Смекни!
smekni.com

Організація бухгалтерського обліку у Франції та Китаї (стр. 2 из 3)

Далі подають коментарі до бухгалтерських документів, які дають можливість зрозуміти їх зміст, а також дають пояснення за бухгалтерськими принципами, які використовувалися.

У Франції немає спеціальних нормативних документів, що вказували б, як необхідно діяти при інфляційних явищах. Але міністерство фінансів та економіки дозволяє проводити переоцінку активів відповідно до зафіксованих темпів інфляції.

У період 1919-1927 рр., коли рівень інфляції у Франції був дуже високим, багато компаній країни готували два варіанти бухгалтерських документів: у паперових грошах, що відображало поточну вартість, і в золотих франках, що відповідало постійній вартості.

Матеріальні активи мають переоцінюватися. Це здійснюється тоді, коли переоцінка зменшує податкові відрахування. З 1960 р. у Франції почали застосовуватися прискорені темпи списання вартості.

Найпоширенішим методом оцінки матеріальних цінностей є метод середньої зваженої, але застосовують також методи ФІФО і ЛІФО.

Розділ ІІ. Організаці обліку в Китаї

Організаційні основи побудови обліку. Починаючи з 1979 р., важливим аспектом політики Китаю щодо проведення структурних економічних реформ і відкриття країни для зовнішнього світу є залучення іноземних інвестицій. З цього часу вони отримали значний економічний прибуток і зробили істотний внесок у зростання національної економіки.

"Система обліку Китайської Народної Республіки для спільних підприємств за участю китайського та іноземного капіталу" затверджена міністерством фінансів країни в 1985 р. Економічні об'єкти можуть коригувати процедури обліку, встановлені нею, для забезпечення особливих вимог.

Положення про сумнівні рахунки, старіння запасів і повернення проданих товарів виключаються з бухгалтерського обліку згідно з правилами бухгалтерського обліку в Китаї. Коли збирання дебіторських рахунків стає настільки складним, що це викликає занепокоєність, тоді дані, які неможливо зібрати, мають бути ретельно вивчені. Будь-який пункт, що справді не можна відобразити у детальному управлінському аналізі, потрібно списати як безнадійний борг, який має бути вилучений із бухгалтерського прибутку за відповідний період. Такий самий режим застосовується щодо застарілих запасів і зносу. Кожного року від керівника вимагається складання принаймні одного щорічного обліку фізичного стану інвентарних одиниць; йому дозволяється списувати всі товарно-матеріальні цінності, які є фізично пошкодженими, загубленими, відпрацьованими та визнані застарілими. До книг записуються відповідні поправки, що затверджуються керівництвом, а витрати віднімаються від прибутків за конкретний період.

Нерідко надходять скарги з боку іноземних інвесторів, які часто зумовлені браком необхідних положень про втрати, що є рідкісним явищем.

Дозволяти чи не дозволяти прогнозування сумнівних рахунків, застаріння запасів і повернення проданого товару - питання суперечливе. Можна стверджувати, що такі прогнози в найкращому випадку будуть простими оцінками, а визнання втрат (якщо вони визначені реалістично) допоможе уникнути перекручення даних. Проте справедливо й те, що непе-редбачення сумнівних рахунків суперечить бухгалтерському принципу приведення прибутків у відповідність до вартості і не виходить за межі міжнародних бухгалтерських норм.

Облік основного капіталу та його знецінення. Капітал зі строком служби більше одного року в обліку проводиться як основний капітал і підлягає періодичній амортизації. Предмети, одинична вартість яких менша 5000 юанів, а термін користування менший одного року, розглядаються як періодичні витрати відповідно до обсягу, реально використаного під час виробництва.

Величину основного капіталу слід оцінювати за його початковим нагромадженим амортизаційним зносом, обчисленим рівномірним способом і застосованим на груповій основі. Залишкова вартість обсягом до 10-ї початкової величини активу віднімається при надходженні від загальної величини знецінювання вартості.

Коли особливі обставини диктують необхідність застосування прискореного нарахування зносу або запровадження досконаліших методів обчислення зносу, то прийнято, щоб заява розглядалася місцевими податковими органами, а кінцеве підтвердження надходило від міністерства фінансів Китаю. У протилежному випадку ставка прискореного нарахування зносу, яка перевищує нормальну величину, не може бути утриманою під час реєстрації податкової декларації.

Запровадження прискореного нарахування зносу й амортизації нематеріальних активів протягом менше 10 років, затверджене інструкцією про прибуткові податки, є одним із найсприятливіших режимів, які можуть бути надані підприємствам.

Якщо підприємство відповідає цим умовам, йому може надаватись або сприятливий режим застосування прискореного нарахування зносу, або звільнення від податків, або підвищення квоти для продажу його продукції на місцевому ринку. Рішення про вибір однієї з пільг приймається підприємством самостійно або шляхом консультацій з партнерами.

Встановлення фонду знецінювання і ставок періодичного знецінювання є обов'язковим для державних підприємств. Фонди, забезпечені операціями шляхом ставок знецінювання, можуть бути поєднані з іншими поточними фондами, котрі перебувають у вільному розпорядженні.

Облік нематеріальних активів. У засобах державних підприємств немає одиниць, що називаються "нематеріальними активами". На підприємствах вільних економічних зон спостерігається інша ситуація: у спільних підприємствах інвестування на витрати таких категорій, як патенти, технічні ноу-хау, проценти від використання торгової марки, авторське право на використання території чи інші особливі привілеї вносяться на рахунок нематеріальних активів, які підлягають періодичній амортизації. Коли купується якась товарно-матеріальна цінність, то її початкова вартість має бути доступною за ціною, що платить підприємство. Для інвестицій початкова вартість має встановлюватися на підставі визначення цінності цього товару, як це передбачено в угоді або контракті, укладеному між партнерами.

Первісна вартість нематеріальних активів може бути амортизована, а періодичні амортизаційні ставки є припустимими оперативними витратами для сплати прибуткового податку.

Ті одиниці, які вважаються інвестованими іноземним підприємством із передбаченням часового ліміту використання, належать до таких, що підлягають амортизації відповідно до встановленого ліміту часу, починаючи з місяця, коли вони вступили в дію. Одиниці, які не належать такому передбаченню, мають бути амортизованими в період, не менше ніж 10 років.

Облік надходження та витрачання іноземної валюти. До кінця 1987 р. підприємства Китаю оцінювали свої валютні ресурси - вклади у банках, рахунки та векселі дебіторів за їхньою початковою вартістю на основі обмінного курсу, що зафіксовано в книгах після закінчення операцій. Відповідно до нормативного акта бухгалтерського обліку від 1985 р., який діяв до 31 грудня 1987 р., надходження та витрати іноземної валюти щоразу записувались у книги. Хоч обмінний курс коливався, баланс юаневих рахунків іноземної валюти не міг бути скоригованим. Таким чином, коли валютна розписка вносилася до банківського рахунку, валютні прибутки та витрати можна було визначити тільки після повернення документів із банку. У випадку, коли бралася позика в іноземній валюті, прибутки та витрати можна було визначити тільки після погашення; якщо отримувані рахунки надходили від реалізації продукції, то прибутки і витрати валюти можна було визначити тільки після збору всіх рахунків. І, нарешті, якщо рахунки в іноземній валюті з'явилися в результаті закупівель, то валютні прибутки і витрати можна було визначити тільки після ліквідації заборгованості.

Згідно з новим положенням підприємства можуть коригувати свій обмінний курс на кінець року після одержання згоди від місцевих фінансових і податкових органів. Величина, утворена від цього коригування внаслідок різниці між обмінним курсом, зафіксованим у бухгалтерській книзі, та курсом на кінець року, має вноситись у новий рахунок під назвою "Очікувана амортизація валютних прибутків і витрат", що підлягає періодичній амортизації в терміни, обумовлені підприємствами і місцевими фінансовими та податковими органами. Зазвичай для цього встановлюється термін від одного до п'яти років. Амортизований баланс рахунку "Очікувана амортизація валютних прибутків і витрат" має вноситися до балансу як "відстрочені бюджетні витрати", коли йдеться про дебетовий залишок, або як "відстрочені кредити" у випадку кредитового залишку.

Облік фінансових результатів. Незважаючи на те, що бухгалтерські регулятивні акти, якими керуються підприємства у Китаї, розроблялися з урахуванням законів про прибутковий податок (тому обліковий прибуток переважно узгоджується з прибутком, що оподатковується), вони дещо відрізняються від законів про прибутковий податок. Тимчасові відмінності виникають тому, що час, витрачений на бухгалтерське визнання деяких прибутків і витрат, не відповідає вимогам закону про податки. Типовий приклад цього - знецінювання. Впровадження прискореного нарахування зносу також є тимчасовою відмінністю.

Постійні відмінності виникають тоді, коли різниця між обліковим прибутком і прибутком, що підлягає оподаткуванню, не вкладається в межі податкового закону. Підприємство може призначити до загальних адміністративних і неоперативних витрат такі заходи, як штрафи, штрафи за прострочення сплати податків, дотації на суспільний добробут і підвищення рівня життя, витрати на конфісковану власність, витрати на розваги та суспільну діяльність, що перевищують 3 % прибутку з продажу за податковий рік. Ці статті не віднімаються згідно з податковим законом. Для цілей оподаткування необхідно скоригувати величину рахунку чистого прибутку відповідно до прибутку, який оподатковується.