Смекни!
smekni.com

Нормативно-правові акти національного права України, як джерело міжнародного економічного права (стр. 3 из 4)

- заслуховує звіти Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади про стан виконання цього Закону та відповідних міжнародних договорів України;

- проводить парламентські слухання з цих питань;

- через Рахункову палату — за використанням коштів Державного бюджету України, пов'язаним з виконанням цього Закону та міжнародних договорів України;

- через уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина під час виконання цього Закону та міжнародних договорів України.

Отже, Закон України «Про міжнародні договори України» від 26 грудня 2002 р. є важливим нормативним інструментом, регулювання відносин за участі України, пов'язаних з укладанням та виконанням міжнародних договорів, зокрема і міжнародних економічних договорів.

Розділ IІI. Вдосконалення підприємницької діяльності на зовнішньому ринку за допомогою внутрішніх нормативних актів

В Україні зовнішньоторговельний правовий режим функціонує на базі цілого ряду нормативних актів:

1. Господарський кодекс України;

2. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність„ від 16.04.1991;

3. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996;

4. Накази Міністерства економіки та європейської інтеграції, зокрема яким затверджено форму контракту;

5. Накази державної митної служби;

6. Накази Державної податкової адміністрації;

7. Накази Національного банку України стосовно валюти;

8. Накази міністерства фінансів;

9. Декрет кабінету міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

10. Кримінальний кодекс України. (розділ 9. „Злочини у сфері господарської діяльності”).

Згідно до із ст. 377 Господарського Кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарства є господарська діяльність, яка у процесі її здійснення потребує у пересіченні митних кордонів України майном, вказаним у частині 1. ст. 139 цього Кодексу, та/або робочої сили.

Згідно із цим кодексом „зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.”

Згідно із Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні" відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Згідно із „законом про ЗЕД” Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:1. Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;3. Принципом юридичної рівності і недискримінації:- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;4. Принципом верховенства закону:- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;6. Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;- здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Однією з важливих умов успішної й ефективної зовнішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої держави, призводить до безконтрольного вивезення з неї вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами.

На мій погляд безконтрольність та відсутність валютного регулювання з боку держави призвели до масового відпливу валюти за кордон, на що неодноразово зверталася увага у виступах політиків, у тому числі керівників держави та народних депутатів України.

Взагалі, в процесі зовнішньоекономічної діяльності виникає широке коло суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Це відносини, пов'язані із правовим статусом суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, законодавчим закріпленням її видів, порядком укладення договорів, контрактів, державним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності, питаннями оподаткування, розподілом прибутків, отриманих у результаті такої діяльності, митним регулюванням, ліцензуванням і квотуванням зовнішньоекономічних операцій тощо. Належне регулювання зазначених та інших відносин, безумовно, позитивно впливає на стан організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а це значить — і на авторитет нашої держави у зовнішньоекономічних відносинах з іншими.


Висновки

У висновку хотілося б зазначити те, що міжнародне економічне право та його зв’язок із національним правом являє собою широку тему для практичного вивчення й теоретичних досліджень. Взагалі, така трудомістка робота, як аналіз міжнародних документів і складання власної думки приносить відчутні плоди, тому що ці документи є плодом людської думки різних людей. Це суміш їх життєвого й історичного досвіду, а також сформованої міжнародної практики.

Необхідність у міжнародно-правовому регулюванні господарських зв'язків ставала усе більше насущною проблемою. Рух капіталів, товарів і послуг придбали загальний інтернаціональний характер. Поштовхом до цього послужили досягнення науково-технічного прогресу в області транспорту, енергетики, зв'язку й т.п. Також інтернаціональний характер придбали економічні проблеми й кризи. Розбалансування однієї з національних економік неминуче породжувало затримку в поступальному розвитку мирових господарських зв'язків.

За роки незалежності в Україні створено систему законодавства, спрямовану на забезпечення правового регулювання зовнішньоекономічних відносин. Основою такого законодавства насамперед є положення Конституції нашої держави про те, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки через підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Надаючи великого значення зовнішньоекономічній діяльності, Конституція встановлює, що її засади визначаються виключно законами України. Так, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. у розділі IV розвиває ці конституційні положення. Зокрема, у його статті 26 зазначено, що економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права. Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції України та законів України. Крім того, в цій статті йдеться про те, що правовий статус суб'єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.