• безстроковий дозвіл на працевлаштування в Австрії без територіальних обмежень.
Якщо є відповідний дозвіл, роботодавець має право укласти трудовий договір (контракт) з іноземцем. При цьому умови такого договору повинні відповідати умовам отриманого дозволу.
Трудові договори (контракти) за законодавством Австрії укладаються зазвичай у письмовій формі. Вони обов'язково передбачають такі умови, як тип роботи, яку виконуватиме працівник, умови праці (робочий час, оплата праці тощо), а також термін дії договору.
Працівник-іноземець може наполягати на укладенні трудового договору в письмовій формі.
Працевлаштування та укладення трудового договору за законодавством Італійської Республіки.
Питання щодо порядку працевлаштування та укладення трудового договору працівниками-іноземцями на території Італійської Республіки (далі – Італія) регулюються законами "Про регулювання імміграції та норми легального статусу іноземців" від 1998 року № 286 (далі – Закон № 286) та "Про зміни у законодавстві в галузі імміграції та надання притулку" від 2002 року № 189 (далі – Закон № 189).
Трудове законодавство відповідно до статті 21 Закону № 286 та змін, внесених до неї Законом № 189, передбачає, що в'їзд на територію країни з метою працевлаштування, зокрема у випадках самостійної роботи непідпорядкованого характеру, здійснюється в рамках квот, визначених постановами ради міністрів з регулювання потоків працівників з країн – не членів ЄС та нових членів ЄС до Італії. При цьому процедура включення іноземців, які виявили бажання працювати в Італії, до спеціальних списків, що складаються італійськими дипломатичними та консульськими установами, здійснюється відповідно до угоди про регулювання міграційних потоків (угоди про працевлаштування) та угоди про реадмісію.
Адміністративну процедуру отримання дозволу на працевлаштування та відповідної категорії візи на в'їзд до Італії іноземного працівника ініціює роботодавець (італієць або іноземець, що перебуває в країні на законних підставах). Він повинен подати спеціальну заяву щодо надання дозволу на роботу іноземному працівникові (за спеціальним зразком) до Єдиного імміграційного віконця, компетенція якого поширюється на територію, де здійснюватиметься робоча діяльність, або де роботодавець має своє місцеперебування, або де підприємство, яке подає заяву, має юридичну адресу.
Заява про дозвіл на роботу повинна містити:
• повну інформацію про власника або юридичного представника підприємства, його назву та місце розташування (якщо йдеться про роботу вдома, повну інформацію про роботодавця);
• повну інформацію про іноземного працівника;
• зобов'язання щодо забезпечення оплати праці та страхування іноземного працівника відповідно до чинного національного законодавства та національних колективних договорів про працю відповідної категорії або такої, що може бути застосована у цьому випадку;
• зобов'язання з боку роботодавця щодо гарантування працівникові придатного житла та зобов'язання щодо витрат на його повернення до країни походження (у разі відсутності коштів у останнього);
• зобов'язання щодо повідомлення про будь-які зміни у трудових відносинах.
Дозвіл на працевлаштування іноземця, який походить з країни – не члена ЄС, буде виданий лише в тому разі, якщо центри зайнятості, які працюють у цьому районі, повідомлять Єдине імміграційне віконце, що на відповідний запит (пропозицію роботодавця щодо заповнення вакантного робочого місця) не було представлено жодної заявки італійським працівником або працівником з однієї з країн – членів ЄС.
Дозвіл на роботу надсилається роботодавцем безпосередньо працівникові або на прохання роботодавця передається Єдиним імміграційним віконцем до консульської установи в країні походження працівника включно із присвоєним йому (на підставі відповідних зобов'язань роботодавця щодо сплати необхідних соціальних виплат) податковим номером (ідентифікаційним кодом).
У видачі дозволу може бути відмовлено, якщо буде виявлено причетність роботодавця до злочинів, пов'язаних з нелегальною міграцією.
Дозвіл на працю за наймом повинен бути використаний у період, що не перевищує шести місяців із дати його видачі.
Після прибуття до Італії іноземний працівник повинен звернутися до відповідного Єдиного імміграційного віконця протягом восьми робочих днів з часу перетину кордону Італії з метою підписання договору про перебування, маючи при собі документацію щодо придатності житла та паспорт із візою. Єдине імміграційне віконце видає дозвіл на проживання, який є єдиним документом, що забезпечує законне перебування іноземця на території Італії. Причини і тривалість перебування, вказані в дозволі на проживання, мають відповідати характеристикам отриманої візи.
Єдиним імміграційним віконцем здійснюється перевірка умов роботи, які має забезпечити роботодавець іноземцеві (відповідно до визначених стандартів), та надається дозвіл на роботу у межах квот, передбачених постановами ради міністрів Італії з регулювання потоків працівників з інших держав на поточний рік.
Трудове законодавство гарантує іноземним працівникам та членам їхніх родин, котрі легально перебувають на території Італії, рівні з італійськими громадянами трудові права та обов'язки (ст.3 Закону № 286).
Трудові контракти в обов'язковому порядку мають містити низку положень, які зобов'язують роботодавця створити відповідно до європейських стандартів належні умови праці найманим іноземним працівникам (щодо робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо), дбати про страхування життя та здоров'я працівника.
Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Королівства Іспанія.
Питання щодо порядку працевлаштування та укладення трудового договору працівниками-іноземцями на території Королівства Іспанія (далі – Іспанія) регулюються нормами Органічного закону "Про права і свободи іноземців та їх соціальний статус" від 20 листопада 2003 року № 14/2003 та нормами Регламенту уряду Іспанії "Про застосування Закону Іспанії "Про іноземців" від 7 лютого 2005 року. Крім того, між Україною та Іспанією укладено Угоду про соціальне забезпечення громадян (від 7 жовтня 1996 року), за якою працівники – резиденти України підлягають соціальному забезпеченню за вимогами законодавства Іспанії (ратифіковано на підставі Закону України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян" від 17 грудня 1997 року № 741/97-ВР).
Трудове законодавство Іспанії передбачає укладення контракту про роботу з іноземними громадянами.
У контракті фіксуються такі умови:
• вид роботи;
• місце роботи;
• режим роботи;
• винагорода за працю;
• строк дії контракту.
Контракт вважається укладеним за умови отримання роботодавцем дозволу на використання праці іноземного працівника.
Для працюючих в Іспанії іммігрантів передбачена можливість легалізації свого статусу отриманням від компетентних органів дозволу на проживання та роботу. Відповідний дозвіл може бути отриманий конкретним роботодавцем за умови наявності подачі таких документів:
• контракту на роботу;
• довідки про непритягнення до кримінальної відповідальності (належним чином легалізована);
• довідки про проживання на території Іспанії протягом останніх шести місяців.
Однією з умов на отримання дозволу на роботу є страхування іноземного працівника та внесення його до даних Системи загального соціального страхування зі сплатою необхідних податків і платежів.
Контракти на роботу повинні мати річний термін, однак для працівників сільськогосподарського сектора, готельного обслуговування та будівництва він може обмежуватися шестимісячним періодом.
Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки
Умови працевлаштування та укладення трудового договору з іноземними громадянами за законодавством Французької Республіки (далі – Франція) регулюються Кодексом про працю (далі – Кодекс).
Кодекс (ст. L.341-2 та L.341-6) встановлює, що іноземець може здійснювати оплачувану професійну діяльність у Франції лише за умови отримання дозволу на роботу.
Для контролю порядку в'їзду, перебування або працевлаштування іноземців на території Франції запроваджено розгалужену мережу адміністративних відомств, це зокрема: Офіс міжнародної міграції (Office de Migration Internationale), Французьке бюро захисту біженців та апатридів (Office Francaise de protection des rufugius et des apatrides), Національна рада іммігрантів (Conseil National des populations immigrues).
Процедура отримання дозволу на працевлаштування іноземців на території Франції передбачає:
• отримання попередньої згоди на працевлаштування від роботодавця;
• передачу досьє до ОМІ (Офіс міжнародної міграції) із зобов'язаннями заявника по сплаті гарантованої суми в ОМІ, медичною довідкою про стан здоров'я, індикацією професії заявника та географічної зони працевлаштування;
• розгляд досьє Департаментом праці, найму та професійної підготовки, який здійснює ретельні перевірки щодо ситуації з наймом за відповідною професією у відповідній географічній зоні, дійсність існування найму, виконання наймачем установлених трудових норм, постійність роботи, існування достатньої платні (не менше одного встановленого середньомісячного заробітку), відповідного рівня житлових умов для працівника.
Слід зауважити, що законодавство Франції, зокрема Кодекс, вимагає рівних умов оплати праці іноземців і французьких громадян за однакову роботу (що відображає принцип рівноправності у державі), а також прийняття рішення щодо надання дозволу (або відмови в ньому) з обов'язковим обґрунтуванням та повідомленням про рішення заявникові, наймачеві і всім причетним інстанціям.