Організаційні форми інноваційної діяльності
Малий інноваційний бізнес, життєвий цикл і тенденції розвитку
Головна проблема, яка стає перед малим бізнесом, який бере участь у інноваційної діяльності – це проблема фінансування.
У рішенні цієї проблеми беруть участь організації, що займаються підтримкою інноваційних фірм і підприємців. Такими організаціями є інкубатори бізнесу (бізнес-інкубатори) і інкубатори технологій. Розглянемо більш докладно сутність і напрямки діяльності таких організацій.
Зростання складності й комплексності наукових досліджень і розробок сприяло появі й розвитку бізнес-інкубаторів. Головне призначення «інкубаторів» - підтримка малого, переважно інноваційного, підприємництва.
У різних літературних джерелах інкубатори називають по-різному: «інноваційний центр», «підприємницький центр», «технологічний бізнес-центр». Незважаючи на різні назви, відмінною рисою даної форми організації інноваційної діяльності є те, що бізнес-інкубатори займаються розвитком не конкретного товару, а незалежного господарюючого суб'єкта.
Перші бізнес-інкубатори з'явилися наприкінці 70-х -початку 80-х років і дотримувалися двох стратегічних ліній. Перша стратегія базувалася на наданні новостворюваним фірмам приміщень. Друга стратегія також передбачала виділення приміщень, але основним у ній було надання всякого роду послуг і патронаж фірм. У розвинених капіталістичних країнах при створенні й функціонуванні бізнес-інкубаторів практично використовується друга стратегія. Однак в Україні при вкрай високих ставках за оренду приміщень перший напрямок є істотною формою підтримки науково-технічного підприємництва.
У країнах з ринковою економікою інкубатори організуються й фінансуються за рахунок коштів місцевих органів влади, університетів та інших навчальних закладів, промислових корпорацій, субсидій (часто поворотних) від центрального уряду. Разом з тим діяльність бізнес-інкубаторів базується на використанні значних обсягів капіталізованих коштів, тобто коштів, уже вкладених у нерухомість і науково-виробничі фонди, причому це - довгострокові й ризикові вкладення. У результаті створення бізнес-інкубаторів можуть здійснити тільки стабільні у фінансовому відношенні структури.
Більшість бізнес-інкубаторів являють собою змішані підприємства. Серед них можна виділити чотири основних види:
• корпоративні;
• суспільні;
• університетські;
• приватні.
Бізнес-інкубатори розрізняються по переважаючому джерелу фінансових коштів і по цілям створення. Слід зазначити, що між бізнес-інкубаторами є серйозні розходження, що робить неправомірним універсальний підхід при їхньому утворенні. При створенні бізнес-інкубаторів велике значення має детальне пророблення засновницьких документів.
Як правило, процедура проходження фірм-клієнтів через бізнес-іккубатор передбачає чотири основних етапи.
1. Відбір клієнта із числа претендентів. Критеріями відбору є новизна ідеї й реальність її втілення в життя силами малої фірми. Якщо претендент визнається перспективним, з ним укладається договір на оренду приміщення, що вимагає щомісячного підтвердження сторін, і може бути розірваний за бажанням однієї з них. Тоді клієнт у місячний строк зобов'язаний звільнити займану площу.
2. Вселення й перший рік роботи в умовах технопарку. Клієнт одержує фінансову, технічну й іншу допомогу на пільгових умовах. Технопаркові структури надають висококласні консультації по організаційно-економічних аспектах діяльності малих фірм: веденню бухгалтерського обліку, податкам, юридичним проблемам, - з питань використання всіляких урядових програм.
3. Становлення й ріст фірми, збільшення числа її працівників.
4. Дохід фірми.
5. Адміністрація допомагає «дозрілому» клієнтові підшукати нове приміщення й переїхати.
Більшість дрібних американських компаній, що користуються послугами бізнес-інкубаторів, як правило, пов'язані з використанням високих технологій. При цьому тільки 60% фірм на першому етапі існування покривають витрати самостійно. Слід також зазначити, що лише 50% фірм можуть представити обґрунтований бізнес-план своєї діяльності, отже, особливо важливо ефективне функціонування управлінського блоку бізнес-інкубатора.
Успішна діяльність бізнесу-інкубатора забезпечується гнучкою політикою в підборі потенційних клієнтів, надійною експертизою пропонованих до реалізації проектів і ідей, диференційованим підходом до діяльності інкубованих фірм на різних етапах їхнього функціонування.
Доходи інкубаторів як комерційних підприємств складаються з наступних джерел:
• орендна плата, одержувана від клієнтів, за наймання приміщень;
• продаж послуг різного роду;
• участь у прибутках тих інкубованих фірм, у які парк (інкубатор) як підприємство вклав свої кошти.
Перші два джерела є основними, оскільки й приміщення й послуги надаються звичайно на пільгових умовах. Однак при кваліфікованому відборі кандидатів (для цього потрібний великий конкурс) і гарному керуванні останнє джерело може стати досить вагомим. З ним зв'язані перспективи діяльності бізнес-інкубаторів як комерційних підприємств.
Бізнес-інкубатори сприяють прискоренню використання науково-технічних досягнень, розвитку підприємництва в області наукомістких технологій, сприяють структурним зрушенням в економіці, росту зайнятості й добробуту.
При оцінці діяльності бізнес-інкубаторів у міжнародній практиці використаються такі показники:
- число фірм, що діють на площах бізнес-інкубатора;
- розміри цих фірм;
- їхній вік і походження;
- спеціалізація фірм (наукомістка чи ні);
- відсоток фірм, що припиняють свою діяльність на різних етапах існування внаслідок комерційної неспроможності; неспроможності закладених у її основу ідей або передумов;
- темпи росту економічної діяльності клієнтів;
- перепрофілювання фірм у процесі самостійного існування.
При цьому вагомість кожного з перерахованих критеріїв для різних бізнес-інкубаторів неоднакова. Якщо бізнес-інкубатор створений при науковому центрі і його основним завданням є комерціалізація нововведень, то на перший план висувається показник рівня наукоємкості клієнтів у поєднанні з параметрами їхньої економічної діяльності. Якщо акцентуються проблеми пожвавлення економіки регіону, боротьба з безробіттям, то важливіше є загальне число робочих місць, вік фірми і її походження. Адже якщо парк (інкубатор) поповнюється не за рахунок знову створених підприємств, а за рахунок переїзду вже існуючих, то для регіону ефект від бізнес-інкубатора буде нульовим, хоча в плані комерційної діяльності інкубатора це й вигідно.
У країнах з розвинутою ринковою економікою комбінація сильного наукового центра з науковим парком інкубаторського типу довела свою ефективність.
В умовах України інкубаторські структури можуть бути організовані на базі вищих навчальних закладів і наукових центрів. Разом з тим, з огляду на недостатнє фінансування вищої школи, доцільно залучення великих фінансових інвесторів, насамперед в особі комерційних банків і інвестиційних фондів.
Найбільш перспективним представляється спеціалізація бізнес-інкубаторів на підтримці фірм, що здійснюють вихід па ринок, у тому числі на світовий, з якісно новими товарами, виробленими з використанням нових технічних і технологічних принципів, що забезпечують практичне застосування фундаментальних і прикладних досліджень у виробництві товарів, наданні послуг, удосконалюванні організації виробництва.
Залежно від спеціалізації бізнес-інкубатора формуються й визначаються умови для його створення:
• необхідний обсяг фінансових коштів;
• матеріально-технічна база;
• принципи відбору потенційних клієнтів;
• характер надавання послуг;
• принципи взаємин з фірмами, що вийшли з бізнес-інкубатора.
Діяльність бізнес-інкубаторів здійснюється відповідно до обраної стратегії. Однак при будь-якому варіанті стратегії обов'язкова наявність у бізнесі-інкубаторі наступних високопрофесійних структур:
• експертної ради, що здійснює оцінку клієнтів для «витримки» відповідно до обраної спеціалізації бізнес-інкубатора;
• керуючого блоку бізнес-інкубатора, у функції якого крім правління незалежною господарською структурою входять:
1) розробка та коректування індивідуальної програми проходження інкубованою фірмою всіх етапів її життєдіяльності в бізнесі-інкубаторі;
2) визначення індивідуально для кожної інкубованої фірми достатнього обсягу пільг;
3) вироблення економічної та фінансової політики взаємин з фірмами, що вийшли з інкубатора.
Перераховані специфічні функції керуючого блоку є найбільш складними в організаційному й правовому аспектах. Помилки при їхній практичній реалізації можуть привести до негативних наслідків.
Створення бізнес-інкубаторів сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, без чого неможливі вихід економіки із кризи і її конкурентоспроможність. Інкубатори бізнесу допомагають вирішити проблеми підтримки науково-технічного підприємництва. Розглянемо коло цих завдань.
Інкубатори бізнесу вирішують завдання підтримки малих, знову створених фірм і починаючих підприємців. Вони є відносно невеликими організаціями по «виходжуванню» молодих фірм і починаючих підприємців. Існує два види інкубаторів бізнесу: інкубатори наукомісткого бізнесу та інкубатори низкотехнологічних фірм. Для Європи характерні інкубатори першого типу, а для США - другого.
Інкубатор бізнесу може бути автономним, тобто самостійною господарською одиницею із правами юридичної особи. Він діє в складі технопарку (у цьому випадку його називають інкубатором технологій). Інкубатор бізнесу надає весь комплекс послуг для виконання робіт зі становлення й розвитку малих, знову створених фірм, що перебувають на ранній стадії розвитку. Автономно діючі інкубатори вирішують завдання підтримки нетехнологічного підприємництва й фірм звичайних технологій. Інкубатори бізнесу, що перебувають у складі технопарку, орієнтовані на роботу в областях високих технологій, підтримку малих починаючих інноваційних підприємств, малого інноваційного бізнесу в науково-технічній сфері.