Смекни!
smekni.com

Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг (стр. 2 из 4)

організація системи інформації про науково-технічну продукцію, широкої її реклами та пропаганди у виробничій сфері;

розробка економічного механізму діяльності ринку (методики визначення цін на науково-технічну продукцію, податкової системи, порядку фінансування та кредитування науково-дослідних робіт);

створення організаційної системи застосування науково-технічної продукції у виробництві, розвиток та поєднання державних і комерційних структур впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Економічний механізм забезпечення функціонування ринку науково-технічної продукції включає ціни і порядок їх визначення на науково-технічну продукцію й послуги на застосування її у виробництві, систему оподаткування, фінансування та кредитування науково-дослідних робіт.

В основу ціноутворення на науково-технічну продукцію покладається принцип відшкодування витрат на її створення та забезпечення необхідного прибутку для розширеного відтворення у діяльності науково-дослідних організацій. В ринкових умовах застосовують договірні ціни на науково-технічну продукцію. Вони формуються на засадах ринкової економіки - "попиту і пропозиції".

Вихідні (базові) ціни на науково-технічну продукцію можуть визначатися такими способами:

складанням величини затрат на створення науково-технічної продукції з величиною визначеного нормативу рентабельності;

складанням величини затрат з частиною очікуваного економічного ефекту від застосування науково-технічної продукції;

встановленням частки розподілу прибутку від очікуваної реалізації товару, виробленого на основі науково-технічної розробки.

З метою забезпечення державної підтримки розвитку науково-технічного прогресу в аграрно-промисловому виробництві необхідно створити пільгові умови оподаткування науково-дослідних робіт.

Для цього науково-дослідні організації доцільно звільнити від:

усіх видів податків, зборів і мита, які здійснюють пріоритетні дослідження, схвалені відповідними урядовими структурами;

податку на додану вартість виконання науково-дослідних робіт, які фінансуються з державного бюджету;

оподаткування прибутку, одержаного від продажу за кордон ліцензій та іншої продукції;

сплати податку на землю і в шляховий фонд.

Науково-дослідним організаціям надаються пільгові кредити на проведення пріоритетних науково-дослідних робіт та організації впровадження одержаних результатів у виробництво.

2. Ринок інновацій та шляхи його розвитку

В сучасних умовах інновації перетворюються на найважливіший і найвагоміший ресурс соціально-економічного і технологічного розвитку країни. Тому створення ефективного внутрішнього ринку інновацій та систематичний аналіз його стану є невід'ємною складовою стратегії інноваційного розвитку країни.

Структура асортименту запропонованих інноваційних видів товарів та послуг має такий вигляд:

нові технології, з них права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; ліцензії на використання зазначених об'єктів;

машини, обладнання, установки, інші основні фонди;

послуги з виробничого проектування, інших видів підготовки виробництва для випуску нових продуктів, впровадження нових методів їх виробництва;

наукові послуги з досліджень та розробок;

послуги з маркетингу та реклами;

комп'ютерні послуги та інше.

Ринок інновацій в Україні станом на кінець 2003 р. за даними статистичного збірника представлений окремими елементами. Виконаний аналіз стану внутрішнього ринку інновацій в Україні виявив ряд серйозних його недоліків. Так, важливою складовою вітчизняного ринку інновацій є інноваційно активні підприємства, тобто ті підприємства в загальній їх сукупності, які займаються інноваційною діяльністю. Одні з них є споживачами, інші - постачальниками інновацій на зазначеному ринку. Для інноваційно орієнтованої економіки важливо мати тенденцію щорічного зростання зазначеної складової вітчизняного ринку. На жаль, в 2000-2003 рр. така тенденція не спостерігалась. Частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості обстежених в зазначеному періоді дорівнювала в середньому 16,9%, тобто була невеликою. При цьому в 2003 р. відбулося зниження цього показника порівняно з 2002 р. на 2,9 відсоткових пункти. Найбільш активно інноваційна діяльність здійснювалась в обробній промисловості, до якої належить переважна більшість (96%) підприємств, що займалися інноваційною діяльністю в Україні. Лідирували за цим показником харчова промисловість, перероблення сільськогосподарських продуктів і машинобудування. Вони були основними споживачами інновацій. Серед регіонів лідерами за кількістю підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2003 р. були м. Київ (161) та Харківська область (105).

Зменшення частки інноваційно активних підприємств в загальній їх кількості призвело до погіршення в 2003 р. двох показників, логічно пов'язаних з вище зазначеним - кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію та частки таких підприємств в загальній кількості підприємств, що відвантажували промислову продукцію. Перший з них скоротився на 16%, другий - на 2,1 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком. Майже всі підприємства (принаймні 99,3%), що відвантажували інноваційну продукцію, належали до обробної промисловості.

Розмір ринку інновацій у певній мірі визначає обсяг відвантаженої інноваційної продукції. її частка у загальному обсязі відвантаженої продукції у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 6,5%, знизившись у 2003 р. на 1,4 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком.

Найбільш конкурентоспроможною на ринку інновацій є продукція, що зазнала суттєвих технологічних змін або була вперше впроваджена. Частка підприємств, що відвантажували саме таку продукцію, у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 64% від усієї кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію. Частка продукції, що зазнала суттєвих змін, у загальному обсязі відвантаженої інноваційної продукції в 2001-2003 рр. дорівнювала відповідно 54,7, 45,6, 43,8%. Тобто спостерігалась тенденція до щорічного погіршення цього показника, який певною мірою можна вважати важливим фактором, що впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції і на внутрішньому, і на світовому ринках.

Одним із важливих елементів ринку інновацій є продукція, виготовлена на основі чинних ліцензійних договорів. Частка підприємств, що відвантажували саме таку продукцію, у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 7,7% від кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію. З них на продукцію, що вироблена на основі чинних ліцензійних договорів, укладених із зарубіжними країнами, - припадає в середньому 2,9%. Обидва зазначені показники, будучи і так невеликими, ще суттєво знизились у 2003 році.

Дослідження О.І. Амоши щодо інноваційного шляху розвитку України показують, що за останні роки рівень інноваційної активності промислових підприємств суттєво знижується. Так, у 2005 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 958 підприємств, або 10% від їх загальної кількості, тоді як у 2004 р. - 1120 (11,5%), а у 2003 р. - 1506 (14,6%). У 2005 р. кожне друге підприємство витрачало кошти на продуктові інновації, 44,6% - на процесні інновації. Для порівняння у США, Японії, Німеччині та Франції частка інноваційних підприємств становить 70-80% від їх загальної кількості.

У деяких регіонах України відбувалося підвищення інноваційної активності. Стале зростання питомої ваги підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2004-2005 рр., спостерігалося у Києві - в 1,3 раза, АР Крим та Харківській області - у 1,2 раза, у Донецькій, Івано-Франківській та Київській областях - у 1,1 раза. Найвища питома вага інноваційно активних підприємств, які впроваджували інновації, у 2004 р. була у Харківській області (відповідно 7,1 і 8,8%) та в Києві (10,8 і 15,8%). Такий високий показник (порівняно із середнім по Україні) у Харківській області можна пояснити високим рівнем іноземного капіталу, який використовувався в основному для придбання нових технологій підприємствами харчової промисловості, а в Києві - за рахунок концентрації капіталу на інноваційні цілі. Окрім цього, обсяг інноваційної продукції, яка відвантажувалася за межі України, в 2005 р. порівняно з 2004 р. зріс в 1,1 раза, з 37,1% у 2004 р. до 42,5% в 2005 р., що свідчить про зацікавленість у ній закордонних ринків. Причому зростання цього показника відбулося за рахунок таких областей, як Закарпатська, Запорізька та місто Київ.

У січні-вересні 2006 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося 981 підприємство, або майже кожне десяте обстежене промислове підприємство (у січні-вересні 2005 р. - 1012 підприємств, або 10,3%).

Саме тому серед регіонів більшою за середню частка інноваційно активних підприємств була у Дніпропетровській, Чернівецькій, Житомирській, Кіровоградській, Одеській, Івано-Франківській, Херсонській, Харківській областях та м. Києві.

За видами промислової діяльності більш активно здійснювали нововведення підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (31,3% кількості підприємств галузі), машинобудування (18,6%), хімічної та нафтохімічної промисловості (17,8%), металургії та оброблення металу (11,9%), менш активно - легкої промисловості (6,5%), з виробництва деревини та виробів з деревини (4,6%), з видобування неенергетичних матеріалів (4,5%), з видобування енергетичних матеріалів (2,2%), з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (1,9%).

У машинобудуванні кожне друге підприємство впроваджувало інноваційну продукцію, кількість якої складала 751 найменування (45,2% загальної кількості). Так, підприємствами з виробництва автомобілів освоєно виробництво 134 найменування інноваційної продукції, електричних машин і апаратури - 123 найменування, насосів, компресорів і гідравлічних систем - 59 найменувань, контрольно-вимірювальної апаратури - 54 найменування, машин для переробки сільськогосподарських продуктів - 47 найменувань, устаткування для радіо, телебачення та зв'язку - 41 найменування, з будування повітряних та космічних літальних апаратів - 10 найменувань. У хімічному виробництві 39 підприємств (47,6% кількості інноваційно-активних підприємств галузі) впровадили 173 найменування інноваційної продукції, у харчовій промисловості 55 підприємств (26,1%) - 281 найменування, у легкій промисловості 22 підприємства (46,8%) - 84 найменування.