багатовекторнiсть - це невизначенiсть в зовнiшнiй полiтицi, невизначенiсть в геостратегiї України.
Після добровільної відмови України від ядерної зброї, утвердженню військових пріоритетів нового аспекту набули відносини України і НАТО. Північно-Атлантичний Альянс сьогодні проводить різновекторну політику щодо України. Ці відносини належним чином закріплені міжнародним договорами, проектами та програмами та ратифіковані Верховною Радою України. Власне, така ґрунтовно розроблена нормативно-правова база відносин України і НАТО сприяє ефективному практичному втіленню задекларованих засад. Безперечно завжди залишатиметься для України актуальним питання відносин з державами, колишніми республіками СРСР, а особливо з Росією. Власне, для України, на сьогодні, тому таким складним і є питання вибору напрямку зовнішньої політики. Створення Єдиного Економічного Простору на теренах СРСР ще раз підтверджує спільності в не лише належності до певного регіону, а й в політичних та економічних пріоритетах.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про міжнародні договори України», № 3767-ХІІ від 22 грудня 1993 р.
2. Конституція України від 28.06.1996р.
3. Постанова ВРУ “про зовнішньо-політичні пріоритети України” // Голос України №5/93
4. Постанова ВРУ “про втілення програми Україна – НАТО в державно-політичний курс України // Голос України № 14/03
5. Програма дій Україна – НАТО // www.mzs.com.ua
6. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс європейців. Відкритий лист до європейців : Пер. з фр. – Львів, 1998 – 280с.
7. Угода про формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
8. Концепція формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
9. Указ Президента “про втілення програми Україна – НАТО” //Голос України № 14/03.
10. Баган О. В. Українська Понтида. Геополітичні виміри сучасної України. – Дрогобич: “Коло”, 2002. - 253с.
11. Вакулевич В.О. Політико-історичний вимір Європейської традиції – Кіровоград, 2000 – 62с.
12. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник, К., : АМУПП – 1997 – 200с.
13. Колосов В.А. Политическая география: проблемы и методы. – Л.: Наука, 1988. – 192 с.
14. Нартов. Геполитика. – М.: Из-во ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 440с.
15. Основи політичної науки. / За ред. Б.Кухти. – т.IV.-Львів: Кальварія., 1999. – С.193 - 197.
16. Рябов С. Політологія : Словник термінів і понять. - К.,1996. - 192с.
17. Балашов Г.В. Политика...(рассказы, статьи, комментарии) – Дніпропетровськ, 1997 – 56с.
18. “Міжмор’я” – геополітика Центральної Європи // www.sesna.com.ua/im/geoua.html
19. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. ГППУкраїни (сутність і основні риси) // Укр. геогр. журнал. – 1994. – №№ 1-2. – С. 3-9.
20. НАТО викликає нині більшу зацікавленість українців, але відчувається брак інформації/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 3. - С. 20-23.
21. Раніше Україна і НАТО будували гарні собори, тепер їх необхіднозаповнити людьми, які вірують/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. - 2005. - № 5. - С. 56-59.
22. Вступ до НАТО: "за" і "проти"/ О. Авраменко, Г. Ярмиш //Політика і час. - 2006. - № 1. - С. 94-96.
23. НАТО помочь: Пока государство держит ученых на голодном пайке, их научные проекты финансирует НАТО/ Д. Громов //Корреспондент. - 2006. - № 35. - С. 58-59
24. , НАТО і безпека Європи/ І. Храбан //Політика і час. - 2006. - № 7/8. - С. 35-40.
25. Правові проблеми захисту інформації з обмеженим доступом на шляху України до НАТО/ В. Артемов //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 10. - С. 50-53.
26. Україна в НАТО: переваги чи витрати?/ К.В. Семчинський //Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - N99. - С. 187-200