регистрация / вход

Україна, як одна із засновниць ООН

Створення та сучасний розвиток діяльності ООН. Система організації та керуючі органи ООН. Історія розвитку співпраці України з ООН. Україна в Раді Безпеки ООН. Іноземні агенції ООН в Україні. Боротьба з тероризмом та підтримання миру та безпеки в світі.

Тема: Україна як одна із засновників і повноважний член ООН


План

Вступ

Розділ 1. Створення та сучасний розвиток діяльності ООН

1.1 Заснування та основні напрямки діяльності ООН

1.2 Система організації та керуючі органи ООН

Розділ 2.Україна в ООН

2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН

2.2 Україна в Раді Безпеки ООН

2.3 Іноземні агенції ООН в Україні

Розділ 3. Сучасні напрямки роботи України в системі ООН

3.1 Боротьба з тероризмом та підтримання миру та безпеки в світі

3.2 Економічний, гуманітарний, екологічний та соціальний напрями

3.3 Співпраця України з ООН на сучасному етапі

3.3.1 Інституційні реформи

3.3.2 Зміцнення громадянського суспільства

3.3.3 Охорона здоров’я та медичні послуги

3.3.4 Добробут проти бідності

3.3.5 Права людини та сприяння тендерній рівності

3.3.6 Інформаційні та просвітницькі заходи для широкої громадськості

3.3.7 Координація міжнародної допомоги

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Більшість з нас чули про діяльність Організації Об’єднаних Націй, пов’язану з підтримкою миру або наданням гуманітарної допомоги. Проте далеко не завжди і не так добре відомо про багато інших аспектів її діяльності, які впливають на наше життя.

Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими стикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше 30 пов’язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об’єднаних Націй. День за днем Організація Об’єднаних Націй і інші організації її системи ведуть роботу зі сприяння дотриманню прав людини, охороні навколишнього середовища, боротьбі з хворобами і скороченню масштабів бідності. Установи Організації Об’єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. Організація Об’єднаних Націй є ініціатором міжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи у всіх регіонах миру, Організація Об’єднаних Націй і її установи надають допомогу біженцям, імплементують (реалізують) програми з питань розмінування, допомагають збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграють провідну роль в боротьбі зі СНІДом.

Організація Об’єднаних Націй була створена 24 жовтня 1945 року 51 країною, які були сповнені рішучості зберегти мир за допомогою розвитку міжнародної співпраці й забезпечення колективної безпеки. На сьогоднішній день членами Організації Об’єднаних Націй є 191 країна, тобто майже всі країни світу, в тому числі і Україна.

Метою роботи є дослідження ролі України в ООН, механізмів реалізації її міжнародних цілей крізь призму міжнародних стратегій ООН. З огляду на мету поставлені такі завдання:

— охарактеризувати мету та основні завдання ООН;

— обґрунтувати необхідність об’єднання національних інтересів у розв'язанні світових проблем під егідою ООН;

— дослідити історію та сучасний стан розвитку співробітництва України з ООН;

— проаналізувати роль України в ООН;

— охарактеризувати вплив ООН на вирішення проблем подальшого розвитку України.

Об'єкт дослідження в курсовій роботі — Україна та її роль в ООН. Предметом дослідження є політика України у світі міжнародного співробітництва в рамках ООН.

Інформаційну базу дослідження складають теоретичні дослідження провідних вчених України та світу з проблем національної та світової безпеки, монографії, звіти та публікації ООН та інших міжнародних організації, міжнародні нормативно-правові акти та угоди, що регулюють міжнародні відносини, статистичні дані та аналітичні звіти України.


Розділ 1. Створення та сучасний розвиток діяльності ООН

1.1 Заснування та основні напрямки діяльності ООН

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Коли держави стають членами Організації Об’єднаних Націй, вони приймають зобов’язання, викладені в Статуті Організації Об’єднаних Націй, що є міжнародним договором, в якому висвітлені основні принципи міжнародних відносин. Згідно Статуту, в своїй діяльності Організація Об’єднаних Націй переслідує чотири мети: підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвивати дружні стосунки між націями, здійснювати міжнародну співпрацю щодо розв’язання міжнародних проблем і заохочення поваги до прав людини, а також бути центром для узгодження дій націй в досягненні цих загальних цілей.

Організація Об’єднаних Націй не є всесвітнім урядом і не ухвалює законів. Проте вона надає засоби, які допомагають врегулювати міжнародні конфлікти і розробляти політику щодо питання, які стосуються всіх нас. У Організації Об’єднаних Націй всі держави-члени – великі і малі, багаті і бідні, такі, що дотримуються різних політичних поглядів і соціальних систем, – мають право висловити свою думку і взяти участь в голосуванні в рамках цього процесу.

Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти інших держав.

Впродовж багатьох років Організація Об’єднаних Націй відігравала важливу роль щодо сприяння запобіганню міжнародним кризам та врегулювання тривалих конфліктів. Вона здійснювала комплексні операції, пов’язані зі встановленням та підтримкою миру й наданням гуманітарної допомоги. Їй також доводилося запобігати назріваючим конфліктам. В постконфліктних ситуаціях вона все частіше докладає зусиль, направлених на усунення першопричин війни й створення основ для міцного миру.

Організація Об’єднаних Націй добилася вражаючих результатів. Так, їй вдалося зняти гостроту Карибської кризи в 1962 році та кризи на Близькому Сході в 1973 році. У 1988 році зусилля Організації Об’єднаних Націй щодо мирного врегулювання дозволили припинити ірано-іракську війну, а наступного року завдяки переговорам, що проводилися під егідою Організації Об’єднаних Націй, радянські війська були виведені з Афганістану.

У 90-і роки Організація Об’єднаних Націй сприяла відновленню суверенітету Кувейту й відіграла важливу роль в припиненні громадянських воєн в Гватемалі, Камбоджі, Мозамбіку, Сальвадорі і щодо врегулювання або запобігання конфліктам в інших країн. Коли у вересні 1999 року кампанія насильства, розгорнута після проведеного голосування щодо питання про самовизначення, змусила близько 200 000 східнотиморців покинути свої будинки, Організація Об’єднаних Націй санкціонувала направлення міжнародних сил безпеки, які допомогли відновити порядок. Пізніше Тимчасова адміністрація Організації Об’єднаних Націй почала здійснювати діяльність щодо спостереження за переходом цієї території до незалежності 20 травня 2002 року як держави Тимор-Лесото. А коли 11 вересня 2001 року терористи скоїли напад на Сполучені Штати Америки, Рада Безпеки негайно відреагувала, ухваливши широку за своїм обхватом резолюцію, яка зобов’язала держави забезпечити, щоб будь-хто, хто бере участь у фінансуванні, плануванні, підготовці, здійсненні або підтримці терористичних актів, постав перед правосуддям.

Найважливішими завданнями Організації Об’єднаних Націй є припинення розповсюдження зброї, а також скорочення та ліквідація, зрештою, всіх запасів зброї масового знищення. Організація Об’єднаних

Націй служить постійним форумом для проведення переговорів щодо роззброєння, розробляючи рекомендації і виступаючи ініціатором досліджень в даній сфері. Вона підтримує багатосторонні переговори, що ведуться в рамках Конференції із роззброєння і інших міжнародних органів. В результаті цих переговорів було укладено такі міжнародні угоди, як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 рік), Договір про повну заборону ядерних випробувань (1996 рік) і договори про створення зон, вільних від ядерної зброї. Було укладено і інші договори, які забороняють розробку, виробництво і накопичення запасів хімічної (1992 рік) і бактеріологічної (1972 рік) зброї, забороняють розміщення ядерної зброї на дні морів і океанів (1971 рік) і в космічному просторі (1967 рік), а також договори, що забороняють або обмежують інші категорії озброєнь. До лютого 2005 року 144 держави стали учасниками Оттавської конвенції 1997 року про заборону наземних мін.

Організація Об’єднаних Націй закликає всі країни приєднатися до цієї конвенції і інших міжнародних договорів, що забороняють використання руйнівних видів зброї. Організація Об’єднаних Націй також підтримує зусилля із запобігання, припинення і викорінювання незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями, які використовувалися як головні засоби ведення війни в переважній більшості конфліктів у всьому світі. Реєстр звичайних озброєнь Організації Об’єднаних Націй і система стандартизованої звітності про військові витрати сприяють підвищенню прозорості щодо військових питаннях.

Міжнародне агентство з атомної енергії, що базується у Відні, діючи на основі системи угод про гарантії, відповідає за забезпечення того, щоб ядерні матеріали та устаткування, призначені для використання в мирних цілях, не використовувалися з військовою метою. А Організація із заборони хімічної зброї, що знаходиться в Гаазі, займається збором інформації щодо хімічних об’єктів усіх країн світу й регулярно проводить інспекції з метою забезпечення контролю за дотриманням Конвенції з хімічної зброї.

Завдяки своїй миротворчій діяльності Організація Об’єднаних Націй, використовуючи дипломатичні механізми, допомагає протиборчим сторонам прийти до згоди. Рада Безпеки в рамках своїх зусиль з підтримки міжнародного миру і безпеки може рекомендувати шляхи запобігання конфлікту і відновлення або забезпечення миру, наприклад за допомогою переговорів чи звернення до Міжнародного Суду. Важливу роль в миротворчій діяльності відіграє Генеральний секретар. Він може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його думку, створюють загрозу міжнародному миру і безпеці, використовувати «добрі послуги» для виконання посередницьких функцій або займатися «тихою дипломатією», діючи за кулісами самостійно або через спеціальних посланців. Генеральний секретар займається також «превентивною дипломатією», спрямованою на врегулювання суперечок щодо загострення ситуації.

Організація Об’єднаних Націй все активніше займається діяльністю, направленою на усунення корінних причин конфліктів. Одним з ключових елементів побудови миру є допомога з метою розвитку. У співпраці з іншими організаціями системи, країнами-донорами, урядами приймаючих країн і неурядовими організаціями Організація Об’єднаних Націй надає підтримку розвитку управління, направленого на благо всього суспільства, встановленню правопорядку, проведенню виборів і дотриманню прав людини в країнах, що долають наслідки конфліктів. В той же час Організація Об’єднаних Націй допомагає цим країнам відновлювати адміністративні структури, системи охорони здоров’я й освіти та інші елементи соціальної інфраструктури, зруйновані в наслідок війни. Деякі види цієї діяльності, такі, як спостереження за проведенням виборів у Намібії в 1989 році, програми розмінування в Мозамбіку і підготовка співробітників цивільної поліції в Гаїті, здійснювалися в рамках операцій Організації Об’єднаних Націй з підтримки миру, при цьому окремі аспекти цієї діяльності можуть продовжуватися і після згортання миротворчої операції. Інші види діяльності здійснюються на прохання урядів, як, наприклад, в Гвінеї-Бісау, де функціонує Відділення Організації Об’єднаних Націй з підтримки побудови миру.

В рамках своїх зусиль з підтримки миру та міжнародної безпеки Рада Безпеки розпочинає операції Організації Об’єднаних Націй щодо підтримки миру і визначає рамки повноважень і мандат. Більшість таких операцій припускає участь військовослужбовців, які стежать за дотриманням режиму припинення вогню або створюють буферну зону, доки за столом переговорів ведуться пошуки довгострокових рішень. У інших операціях можуть брати участь цивільні поліцейські або інші цивільні фахівці, які допомагають організувати вибори або здійснювати нагляд над дотримання прав людини. У ряді випадків операції направлені на забезпечення контролю за дотриманням мирних угод і здійснюються у взаємодії з миротворчими контингентами регіональних організацій. Операції з підтримки миру можуть продовжуватися від декількох місяців до декількох років. Наприклад, операція Організації Об’єднаних Націй, розгорнена вздовж лінії припинення вогню між Індією і Пакистаном в штаті Джамму і Кашмір, існує з 1949 року, а на Кіпрі миротворці Організації Об’єднаних Націй знаходяться з 1964 року. З іншого боку, для проведення в 1994 році операції в смузі Аозу між Лівією і Чад Організації Об’єднаних Націй знадобилося трохи більше місяця.

З моменту розгортання в 1948 році найпершої миротворчої місії Організації Об’єднаних Націй, майже 130 країн добровільно надали в розпорядження Організації близько 1 мільйона військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів і цивільних осіб. Разом з тисячами цивільних фахівців вони брали участь приблизно в 60 операціях з підтримки миру. За станом на лютий 2005 року 103 країни надали рекордну кількість особового складу - 67 000 чоловік.

Завдяки зусиллям Організації Об’єднаних Націй урядами укладено безліч багатосторонніх угод, які роблять світ безпечнішим і здоровішим, перспективнішим і справедливішим для всіх нас. Розробка цього всеохоплюючої сукупності норм міжнародного права, включаючи стандарти в області прав людини, є суттєвим досягненням Організації Об’єднаних Націй.

У Загальній декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1948 році, проголошені основні права і свободи, якими володіють всі чоловіки і жінки, зокрема право на життя, свободу і громадянство, право на свободу думки, совісті і релігії, право на працю,

освіту, право на їжу і житло і право на участь в управлінні. Заохочення поваги прав людини займає все більш помітне місце в зусиллях Організації Об’єднаних Націй зі сприяння розвитку. Зокрема, здійснення

права на розвиток розглядається як один з елементів динамічного процесу, який поєднує в собі здійснення цивільних, культурних, економічних, політичних і соціальних прав й сприяє підвищенню добробуту всіх членів суспільства. Ключем до реалізації права на розвиток є викорінювання бідності – це одна з основних цілей Організації Об’єднаних Націй.

Статут Організації Об’єднаних Націй ставить перед Організацією Об’єднаних Націй конкретне завдання заохочувати прогресивний розвиток міжнародного права і його кодифікування. Більше 500 конвенцій, договорів і норм, що є результатом цієї роботи, забезпечують основу для зміцнення міжнародного миру і безпеки та сприяння соціально-економічному розвитку. Держави, що ратифікували ці конвенції, юридично зобов’язані їх виконувати.

У 1945 році в несамокерованих територіях проживало 750 мільйонів чоловік. Сьогодні це число скоротилося до трохи більше 1 мільйона, що значною мірою сталося завдяки вирішальній ролі Організації Об’єднаних Націй в заохоченні сподівань народів залежних територій і наданні допомоги в справі швидкого отримання ними незалежності. Починаючи з 1960 року, коли Генеральна Асамблея прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам, близько 60 колишніх колоніальних територій отримали незалежність і вступили в Організацію Об’єднаних Націй як її повноправні члени.

Завдяки кампанії, що проводилася під егідою Організації Об’єднаних Націй впродовж більше 30 років, вдалося покінчити з системою расової сегрегації в Південній Африці, яка була відома як апартеїд. У 1994 році у присутності місії спостерігачів Організації Об’єднаних Націй пройшли перші в цій країні вибори, відкриті для представників всіх рас. З моменту свого створення Організація Об’єднаних Націй виступає за основоположну рівність всіх народів і проти расизму у всіх його формах. За рішенням Генеральної Асамблеї в 2001 році на Усесвітній конференції було розглянуто методи боротьби проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії й нетерпимості.

Гуманітарні катастрофи можуть статися в будь-якому місці і у будь-який час. Якою б не була їх причина – повінь, засуха, землетрус або конфлікт, – вони завжди призводять до загибелі людей, переміщення населення, втрати громадами здатності своїми силами забезпечувати своє існування і приносять величезні страждання.

В умовах таких катастроф організації системи Організації Об’єднаних Націй постачають жертвам – в більшості своїй дітям, жінкам і літнім людям – продовольство і медикаменти, дають їм притулок і забезпечують матеріально-технічну підтримку.

Одне з центральних завдань Організації Об’єднаних Націй полягає в сприянні забезпеченню вищих стандартів життя, повної зайнятості і умов для соціально-економічного прогресу і розвитку. З виконанням цього завдання пов’язано 70 відсотків діяльності системи Організації Об’єднаних Націй. В основі цієї діяльності лежить віра в те, що викорінюванням бідності і підвищення рівня добробуту людей на всіх територіях є необхідними кроками на шляху до створення умов для забезпечення міцного миру у всьому світі.

Організація Об’єднаних Націй володіє унікальними перевагами щодо сприяння розвитку. Сфера її діяльності охоплює весь світ, а її всеосяжний мандат передбачає задоволення соціальних, економічних і надзвичайних потреб. Організація Об’єднаних Націй не представляє чиї-небудь вузькі національні або комерційні інтереси. У виробленні найважливіших стратегічних рішень беруть участь всі країни – і багаті, і бідні.

1.2 Система організації та керуючі органи ООН

У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки і Секретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.

Всі держави-члени Організації Об’єднаних Націй представлені в Генеральній Асамблеї – «всесвітньому парламенті», який збирається на чергові і спеціальні сесії для розгляду нагальних проблем людства. Кожна держава-член має один голос. Рішення по таких ключових питань як підтримка миру і безпеки, прийом нових членів і затвердження бюджету Організації Об’єднаних Націй, ухвалюються більшістю в дві третини голосів. Рішення з інших питань ухвалюються простою більшістю голосів. Останніми роками робляться особливі зусилля, направлені на те, щоб рішення Асамблеї ухвалювалися на основі консенсусу, а не офіційного голосування. Асамблея не може нав’язувати державам свої рішення, проте її рекомендації мають важливе значення, оскільки є відображенням світової громадської думки і є моральним імперативом міжнародного співтовариства.

Чергові щорічні сесії Асамблеї проводяться в період з вересня по грудень. При необхідності Асамблея може продовжити свою роботу на відновленій сесії або проводити спеціальні чи надзвичайні сесії з питань, що викликають особливе занепокоєння. Роботу Асамблеї також здійснюють її шість головних комітетів, інші допоміжні органи і Секретаріат Організації Об’єднаних Націй.

Згідно Статуту Організації Об’єднаних Націй, Рада Безпеки безпосередньо відповідальна за підтримку миру і безпеки в усьому світі. Вона може бути скликана у будь-який час у разі виникненні загрози миру. Статут зобов’язав всі держави-члени виконувати вирішення Ради.

Рада складається з 15 членів. П’ять з них – Китай, Російська Федерація, Сполучене Королівство, Сполучені Штати і Франція – є постійними членами. Інші 10 членів Ради обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.

Держави-члени продовжують обговорювати питання про зміну членського складу Ради і методи роботи, задля того, щоб забезпечити відображення сучасних політичних та економічних реалій.

Рішення Ради вважаються прийнятими, коли за них проголосували дев’ять її членів. За винятком голосування з процедурних питань, рішення не може бути прийняте, якщо хто-небудь з постійних членів Ради проголосує проти, тобто використає своє право вето.

При розгляді питань щодо виникнення загрози миру Рада спочатку розглядає шляхи мирного врегулювання суперечки. Вона може виробити принципи врегулювання або виступити в ролі посередника.

В разі розв’язування бойових дій Рада вживає заходів задля припинення вогню. Вона може також направити миротворчу місію, для того, щоб допомогти сторонам зберігати перемир’я або забезпечити роз’єднання протиборчих сил. Рада може вживати заходи щодо забезпечення виконання прийнятих нею рішень. Вона може вводити економічні санкції або встановлювати ембарго на постачання зброї. В окремих випадках для забезпечення виконання прийнятих нею рішень, Рада уповноважувала держави-члени використовувати «всі необхідні засоби», включаючи спільні військові дії.

Рада також представляє Генеральній Асамблеї рекомендації щодо кандидатури на посаду Генерального секретаря та щодо прийому в Організацію Об’єднаних Націй нових членів.

Діючи під загальним керівництвом Генеральної Асамблеї, Рада з соціально-економічних питань координує діяльність Організації Об’єднаних Націй і установ її системи в економічній і соціальній сферах. Будучи головним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем й вироблення рекомендацій щодо політики в цих сферах, Рада відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної співпраці з метою розвитку. Вона також проводить консультації з неурядовими організаціями (НУО), підтримуючи тим самим життєво важливий зв’язок між Організацією Об’єднаних Націй і громадянським суспільством.

До складу Ради входять 54 члени, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки. Протягом року Рада періодично проводить засідання, збираючись в липні на свою основну сесію, в ході якої на засіданні високого рівня обговорюються найважливіші економічні, соціальні та гуманітарні питання.

Допоміжні органи Ради регулярно проводять свої засідання і звітують перед нею. Наприклад, Комісія з прав людини здійснює контроль за дотриманням прав людини у всіх країнах світу. Інші органи займаються питаннями соціального розвитку, становища жінок, попередження злочинності, боротьби з наркоманією і сталого розвитку. П’ять регіональних комісій сприяють економічному розвитку і співпраці в своїх регіонах.

Рада з Опіки була створена для забезпечення міжнародного спостереження за 11 підопічними територіями, що знаходилися під управлінням семи держав-членів, а також для забезпечення того, щоб їх уряди докладали необхідних зусиль для підготовки цих територій до самоуправління або незалежності. До 1994 року всі підопічні території перейшли до самоуправління чи стали незалежними як самостійні держави чи приєднались до сусідніх незалежних держав. Останньою перейшла до самоуправління підопічна територія Тихоокеанські острови (Палау), що знаходилася під юрисдикцією Сполучених Штатів і стала 185-ою державою-членом Організації Об’єднаних Націй.

Оскільки робота Ради з Опіки завершена, до її складу в даний час входять п’ять постійних членів Ради Безпеки. В її правила процедури були внесені відповідні зміни, щоб вона могла проводити свої засідання лише в тих випадках, коли того можуть вимагати обставини.

Міжнародний Суд – відомий також, як Всесвітній Суд – є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Його 15 суддів обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки, які проводять голосування незалежно і одночасно. Міжнародний Суд займається врегулюванням суперечок між державами на основі добровільної участі зацікавлених держав. Якщо держава погоджується взяти участь в судовому процесі, то вона зобов’язана підкорятися рішенню Суду. Суд також займається підготовкою консультативних висновків для Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованих установ.

Секретаріат проводить оперативну та адміністративну роботу Організації Об’єднаних Націй відповідно до вказівок Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки та інших органів. Його очолює Генеральний секретар, який забезпечує загальне адміністративне керівництво.

Секретаріат складається з департаментів і управлінь, де працює близько 7500 чоловік, посади яких фінансуються за рахунок регулярного бюджету і які представляють 170 країн світу. Окрім Центральних установ Організації Об’єднаних Націй, розташованих в Нью-Йорку, існують відділення Організації Об’єднаних Націй в Женеві, Відні й Найробі та інші місця служби.

Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і 13 інших незалежних організацій, які називаються «спеціалізованими установами», пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй за допомогою відповідних угод про співпрацю. Ці установи, включаючи Світову організацію охорони здоров’я і Міжнародну організацію цивільної авіації, є самостійними органами, створеними на основі міжурядових угод. На них покладено широкий діапазон міжнародних функцій в економічній, соціальній та культурній сферах, а також у сфері освіти, охорони здоров’я й інших. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація праці і Світовий поштовий союз, старші за Організацію Об’єднаних Націй.

Крім того, ціла низка управлінь, програм і фондів Організації Об’єднаних Націй – таких, як Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ), Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) і Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), – займається поліпшенням соціального та економічного становища людей у всіх регіонах світу. Вони підзвітні Генеральній Асамблеї або Ради з Соціально-економічних питань. Всі ці організації мають свої власні органи управління, бюджети і секретаріати. Разом з Організацією Об’єднаних Націй вони складають єдину сім’ю, або систему Організації Об’єднаних Націй. Спільними зусиллями вони провадять технічне сприяння і надають практичну допомогу в інших формах практично у всіх економічних і соціальних сферах.

Розділ 2.Україна в ООН

2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН

Історія співпраці України з Організацією Об’єднаних Націй почалася з 1945 року – року створення ООН. Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.

Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючи в рамках ООН. Але, як стверджує багато українських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник України при ООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому і спотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООН до проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленко заявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООН робила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкого комплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби з колоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народів за своє визволення”.

Пiсля проголошення незалежностi України участь в дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.). Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Д.Кучми з Генеральним секретарем ООН: в 1994 р. у Нью-Йорку, в 1995 р. у Вiднi, в 1996 р. в Москвi, в 1997 р. у Давосi, у ходi 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Саммiту країн-членiв НАТО (квiтень, 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.).

За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН. Предметом особливої гордостi України є те, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прихильником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.

Сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та штршого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї з наркотичних засобiв, Виконавчої ради Програми розвитку ООН/Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України Посла В.Василенко було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.

Україна, як одна з держав-фундаторiв ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики.

Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як значний контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). За 9 рокiв в ОПМ взяли участь близько 12 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

Сьогоднi Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь в мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

Як значний контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми (за роки участi України в ОПМ загинуло 19 вiйськовослужбовцiв та близько 60 отримали поранення), Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з міжнародними органiзацiями економічного та екологічного напряму, залучення їх потенціалу в соцiально-економiчних інтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни в світову систему господарства та вирішення гострих проблем у сфері охорони довкілля.

Необхiднiсть розв'язання зазначених завдань, які мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролі багатосторонньої дипломатії як одного з найбільш дієвих iнструментiв реалiзацiї національних iнтересiв України.

Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються сьогодні на подальше ствердження функцій міжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для розв'язання глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

Завдяки активнiй позицiї України в мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, якi здiйснюють свою дiяльнiсть в нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ). Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.

Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики сталого розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України високого рiвня брала активну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. ("Самiт планети Земля"). На 19-й спецсесiї ГА ООН iз всебiчного огляду та оцiнки здiйснення "Порядку денного на ХХI столiття" ("Рiо+5", 1997 р.) Президент України Л.Д.Кучма виголосив низку мiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру.

Iншим, не менш важливим питанням екологiчного напряму, є участь України в мiжнародному процесi iмплементацiї положень конвенцiй ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамкової конвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенцiї про стiйкi органiчнi забруднювачi, Конвенцiї про бiорiзноманiття тощо.

Основними джерелами фiнансового забезпечення дiяльностi ООН є обов'язковi внески держав-членiв, розмiри яких визначаються у вiдповiдностi зi шкалою (ставкою) внескiв, що затверджуються Генасамблеєю. Внаслiдок несправедливого рiшення ГА ООН в 1992 р. Українi протягом багатьох рокiв нараховувалися необгрунтовано завищенi розмiри внескiв як до регулярного бюджету ООН, так i на фiнансування операцiй ООН з пiдтримання миру, якi не вiдповiдали реальнiй платоспроможностi нашої країни. Таке рiшення було ухвалено, виходячи з нереального показника валового внутрiшнього продукту України, який фiгурував у статистицi радянських часiв.

Завдяки вжитим заходам ставка внеску України до ООН знизилася з 1,87% у 1995 р. до 0,053% у 2001 р., що в 35 разiв менше, нiж 6 рокiв тому.

З метою врегулювання проблеми iснуючої заборгованостi та вiдновлення права голосу в низцi мiжнародних органiзацiй, наша країна реструктуризувала свою заборгованiсть перед ЮНЕСКО та Мiжнародною органiзацiєю працi, ведуться переговори щодо реструктуризацiї заборгованостi перед Органiзацiєю Об?єднаних Нацiй з промислового розвитку (ЮНIДО).

Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю.

2.2 Україна в Раді Безпеки ООН

7 вересня 2000 р. за iнiцiативою Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi". Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всю iсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiв Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування полiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.

Одним з найбiльш важливих пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. Вперше як незалежна держава Україна є членом органу, на який покладено головну вiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру та безпеки у свiтi. За понад пiвтора роки членства в Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю. Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування в цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць став одним з найбiльш продуктивних та ефективних у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.

2.3 Іноземні агенції ООН в Україні

Разом з 12-ма агенціями системи ООН в Україні свої проекти реалізують декілька інших організацій системи ООН, які не мають постійного представництва в країні. Так, у 2006 р. офіс Координатора Системи ООН та наведені нижче агенції спільно працювали у впровадженні проектів у відповідних галузях їхньої діяльності в Україні:

1. Управління Верховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛООН)

2. Організація ООН з продовольства та сільського господарства (ФАО)

3. Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)

4. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕКООН)

5. Управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗООН)

6. Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО)

7. Програма ООН з навколишнього природного середовища (ЮНЕП)

8. Всесвітня туристична організація ООН (ЮНВТО)

9. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)

10. Демократичний фонд ООН (ЮНДЕФ)

Зокрема, на запрошення уряду України, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини організували місії в Україну Спеціального доповідача ООН з питань торгівлі дітьми, дитячої проституції та порнографії пана Хуана Мігеля Петіт (22-27 жовтня 2006 р.) та пана Окечукву Ібеану, Спеціальний доповідач ООН з питань шкідливого впливу незаконних перевезень і захоронення токсичних та небезпечних продуктів та відходів на реалізацію прав людини (22-30 січня 2007 р.). Обидва спеціальні доповідачі представлять звіти за результатами візитів до України на засіданні Ради ООН з прав людини.

Наприкінці 2006 р. Управління ООН з наркотиків і злочинності призначило Регіонального Радника з питань ВІЛ/СНІД в Україні та Молдові, який приєднався до Представницької Групи ООН в Україні у наданні підтримки партнерам щодо ефективної боротьби з пандемією ВІЛ/СНІД.

Програма ООН з навколишнього природного середовища не має представництва в Україні, але функціонує як тимчасовий Секретаріат Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

У грудні 2006 р. ЮНЕП підтримала організацію триденної конференції у Києві, присвяченої охороні природної та культурної спадщини гірських районів Центральної та Східної Європи. Офіційно відома як перше засідання конференції за участю сторін, що підписали Карпатську Конвенцію, київська конференція зібрала представників із Чеської Республіки, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербської Республіки, Словацької Республіки та України. В результаті була прийнята розширена програма, яка містить невідкладні заходи з підтримки туризму, нешкідливого до навколишнього середовища, та розвитку регіональної мережі природних територій, що охороняються.

Як частина програми підтримки Соціальної відповідальності бізнесу та ініціативи Глобального Договору в Україні, Представницька Група ООН в Україні визначила спільні сфери співпраці та діяльності з Організацією ООН з промислового розвитку, з метою надання підтримки розвиткові малого й середнього бізнесу в Україні. Наразі триває обговорення партнерської угоди з розробки проекту для України.

Організація ООН з продовольства та сільського господарства активно надає допомогу Україні у сфері охорони тварин, ветеринарного контролю та продовольчої безпеки щодо реагування на загрозу поширення пташиного грипу. Протягом 2006 р. була створена група експертів ФАО в Україні. ФАО продовжує постійно надавати технічну підтримку урядові України, в тому числі технічні засоби для боротьби з пташиним грипом.

Необхідно відзначити також діяльність Демократичного фонду ООН (ЮНДЕФ), який заснував Генеральний Секретар ООН. У 2006 році ЮНДЕФ уперше оголосив запит на пропозиції від інноваційних проектів, спрямованих на побудову та зміцнення демократичних інституцій, сприяння реалізації прав людини та забезпечення участі всіх груп населення у демократичних процесах. Протягом року Фонд отримав понад 1 300 заяв від 130 країн, у тому числі більш як 20 заяв від проектів в Україні, в яких пропонувалися шляхи вирішення проблем захисту прав людини, технологічного розвитку, державного контролю та підзвітності, доступу до правосуддя.


Розділ 3. Сучасні напрямки роботи України в системі ООН

Упродовж майже 60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.

До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.

У 2006 році система ООН в Україні включала 12 міжнародних організацій, агенцій та інституцій: секретаріат Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд народонаселення ООН (ФНООН), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий Банк. МОМ не є агенцією системи ООН, але є членом Представницької групи ООН в Україні.


3.1 Боротьба з тероризмом та підтримання миру та безпеки в світі

Наша держава надає виключно важливого значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів нового тисячоліття. Україна виходить з необхідності забезпечення реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.).

Настільки ж важливого значення наша держава надає питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, підтримуючи збільшення кількості як постійних, так i непостійних членів. Неодмінною передумовою підтримки нашою державою будь-якого варіанту реформування РБ ООН є забезпечення адекватного рівня представленості в цьому органі країн Східноєвропейської регіональної групи. Позиція України базується також на розумінні того, що інститут права вето не відповідає сучасним міжнародним реаліям. Належна увага приділяється забезпеченню подальшого прогресу у посиленні транспарентності та вдосконаленні методів роботи РБ ООН.

Виходячи з нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль для спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН. На 56-й сесії Генасамблеї та засіданнях Ради Безпеки ООН делегацією України було виголошено низку ініціатив, спрямованих на активізацію міжнародного співробітництва в цій сфері. Під час Всесвітнього Саміту 2005 Україна поряд з США, Росією, Канадою та Францією увійшла в першу п’ятірку держав, які підписали Міжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму. Наразі наша держава є учасником усіх універсальних антитерористичних міжнародних договорів.

Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає особливого значення діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.

Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). За період незалежності України у понад 20 миротворчих операціях взяли участь близько 28 тисяч українських військових. Сьогодні понад 550 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляють Україну в 7 миротворчих операціях ООН, зокрема, у Грузії, Ефіопії та Еритреї, Демократичній Республіці Конго, Косово, Ліберії, Судані та Тиморі-Лешті. Наша держава активно долучилась до процесу реформування миротворчості, щоб зробити її більш ефективною та адекватною сучасним викликам. У 1994 р. Україна стала ініціатором Конвенції з безпеки персоналу ООН та зв`язаного з нею персоналу, а у вересні 2006 р. Міністр закордонних справ України підписав Факультативний протокол до цієї Конвенції. У грудні 2002 р. на 57-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була одностайно схвалена внесена делегацією України резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН.

3.2 Економічний, гуманітарний, екологічний та соціальний напрями

Діяльність України на економічному та гуманітарному напрямку роботи ООН, насамперед, відбувається в Другому комітеті Генеральної Асамблеї (економічно-фінансові питання). Зусилля спрямовуються на розширення міжнародної фінансової і технічної допомоги для вирішення завдань економічного та соціального розвитку України. Результатом, зокрема, є включення до низки важливих рішень Генеральної Асамблеї та інших органів положень щодо надання міжнародним співтовариством фінансової, технічної та консультативної допомоги країнам з перехідною економікою.

Одним з пріоритетних напрямків діяльності нашої держави в ООН є співробітництво з метою пом’якшення та мінімізації довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Починаючи з 1990 р. за ініціативи України, Білорусі та Російської Федерації Генеральною Асамблеєю ООН схвалюється резолюція “Зміцнення міжнародного співробітництва та координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи” (з 1993 р. – на дворічній основі). 55-ю сесією ГА ООН у грудні 2000 р. було ухвалено резолюцію “Закриття Чорнобильської АЕС”, в якій Генеральна Асамблея привітала рішення Уряду України про закриття станції. На початку 1990-х років відповідні резолюції та рішення щодо Чорнобиля схвалювалися також в рамках Економічної і Соціальної Ради та Дитячого фонду ООН. 28 квітня 2006 р. за ініціативи делегації України відбулося спеціальне пам’ятне засідання ГА ООН з нагоди 20-х роковин Чорнобильської трагедії.

Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини.

Наша держава є стороною всіх основних міжнародно-правових документів ООН з прав людини, найважливішими з яких є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Факультативні протоколи до них, Міжнародна конвенція з ліквідації всіх форм расової дискримінації. Як учасниця цих міжнародних договорів Україна подає періодичні доповіді про їх виконання на розгляд відповідних конвенційних органів.

Обрання України 9 травня 2006 року до складу Ради ООН з прав людини стало черговим красномовним свідченням міжнародного авторитету нашої держави, визнанням її практичного внеску і значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання та поваги прав і свобод людини у світі. Дотримуючись своїх зобов’язань країни-члена ООН щодо забезпечення прав людини, Україна досягла суттєвого прогресу у приведенні законодавства у відповідність до міжнародних норм та стандартів, посиленні засобів правового захисту на національному рівні, реформуванні судової системи, зміцненні ролі правозахисних організацій, підвищенні рівня правової культури.

У ході 58-ї сесії ГА ООН у 2003 р. Україна ініціювала Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, яку було розповсюджено як офіційний документ 58-ї сесії ГА ООН в рамках пункту порядку денного „Питання прав людини”. Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН, її підтримали також Австралія, Ізраїль, Сербія і Чорногорія, 15 країн-членів ЄС та 10 країн, які на той час очікували отримання статусу повноправного члена ЄС.

На сьогодні Україна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод, учасником багатьох програм та проектів ООН, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища. Прикладом визнання активності України на екологічному напрямку стало успішне проведення в Києві у травні 2003 р. П’ятої конференції міністрів охорони навколишнього середовища в рамках процесу „Довкілля для Європи”.

У лютому 2004 року Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди – Кіотського протоколу.

3.3 Співпраця України з ООН на сучасному етапі

Після парламентських виборів 2006 року в Україні ООН та новий уряд завдяки спільній аналітичній діяльності розробили програму співпраці країни з ООН протягом 2006–2010 рр. У 2006 році розпочалося впровадження Рамкової програми допомоги ООН (United Nations Development Assistance Framework – UNDAF; далі - УНДАФ), у процесі якого були створені Тематичні Групи для координації діяльності агенцій ООН. Вона здійснювалася за чотирма основними напрямками, визначеними за підтримки уряду. Отже ООН надаватиме підтримку урядові України у здійсненні інституційних реформ та зміцненні громадянського суспільства, поліпшенні системи охорони здоров’я та боротьбі з бідністю.

Рамкова програма допомоги ООН - УНДАФ є важливим інструментом реформи ООН, оскільки вона сприяє консолідації ресурсів різноманітних агенцій ООН та дозволяє організації більш ефективно задовольняти потреби країни.

ООН в Україні тісно співпрацює з місцевими партнерами, надаючи підтримку в процесі досягнення Україною Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ). Система ООН підтримує здійснення оцінки потреб та підрахування витрат на підготовку та впровадження цих цілей.

Окрім того, наш проект “Цілі Розвитку Тисячоліття для України”, який впроваджується спільно з Міністерством економіки України, допомагає розробити та пристосувати нові методи перетворення ЦРТ у цілі діяльності уряду та цілі стратегічного розвитку країни.

ООН продовжує наполягати на прийнятті Інформаційної бази даних національного розвитку для збору статистичних даних та проведення аналізу результатів діяльності для досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в України.

Відкриття Українського агентства міжнародного розвитку стало важливим кроком у розвитку зовнішньої політики України. Так, відповідно до принципів Паризької Декларації та державних пріоритетів соціального та економічного розвитку України, ООН активно підтримала ініціативу надання міжнародної допомоги, забезпечивши консультаційну допомогу урядові України, та особливо Міністерству економіки та Департаменту міжнародної технічної допомоги. За підтримки ООН був розроблений вебсайт, на якому зібрано інформацію про офіційну допомогу у сфері розвитку, що надана Україні міжнародною спільнотою.

З метою розширення можливостей Координатора системи ООН щодо задоволення потреб Представницької Групи ООН та зміцнення ефективної координації діяльності всіх агенцій ООН, що виконують свої програми в Україні, у 2006 році було виділено значно більше ресурсів та розширено штат Представництва Координатора системи ООН в Україні з двох до дванадцяти працівників, які працюють під керівництвом Координатора системи ООН та ПГ ООН.

Для підтримки національних зусиль, необхідних для перетворення України в сучасну демократичну державу, яка сповідує загальні цінності, група агенцій Організації Об’єднаних Націй у тісній співпраці з урядом України, агенціями системи ООН, що не мають представництв в країні, вченими, представниками громадянського суспільства та міжнародної спільноти підготувала Рамкову програму допомоги ООН для України.

УНДАФ визначає загальний стратегічний напрямок діяльності ООН в Україні протягом 2006-2010 рр. Після аналізу ситуації в країні та консультацій з українськими партнерами були визначені чотири пріоритетні напрямки з надання допомоги:

1. Здійснення інституційних реформ для ширшого залучення громадськості з метою забезпечити можливість усім громадянам втілювати свої права.

2. Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення всім громадянам доступу до послуг та можливості здійснювати свої права.

3. Поліпшення системи охорони здоров’я з наголосом на підвищення якості та доступності медичних послуг.

4. Добробут проти бідності, боротьба з бідністю шляхом збалансованого розвитку та підприємництва.

Рамкова програма допомоги ООН - УНДАФ була підписана урядом України та всіма керівниками агенцій ООН в Україні у 2005 році. У кожному з визначених пріоритетних напрямків діяльності ООН надає підтримку державі та народу України для досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття3, а також національних стратегічних пріоритетів. Такі проблеми, як епідемія ВІЛ/СНІД, ґендерна рівність, права людини та захист навколишнього середовища інтегровані в усі аспекти підписаної стратегії. Міжнародне агентство з атомної енергії працює в незалежному режимі у напрямку застосування заходів безпеки відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Система Організації Об’єднаних Націй здійснює діяльність у тісній співпраці з урядом України. Програми та проекти розробляються та впроваджуються у співпраці з національними партнерами на всіх рівнях, у тому числі з громадськими організаціями, приватним сектором, ЗМІ, академічними та науковими установами, двосторонніми та багатосторонніми донорами.

Рамкова програма допомоги ООН - УНДАФ забезпечить узгодженість між її власною проектною структурою та національними програмами і річними планами діяльності окремих агенцій ООН. Представницька Група ООН в Україні постійно стежитиме за процесом виконання УНДАФ. Загальний орієнтований кошторис ресурсів Рамкової програми допомоги ООН для України на період із 2006 по 2010 роки складає 239 мільйонів 565 тисяч доларів США (додаток А).

3.3.1 Інституційні реформи

Дуже важливим для України є посилення інституційних реформ, які поліпшують можливості громадян реалізовувати свої права. Досягнення у 2006 році:

Представництво ООН в Україні продовжує надавати рекомендації урядові стосовно низки питань, які стосуються згаданих вище пріоритетних напрямків Рамкової програми допомоги ООН. Прикладами наших досягнень у 2006 році є Біла книга з аналізу функціонування та реформування системи юстиції та концепція створення превентивної, орієнтованої на реінтеграцію системи правосуддя у справах неповнолітніх, які були подані на розгляд Міністерства юстиції України. Крім того, ООН взяла участь у розробці еміграційного законодавства відповідно до міжнародних стандартів та подала позиційні документи про систему охорони здоров’я в цілому та стан у галузі епідемії ВІЛ/СНІД зокрема на розгляд уряду. Більше того, керівники системи агенцій ООН розробили спільні рекомендації щодо найбільш пріоритетних законів та принципів політики та подали їх на розгляд Президента України, Верховної Ради України та обласних адміністрацій. Узагальнені рекомендації ООН включають: консолідацію основ демократії шляхом здійснення конституційної та інституційної реформи; посилення та поглиблення демократії шляхом зміцнення громадянського суспільства; демократизацію медичних та соціальних послуг шляхом розширення можливостей громадян; перетворення боротьби з ВІЛ/СНІД у національний стратегічний пріоритет; демократизацію економіки та зменшення суспільної нерівності шляхом забезпечення економічного зростання та боротьби з бідністю.

Було відкрито п’ять Консультаційних центрів з питань міграції (КЦПМ), в яких отримали безкоштовні консультації про права мігрантів близько 8 000 громадян. Зусиллями КЦПМ проведено понад 70 семінарів в університетах та центрах зайнятості.

Активно відстоюючи необхідність розробки детального національного плану розвитку, ООН у 2006 році розробила третій звіт Комісії Блакитної Стрічки: “Держава та громадяни: виконуючи обіцянки”. У ньому містяться рекомендації для органів державної влади України щодо пріоритетних інституційних реформ в економічному та соціальному секторах.

Як результат, одним із досягнень у сфері інституційної реформи було подання Президентом України пакета документів по боротьбі з корупцією на розгляд Верховної Ради та подальше прийняття цього законодавства в першому читанні. В цьому пакеті документів містяться положення щодо деяких аспектів, які стосуються корупції, зокрема положення про врегулювання конфлікту інтересів та доступу до інформації.

У 2006 році система ООН провела тренінги для близько 150 суддів та 27 представників органів влади, що займаються питаннями надання політичного притулку. До того ж, для 80 суддів новостворених адміністративних судів були проведені тренінги з питань адміністративного права Подальший внесок ООН у підвищення прозорості дій влади включає відкриття Дитячих Консультаційних Комітетів у шести містах Сумської та Львівської областей. Відповідні Міські Ради схвалили стратегію запровадження моделі міського управління, дружніх до дитини.

3.3.2 Зміцнення громадянського суспільства

ООН спільно з іншими міжнародними партнерами визначила зміцнення громадянського суспільства стратегічним пріоритетом задля забезпечення всім громадянам доступу до послуг та можливості реалізації їхніх прав.

У 2006 році ООН підтримала діяльність організацій громадянського суспільства з вирішення проблем, які стосуються реалізації прав людини, значно збільшивши територіальний масштаб надання відповідних послуг. Система ООН в Україні надає безкоштовну правову та консультаційну допомогу незахищеним громадянам через неурядові організації (НУО) та сприяє налагодженню ефективної співпраці між організаціями громадянського суспільства та органами місцевого самоврядування семи регіонів. ООН веде перемовини з Міністерством юстиції та представниками громадянського сектору щодо нової політики громадянського суспільства, яка наразі розробляється.

У 2006 році у 25 регіонах поліпшено інституційну спроможність 263 організацій громадянського суспільства у наданні правових та соціальних консультацій незахищеним групам населення ООН продовжує відстоювати необхідність інтегрування питань прав людини до існуючого навчального плану. З цією метою Міністерству освіти і науки України були надані методичні рекомендації. Також більш як 2 100 державних службовців на центральному та місцевому рівнях, 170 представників законодавчих органів та понад 1 000 представників регіональних неурядових організацій взяли участь у тренінгах, присвячених розробці програм з урахуванням гендерного аспекту. У 2006 році гендерні центри, в яких розробляються гендерні стратегії та відповідні програми, були відкриті у п’яти регіонах України.

ООН також надала підтримку 15 ресурсним центрам та центрам “Людина проти насильства ” в цих регіонах. За підтримки ООН відповідні організації громадянського суспільства надали кваліфіковану консультаційну допомогу більш як 6 970 особам по всій країні.

У той час як кожна окрема ініціатива задовольняє потреби у певній визначеній сфері, всі програми спрямовані на мобілізацію громади як основного засобу забезпечення місцевого розвитку. У 2006 році загалом 304 громадам була надана допомога, було впроваджено 136 проектів, а 6 муніципалітетів стали партнерами ООН.

Муніципальні програми сталого розвитку ПРООН наразі впроваджуються у 9 областях, 39 районах, зокрема в усіх 14 районах Автономної Республіки Крим та 17 районах, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, та у 14 містах по всій Україні ООН в Україні сприяє налагодженню діалогу між відповідними партнерами щодо підвищення ефективності боротьби з ВІЛ/СНІД. Оскільки громадянське суспільство є одним із найважливіших учасників цього процесу, ООН продовжує надавати підтримку налагодженню співпраці та розвитку інституційної спроможності організацій, що захищають права людей, які живуть з ВІЛ/СНІД (ЛЖЗС).

Прикладами діяльності ООН у цій сфері у 2006 році є проведення Національної Конференції зменшення шкоди, яка зібрала 300 учасників; організація круглого столу, присвяченого захисту прав ЛЖЗС, та загальнонаціональна консультативна зустріч з робочою групою Міністерства охорони здоров’я України. Окрім того, люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, були залучені до процесу прийняття рішень через налагодження ефективної співпраці ЛЖЗС із Регіональними Координаційними Радами по всій Україні.

3.3.3 Охорона здоров’я та медичні послуги

Одним із найпріоритетніших напрямків надання міжнародної допомоги в Україні є покращення системи охорони здоров’я та медичних послуг. Зусилля ООН у цьому секторі зосереджені на підвищенні якості системи охорони здоров’я та збільшенні доступності медичних послуг для українців з метою забезпечення профілактики, лікування та контролю рівня захворюваності у відповідності до європейських та міжнародних стандартів.

У відповідь на спалах пташиного грипу у грудні 2005 року ООН в Україні підтримала місцевих партнерів у створенні ефективних механізмів підготовки до надзвичайних ситуацій та розробці Національного плану готовності до пандемії в Україні. В лютому 2006 року Головний Координатор ООН з питань розповсюдження пташиного грипу д-р Девід Набарро завітав до України з офіційним візитом, у результаті якого був проведений комплексний, всебічний міжгалузевий аналіз готовності України до епідемії пташиного грипу.

У 2006 році ООН виділила близько 780 000 дол. США для забезпечення готовності України до пандемії пташиного та людського грипу завдяки внеску в розмірі 4,8 млн. дол. США, який зробила ООН від імені своїх донорів, в Україні значно поліпшилася система боротьби з ВІЛ/СНІД. У 2006 році також відбулося розширення ефективної співпраці в галузі боротьби з ВІЛ/СНІД серед організацій громадянського суспільства, обласних державних установ та органів місцевого самоврядування у південних та східних регіонах України.

Для поліпшення ситуації в країні 55 бригад лікарів загального профілю та 46 бригад педіатрів узяли участь у проведених ООН тренінгах та провели антиретровірусну терапію серед 3 576 ВІЛ-інфікованих дорослого віку та 561 дітей по всій країні 8. Більше того, було проведено шість тренінгів, у яких взяли участь 150 медичних працівників та представників неурядових організацій, що працюють з ВІЛ-інфікованими; тренінги були присвячені проблемам розширення доступу до послуг у галузі репродуктивного здоров’я та планування сім’ї для ВІЛ-інфікованих жінок.

Для профілактики ВІЛ та інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), серед працівників збройних сил України ООН були проведені тренінги для 222 представників (зокрема 124 психологів та 98 медиків) Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби України з метою пропагування безпечної поведінки й надання консультацій та проведення тестування на ВІЛ/ІПСШ 9. З огляду на зосередження наших особливих зусиль на незахищених категоріях населення, у 2006 році ООН здійснила оцінку нормативно-правових актів, які регулюють систему охорони здоров’я та надання медичних послуг незахищеним групам населення в Україні. Крім того, уряд прийняв Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз, у тому числі серед незахищених категорій населення.

3.3.4 Добробут проти бідності

У 2000 році на Самміті тисячоліття світові лідери оголосили Ціллю №1 ліквідацію крайньої бідності та голоду до 2015 року. ООН підтримує Україну в її ініціативі по боротьбі з бідністю через ефективно спрямовані ініціативи місцевого розвитку та підприємництво.

Незважаючи на стале економічне зростання протягом останніх шести років, в Україні продовжує існувати проблема бідності.

Відтак зусилля ООН, як і раніше, зосереджуються на забезпеченні підтримки уряду України через Міністерство економіки в процесі розробки, впровадження та моніторингу політики економічного та соціального розвитку, спрямованої на задоволення потреб найбідніших верств населення. Так, наприклад, спроможність Міністерства економіки та інших державних установ у галузі розробки економічної та соціальної політики була підвищена у 2006 році завдяки проведенню 12 тренінгів, 10 міжвідомчих семінарів та ознайомчої поїздки, організованої ООН. Загалом 100 осіб узяли участь у згаданих заходах.

З метою залучення приватного сектора до процесу національного розвитку через розвиток соціальної відповідальності бізнесу весною 2006 року був офіційно запроваджений Глобальний Договір у Києві. Наразі до нього приєдналися 64 компанії в Україні.

Як уже зазначалося раніше, Комісія Блакитної Стрічки надала докладні рекомендації органам державної влади України щодо пріоритетних реформ у економічному та соціальному секторі, спрямованих на боротьбу з бідністю. Офіційна презентація звіту Комісії Блакитної Стрічки відбулася у Києві 21 вересня, після чого презентації були проведені ще у 5 регіонах України.

У 2006 році ООН продовжувала наголошувати на необхідності внесення змін до законодавства щодо соціальної інтеграції та професійного навчання інвалідів та підготувала методологію професійної реабілітації людей з обмеженими можливостями.

Рекомендовані зміни до законодавства набули чинності 1 січня 2007 року11. Більше того, була створена група експертів ООН для оцінки та розвитку спроможності українського уряду у зборі, аналізі та розповсюдженні статистичних даних про успіхи на шляху до досягнення Україною Цілей Розвитку Тисячоліття. ООН продовжує наполягати на прийнятті Інформаційної бази даних національного розвитку (DevInfo) для презентації статистичних даних. Для стимулювання зусиль щодо розвитку людського потенціалу української громадськості у 2006 була проведена низка заходів для залучення громадськості, у тому числі прес-конференція до Міжнародного дня боротьби з бідністю, серія громадських слухань, конференцій та семінарів для керівників областей та широкого загалу, присвячених Цілям Розвитку Тисячоліття, а також круглі столи та семінари в Луганську, Львові, Донецьку та Києві. У цих заходах з обміну знаннями взяли участь близько 300 осіб.

3.3.5 Права людини та сприяння тендерній рівності

Підхід до реалізації проектів, який ґрунтується на принципах дотримання прав людини, формує основу політики ООН в усьому світі. Відтак, розвиток спроможності національних партнерів щодо ефективного вирішення проблем, які стосуються реалізації прав людини, є основним пріоритетом ООН в Україні.

У 2006 році основними пріоритетами у сфері захисту прав людини були:

Надання допомоги урядові України щодо реалізації його зусиль з прийняття до уваги та виконання всіх рекомендацій контролюючих органів ООН, а також спеціальних процедур, передбачених Радою ООН з прав людини. Також була розроблена Пропозиція щодо реалізації проекту спільної програми “Альянс із захисту прав людини та зміцнення громадянського сектору”, з метою надання допомоги організаціям громадянського суспільства з підготовки альтернативних звітів для відповідних структур ООН, які виконують моніторинг прав людини, на основі діалогу та тісної співпраці з відповідними державними установами. Інтегрування прав людини у діяльність агенцій системи ООН через широке застосування принципів захисту та дотримання прав людини. Зміцнюючи внутрішню спроможність ООН в Україні щодо інтегрування прав людини у аналітичну та програмну роботу організації, ООН одночасно посилює спроможність національних партнерів щодо дотримання прав людини, оскільки передбачається залучення та участь представників урядових структур у всіх відповідних програмах. В 2006 році в цьому контексті були проведені дослідження та на основі отриманих результатів визначені потреби групи агенцій ООН у царині дотримання прав людини, також були проведені тренінги щодо різних аспектів реалізації прав людини для працівників ООН.

Підвищення поінформованості та сприяння захисту біженців Протягом 2006 р. ООН продовжувала докладати зусиль для підвищення поінформованості та сприяння захисту незахищених груп населення країни, в тому числі біженців. Це забезпечувалося шляхом проведення спільно з Радою Європи семінару “Проект закону про біженців” для представників відповідних міністерств, Державної прикордонної служби, Генеральної Прокуратури, СБУ та Державного Комітету у справах національностей та міграції (ДКСНМ), семінару з визначення статусу біженця для працівників Міграційної служби та ДКСНМ. Для депутатів Верховної Ради був також проведений круглий стіл на тему “Біженці та особи, що підлягають субсидіарному та тимчасовому захисту”. Крім зазначених заходів, експерти ООН взяли участь у 18 тренінгах, присвячених проблемам політичного притулку та міграції.

Розвиток культури реалізації прав людини через різноманітні інтервенції, зокрема через освіту у сфері прав людини.

У 2006 р. були підготовлені модулі і проведені тренінги з питань прав людини для неурядових організацій у Києві та інших регіонах України; були організовані круглі столи та конференції, присвячені питанням Цілей Розвитку Тисячоліття та захисту прав людини, а також таким нагальним проблемам, як наприклад, розширення можливостей для забезпечення гендерної рівності.

Особливо велике значення мала підготовка детального проекту реформування системи правосуддя у справах неповнолітніх в Україні з урахуванням захисту прав дитини. У Києві була організована міжнародна конференція з питань відновного правосуддя, значна частина програми якої була присвячена ювенальній юстиції; у збірці матеріалів конференції була надрукована програмна стаття з питань ювенальної юстиції.

Крім того, однією з основних інтервенцій у сферу прав людини у 2006 році був захист незахищених груп населення, особливо осіб, які потерпають від ВІЛ/СНІД. Діяльність агенцій системи ООН включала презентацію загальнонаціонального проекту із заснування правозахисної організації “AIDS WATCH UKRAINE” (AWU), були проведені дві конференції та серію зустрічей Робочої Групи AWU. Ця ініціатива була широко висвітлена в усіх міжнародних виданнях з проблем ВІЛ/СНІД, наразі ООН готує презентацію пілотних проектів у двох регіонах України.


3.3.6 Інформаційні та просвітницькі заходи для широкої громадськості

У 2006 р. група агенцій ООН в Україні провела низку інформаційних та просвітницьких заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадян щодо глобальних та національних пріоритетів ООН, у тому числі кампанії, фестивалі, семінари, прес-конференції та відвідування регіонів.

Нова міжнародна премія в галузі боротьби зі СНІДом на рівні спільнот «Червона Стрічка» була започаткована у співпраці з іншими партнерами для вшанування місцевих лідерів, які борються з епідемією СНІД. У 2006 р. близько 600 спільнот в усьому світі висунули кандидатів на отримання цієї премії.

Визнана одним з переможців, Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, отримала премію в розмірі 20 000 дол. США в номінації “Відповідь на стигму та дискримінацію, пов’язану з ВІЛ/СНІДом”. Церемонія нагородження відбулася 1 грудня 2006 року у Києві.

Крім того, у червні 2006 року в Одесі була проведена національна презентація глобальної кампанія «Єднаймося заради дітей. Єднаймося проти СНІДу», яка спрямована на активізацію спільних дій заради дітей та сімей, уражених епідемією ВІЛ/СНІД. Група партнерів під головуванням ООН провела цю кампанію з метою об’єднати дії тих, хто приймає рішення - уряду, місцевих властей, бізнес-лідерів та широкої громадськості для того, щоб діти стали центром стратегій з подолання ВІЛ/СНІДУ.

З метою звернути увагу громадськості на важливість проблем, пов’язаних з біженцями, у Києві був проведений Фестиваль фільмів про біженців разом з міжнародними та місцевими організаціями та урядом України. Основними прем’єрами цього року стали фільми відомих режисерів зі Швеції, Великої Британії, Данії, США, Німеччини, Австрії, Італії та Південної Африки.

Церемонії вручення нагород за особливий внесок у протидію торгівлі людьми була проведена у вересні 2006 р. для вшанування окремих осіб та організацій, відданих справі протидії торгівлі людьми. У Міжнародний день відміни рабства був ініційований захід «Молодь проти рабства» з метою підвищення поінформованості української молоді щодо проблеми торгівлі людьми та спонукання її до активної участі у протидії сучасним формам рабства.

Для підтримки діяльності волонтерів задля розвитку та сприяння соціальній відповідальності місцевих громад 24 волонтери ООН (10 іноземних і 14 місцевих громадян) були залучені до різноманітних проектів розвитку і проводили заходи для популяризації волонтерства в українських громадах. Окрім того, цього року волонтери ООН вперше організували гру-квест «Пошук скарбів» та підтримали проведення Всеукраїнського молодіжного саміту, який зібрав 150 лідерів молодіжних організацій з усієї країни для обговорення розвитку діяльності волонтерів та соціального партнерства в Україні.

Департамент громадської інформації ООН в Україні регулярно розповсюджує видання ООН та інформацію щодо діяльності організації в усьому світі та в Україні, надаючи інформаційну та експертну підтримку експертам, журналістам, ученим, урядовцям, студентам та широкому загалу. Влітку у Представництві ООН був організований «День відкритих дверей», де учасники – представники університетів, шкіл, бібліотек та інформаційних центрів – отримали останні публікації, дослідження та інформацію щодо діяльності ООН в Україні. За щорічною традицією під час святкування Дня ООН 24 жовтня у Верховній Раді був організований Інформаційний ярмарок ООН.

Представництво ООН в Україні підтримує місцеві ініціативи, які спрямовані на привернення уваги та вирішення конкретних проблем цільових груп населення. Наприклад, у березні 2006 р. у Представництві ООН відбулася доброчинна виставка з метою отримання підтримки програми арт-терапії для дітей хворих на рак.

Залучення відомих людей до вирішення нагальних проблем є успішною практикою організації по всьому світі, зокрема агенції системи ООН ретельно обирають Послів доброї волі та Посланців миру на регіональному та місцевому рівнях, які потім присвячують свій час тому, щоб привернути увагу громадськості до найгостріших проблем сучасного світу. У 2006 р. відомі співаки Руслана та Святослав Вакарчук, а також спортсменка Лілія Подкопаєва підтримали дії ООН в Україні, зосередивши увагу на вирішенні проблем епідемії ВІЛ/СНІДу, захисті прав дітей та молоді.

3.3.7 Координація міжнародної допомоги

Враховуючи великий економічний потенціал та значну чисельність населення, відповідно до багатьох показників українська економіка не залежить від надання зовнішньої допомоги. Тим не менш, упродовж останніх років рівень міжнародної допомоги у галузі розвитку зріс, і наразі Україні надають допомогу понад 30 донорів, у тому числі агенції ООН.

Експерти ООН в Україні активно підтримували процес прийняття Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги, приєднатися до якої Україна зобов’язалася.

У 2006 році ООН відігравала провідну роль у налагодженні діалогу про надання допомоги та надавала консультаційну допомогу урядові, а саме Міністерству економіки, щодо підвищення ефективності координації зовнішньої допомоги.

Нова схема координації міжнародної допомоги між урядом та донорами, у тому числі створення національних тематичних груп та підгруп під головуванням відповідних міністерств та основних донорів, була затверджена Кабінетом Міністрів України та офіційно започаткована у 2006 році.

Запровадження такого механізму координації донорів на високому рівні слугуватиме відповідною платформою для стратегічного діалогу між урядом та широким колом двосторонніх та багатосторонніх донорів і створить основу, завдяки якій уряд України зможе зайняти активну лідерську позицію щодо надання міжнародної технічної допомоги.

У 2006 році ряд заходів був проведений урядом, який представляли Міністерство економіки та Департамент координації міжнародної технічної допомоги, разом з членами донорської спільноти, зокрема за активної участі та підтримки ООН:

- Проведення першої Конференції донорів у січні 2006 року.

- Створення Робочої Групи донорів та представників уряду з

- метою прискорення прийняття програми координації допомоги в Україні.

- Проведення низки регіональних семінарів у Києві, Львові, Луганську та Одесі для підвищення поінформованості місцевих зацікавлених сторін про міжнародну технічну допомогу.

- Створення веб-сайту з вичерпною інформацією щодо координації міжнародної допомоги.

- Організація серії донорських візитів та спільних обговорень за участю уряду та донорів.

Окрім того, на початку 2007 року ООН та Міністерство економіки України організували та провели семінар, присвячений міжнародній допомозі та Паризькій декларації. На ньому відбулося обговорення положень Паризької декларації та їх значення для України, а також був оцінений статус України щодо ефективності координації міжнародної допомоги. Семінар відвідали близько 50 представників уряду та донорської спільноти, зокрема з Агентства США з міжнародного розвитку, Європейської Комісії, Агентства Швеції з міжнародної співпраці в цілях розвитку, Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії та Організації Об’єднаних Націй.

З метою подальшого забезпечення підтримки урядові у його намаганнях створити ефективніший механізм координації міжнародної допомоги, на початку 2007 р. незалежні експерти успішно провели оцінку ефективності управління зовнішньої допомоги та з’ясували потреби України у поліпшенні координації.


Висновки

Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що його країна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації.

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру у всьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні спори мирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти інших держав.

У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки і Секретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.

Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів нового тисячоліття. Україна виходить з необхідності забезпечення реалізації Декларації тисячоліття ООН (2000 р.).


Список використаної літератури

1. Зозуля І. Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпеку України//ПРАВО УКРАЇНИ . - 2004 . - № 5 . - С.141-145.

2. Ліпкан Володимир Анатолійович, Ліпкан Олена Сергіївна, Яковенко Олександр Олександрович. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. — К. : Текст, 2006. — 256с. — Бібліогр.: с. 250-255.

3. Ліпкан Володимир Анатолійович. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. — К. : Текст, 2003. — 180с. — Бібліогр.: с. 111-117.

4. Полевий В. І., Новицький Г. В., Окіпнюк В. Т., Шмоткін О. В., Сирота А. І. Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правові аспекти: Науково-інформаційний зб. / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України / В.П. Горбулін (заг.ред.). — К. : Євроатлантикінформ, 2005. — 286с.

5. Романов О. Національна безпека: сучасний стан та перспективи//ЮРИДИЧНИЙ ЖУРНАЛ . - 2005 . - № 4 . - С. 74-75.

6. Ситник Г.П., Олуйко В.М. Організаційно-правові засади забезпечення національної безпеки України: Навч. посібник. — Хмельницький : Видавництво ХУУП, 2005. — 234с. — Бібліогр.: с. 229-234.

7. Ситник Григорій Петрович. Державне управління національною безпекою України / Національна академія держ. управління при Президентові України. — К. : Видавництво НАДУ, 2004. — 407с. — Бібліогр.: с. 377-405.

8. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень; Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій / О.Ф. Бєлов (голов.ред.) — К. : ТОВ ВКФ "Сатсанга", 2001. — 224с.

9. Циганов В. В. Національна безпека України: Посібник / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. — 100с. — Бібліогр.: с. 96-97

10. Політика і час 1998 р. №№2,4,8,9

11. Політика і час 1993 р. №№ 2,8,9

12. Україна в світовому співтоваристві. - МЗС -К.1996

13. Участь України в миротворчій діяльності ООН. -Ужгород 1995.

14. Україна та ООН - МЗС -К.1995

15. Роль і місце України в світі // Урядовий кур'єр. 1996 27 липня

16. Коротко про ООН, 2005 рік. - www.un.org

17. Качинський А. Перед лицем екологічних загроз: міжнародний і національний аспект екополітики // Політика і час. -1994. - № 5. - С. 73-77.

18. Перелет Р. Международная экологическая безопасность и экономика // Моделирование процессов экологического развития. - М. : ВНИИСИ, 1991. - № 3. - С. 4-10.

19. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісник АН України. - 1992. - № 9. - С. 3-10.

20. Короткі довідкові таблиці - http://www.orldbank.org/data/quickreference/quickref.html

21. Офіційний сайт Державного зовнішньо інформаційного агентства України – www.ukrdzi.com.ua

22. Офіційний сайт Європейського банку реконструкції та розвитку – www.ebrd.org

23. Офіційний сайт Міністерства економіки України – www.me.gov.ua

24. Офіційний сайт міністерства палива та енергетики України – www.mpe.energy.gov.ua

25. Оффіційний сайт Держкомстату України: http://www.ukrstat.gov.ua

26. Оффіційний сайт Світового банку: www.worldbank/research/data.htm

27. Оффіційний сайт Центру Разумкова: http://www.uсеps.com.ua

28. Повідомлення Європейської комісії Європейській раді і європейському парламенту "Широка Європа - Сусідство: нова система відносин з нашими східними і південними сусідами" - www.kmy.org.ua

29. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році». // Економіст. – 2002. - №5-6

30. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки». // Урядовий кур’єр. – 2000. - №34

31. Послання Президента України до Верховної Ради України: «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки». // Фінанси і право. – 2002. - №9- 10. - с.16

32. Спільна стратегія ЄС щодо України. // Урядовий портал – www.kmu.gov.ua

33. Фонд экономических исследований «Центр развития» - www.dcenter.ru

34. http://www.president.gov.ua

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий