Загальною характерною рисою різних видів СЕЗ є наявність сприятливого інвестиційного клімату, який включає в себе митні, фінансові, податкові пільги та переваги порівняно із загальним режимом для підприємців, що існує в тій чи іншій країні. Конкретні пільги і стимули мають деякі кількісні відмінності по різних зонах, однак по суті вони, як правило, схожі. Виділяють чотири основні групи пільг:
— зовнішньоторговельні пільги, які передбачають запровадження особливого митно-тарифного режиму (зниження чи скасування експортно-імпортного мита) і спрощеного порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій;
— податкові пільги. Містять норми, пов’язані з податковим стимулюванням конкретних видів діяльності чи поведінки підприємців. Ці пільги можуть стосуватись податкової бази (прибуток, вартість майна тощо), окремих її складових (амортизаційні відрахування, витрати на зарплату, НДДКР, транспорт), рівень податкових ставок, питання постійного чи тимчасового звільнення від оподаткування;
— фінансові пільги. Включають різні форми субсидій. Вони надаються у вигляді більш низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за користування земельними ділянками та виробничими приміщеннями, пільгових кредитів тощо;
— адміністративні пільги. Надаються адміністрацією зони з метою спрощення процедур реєстрації підприємств і режиму "в’їзду — виїзду" іноземних громадян, а також надання різних послуг.
Зазначені пільги надаються в найрізноманітніших комбінаціях. Пільги, що надаються СЕЗ, не завжди є головним стимулом для припливу в країну іноземного капіталу. Більш суттєвим з цього погляду можуть виявитись такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур тощо. Разом з тим, за інших рівних умов на перший план виступають пільги, що надаються СЕЗ.
При вивченні цього питання слід брати до уваги той факт, що дію більшості пільг для СЕЗ в Україні зупинено згідно з Законом "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та інших законодавчих актів України".
Висновок
Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є дуже складним процесом, оскільки має враховувати дуже багато особливостей. Головним чином воно залежить від місця поставки товарів та надання послуг. Оптимальне поєднання двох аспектів: економічно необхідного та соціально справедливого рівня оподаткування - неодмінна умова гармонійності податкової політики при якої може бути досягнуто компроміс між прагненням держави максимізувати податкові надходження і намаганнями платників з мінімізувати їх. Оптимальне оподаткування зовнішньоекономічних операцій повинне давати змогу покривати існуючі фінансові потреби держави з мінімальними втратами народногосподарської ефективності. Воно має забезпечувати фінансову стабільність і передумови розвитку і країни в цілому, і окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Важливим аспектом також є адаптація національного законодавства до законодавства ЄС, тобто процес розробки i прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного запровадження i застосування з метою поступового досягнення повної відповідності національного законодавства європейському, є доволі складним та тривалим. Найбільш природнім для ринку і розповсюдженим інструментом підтримки зовнішньоекономічної діяльності підприємств, стимулювання економіки і раціоналізації імпорту являються багато чисельні пільги в оподаткуванні, системі митних тарифів. Подібні акції можуть носити двох або багатобічний характер, для чого можливе укладання відповідних міжнародних контрактів та угод. Взагалі в даному випадку мова іде про можливість звільнення від того чи іншого виду прямих чи непрямих податків або зниження відповідних ставок по виробничо-галузевій ознаці. Прикладом може бути звільнення від сплати мита та митних зборів при імпорті високо технологічного обладнання, яке використовується в пріоритетних напрямках дослідно-конструкторських робіт. Ознакою також може виступати суб’єктивно-економічна приналежність, наприклад, створення сприятливої атмосфери з точки зору оподаткування та інвестиції для малого бізнесу. Важливим елементом державної фінансової підтримки зовнішньоекономічної діяльності являються договірні відносини з іншими країнами, укладені для уникнення подвійного оподаткування із метою створення режиму найбільшого сприяння в зовнішній торгівлі. Україна на цьому шляху досягла ряд переваг. Українська держава активним чином стимулює експорт, надаючи експортерам пільги при сплаті податку на додану вартість та акцизного збору. Крім того на відміну від низької ставки податку, яка дає переваги власникам вже вкладеного капіталу, заохочується вкладення довгострокового капіталу. В результаті компанії вкладають капітали на довгостроковий термін. Спрямовуючи капітал на цільове використання інвестиційні податкові знижки сприяють зменшенню капіталовкладень за кордон. З метою залучення іноземних інвестицій в переробні галузі промисловості, матеріальні виробництва держава може для спільних підприємств встановити мінімальні номінальні ставки податку, якщо вони працюють в вищенаведених галузях. В той же час підвищити ставки податку на прибуток спільних підприємств, які займаються посередницькою діяльністю та в сфері послуг. Податкова система України наряду з фіскальною функцією, ще повинна виконувати стимулюючу функцію. Україні на даному етапі розвитку економіки необхідно створити законодавчу базу, яка б відповідним чином сприяла розвитку зовнішньоекономічної діяльності та підвищення рівня економічного розвитку в цілому.
Список літератури
1. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. –К.: Деміург, 2003. – 296 с.
2. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.
3. Дідківський М.І., Зовнішньоекномічна діяльність підприємства: Навч. Посіб., К.: Знання, 2006. – 462с.
4. Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организация внешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента., 2000.
5. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К., 1996.
6. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. - К.: Фенікс. 2000.