Місце національної економіки в системі світового господарства (стр. 2 из 5)

Світова фінансова криза, яка почалася в 2008 році, негативно вплинула на економіку України.

Тактика проведення економічних реформ в Україні дозволила у деякій мірі загальмувати спад виробництва, знизити дефіцит бюджету, значно скоротити темпи інфляції, дещо стабілізувати обмінний курс гривні. Але продовжується падіння виробництва, зростають неплатежі, практично зупинився процес інвестування, відчувається падіння попиту населення і підприємств, погіршується збирання податків, зростає приховане безробіття, швидко зростають зовнішні і внутрішні борги, загрозливої ваги досягла «тіньова» економіка, не вдається ліквідувати від’ємне сальдо експорту-імпорту.

Згідно оцінок експертів, подальшому розвитку ефективності експорту у першу чергу заважає надмірно тяжка податкова система (її доля складає 20%), велика собівартість і невисока якість продукції (25%), різке падіння інвестицій (25%), відсутність обігових коштів, важкий фінансовий стан (15%), неспроможність і непідготовленість ряду керівників працювати у ринкових умовах (10%), інші фактори (5%).

Разом 23,0 млрд. USD

Разом 23,1 млрд. USD

Розділ 2 Основні поняття світового господарства

2.1 Світова економіка і міжнародні економічні відносини

«Світова економіка» - це сукупність національних економік, зв'язаних системою міжнародного розподілу праці (МРП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини (МЕВ). МЕВ - це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) в системі світового господарства.

В структуру МЕВ входять:

· міжнародний розподіл праці;

· міжнародна торгівля товарами і послугами;

· міжнародний рух факторів виробництва (капіталів, робочої сили, технології);

· міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини;

· міжнародна економічна інтеграція

· і деякі інші похідні від них форми.

Одне з якнайповніших тлумачень світової економіки представив французький економіст Мішель Бо. В поняття світової економіки він включає наступні складові:

· сукупність виробничої діяльності людини, яку можна виразити макроекономічними показниками в натуральній і вартісній формі за певний період часу (зазвичай за 1 рік) (наприклад, сукупний світовий об'єм ВВП (USD), сукупний світовий об'єм виробництва автомобілів в рік (в млн. шт.) і так далі);

· сукупність національних економік всіх країн світу, кожна з яких займає своє певне місце в світовій системі;

· сукупність міжнародних економічних відносин, економічних зв'язків між національними господарствами;

· глобальна діяльність транснаціональних компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ);

· інтеграційні угрупування країн, співтовариства країн і міжнародні організації;

· світова система, яка сформувалася в результаті розвитку капіталістичного способу виробництва;

· результат економічної діяльності всього людства, який розглядається з врахуванням стану навколишнього середовища і наявних ресурсів.

2.2 Сутність світового господарства

Світове господарство є історичною і політико-економічною категорією, оскільки кожному конкретному історичному етапу властиві певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.

Світове господарство можна визначити як економічну систему, яка самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і певних аспектів надбудовних відносин в тій мірі, в якій національні господарства, які входять в систему, володіють визначеною сумісністю на кожному з трьох названих рівнів. В цьому визначенні знаходять віддзеркалення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і певний порядок функціонування відтворювальних процесів.

Основою виникнення і існування системи виступає її цілісність, яка припускає економічну взаємодію всіх складових частин системи на достатньо стійкому рівні, що забезпечує регулярну циркуляцію відтворного продукту в глобальному масштабі, постійну діяльність, життєздатність системи, її саморегуляцію і розвиток. Така єдність світового господарства, циркуляція відтворного продукту забезпечується національними і міжнародними ринками з властивими їм товарно-грошовими відносинами і множинністю цін.

В широкому розумінні, ринком є сукупність економічних, соціальних і політичних відносин, які складаються в процесі обміну товарів і послуг. Ринок це окрема категорія, яка розвивається під дією власних закономірностей і надає вплив на весь хід відтворення, тобто він є невід'ємною стадією відтворення, яка розвивається в тісній взаємодії з його рештою елементів - виробництва, розподілу і споживання.

Світове господарство - це складна система, яка характеризується множинністю складових її елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурністю. Основу системи складає міжнародне і обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання. Кожна з цих фаз світового відтворювального процесу як в глобальному масштабі, так і в рамках окремих держав залежно від їх місця і ролі в цілому впливає на функціонування всієї світової господарської системи.

Світове господарство, як система має загальну мету - задоволення людських потреб (попиту), але в різних підсистемах ця мета модифікується через різні соціально-економічні умови. Воно не може розвиватися без певного порядку, заснованого на нормах міжнародного публічного і приватного права, які регулюють економічні відносини між державами, економічними об'єднаннями, юридичними і фізичними особами. Дотримання встановлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами і колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права, яким займаються різного роду міжнародні організації. Ці правила уточнюються і переглядаються відповідно до потреб розвитку світових продуктивних сил і окремих підсистем та елементів.

Відношення між окремими елементами світового господарства складають рівні.

Міжнародний рівень складають відносини між державами, він регулюється міжнародними правилами і нормами.

Транснаціональний рівень складають відносини потоків, що виходять за межі національних меж, це сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

У соціально-економічному плані світове господарство неоднорідне. Провідне місце в нім займають промислово розвинені західні країни. Особливе місце займають країни, які розвиваються, у котрих багато в чому зберігається залежний характер їх економік від індустріальних (розвинених) країн. Свою специфіку в розвитку мають східноєвропейські країни з перехідною економікою і цілий ряд інших держав. В цілому світове господарство є складним соціально-економічним угрупуванням.

Місце окремих країн в світовому господарстві визначається на основі декількох ключових показників їх економічного розвитку, об'єднаних деякою взаємозалежністю. МВФ об'єднує ці декілька показників в Квоту країн-учасниць, яка переглядається 1 раз у 5 років. Це такі показники: об'єм виробництва, об'єм ВВП, розмір офіційних резервів країни, а також поточних платежів і надходжень. Потім робиться поправка на експертну оцінку відносного політичного впливу кожній з країн на світову економіку.

В результаті розрахунку, в 1997 році в першій десятці місця країн розподілилися таким чином (питома вага в %):

· США -18,8%, Італія - 3,1%

· Німеччина і Японія - по 5,6%, Канада і Росія - 2,9%

· Франція і Великобританія - по 5%, Китай - 2,3%

· Саудівська Аравія - 3,5%, Решта країн - 45,4%

Статистичні обчислення для визначення відносного місця кожною з країн ґрунтуються тільки на економічних даних про розміри їх ВНП, офіційних резервів, поточних платежів і надходжень і не враховують розміри території, демографічні і соціальні показники. Розрахункові питомі ваги є статистичною основою подальшого політичного узгодження відносних доль кожній з країн. Це дозволяє врахувати їх економічну і також політичну роль в міжнародній економіці.

Розділ 3 Взаємодія світового господарства і національних економік

Всесвітнє господарство представляє взаємозв'язані між собою економіки практично всіх цивілізованих країн світу. Економічною основою всесвітнього господарства служить об'єктивна доцільність, яка обумовлена прагненням всіх держав до зростання економічної ефективності, досягнутої за рахунок міжнародного розподілу праці, і викликаними цим зростанням національною спеціалізацією та міжнародною інтеграцією.

Постійне прагнення до поглиблення розподілу праці і доведення його до міжнародного рівня служило раніше головною причиною становлення і розвитку міжнародної торгівлі і світового ринку. Проте, на відміну від світового ринку, який і зараз є найважливішим складником міжнародної співпраці, всесвітнє господарство є більш ємке явище. Це особлива форма реалізації міжнародних економічних взаємозв'язків між господарськими суб'єктами більшості країн світу, яка націлена на досягнення більшої ефективності в економічній діяльності за рахунок поглиблення розподілу праці і вільного переміщення в світовому просторі товарів, робочої сили, технологій і капіталу.

Створення всесвітнього господарства не означає автоматичного включення в нього всіх національних економік. Серед безлічі факторів, які впливають на входження і рівень інтеграції кожної країни в систему світового господарства, найважливішими є два.