Смекни!
smekni.com

Методика розрахунку ефективності управління на ПП "Туроператор" (стр. 2 из 2)

Резерви підвищення прибутковості, а отже і ефективності діяльності туристичної фірми " Туроператор " можуть бути класифіковані на:

1. Резерви підвищення обсягів господарської діяльності (доходу від надання послуг).

2. Резерви зростання рівня надбавки (маржі).

3. Резерви удосконалення управління поточними витратами, в тому числі за рахунок:

• скорочення обсягу постійних витрат;

• скорочення рівня умовно-змінних витрат;

• удосконалення структури поточних витрат (зростання питомої ваги умовно - змінних витрат).

4. Резерви удосконалення використання прибутку підприємства. Якісний та кількісний взаємозв'язки між переліченими групами резервів можуть бути досліджені за допомогою моделі беззбитковості діяльності з урахуванням особливостей її побудови та застосування на підприємствах туристичної індустрії.

До показників які характеризують економічну ефективність туристичного підприємства відносять:

Рентабельність реалізованої продукції (Р1) визначається як частка від ділення чистого доходу від реалізації продукції. У нашому прикладі: 0,833 за звітній і минулий період,отже рентабельність реалізованої продукції у звітному році залишилася на рівні минулого року.

Рентабельність операційної діяльності (Р2) визначається як частка від ділення фінансового результату від операційної діяльності на виручку від реалізації продукції:

за звітний період 0,165

за минулий період 0,155

Отже, рентабельність операційної діяльності у звітному році зросла порівняно із минулим роком з 0,155 до 0,165, що позитивно характеризує прибутковість операційної діяльності.

Рентабельність основного капіталу (Р3) – визначається як частка від ділення чистого прибутку підприємства на підсумок балансу.

Рентабельність основного капіталу у звітному періоді зросла порівняно з минулим періодом з 0,223 до 0,309, що позитивно характеризує тенденції у прибутковості підприємства.

Рентабельність власного капіталу (Р4) – визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість власного капіталу: цей показник рентабельності у звітному періоді порівняно з минулим періодом збільшився з 0,040 до 0,042, то є тенденцією позитивною.

Період окупності власного капіталу (Р5) визначається як частка від ділення середньої вартості власного капіталу на чистий прибуток: період окупності власного капіталу у звітному періоді порівняно з минулим періодом знизився з 25,1 до 23,6 дня або на 6%, що також є тенденцією позитивною. При високих темпах інфляції визначення показників прибутковості підприємства доцільно здійснювати по даних балансу та звіту про фінансові результати, скоригованих на індекс інфляції

Для туристичного підприємства «Туроператор» важливо знати свій фінансовий стан у майбутньому, виходячи з передбачуваних витрат і кон’юнктури ринку на ті види туристичних послуг, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджери даного підприємства повинні знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитків. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Керівникам туристичного підприємства «Туроператор» також важливо знати, наскільки потрібно збільшити обсяг реалізації послуг, щоб одержати бажану суму прибутку, та як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що піддаються коригуванню в короткостроковий період.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв’язку з обсягом виробництва. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами:

1) за допомогою методу рівняння;

2) графічним, побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації туристичного продукту (обсягу продажу турів).

Метод рівняння розглянемо на прикладі продажі турів до Хорватії, собівартість яких дорівнює 4000 грн. за один тур, фірма «Туроператор» планує продавати їз за ціною 5500 грн.,постійні витрати - 15000грн (оренда приміщення, заробітня плата працівникам, оплата за освітлення, тощо)

Пр=(Ц*Ктвт)-Пв,

де Пр-прибуток

Ц-ціна,за якою планують один тур;

Кт-кількість турів;

Св-собівартість одного туру;

Пв-постійні витрати;

Позначимо Х- кількість турів, яку необхідно продати для критичної точки беззбитковості,отже рівняння буде мати такий вигляд:

(5500*Х-4000*Х)- 15000=0

1500Х=15000

Х=10

Отже, туристичному підприємству потрібно продати 10 турів до Хорватії, щоб досягти точки беззбитковості.

Для туристичної фірми «Туроператор» розрахунок точки беззбитковості дає змогу визначити кількість путівок , які реалізуються на конкретний тур. У випадку, якщо точка беззбитковості виявиться набагато вище, ніж реальний обсяг продаж, необхідно буде корегувати або ціну туру, або структуру витрат. Для фірми, яка займається організацією гастролей, визначення точки беззбитковості дозволяє скласти оптимальний графік гастролей тощо.