регистрация / вход

Облік та амортизація необоротних активів

Нормативна база обліку необоротних активів та їх класифікація у бухгалтерському обліку. Синтетичний та аналітичний облік основних фондів, методи нарахування амортизації. Документування операцій з основними фондами та їх відображення в регістрах обліку.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Зміст

Вступ

Розділ 1. Облік необоротних активів

1.1 Теоретичні основи обліку необоротних активів

1.2 Література та нормативна база стосовно обліку необоротних активів

1.3 Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку

1.4 Синтетичний та аналітичний облік основних фондів

Розділ 2. Амортизація необоротних активів

2.1 Методи нарахування амортизації необоротних активів

2.2 Відображення операцій з необоротними активами в регістрах обліку

Розділ 3. Облік та амортизація необоротних активів на ВАТ «Модуль»

3.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

3.2 Організаційні аспекти бухгалтерського обліку на ВАТ«Модуль»

3.3 Метод нарахування амортизації необоротних активів на ВАТ «Модуль»

3.4 Документування операцій з основними фондами

Висновки

Перелік використаної літератури


Вступ

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил основні засоби (необоротні активи) , як і раніше, залишаються чи не найголовнішим фактором виробництва. Від рівня технічної озброєності залежать і якість продукції, і продуктивність праці, і навіть показники рентабельності. Сьогодні будь-яке виробниче підприємство використовує досить широку номенклатуру основних засобів. Розвиток основних засобів як знарядь праці, засобів виробництва, призвів до необхідності класифікації їх за спільними ознаками. Основні засоби вимагають чіткого і точного обліку, причому відображаються вони не лише у бухгалтерських реєстрах, а й у фінансовій звітності.

Як відомо, основні фонди завжди були найважливішим при розвитку продуктивних сил та зіграли вирішальну роль у науково-технічному прогресі глобального масштабу. Необоротні активи були і залишаються як знаряддям, так і предметом праці. Вони приймають безпосередню участь при виготовленні продукції. Ткацькі та металообробні верстати, будівлі, транспортувальні засоби – всі ці вкрай необхідні для суспільства речі і є основними засобами. Без них неможливе виробництво та споживання, життя та побут людства без існування всього того що називається основними фондами були б вкрай незручними.

Перші більш змістовні видання про бухгалтерський облік, у тому числі й основних засобів, було видано близько сотні років тому. Створили та видали їх економісти-практики, що досліджували тоді проблеми виробництва та шукали шляхи до його розвитку і раціоналізації. З плином часу змінювались та вдосконалювались критерії оцінювання, вимоги, методи обліку засобів та продуктів виробництва.

Нині існують потужні праці відомих у світі економістів, що займаються питаннями бухгалтерського обліку в Німеччині та США, Індії та Ізраїлі, Великобританії та навіть африканського континенту. Серед провідних учених світу є й українські фахівці, які багато років займаються вивченням специфіки обліку заробітної плати, формування статутних капіталів, тих же основних фондів, яким присвячена дана курсова робота. Деякі з них навіть присвятили розвиткові та вдосконаленню обліку все життя. Найвідомішими на Україні вченими є Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Ткаченко, Ю.С. Цал-Цалко, В.В. Сопко та ряд інших відомих в Україні та за її межами фахівців.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку та амортизації необоротних активів, а об’єктом – господарська діяльність ПП “Валіс”, яке займається виготовленням устаткування для переробної, харчової промисловості, а також будь-якого нестандартне обладнання.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

- провести огляд нормативної бази та виявити проблемні питання щодо обліку та амортизації необоротних активів;

- дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;

- створити економічно обґрунтовану та достовірну інформацію про економічну ефективність використання основних фондів;

Метою курсової роботи є вивчення законодавчої та нормативної бази, що існує в Україні та стосується питань необоротних активів, дослідження організаційно–економічної характеристики та фінансово–господарських показників діяльності підприємства, аналізу ефективності використання основних засобів та методів нарахування амортизації.


Розділ 1. Облік необоротних активів

1.2 Література та нормативна база стосовно обліку необоротних

активів

У нинішній час випущено немало методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення економічної суті необоротних активів, вивчення методів нарахування зносу та амортизації, особливостей бухгалтерського обліку основних фондів та їх похідних.

В Україні учбові заклади, промислові підприємства, установи та організації користуються методичною та науковою літературою з висвітлення економічних питань, пов’язаних з основними засобами, що розроблена та видана українськими вченими чи економічними інститутами як такою що відповідає внутрішнім українським стандартам.

Разом з тим у освіті використовується й література іноземного походження, у якій висвітлюються механізми впливу основних засобів на виробничий процес, система їх відтворення, методи підвищення ефективності їх використання. Дані питання є дійсними для економіки будь-якої країни світу і тому можуть бути і використовуються для вивчення в Україні. Та при цьому приоритетною для економічного вивчення основних засобів є наукові праці саме українських вчених.

Сучасний рівень розвитку бухгалтерського обліку вимагає глибоких фахових знань як самого бухгалтерського обліку, так і економіки в цілому. Сучасний бухгалтер повинен мати загальноекономічні знання, розбиратись в питаннях фінансового та трудового права, податкової системи, орієнтуватись у виробничих процесах на підприємстві. Як ті, що готуються стати бухгалтерами, так і ті, що ними уже працюють, мають користуватись спеціальною літературою, що необхідна у роботі – підручниками, тлумачними словниками, нормативно-законодавчими актами відповідно до національних стандартів.

1.3 Теоретичні основи обліку необоротних активів

За прийнятою в Україні бухгалтерською методологією основні фонди або необоротні активи – це ті матеріальні активи, які підприємство утримує за власний кошт з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг виробничого чи невиробничого характеру, надання в оренду іншим організаціям чи окремим фізичним особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких становить більше одного року ( або операційного циклу, якщо він триваліший за один рік ) [1, с.2].

Об’єктом основних фондів може бути закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно [6, с.7].

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, які, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи і ін.), служать для зберігання і переміщення предметів праці.

До складу основних невиробничих фондів промисловості відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні і інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), які знаходяться у веденні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва) [6, с.32].

Основні виробничі фонди промисловості – це засоби праці, які беруть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукцію, що виготовляється, частинами у міру зношення.

1.4 Синтетичний та аналітичний облік основних фондів

Синтетичний облік основних фондів. Для обліку основних засобів новим Планом рахунків призначені рахунки: 10 "Основні фонди" і 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок 11 "Інші необоротні активи", сальдо якого разом з сальдо рахунка 10 "Основні фонди" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні фонди".

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку 10 "Основні фонди" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 "Будинки та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.

На субрахунку 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні фонди", 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.

На субрахунках 107 "Робоча і продуктивна худоба", 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 "Інші основні фонди" ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках 101-108.

У новому Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків 10 "Основні фонди" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається загальною сумою за статтею "Основні фонди".

На дебеті рахунка 10 "Основні фонди" відображається .собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. [9, с. 176]

Аналітичний облік основних фондів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма 03-8) — загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма 03-3 тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (типова форма 03-7) у розрізі класифікаційних груп.

Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів (типова форма 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття (переміщення). [9, 183]

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму, амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

Залишкова вартість окремих інвентарних об'єктів основних засобів, що обліковуються на субрахунку 103 "Будинки та споруди", визначається як різниця між вартістю окремого інвентарного об'єкта та сумою зносу цього окремого інвентарного об'єкта.

Залишкова вартість груп основних засобів, облік вартості яких ведеться на субрахунках 105 "Транспортні засоби" і 109 "Інші основні фонди", визначається як різниця між вартістю цих груп та сумою їх зносу (рахунок 13 "Знос необоротних активів").

Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, їх реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, а також витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (по кожному кар'єру, шахті, свердловині) здійснюється на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 "Знос необоротних активів", на якому відкрито субрахунки:

№ 131 "Знос основних засобів"

№ 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів"

№ 133 "Знос нематеріальних активів".

Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів.[9, 185]

1.5 Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського

обліку

Згідно системи бухгалтерського обліку і звітності України основні фонди можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо [6, с. 16].

Більша частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних фондів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства - до галузі "Сільське господарство" тощо.

У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні фонди промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних фондів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні фонди.

Невиробничі основні фонди безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні фонди невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення [6, с. 19].

За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті; що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні фонди можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень [6, с. 20].

Орендовані основні фонди відображаються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

Розподіл та класифікація видів основних фондів за певними ознаками (за функціональним призначенням, за використанням, за належністю) проводиться з метою зручності порівняння їх економічного ефекту, аналізу використання цих фондів та пошуку необхідної інформації про них. Класифікація основних фондів у бухгалтерському обліку дозволяє при потребі виділити ті види з них, які задовольняють певним критеріям та систематизувати весь перелік основних фондів, які є на балансі підприємства.


Розділ 2. Амортизація необоротних активів

2.1 Методи нарахування амортизації необоротних активів.

У процесі виробництва як і основні засоби, так і не матеріальні активи втрачають свою вартість і у вигляді амортизаційних відрахувань переносять її на створювані на підприємстві продукцію, роботи, послуги, а також окремою статтею входять до складу адміністративних та інших витрат.

Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань основних фондів і нематеріальних активів визначено як податковим законодавством, так і П(С)БО №7 «Основні засоби» та «П(С)БО №8 «Нематеріальні активи».

Амортизація основних фондів та інших необоротних активів нараховується з застосуванням наступних методів:

· прямолінійного (прямолінійного списання);

· зменшення залишкової вартості;

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивного (суми чисел років);

· виробничого (метод суми одиниць продукції) [1, с. 8].

Також підприємства за своїм розсудом можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Однак застосування норм і методів амортизації основних фондів, передбачених податковим законодавством, ніяким чином не дозволить наблизити бухгалтерський і податковий облік основних засобів, адже нарахування амортизації — це тільки одна з операцій з основними засобами.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі); (Абзац другий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-І\/ від 24.12.2002)

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; (Абзац третій підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002)

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4. (Абзац четвертий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002)

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). (Підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 доповнено абзацом згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002, в редакції Закону N 2505-ІУ від 25.03.2005)

Згідно податкового обліку, що регулюється законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1-2 відсотки;

група 2-10 відсотків;

група 3-6 відсотків;

група 4-15 відсотків.

Що стосується методів нарахування амортизації, запропонованих у П(С)БО 7, то їх можна умовно розбити на два види:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів, а саме виробничий метод нарахування амортизації.

Розглянемо особливості застосування кожного з цих методів.

При використанні прямолінійного методу вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів:

А = С / Т,

де А — сума амортизаційних відрахувань, грн.;

С — амортизована вартість об'єкта, грн.;

Т — очікуваний термін використання об'єкта.

Метод прямолінійного списання, як правило, використовується у відношенні об'єктів основних засобів, стан яких залежить винятково від терміну корисного використання і не піддано впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, відносяться будинки, спорудження, меблі і т.д.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відзначити його переваги в простоті розрахунку і рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті і точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінної. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкта щорічно.

Однак недоліком такого методу є то, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не дається реальна оцінка виробничим потужностям основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки їхньої експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а в останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що стосується морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування даного методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знову створений продукт, у результаті чого утвориться недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства [11, с. 23].

Метод зменшення залишкової вартості. Суть даного методу полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на норму річної амортизації:

А = З * Н

де А — сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Сд — залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Н — річна норма амортизації (у частках).

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації припускає наявність ліквідаційної вартості амортизованого об'єкта основних засобів. У противному випадку об'єкт основних засобів буде цілком амортизовано протягом одного року. Це випливає з формули розрахунку норми амортизації.

Відзначимо, що відповідно до П(С)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного чи року первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. З цього випливає, що, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був уведений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в липні, то починаючи із серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. Починаючи із січня наступного звітного року, сума амортизації об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

При використанні даного методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій залишкова вартість об'єкта наприкінці запланованого терміну експлуатації не буде дорівнює ліквідаційної вартості. Такі розбіжності будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в середині звітного періоду. Однак це не повинно стати причиною для сумнівів, тому що нарахування амортизації було не з початку звітного року, а із середини, і за всіма правилами математики така різниця повинна була виникнути. У цьому зв'язку підприємство може прийняти рішення про зміну терміну амортизації і доамортизувати частину вартості, що залишилася, чи ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю [11, с. 25].

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкта на початок звітного чи року первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам і подвоєній річній нормі амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

Даний метод нарахування амортизації, а саме при розрахунку норми річної амортизації, не припускає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість [11, с. 25].

Кумулятивний метод. Річна сума амортизації по цьому методі визначається як добуток амортизованої вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років — це результат підсумовування порядкових номерів того років, протягом яких функціонує об'єкт.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився, (на початок звітного року) і суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма складає:

· у 1-й рік експлуатації — 4/10;

· в 2-й рік експлуатації — 3/10;

· у 3-й рік експлуатації — 2/10;

· у 4-й рік експлуатації — 1/10.

Слід зазначити, що застосування методу зменшення залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з погляду методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша інтенсивність використання основних засобів доводиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкту, що амортизується, у разі його морального старіння і інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, доводяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума амортизації, що нараховується, в ці роки зменшується.

Виробничий метод. Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного вироблення об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виробленої продукції, відпрацьованому годиннику, кілометрах пробігу і ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкту основних засобів і передбачуваного об'єму продукції (робіт, послуг), що амортизується, за весь термін корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як вже наголошувалося, що амортизується вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на умовних прикладах.

Припустимо, об'єкт основних засобів було придбано для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первинна вартість об'єкту складає 30000 грн., ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30000 грн. - 3000 грн.) : 90000 одиниць = 0,3 грн./од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,3 грн./од. х 2500 одиниць = 750 грн.

Розглянемо наступний приклад. Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з передбачуваним пробігом до 400000 кілометрів. Первинна вартість автомобіля складає 15000 грн., ліквідаційна - 1500 грн. У звітному періоді пробіг складає 5000 кілометрів.

Виходячи з приведених даних, сума амортизаційних відрахувань в звітному періоді складе

5000 км х (15000 грн. - 1500 грн.) : 400000 км = 168,75 грн.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкту при використанні даного методу змінюються порівняно з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму проведеної продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично одержаний дохід від експлуатації відповідного нематеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, проведених з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям проведеної на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі спочатку певного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часі з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому затверджується, що більшість виробничих активів беруть участь в створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві [19, с. 27].

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції теж дуже простій, раціональний і систематичний. Його краще всього використовувати у тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм проведеної продукції. Його застосування також доцільне, коли економічна вигода того або іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, одержаним доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу в різні періоди неоднакове. Проте, не дивлячись на всі плюси, цей метод в зарубіжній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, проведеної з використанням того або іншого необоротного активу [19, с. 28].

Крім розглянутих методів нарахування амортизації, підприємство має право застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством, а саме статтею 8 Закону про податок на прибуток. При цьому слід мати на увазі, що, на відміну від податкового принципу нарахування амортизації, в бухгалтерському обліку нарахування амортизації здійснюється не в цілому по групі об'єктів основних засобів, а окремо по кожному об'єкту.

Підприємство в залежності від спеціалізації та особливостей виробництва має право самостійно обирати метод нарахування амортизації. Він затверджується Наказом про облікову політику, який складається на кожному підприємстві щороку.

Таким чином можна зробити висновок, що амортизація – це процес відновлення вартості основних засобів через виробництво продукції шляхом розподілу цієї вартості на продукцію, що виготовляється. Амортизація – це відтворення основних фондів ними ж самими. Найефективнішим на нашу думку є прямолінійний метод, тому що вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

2.2 Відображення операцій з необоротними активами в регістрах

обліку

Регістр обліку - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Зазвичай обліковими регістрами називають носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

В облікових регістрах - бухгалтерських книгах, наприклад, касовій книзі, всі сторінки обов’язково зброшуровані й пронумеровані. На останній сторінці вказується кількість пронумерованих сторінок, ставляться підписи керівника підприємства, головного бухгалтера і печатка.

Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках-картотеках.

Обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій є ведення Головної книги.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових реєстрів здійснюється в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерії, обчислювальної установки), одначе не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад, нарахування й виплату заробітної плати, складання бухгалтерської звітності, статистичної звітності, відповідних рахунків, декларацій.

Для синтетичного й аналітичного обліку господарських операцій підприємства, установи, організації застосовують облікові регістри, рекомендовані Державним комітетом з бухгалтерського обліку.

Відповідальність за правильність відображення господарських операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри.[9, 198]

Нижче наведено приклад бухгалтерського оформлення облікових регістрів, які використовуються на ВАТ «Модуль» » » (таблиця 2.2.1).

ВАТ «Модуль» ЖУРНАЛ 4 за квітень 2006 р.

за кредитом рахунків 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні матеріальні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 13 „Знос необоротних активів”, 15 „Капітальні інвестиції”, 18 „Інші необоротні активи”, 19 „Негативний гудвіл”


З кредиту рахунків 10,11,12,13,19 в дебет рахунків

Дебет Кредит рахунків
з/п рахунків 10 11 12 13 19 Разом
1 13 „Знос необоротніх активів” 60500 3000 1000 X X 64500
2 23 „Виробництво” X X X 565 565
3 68 „Розрахунки за іншими операціями”

X

X

X

X

600

600

4 91 „Загальновиробничі витрати” X X X 80 X 80
5 92 „Адміністративні витрати” X X X 230 X 230
6 93 „Витрати на збут” X X X 50 X 50
7 97 „Інші витрати” 80100 4300 2300 X 86700
РАЗОМ 140600 7300 3300 925 600 152725

Виходячи, з наведеного прикладу бухгалтерського оформлення облікових регістрів, які використовуються на ВАТ «Модуль», можна зробити висновок, що підприємство керується законодавчо затвердженою номенклатурою при складанні облікових регістрів.


Розділ 3. Облік та амортизація необоротних активів на ВАТ «Модуль»

3.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ «Модуль» знаходиться у с. Концово Ужгородського району. Підприємство створено в 1992 році як кооператив по виробництву та ремонту сільськогосподарської техніки. За 10 років наполегливої праці колективу ВАТ «Модуль» з напівкустарного нічим не приваблюючого виробництва він перетворився в підприємство високого рівня машинобудування. У даний час підприємство виготовляє більше як 5% фільтрувальної продукції в галузі.

Продукція, яка випускається заводом, знайшла застосування в багатьох виробництвах хімічної промисловості:

- Фільтр-преси КМП і КБМ поверхнею фільтрування від 2,5 м2 до 25 м2 із нержавіючої та вуглецевої сталей для фільтрування агресивних і нейтральних суспензій, які містять у собі від 5 до 500 кг/м3 зважених часток;

- Фільтр-преси рамні РЗМ, камерні ФКМ, поверхнею фільтрування від 2 м2 до 140 м2 ;

- Дискові вакуумні фільтри ДОО поверхнею фільтрування від 16 м2 до 50 м2 ;

- Фільтри ємкісні під тиском ЄДМ у нержавіючому виконанні, поверхнею фільтрування від 1,5 м2 до 3,2 м2 ;

- У біологічних галузях:

- Фільтри патроні керамічні МКЖ і ПКО;

- Фільтри листові;

- Апарати з обертальними барабанами (сушарки, печі, холодильники) діаметром від 1 до 2,8 м та довжиною до 20 м.

Підприємство належить до одиничного та дрібносерійного типу виробництва отже виготовляє продукцію в широкій номенклатурі. Замовлення носять одиничний характер , і як правило, більше не повторюються. Для відносного зменшення собівартості продукції використовують універсальне обладнання та технологічне оснащування, що приводить до необхідності залучення праці робітників високої кваліфікації. Постійна зміна об’єктів виробництва не дозволяє закріпити технологічні операції за робочим на довгий період часу. Зміна операцій на робочих місцях викликає простої обладнання для переналаджування. Різниця в тривалості операцій на суміжних робочих місцях призводить також до простоїв обладнання. Виконання технологічних операцій в загальному комплексі процесу здійснюється послідовно. З метою забезпечення більшої гнучкості виробництва, при частому оновленні продукції, якого вимагає ринок, і в той же час для забезпечення продуктивності праці та зниження витрат на виробництво використовується не потоковий метод організації виробництва.

3.2 Організаційні аспекти бухгалтерського обліку на ВАТ

«Модуль»

Облікова політика підприємства на ВАТ «Модуль» розроблялась та формувалась головним бухгалтером та була затверджена наказом керівника підприємства.

На ВАТ «Модуль» застосовується комп’ютерна форма обліку із використанням універсальної програми „1С:Бухгалтерія 7.7”. На підприємстві існує достатня кількість обліковців. При реалізації облікових функцій перевага надається веденню операцій за шаблонами та за допомогою документів „1С:Бухгалтерія” є інтегрованою програмою зведеного обліку.

Для забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів на підприємстві створена система бухгалтерського обліку.

На підприємстві організовують обліковий процес – керівник підприємства та головний бухгалтер, які організовують обліковий процес, працю виконавців, надають інформаційно-технологічне забезпечення обліку.

На сьогодні слід виділити наступні етапи організації бухгалтерського обліку:

І етап – методичний на якому здійснюється вибір способів і прийомів на яких базується документування, інвентаризація, оцінка, калькуляція, застосування подвійного запису рахунків бухгалтерського обліку, складання балансу і звітності. Саме на цьому етапі проводиться комплекс заходів, які забезпечують первинне документування, також встановлюються строки та порядок проведення інвентаризації, проводиться вибір оцінки майна, вибір номенклатури статей витрат, вибір номенклатури рахунків бухгалтерського обліку тобто створення робочого плану рахунків, а також визначення переліку та розробка форм внутрішньої звітності.

ІІ етап – технічний на якому відбувається вибір форми обліку, що найбільш відповідає галузі та розміру даного підприємства. Він полягає:

· у виборі способу обробки облікових даних;

· розробці переліку і форм облікових регістрів;

· встановлення порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних в регістри.

ІІІ етап – організаційний на якому відбувається організація роботи облікового апарату. а також включає в себе:

· розробку оптимальної структури облікового апарату;

· встановлення норм праці та часу необхідного для виконання робіт обліковим апаратом;

· набір кадрів та їх навчання;

· організація робочого місця бухгалтера;

· раціональне розміщення облікового апарату;

· мотивація праці бухгалтерів (встановлення зарплати, премії, тощо);

· організація архіву бухгалтерських документів;

· організація безпеки та захисту облікової інформації.

Бухгалтерський облік на ВАТ «Модуль» здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головний бухгалтер має 2 заступники. Заступник головного бухгалтера по звітності, та методології і контролю та заступник головного бухгалтера по обліку. Бухгалтерія складається з чотирьох секторів, який очолює начальник сектора, що має у своєму підпорядкуванні ведучого бухгалтера, та бухгалтерів І категорії.

Сектор обліку фінансово-кредитних, розрахункових операцій, реалізації продукції та цінних паперів, сектор обліку праці по заробітній платі та розрахунків, сектор обліку виробництва, сировини, матеріалів і комплектуючих, сектор комп’ютерної обробки інформації.

3.3. Метод нарахування амортизації необоротних активів на ВАТ

«Модуль»

На підприємстві ВАТ «Модуль» застосовується виробничий метод нарахування амортизації, оскільки він є найбільш зручним у застосуванні при специфіці виробництва даного підприємства.

У своїй діяльності ВАТ «Модуль» використовує засоби праці – необоротні активи, до складу яких входять:

- основні засоби;

- інші необоротні активи;(див. Додаток 5, с. 9)

- нематеріальні активи;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість;

- інші;

До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншими особами або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік) свою вартість такі активи переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

До основних засобів належать:

- земельні ділянки

- кап. витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча та продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основних засобів.

На ВАТ «Модуль» облік основних засобів та розкриття їх у фінансовій звітності ведеться згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” (див. Додаток 8, с. 13).

Первісна вартість основних засобів визначається як фактична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

Первісна вартість основних засобів включає:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До первісної вартості основних засобів на ВАТ «Модуль» не включаються:

- витрати на сплату відсотків за користуванням кредитом при придбанні (створені) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;

- адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість яка амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості. (Див. Додаток 2, с. 4).

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об’єкту.

Справедлива вартість об’єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності.

Залишкова (балансова) вартість основних засобів на ВАТ «Модуль» визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

Сума очікуваного відшкодування – сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

Вибуття основних засобів відбувається в результаті наступних операцій:

- продаж за плату в порядку реалізації майна;

- передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

- списання внаслідок морального або фізичного зносу;

- ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;

- в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом

- передачі у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

- з інших причин.

Ліквідація основних засобів з власної ініціативи здійснюється за наказом керівника про призначення ліквідаційної комісії. (див. Додаток 3, с.5).

Виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, ВАТ «Модуль» використовує в своїй роботі всі види основних засобів. При їх обліку ВАТ «Модуль» керується методологічними засадами, викладеними П(С)БО – 7, а також іншими нормативними актами. Оцінка основних засобів здебільшого проводиться за вартістю придбання та монтажу для нових засобів або ж ліквідаційною для описуваних.

3.4 Документування операцій з основними фондами

Рух основних засобів, пов’язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, оформляються типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Мінстату України це:

- Форма ОЗ-1 (див. Додаток 9, с. 14) “Акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів – використовується для зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, обліку введення об’єктів основних засобів в експлуатацію, оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного підрозділу до іншого, виключення об’єктів зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству – як при продажу, так і при безоплатній передачі“.

- Форма ОЗ-2 “Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” – використовують при оформленні приймання-передачі основних засобів з капремонту, реконструкції або модернізації. На підставі акту вносяться зміни до наступних документів : ОЗ-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” (див. Додаток 1, с. 1); ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів” (див. Додаток 10, с. 16).

- Форми ОЗ-3 “Акт на списання основних засобів” (див. Додаток 3, с. 5) та ОЗ-4; “Акт на списання автотранспортних засобів” використовуються для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації;

- Форма ОЗ-5 “Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини” використовується при встановленні, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат;

- Форма ОЗ – 6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” (див. Додаток 1, с. 1) використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі.

На підставі інвентарних карток заповнюються наступні накопичу вальні документи: ОЗ-7 “Опис інвентарних карток по обліку основних засобів ”; ОЗ-8 “Картка обліку руху основних засобів” (заповнюється в кінці місяця) (див. Додаток 7, с. 11) ; ОЗ-9 “Інвентарний список основних засобів ”.

Дані карток сумарно звіряються з регістрами синтетичного бух обліку.

Більшість форм первинних документів на ВАТ «Модуль» складається у електронному (комп’ютерному) вигляді за допомогою спеціальних бухгалтерських програм.

Отже, на ВАТ «Модуль» використовуються форми первинного обліку основних засобів, що зазвичай використовуються на промислових підприємствах. При цьому недоліком документування бухгалтерських операцій є надмірна їх комп’ютеризація (понад 80%), що робить документообіг залежним від організаційної техніки.


Висновки

Бухгалтерський облік визначає основні фонди передусім як об’єкт, що постійно змінює свою вартісну форму. Основні засоби є предметом капіталовкладень, вони беруть пряму чи непряму участь у виробництві, постійно втрачають свою вартість та переносять її на виготовлену продукцію. Завдання бухгалтерського обліку основних засобів полягає в тому, щоб чітко знати скільки і яких саме видів основних фондів перебуває на балансі підприємства, якою була їх купівельна вартість і скільки точно коштували вони на певний момент.

Повний перелік об’єктів обліку, які прийнято вважати основними засобами, їх структуру та способи амортизації визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та номер 8 «Нематеріальні активи». У системі національних рахунків бухгалтерського обліку основні фонди виділені окремим розділом та мають спеціальний шифр.

Окрім реєстрів бухгалтерського обліку, основні фонди відображаються також у періодичній статистичній та фінансовій звітності.

Від правильності та точності обліку основних фондів залежить достовірність оперативної виробничої інформації, економічні розрахунки, стратегічне планування.

Згідно нашого чинного законодавства та нормативно – правових актів амортизація нараховується підприємствами відповідно до національної системи податкового обліку.

В даній курсовій викладено матеріали про економічну сутність основних фондів, їх вплив на виробництво продукції, види нарахування зносу та амортизації.

Різноманіття наукових праць, підручників та методичної літератури сьогодні дає змогу досконало оволодіти будь-яким напрямком бухгалтерського обліку національних стандартів. При цьому облік основних фондів описується у більшості підручників з бухгалтерського обліку поряд з іншими його напрямками.

Таким чином ми зробили висновок, що амортизація – це процес відновлення вартості основних засобів через виробництво продукції шляхом розподілу цієї вартості на продукцію, що виготовляється. Амортизація – це відтворення основних фондів ними ж самими. Найефективнішим на нашу думку є прямолінійний метод, тому що вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

ВАТ «Модуль» використовує в своїй роботі всі види основних фондів. При їх обліку ВАТ «Модуль» » » керується методологічними засадами, викладеними П(С)БО – 7, а також іншими нормативними актами. Оцінка основних засобів здебільшого проводиться за вартістю придбання та монтажу для нових засобів або ж ліквідаційною для описуваних.

На підприємстві ВАТ «Модуль» застосовується виробничий метод нарахування амортизації, оскільки він є найбільш зручним у застосуванні при специфіці виробництва даного підприємства.


Перелік використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"

2. Базась М.Ф., Базась Е.Ф., Матюха М.М. Основи бухгалтерського (фінансового) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. – К., 2006, 182 с.

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія // Політекономія: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2001. – 581 с.

4. Баланс №29, 2002р., с.73.

5. Баланс №37, 2002р., с. 49.

6. Бойчук І.М. Економіка підприємства // Навч. посіб. – Львів: Сполом, 1999. – 212 с.

7. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Житомир: ПП “Рута”, 2003р., - 680 с.

8. “Бухгалтерія”. – №33, 2003р., С. 73.

9. Бухгалтерський облік // За ред.. Сахарцевої І.І.. – К.: Кондор. – 2005. – 556 с.

10. “Бухгалтерський облік і аудит”. – №4, 2002 р.

11. Гальчинський А.С Основи економічних знань: Навч. посіб., 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 2002р. – 543 с.

12. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський Р.Ф., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. – Тернопіль: Астон. – 2005. – 464 с.

13. Єрмолович Л.Л. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник, М.: Інтерн-ресервіс; Екоперспектива. – 2001р. – 576с.

14. ЗолотороговВ.Г.Енциклопедичнийсловникз економіки // Мн.: Пламя, 1997.

15. Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та їх заповнення. – К.: Центр навчальної літератури. – 2004. – 440 с.

16. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політ економічний аспект // Підручник . 2-е вид. – К.: Вища шк.. – Знання. 1997. – 743с.

17. Кривенко К.Т. Політична економія // Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- 508. с.

18. Крупка М.І. Основи економічної теорії // Підручник. - К.: Атіка, 2001. - 344.с.

19. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 254 с.

20. Малюга Н.М., Лебедзевич Я.В., Горецька Л.Л., Давидюк Т.В. Облік в галузях економічної діяльності: автотранспорт і будівництво. – Житомир: ПП «Рута», 2000. – 480 с.

21. Марчук С.Облік основних засобів та їх амортизації / Все пробухгалтерський облік. – №80/747, 2002. – С. 35.

22. Мочерний С.В. Основи економічної теорії.. – К., 1997р. – 289с.

23. Сопко В., Гуцайлюк З., Ширба М., Бенько М. Бухгалтерський облік. – Тернопіль: Астон. – 2005. – 496 с.

24. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. – К.: А. С. К. – 2002. – 784 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий