2. Умови про те, що сторона, для якої виникла неможливість виконання контракту, повинна "негайно" швидким зв'язком повідомити іншу сторону про їх настання та припинення і протягом встановленого у ЗТК строку (10-15 днів,) у письмовій формі надати офіційне підтвердження настання дій таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатись на них у майбутньому.
3. Документ, яким буде підтверджуватись настання обставин непереборної сили. У всьому світі його видають національні торгово-промислові палати.
4. Граничний строк дії форс-мажору, після якого партнери мають право анулювати взаємні зобов'язання. Його тривалість встановлюється з урахуванням строку виконання контракту, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Наприклад, для продуктів, що швидко псуються, він приймається рівним 15-30 днів, у контрактах на обладнання – 3-12 місяців, на інші товари – 1-4 місяці. При цьому обумовлюється, що жодна із сторін не буде мати права на відшкодування іншою стороною валютних збитків. Як виняток, покупець може вимагати повернення виплаченого авансу. Але це може виявитися безрезультатним, оскільки складно довести, що продавець не витратив одержані суми до виникнення форс-мажору (на проектні роботи, виготовлення оснащення, придбання матеріалів тощо).
У ряді країн поняття "форс-мажор" трактується неоднозначно, наприклад, у США допускається застосування загального визначення форс-мажорних обставин як обставин, які залежать від Бога. Тому границі переліку доцільно розширити шляхом додаткового запису: "...та інших обставин, які не залежать від сторін". У такому разі під форс-мажор можуть попасти і випадкові явища.
Приклад формулювання цієї статті:
"Обставини форс-мажору (пожежа, повінь, землетрус та інші природні лиха, військові дії, ембарго на експорт та імпорт, інші обставини, які не залежать від сторін) співрозмірно відсувають строки поставки, оскільки вони значною мірою впливають на виконання у строк Контракту або частини його. Продавець негайно, протягом доби, повідомляє Покупця про початок та закінчення обставин форс-мажору, причому повідомлення про наявність та тривалість обставин форс-мажору повинно бути підтверджено Торговою палатою. При невиконанні Контракту понад ________ місяців Покупець має право анулювати весь Контракт або його частину".
Арбітраж
Суперечки, що виникають між партнерами при виконанні контрактів, які вони не змогли розв'язати договірним шляхом під час переговорів, відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів. Ці суперечки можуть виникнути у таких випадках:
- у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за контрактом (строки, якість, розрахунки);
- у зв'язку з різним тлумаченням сторонами умов контракту при його виконанні. Міжнародні арбітражні комерційні суди порівняно із державними судами, де так само може бути розв'язана суперечка між учасниками угоди, мають ряд переваг:
- сторони, що беруть участь у суперечці, можуть вибрати за взаємною домовленістю будь-який арбітраж та тих арбітрів, яких вони вважають найкращими для розгляду даної суперечки, у той час як державний суд розглядає справи у межах своєї компетенції за зверненнями зацікавлених осіб, незалежно від того, чи домовились сторони про звернення до суду, чи ні; у державному суді судді призначаються, а не вибираються сторонами;
- арбітражний розгляд відбувається в елементарній процесуальній формі та у короткі строки (іноді сторони можуть навіть визначити у контрактні строки винесення арбітражного рішення), тоді як судовий розгляд пов'язаний з багатьма формальностями та може тривати дуже довго;
- витрати на арбітраж значно менші від витрат на судовий розгляд;
- арбітраж розглядає суперечки на закритих засіданнях, що перешкоджає відпливу секретної комерційної та виробничої інформації сторін, які беруть участь у суперечці;
- державний суд застосовує матеріальне право своєї країни (цивільно-процесуальний кодекс), арбітраж використовує правила розгляду суперечок (регламент), затверджені інститутом, при якому він діє, та матеріальне право, про яке домовились сторони,
- арбітражне рішення остаточне, оскарженню не підлягає та є обов'язковим для сторін. До того ж рішення арбітражного суду легше виконати.
Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) регулюється національним законодавством, міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами. Одними із найважливіших багатосторонніх договорів з питань арбітражу є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, підписана понад 80 країнами у 1958р. у Нью-Йорку, та Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж: від 1961р. Підписання Нью-Йоркської Конвенції про примусове виконання іноземних арбітражних рішень було викликане тим, що у міжнародній торговій практиці нерідко траплялися випадки невиконання рішень арбітрів. За цією Конвенцією сторона, що одержала позитивне рішення арбітражу, може звернутися до національного суду країни контрагента, який не виконує арбітражне рішення, з проханням про примусове його виконання. Суди країн, що підписали конвенцію, зобов'язані без розгляду суті справи, тим більше без перегляду рішення арбітражу, прийняти рішення про примушення контрагента до його виконання аж до арешту винної сторони та утримання сум на користь позивача.
Розгляд суперечок в арбітражних судах здійснюється, як було сказано вище, на основі регламентів цих судів.
Арбітражі, або третейські суди існують у двох видах:
постійно діючий арбітраж: (інституційний), який охоплює арбітражні суди, колегії арбітрів, арбітражні комісії, що функціонують при ТПП, асоціаціях, біржах. У них розгляд суперечок здійснюється відповідно до прийнятих у цих арбітражах правил (регламентів);
арбітраж "adhoc": (ізольований, разовий, випадковий), який створюється кожного разу для розв'язання одного чи декількох спірних питань за конкретним контрактом. З метою одностайності у процесуальній роботі арбітражів "adhoc" під егідою ООН були розроблені три регламенти:
1. Арбітражний регламент ЄЕК 1966 р.
2. Правила Міжнародного комерційного арбітражу Економічної Комісії ООН для Азії та Далекого Сходу (ЕКАД С) 1966 р. (з 1974 р. ЕСКАТО – Економічна та соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану).
3. Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976р.
За першими двома регламентами у випадку розбіжностей стосовно кандидатур арбітрів та суперарбітра вони можуть призначатися самими комісіями. При застосуванні ЮНСІТРАЛ таке призначення доручено Генеральному секретарю Постійного третейського суду у Гаазі.
Міжнародний комерційний арбітраж залежно від характеру суперечок ділиться на:
- загальний арбітраж, який розглядає усі суперечки щодо зовнішньоекономічних угод;
- спеціалізований арбітраж, до якого належать:
- арбітражі, які розглядають морські суперечки (арбітраж при комітеті Ллойда у Лондоні, Морська арбітражна палата у Парижі, Японський морський арбітраж у Токіо, Морський третейський суд у Гамбурзі, Морська арбітражна комісія у Москві та Києві);
- арбітражі, які розглядають суперечки, пов'язані з торгівлею конкретними товарами (арбітраж Лондонської асоціації по торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації по торгівлі вовною у Гдині, арбітраж при Комітеті по торгівлі зерновими у Роттердамі; арбітраж при Біржі по торгівлі шкірою та шкіряними виробами у Генуї, арбітраж при Нідерландській асоціації по торгівлі кавою).
У заключному акті загальноєвропейської наради у Гельсінкі, прийнятому 1 серпня 1975 р., містяться рекомендації організаціям, підприємствам та фірмам країн-учасниць передбачати у комерційних угодах та контрактах про промислове співробітництво арбітражні застереження, вважаючи, що арбітраж на основі взаємоприйнятого регламенту є одним із відповідних способів швидкого та справедливого розгляду суперечок.
Міжнародні комерційні арбітражні суди набувають компетенції на розгляд суперечок тільки на підставі письмової згоди сторін, що сперечаються. Арбітражна угода може називатись: третейським записом – це угода відносно суперечки, що вже виникла; арбітражним застереженням – угода відносно суперечок, які можуть виникнути у майбутньому.
В арбітражному застереженні сторони повинні домовитись про таке:
- які предмети суперечки виносяться на розгляд арбітражу;
- в якому арбітражі буде розглядатися суперечка, чи буде використовуватися регламент цього суду;
- матеріальне право якої країни буде використане;
- у якому місці та якою мовою буде здійснюватись розгляд;
- кількість арбітрів та порядок їх вибору;
- що будь-яка суперечка або розбіжність, які можуть виникнути із Контракту або у зв'язку з ним, підлягають, з виключенням (а не за виключенням) підсудності місцевим судам, передаванню на розгляд арбітражу.
Наприклад, арбітражне застереження, яке рекомендує включати до контрактів Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, має такий вигляд: