регистрация / вход

Міжнародна морська організація

Основні функції, цілі та напрямки діяльності Міжнародної Морської Організації. Перелік заходів, що були проведені Державним департаментом морського і річкового транспорту для забезпечення функціонування нової сфери діяльності (морської безпеки).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія створення Міжнародної Морської Організації, її цілі і завдання

Розділ 2. Участь України в Міжнародній Морській Організації

Висновок

Література


Вступ

Міжнародна Морська Організація була створена як перший міжнародний орган, який повинен займатись виключно морськими питаннями. Важливі завдання Організації відображені в її девізі: « Безпечне, захищене і ефективне судноплавство за умови чистих океанів».

В листопаді 2009 року Міжнародна Морська Організація налічувала 169 держав-членів і 3 асоційовані члени. Така кількість учасників є надзвичайно важливим елементом оцінки місця організації в системі міжнародних відносин. Адже, вступаючи в організацію, держави підтримують її цілі, беруть на себе зобов’язання і налагоджують ефективні механізми співпраці.

Безпека, охорона на морі, запобігання забруднення – це основні цілі, які ставить перед собою Міжнародна Морська Організація, в умовах сучасних міжнародних відносин досягнення цих цілей є надзвичайно важливим. Якщо зважати на міжнародний характер сфери судноплавства, діяльність саме міжнародної організації буде більш ефективною, а ніж діяльність чи рішення, які приймаються державою, в односторонньому порядку і без узгодження позицій з іншими учасниками міжнародних відносин.


Розділ 1. Історія створення Міжнародної Морської Організації, її цілі і завдання

У 1948 році на конференції ООН була прийнята Конвенція, яка започаткувала створення Міжнародної Морської Організації в якості першого міжнародного органа, який повинен займатись виключно морськими питаннями. Конвенція набула чинності 17 березня 1958 року, і створена організація почала свою практичну діяльність. На 9-ій сесії Асамблеї цієї організації (Резолюція A.358(IX)) її назву було змінено. Це було пов'язано з тим, що слово "консультативна" тлумачилося як обмежена в повноваженнях і відповідальності організація, а слово "міжурядова" викликало недовіру і підозри. Тому нова назва - Міжнародна Морська Організація (ІМО) була необхідна для підвищення статуту Організації як міжнародної, відповідальної за впровадження різних міжнародних конвенцій і створення норм і стандартів, що стосуються охорони людського життя на морі і охороні морського середовища від забруднення. З 22 травня 1982 року діє її нинішня назва.

Діяльність ІМО спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забрудненню з суден довкілля, в першу чергу, морського.

На протязі десятилітнього періоду між тим, коли була прийнята Конвенція і коли вона вступила в силу, увагу міжнародного співтовариства привернули і інші проблеми, що стосувались безпеки, проте мали кілька аспектів. Однією з найбільш важливих була загроза забруднення моря з кораблів, особливо забруднення нафтою, яка перевозиться танкерами. Міжнародна Конвенція з цього питання була прийнята в 1954 році, у січні 1959 року ІМО прийняла на себе відповідальність за впровадження цієї конвенції і прийому нових членів. Найважливішими цілями організації, з моменту її створення є підвищення безпеки на морі і запобігання забруднення моря. Важливі завдання Організації відображені в її девізі: « Безпечне, захищене і ефективне судноплавство за умови чистих океанів».

Основні функції Міжнародної Морської Організації :

1. є консультативною і дорадчою організацією;

2. несе відповідальність за організацію забезпечення безпеки на морі і захисту довкілля, а також вирішення юридичних питань, пов'язаних з міжнародним судноплавством;

3. сприяє полегшенню взаємодії урядів держав з технічних питань для досягнення найвищих стандартів в області безпеки на море і запобігання забрудненню;

4. приймає і удосконалює обов'язкові до виконання і рекомендаційні міжнародні конвенції, кодекси, резолюції, протоколи, циркуляри і рекомендації.

Згідно з Конвенцією 1948 року про створення Міжнародної Морської Організації, її цілями були визначені наступні:

1. забезпечення механізму для співробітництва урядів у сфері урядового регулювання і заходів, що стосуються всякого роду технічних питань, що торкаються міжнародного торговельного судноплавства: заохочення і сприяння прийняттю всіма країнами високих практично можливих норм у питаннях, що стосуються безпеки на морі, ефективності судноплавства, запобігання забрудненню із суден морського середовища і боротьби з ним, і розгляд адміністративних і правових питань, пов'язаних з цілями, викладеними в цій статті;

2. заохочення усунення дискримінаційних заходів і зайвих обмежень з боку урядів, що стосуються міжнародного торговельного законодавства, з тим, щоб світова торгівля могла без дискримінації користуватися послугами судноплавства: сприяння і заохочення, що здійснюються урядом з метою розвитку свого національного судноплавства та з метою безпеки, не є самі по собі дискримінацією за умови, що такі сприяння і заохочення не ґрунтуються на заходах, розрахованих на обмеження свободи для суден усіх прапорів брати участь у міжнародній торгівлі;

3. забезпечення розгляду Організацією будь-яких питань, що стосуються судноплавства, і впливу судноплавства на морське середовище, які можуть бути передані їй будь-яким органом або спеціалізованою установою і впливу судноплавства на морське середовище, Організації Об'єднаних Націй;

4. забезпечення обміну інформацією між урядами з питань, що розглядаються Організацією.

Організація є єдиною спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй, яка має свою штаб-квартиру в Сполученому Королівстві. В листопаді 2009 року Міжнародна Морська Організація налічувала 169 держав-членів і 3 асоційовані члени. ІМО складається з Асамблеї, Ради, Секретаріату і Комітетів. Керівний орган ІМО - Асамблея - у складі представників усіх держав-членів скликається один раз на два роки. Перша сесія Асамблеї тоді ще ІМКО відбулася в січні 1959 року. Асамблея обирає Раду з 40 членів, яка збирається двічі на рік. Рада ІМО є Виконавчим органом. У період між сесіями Асамблеї Рада виконує робочі функції організації, координує роботу комітетів. Рада складається за принципом балансу між державами-судновласниками і державами - вантажовласниками. Держави-члени обираються в Раду Асамблеєю. Держави розділені на три великі групи: 10 провідних морських держав, 10 інших держав, значних з точки зору міжнародної морської торгівлі, і 20 морських держав, обраних в Раду з метою забезпечення географічного представництва різних регіонів світу.

Окрім Асамблеї у межах ІМО діють 5 комітетів:

- Комітет з безпеки на морі (Maritime Safety Committee, MSC - КБМ);

- Комітет із захисту морського середовища (Marine Environment Protection Committee, MEPC - КЗМС);

- Юридичний комітет (LEG - ЮРКОМ);

- Комітет з технічної співпраці (КТС);

- Комітет з полегшення формальностей судноплавства (FAL) а також 9 підкомітетів (у складі КБМ або КЗМС) і секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.

ІМО є технічною організацією, велика частина її роботи проводиться в декількох комітетах і підкомітетах. Найстарішим з них є Комітет з безпеки на морі (КБМ). У листопаді 1973 року Асамблея створила Комітет із захисту морського середовища ( КЗМС ). Він відповідає за координацію діяльності організації по запобіганню забруднення морського середовища кораблями і боротьбу з такими діями.

Юридичний Комітет створювався з метою розгляду юридичних проблем, які виникли в результаті аварії Торрі Каньон, але після цього випадку почав працювати на постійній основі. Він відповідає за розгляд будь-яких юридичних питань, що входять в компетенцію Організації.

Комітет з технічної співпраці відповідає за координацію діяльності Організації з питань технічної допомоги в сфері морської безпеки, особливо надавати допомогу країнам, що розвиваються.

Комітет з полегшення формальностей судноплавства відповідає за діяльність і функції ІМО, що стосуються полегшення міжнародного морського судноплавства. Діяльність цього Комітета спрямована на з полегшення формальностей і документації, які потребують суди при підході і відході суден з портів чи інших терміналів.

Всі Комітети є відкритими для участі всіх урядів-членів на рівній основі. Також є кілька підкомітетів, назви яких вказують на питання, якими вони займаються : безпеки і судноплавства; радіозв’язку, пошуку і порятунку; перевезення небезпечних вантажів; протипожежного захисту та ін.

Секретаріат ІМО складається з Генерального Секретаря ІМО - головного адмінистративного посадовця організації - і персоналу Секретаріату. Генеральний Секретар ІМО призначається Радою зі схвалення Асамблеї. Структура Секретаріату спрямована на забезпечення діяльності основних органів організації. Обов'язок Секретаріату - підготовка і ведення усієї документації організації. Усі нормативні і правові документи, підготовлені в підкомітетах і розглянуті на сесіях комітетів розглядаються і приймаються, як правило, на чергових сесіях Асамблеї Організації. Найбільш серйозні, стратегічні рішення можуть прийматися рішеннями Дипломатичних Конференцій.

Рішення ІМО оголошуються у формі Резолюцій Організації, до яких при необхідності можуть додаватися знову прийняті документи (кодекси, циркулярні листи, поправки до діючих документів - конвенції, кодексу і так далі). З урахуванням обумовлюваних умов і термінів набуття чинності такі обов'язкові рішення повинні впроваджуватися Адміністраціями. Рішення Асамблеї ІМО, які не змінюють або доповнюють прийняті конвенції, носять рекомендаційний характер і можуть виконуватися національними морськими адміністраціями шляхом включення рішень (чи створення на їх основі власних рішень) в національне законодавство.

Міжнародна Морська Організація сприяла прийняттю близько 50 конвенцій і протоколів, а також більш ніж 1000 кодексів і рекомендацій, які стосуються безпеки і охорони на морі, запобігання забрудненням і іншими питаннями, що стосуються цієї сфери.

Діяльність Міжнародної Морської Організації спрямована в 4 напрямках:

1. Безпека;

2. Охорона на морі;

3. Запобігання забруднення;

4. Інші питання, що стосуються судноплавства.

Безпека мореплавання - найважливіша мета ІМО, тому досить характерно, що перша конференція, скликана в 1960 році, стосувалась саме цієї проблеми. Ця конференція прийняла Конвенцію по охороні людського життя на морі (СОЛАС), яка вступила в силу в 1965 році. Конвенція СОЛАС охопила широке коло заходів, спрямованих на підвищення безпеки судноплавства. Вони включали протипожежний захист, рятувальні засоби, безпеку мореплавства. В 1974 році ІМО прийняла нову Конвенцію СОЛАС. Вона включала прийняті поправки та інші оновлення. Державам - учасникам Конвенції СОЛАС для реалізації державної політики з питань захисту суден і портових об'єктів від піратства, тероризму й актів незаконного втручання пропонується виконати низку вимог, найбільше важливими з яких є:

1. створення міжнародної структури, що використовує співробітництво між урядами, урядовими закладами, місцевими адміністраціями, судноплавними компаніями і портами з виявлення погрози та вжиття заходів, з попередження подій, які пов'язані з порушенням безпеки суден або портових об'єктів, що використовуються у міжнародній торгівлі;

2. призначення або заснування у рамках державного апарату "призначеного органу" (органу державного управління зі спеціальними повноваженнями в області охорони суден і портових засобів);

3. введення до штату суден, судноплавних компаній та портів посади офіцера охорони судна, судноплавної компанії, порту (портового засобу);

4. утворення в портах (на портових засобах) Служб морської безпеки (охорони);

5. проведення оцінок охорони суден і портів (портових засобів);

6. розробку і впровадження Планів охорони суден і портів (портових засобів);

7. встановлення рівнів (1, 2, 3) захисту суден і портів (портових засобів);

8. встановлення вимог щодо Декларації з охорони;

9. видачу Міжнародних свідоцтв з охорони суден;

10. обладнання суден автоматичними ідентифікаційними системами та технічними засобами захисту.

Інші Конвенції, прийняті ІМО, що стосуються безпеки це МАРПОЛ, ПДНВ, Про вантажну марку та інші. В 1976 році ІМО прийняла Конвенцію про Міжнародну організацію морського супутникового зв’язку (Інмарсат). Компанія управляє групою одинадцяти геосинхронних телекомунікаційних супутників. Акції компанії котируються на лондонській біржі (ISAT). Послуги включають в себе як звичайний телефонний зв'язок, так і передачу даних, а також передачу сигналів лиха. Зв'язок здійснюється за допомогою спеціальних цифрових радіопередавачів терміналів. Сигнал передається на один із супутників і потім ретранслюється на наземну станцію. Таким чином забезпечується надійний зв'язок у віддалених районах.

ІМО завжди надавала великого значення підготовці суднового персоналу, тому в 1978 році була скликана конференція, яка прийняла Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти. Конвенція вступила в силу в 1984 році. Вона вперше встановила, прийняті на міжнародному рівні, мінімальні стандарти для екіпажів. В 1995 Конвенція була переглянута з метою надати організації право на ряд процедур по підготовці і контролю кадрів. Поправки вступили в силу в 1997 році.

Питання охорони на морі вперше зайняло важливе місце в діяльності ІМО в жовтні 1985 року, коли був захоплений італійський круїзний лайнер. ІМО прийняла резолюцію про міри по запобіганню незаконних актів проти безпеки суден, пасажирів та екіпажів. В березні 1988 року була прийнята Конвенція по боротьбі з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (Конвенція БНА). Надзвичайно важливим було прийняття Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів. Цей кодекс встановив ряд вимог, що стосуються забезпечення безпеки на суднах і портах. Також Організація прийняли цілий ряд найважливіших міжнародних конвенцій, резолюцій, кодексів і рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавства і охорону довкілля. Основна мета цих документів - підвищення безпеки мореплавства шляхом обов'язкового застосування єдиних для усіх встановлених стандартів як при управлінні суднами з берега, так і в процесі їх експлуатації екіпажами.

Важливим напрямком діяльності ІМО є запобігання забруднення. Конвенція по запобіганню забруднення моря нафтою була прийнята в 1954 році, а в 1969 році були прийняті ряд поправок з метою оновлення документа. Протягом наступних декількох років з середини 60-х років ХХ століття ІМО представила ряд заходів, спрямованих на запобігання аваріям танкерів, а також мінімізацію наслідків цих аварій. Вона також зайнялася питаннями погроз довкіллю, викликаними рутинними діями, такими як чищення нафтових танків, а також скидання відходів машинних приміщень - по тоннажу вони викликають більш велику загрозу ніж випадкове забруднення. Найбільш важливою з цих заходів стала Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL - МАРПОЛ), прийнята в 1973 році, і змінена Протоколом 1978 року (МАРПОЛ 73/78). Вона охоплює не лише випадкові і/або експлуатаційні забруднення довкілля нафтопродуктами, але також і забруднення моря хімікаліями, вантажами в пакетованій формі, стічними водами, сміттям і забруднення повітряного середовища.

міжнародний морський організація

Розділ 2. Участь України в Міжнародній Морській Організації

Україна стала членом Міжнародною морською організацією (ІМО) 28 березня 1993 року (постанова ВРУ від 04.02.94р. № 3938). За час свого членства Україна приєдналася до 17 правових документів ІМО, і ця робота триває.

За 2003 рік членський внесок України до Міжнародної морської організації IMO склав 43,657 фунтів стерлінгів.

Державний департамент морського та річкового транспорту Україні було створено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 року. Однією з найважливіших ділянок роботи Департаменту є впровадження Міжнародного кодексу з охорони суден і портових об'єктів (Кодекс ISPS) в морську галузь України. Ці міжнародні документи вводять у морську галузь України нову сферу діяльності - забезпечення і підтримування морської безпеки ("морська безпека" - комплекс заходів, а також людські і матеріальні ресурси, які призначені та застосовуються для підтримування стану захищеності інтересів особи, суспільства і держави суден, вантажу та інфраструктури портів від піратства, тероризму та актів незаконного втручання в їх діяльність).

Основна мета Кодексу ISPS полягає в розробці стандартизованих, уніфікованих методів і процедур для оцінки ступеня загрози, даючи Урядам можливість протидії їй шляхом введення відповідних рівнів безпеки (охорони) на суднах і на портових засобах.

Для забезпечення функціонування нової сфери діяльності (морської безпеки) на морському і річковому транспорті, на сьогоднішній день Державним департаментом морського і річкового транспорту, що призначений органом державного управління зі спеціальними повноваженнями в області охорони суден і портових засобів, проведені наступні заходи:

1. Регістром судноплавства України з залученням представників Комітету з безпеки на морі проведено семінар щодо впровадження Кодексу ISPS в морську галузь України для судноплавних компаній;

2. розроблена та затверджена Програма підготовки фахівців служб морської безпеки;

3. визначені учбові заклади, яким доручається проводити підготовку за цією програмою;

4. розробляються понад 30 нормативне правових документів щодо виконання вимог Кодексу ISPS.

Виходячи з нових завдань, що постали перед водним транспортом в умовах зростання обсягів перевезень та відновлення реального сектору економіки, зростання попиту на транспортні послуги, активізації процесів інтеграції транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та світової транспортних систем все важливішою стає проблема задоволення потреб економіки та соціальної сфери у повному та якісному забезпеченні перевезеннями.


Висновок

Діяльність Міжнародної Морської Організації є надзвичайно важливою, оскільки вона спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забрудненню з суден довкілля, в першу чергу, морського. Важливим напрямком діяльності ІМО є запобігання забруднення, це надзвичайно важлива сфера співпраці держав, адже забруднення морів та океанів нафтою, яка перевозиться на танкерах, може спричинити техногенні катастрофи, наслідки яких важко усунути. Найважливіша мета ІМО - безпека мореплавання, це теж надзвичайно важлива сфера, яка на сучасному етапі потребує плідної співпраці держав. Зважаючи на численні випадки морського піратства, захоплення суден та заручників з вимогою викупу, міжнародне співтовариство повинне активно співпрацювати у сфері забезпечення безпеки, прийняти нові декларації і рішення, які б мали відповідати сучасним загрозам.

Міжнародна Морська Організація сприяла прийняттю близько 50 конвенцій і протоколів, а також більш ніж 1000 кодексів і рекомендацій, які стосуються безпеки і охорони на морі, запобігання забрудненням і іншими питаннями, що стосуються цієї сфери.


Література

1. Міжнародні організації: Навч. посіб. / За ред. О.С. Кучика. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 749 с.

2. Міжнародне право: Навч. Посібник. / За ред. М.В. Буроменського.- Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.

3. Офіційна сторінка Міжнародної Морської Організації – Доступно з www.imo.org

4. Коротка історія Міжнародної Морської Організації – Доступно з http://www.imo.org/About/HistoryOfIMO/Pages/Default.aspx

5. Комітет ІМО з безпеки – Доступно з http://www.marinelink.com/news/article/imo-safety-committee-piracy-on-agenda/330733.aspx

6. Комітет з питань навколишнього середовища – Доступно з http://www.marinelink.com/news/article/imo-environment-committee-issues-measures/331288.aspx

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий