регистрация / вход

Планування аудиту: необхідність та основні стадії

Поняття та основна мета планування аудиту, визначення критеріїв, від яких залежить його характер. Джерела інформації про галузь економічної діяльності підприємства. Складання загального плану аудиту та аудиторської програми на конкретному підприємстві.

Реферат

На тему:

«Планування аудиту: необхідність та основні стадії»

2010

Вступ

Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки.

Першим етапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30% часу, витраченого на перевірку. Норми та рекомендації щодо планування аудиту визначені Міжнародним стандартом аудиту №300 «Планування», 310 «Знання бізнесу», 320 «Суттєвість в аудиті», 400 «Оцінка ризиків та системи внутрішнього контролю» та іншими нормативно-правовими актами.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування – це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

1. Планування аудиту

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.


Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Процес планування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднє планування та розробка загального плану та програми аудиту.

Попереднє планування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Отже, отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві є найважливішою складовою планування аудиту.

Згідно з МСА №310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнес клієнта.

Ці знання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції та практичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансову звітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку.

Наприклад, такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризику невідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру, термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію від клієнта.

Вважаються достатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюють загальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснює діяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більш докладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яка необхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженні керівництва.

Тому перш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторові треба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, форму власності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, а також оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє, що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту.

Отримання необхідних знань про бізнес клієнта – це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта.

Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.

Аудитор може отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства з різних джерел. Основними з них є:

- попередній досвід співпраці з підприємством та робота в економічній галузі, в межах якої воно працює;

- співбесіди із співробітниками підприємства (наприклад, з директорами та старшим персоналом);

- співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього аудиту та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;

- співбесіди з іншими аудиторами, юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в цій сфері;

- співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату співробітників підприємства (наприклад, з економістами цієї галузі, її керівним персоналом, клієнтами, постачальниками, конкурентами);

- публікації та видання про конкретну галузь діяльності підприємств (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, комерційні бюлетені, звіти, підготовлені банками або торгівцями цінними паперами, фахова фінансова преса);

- законодавчі акти та розпорядження, що значною мірою впливають на діяльність підприємства;

- результати відвідування офісів підприємства та виробничих приміщень;

- внутрішня документація підприємства (наприклад, протоколи засідань правління та ради директорів, річні та фінансові звіти за попередні роки, звіти внутрішнього керівництва, посадові інструкції тощо).

Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які можуть істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту (загальний ризик).

Для досягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.

Отже, планування – це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, аудитори повинні здійснювати контроль за виконанням робіт та підтвердити їх результати в своїх робочих документах.

2. Загальний план аудиту

У Національному нормативі №06 «Документальне оформлення аудиторської перевірки» підкреслено, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення планування аудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

o головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

o найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

o розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

o методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

o можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

o знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

3. Визначення ризиків і суттєвості:

o оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю – ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

o визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

o ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;

o визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів тощо).

4. Види, час і повнота процедур :

o існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

o вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

o робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

5. Координація, керівництво, супроводження і нагляд :

o участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

o участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

o дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

o підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

6. Інші питання:

o можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжувати у найближчий час;

o умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в ННА №19 «Споріднені сторони».

3. Аудиторська програма

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.

Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур – координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Зміни та уточнення у загальному плані аудиту

та в аудиторській програмі

Протягом усієї тривалості аудиту його загальний план і програма переглядаються та уточнюються аудитором. Аудитор постійно уточнює свої плани, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, які раніше очікувалися аудитором.

Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми оформляються ним документально.


Висновок

Під плануванням розуміють розробку аудитором конкретних заходів стосовно напряму, характеру і витрат часу на перевірку. Метою планування є встановлення аудитором найважливіших напрямів перевірки об’єктів, які слід перевірити досить ретельно, щоб вивчити усі фактори, які сприяють неналежному веденню обліку і звітності на підприємстві.

Процес планування поділяється на 3 великих етапи:

1. На першому етапі проводиться вивчення діяльності підприємства, що перевіряють і на підставі цього визначає основний напрям майбутньої перевірки;

2. На другому – розробляється стратегія перевірки і складається детальний опис всіх майбутніх робіт. Перші два етапи стосуються складання загального плану робіт.

3. На третьому етапі складається програма перевірки.

Загальний план роботи – це послідовний перелік дій у процесі виконання аудиту звітності. В ньому аудитор послідовно передбачає: термін проведення роботи; вказується дата надання інформації замовнику за результатами аудиту; складається графік проведення аудиту; зазначається склад аудиторської групи; визначається їх підпорядкованість; виділяється час на проведення інструктажу стосовно перевірки; визначає час необхідний для перевірки якості виконаної роботи молодих аудиторів, старшими фахівцями.

Список використаної літератури

1. Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основи аудиту. – Київ: Ділова України, 2000.

2. Кузьминский А.И. Аудит. Практичний посібник.-К.:2006.

3. Національні нормативи аудиту. К.:Основа, 2003.

4. Шеремет А.Д. та ін. Аудит. М.:Інфра, 2005.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий