Оцінка перспектив і умов створення єдиної валютної зони на території СНД (стр. 5 из 6)

Необхідно також відзначити, що в одних роботах використалася інформація про величину обмінного курсу на кінець розглянутого періоду, а в інші - про середній курс за період. Однак, на наш погляд, використання обмінного курсу на кінець року для аналізу його волатильності стосовно до країн СНД некоректно. Це пояснюється тим, що протягом розглянутого періоду часу спостерігалися значні внутрішньорічні коливання обмінних курсів. У цих умовах значення обмінного курсу на початок і кінець року могли істотно відрізнятися від середньорічного значення. Використання таких даних може привести до завищеної оцінки волатильності. Тому для подальшого аналізу використалася статистика по середньорічним обмінним курсам. Розраховане значення такого показника для 12 країн СНД представлене на рис. 3.1. [12, с.113]

Рис. 3.1 - Стандартне відхилення обмінного курсу національної валюти до рубля й до євро

Насамперед відзначимо, що для одних країн меншої виявляється волатильність курсу стосовно рубля, тоді як для інших - до євро. Країни СНД можна умовно розділити на три групи. Перша група - це країни, що характеризуються досить високої волатильністю обмінного курсу національної валюти стосовно рубля, серед яких Азербайджан, Вірменія й Туркменістан. У другу групу з відносно низкою волатильністю курсу входять такі країни, як Бєларусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан і Молдова. В інших країнах волатильність обмінного курсу близька до середнього. Якщо розглянути курс до євро, то розбивка країн по групах практично не міняється. Виключення становлять Узбекистан (низька волатильність) і Україна (відносно висока волатильність).

За рівнем волатильності обмінного курсу до рубля формально виділяється група країн, що характеризуються найменшої волатильністю курсу. Як критерій ранжирування використалося значення показника, що становить половину від середнього по всіх країнах, що для волатильності курсу до рубля склало 0,247. До числа таких країн за результатами розрахунків можна віднести Бєларусь, Грузію, Казахстан і Молдову. Таким чином, для цих країн, очевидно, процес валютної інтеграції з Росією буде сполучений з відносно меншими витратами, ніж для інших країн СНД.

На основі мал. 3.1 слід зазначити ще два факти. По-перше, відповідно до класифікації політики обмінного курсу в різних країнах, що запропонували Рейнхарт і Рогофф, валютна політика в країнах СНД із початку 90-х років минулого сторіччя була різної, але ці відмінності в цілому не були значні. Так, приблизно до кінця 1999-х років країни використали політику змінного курсу, тоді як протягом наступних 4-6 років вони перейшли до політики регульованого плавання курсу або корректуємого фіксованого курсу. Виявленого ж розходження у волатильності номінального двостороннього обмінного курсу не є лише слідством розходжень у проведеній політиці курсоутворення, а відображають фундаментальні макроекономічні розходження цих країн, при яких виникаючі шоки впливають на дані країни. Для таких країн витрати валютної інтеграції з Росією в термінах втрати гнучкості обмінного курсу можуть виявитися більше. По-друге, орієнтиром при проведенні курсової політики залишався й залишається дотепер долар США. Тому відносно більша волатильність курсів національних валют до євро може бути обумовлена впливом саме цього фактору.

Реальні шоки. Для аналізу асиметричності реальних шоків необхідно враховувати не тільки їхню взаємну кореляцію, але й розходження по абсолютній величині. Для оцінки корельованості реальних шоків використався коефіцієнт кореляції по Пірсону для логарифмів темпів росту реального ВВП і індексу промислового виробництва (ІПВ). Високе значення коефіцієнта кореляції для пари країн може свідчити про те, що на економіку цих країн впливають симетричні шоки, що викликають сонаправлену зміну показників реальної економічної активності. Тому стабілізація економіки в таких країнах у випадку валютного об'єднання буде вимагати схожих мір економічної політики, а відмова від змінного обмінного курсу як інструмента стабілізації не буде сполучений з високими витратами.

Абсолютне значення різниці стандартних відхилень логарифмічних темпів росту реального ВВП (RGDP) або промислового виробництва для країн i иj (SD(Yij) або SD(IPij)) використався як показник, що характеризує розходження у волатильності реальних шоків:

(3.2)

Аналогічна формула використається й для промислового виробництва. Високе значення даного показника буде свідчити про значну асиметрію реальних шоків, що роблять вплив на економіку розглянутої пари країн.

Асиметричність реальних шоків, таким чином, буде характеризуватися низьким значенням коефіцієнта кореляції й високим значенням показника волатильності. У випадку об'єднання у валютний союз або введення єдиної валюти країни, задовольняючі цим умовам, будуть нести відносно більше високі витрати з погляду неможливості використання обмінного курсу як механізм протидії асиметричним реальним шокам.

Розраховані значення коефіцієнтів кореляції для країн СНД стосовно показників країн зони євро й Росії представлені на мал. 3.2. При розрахунках використався ряд річних значень темпів росту реального ВВП у країнах СНД за період з 1999 по 2008 р. [12, с.119]

Рис. 3.2 - Кореляція темпів росту реального ВВП для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Згідно мал. 3.2 кореляція між темпами росту реального ВВП у країнах СНД і Росії істотно вище, ніж аналогічний показник для країн зони євро. Практично такі ж висновки можна зробити на підставі мал. 3.3: для переважного числа країн темпи росту індексу промислового виробництва більшою мірою корелюють із темпами росту ІПВ у Росії, ніж на території країн Європейського валютного союзу. Виключення становлять Бєларусь і Киргизстан, для яких динаміка індекса промислового виробництва більшою мірою корелює з динамікою ІПВ у зоні євро. Очевидно, такого роду відмінності можуть бути обумовлені як значним впливом інших складових, які враховуються у ВВП, так і випадковим збігом. На основі отриманих даних можна виділити країни, що мають найбільш високу кореляцію темпів росту ВВП і ІПВ із аналогічними показниками Росії (перевищуючу середнє значення коефіцієнта кореляції для всіх країн СНД - 0,796). По темпі росту ВВП у їхнє число ввійшли Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Україна й Узбекистан. По темпі росту індексу промислового виробництва - Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Молдова, Таджикистан і Україна. [12, с.124]

Рис. 3.3 - Кореляція темпів росту індексу промислового виробництва для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Розглянемо тепер інший показник, що характеризує реальні шоки - розходження у волатильності шоків для пари країн. Розраховані значення даного показника для реального ВВП і індексу промислового виробництва представлені на мал. 3.4 і 3.5. [12, с.126]

Для розрахунків були використані дані за період з 1999 по 2008 р.

Рис. 3.4 - Показник волатильності темпів росту реального ВВП для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

З мал. 3.4 можна помітити, що значення розрахованого показника для реального ВВП помітно більше у випадку, коли базою порівняння виступає ВВП країн зони євро, ніж ВВП Росії. За результатами розрахунків лише для Узбекистану рівень асиметричності реальних шоків стосовно країн зони євро й до Росії практично збігається, для всіх інших країн СНД рівень асиметричності реальних шоків у цих країнах стосовно Росії помітно нижче, ніж стосовно країн зони євро. При цьому найменше значення розглянутого показника за критерієм половини від середнього значення (у цьому випадку не більше 0,024) було отримано для Бєларусі, Казахстану й України.

Рис. 3.5 - Показник волатильності темпів росту індексу промислового виробництва для країн СНД (стосовно країн зони євро й до Росії)

Практично ідентична картина спостерігається для цього ж показника, розрахованого за даними про динамік індексу промислового виробництва в країнах СНД, стосовно зони євро й до Росії (див. мал. 3.5). У першому випадку значення розрахованого показника виявляється більше, що відображає існуючі розходження в структурі економіки країн зони євро й країн СНД. У другому випадку значення показника виявляється помітно меншим (для деяких країн істотно меншим). Виходячи з того ж критерію (половина від середнього значення показника склала також 0,024), у групу країн, для яких показник волатильності темпів росту індексу промислового виробництва приймає мінімальні значення, увійшли Вірменія, Бєларусь, Грузія, Казахстан і Україна.

На основі розрахованих показників, що характеризують коливання реальної економічної активності й побічно волатильність реальних шоків, можна зробити висновок: для тих країн, у яких значення показника реальних шоків виявлялося нижче, очевидно, економічні цикли більше погоджені між собою (по наших розрахунках, це Бєларусь, Казахстан і Україна), що, ймовірно, може свідчити про схожі шоки, що впливають на економіки даних країн. Тому для протидії цим шокам необхідно використати близькі інструменти економічної політики, зокрема, не будуть потрібні зміни двостороннього обмінного курсу, які можуть виявитися корисними у випадку асиметричних шоків.