регистрация / вход

Формування бізнес-плану. Інноваційний менеджмент

Розгляд завдань і структури (резюме, характеристика підприємства, ринку збуту, організаційний, фінансовий план, аналіз ризиків, їх страхування) бізнес-плану. Визначення місця і значення інноваційного менеджменту. Побудова мотиваційного механізму компанії.

Зміст

1. Формування ефективного бізнес-плану. Структура бізнес-плану

2. Місце і значення іноваційного менеджменту

3. Покажіть у вигляді схеми структуру мотиваційного механізму компанії

Література


1. Формування ефективного бізнес-плану. Структура бізнес-плану

Бізнес-план — ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї.

За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нової фірми; об'єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності.[5,c.163]

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

- оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

- визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

- обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;

- оцінка кон'юнктури ринку та рівня конкуренції; визначення ступеня можливого господарського ризику;

- пошук надійних партнерів для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

- прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перший та наступні три— п'ять років.

Добре розроблений та обґрунтований бізнес-план є важливим підґрунтям так званої бізнес-пропозиції, що використовується у процесі переговорів з партнерами; він відіграє неабияку роль у підборі на роботу кваліфікованих фахівців; його обов'язково використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.

Бізнес-план складається з наступних розділів:

Бізнес-план (далі - план) - це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва окремих видів товарів, робіт, послуг. План дає можливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість. План повинен також дати відповідь: чи доцільно здійснювати інвестування виробництва з точки зору самоокупності витрат.

Короткий зміст основних розділів плану подається нижче.

1. Резюме. Резюме складається в самому кінці роботи над планом і відтворює його основний зміст та його переваги. В резюме в стислій формі вказується: основна мета плану; наявні засоби та можливості для здійснення плану відповідно до загального плану реструктуризації; строк реалізації плану; джерела інвестування; сума необхідних коштів; строк погашення наданої фінансової підтримки; висновки маркетингових досліджень; обґрунтування успішності плану та фінансові результати реалізації плану (виручка, прибуток, рентабельність, термін самоокупності тощо).

2. Загальна характеристика підприємства. Реквізити, історія, досвід роботи в галузі.

3. Характеристика продукції, ринків збуту, маркетинг: . Аналіз галузі та перспективи її розвитку, тенденції до зміни попиту на продукцію галузі, загальний рівень її інвестиційної привабливості. Спеціалізація діяльності (перелік основних видів продукції, що належать до однієї споживчої групи). Обсяги виробництва. Детальний опис продукції та послуг, основні споживчі характеристики: ціна, розмір, вага, строк служби, естетичність, дизайн. Номенклатура продукції та покращання її конкурентоспроможності. Аналіз ціноутворення товарів з врахуванням різних альтернативних варіантів визначення ціни. Характеристика підприємств, які виробляють аналогічну продукцію. Відмінні характеристики основних ринків та їх сегментів (назва, розміри, географічне розташування, перелік конкурентів проникнення на ринок). Основні групи споживачів товарів, циклічність покупок. Вторинні ринки продукції та їх основні характеристики. Оцінка розвитку виробництва та своєї позиції на ринку з точки зору пропозиції спеціальної та цивільної продукції, а також інших видів продукції (послуг). Конкуренція (основні конкуренти, їх переваги та недоліки). Стратегія проникнення на ринок. Стратегія здійснення продажу Засоби маркетингової комунікації (впливу на покупця): реклама, стимулювання збуту, оперативні рішення служби маркетингу, спрямовані на покращання системи збуту та освоєння нових ринків, пропозиції щодо ціноутворення.

4. План виробництва. Опис виробничого процесу, його прогресивність, співставлення основних показників виробництва продукції з аналогічними показниками підприємств відповідної галузі. Технологія виробництва продукції. Пропозиції щодо вдосконалення окремих стадій технологічного процесу, його часткова або повна заміна на підставі загального плану реструктуризації підприємства. Частка амортизаційних відрахувань на основне виробниче устаткування. Характеристика обладнання. Можливість використання існуючого, пропозиції щодо його оновлення (де передбачається його придбання, на яких умовах і в які строки). Визначення потреби в розробці та придбанні технічної і технологічної документації, ноу-хау, що пов'язана з перепрофілюванням і вдосконаленням виробництва та структурною перебудовою. План розвитку виробництва.

5. Організаційний план. Відображаються особливості та переваги нової організаційної схеми управління підприємством, його структурним підрозділом чи групою підрозділів для конкретного виробництва продукції, яка виникає в результаті проведення заходів щодо реструктуризації та оздоровлення підприємств. Характеризується якісний та кількісний склад робітників і службовців.

6. Фінансовий план та програма інвестицій. Звертається увага на виконання фінансового плану поточного року. Основні фінансові показники за останній звітний період порівнюються з плановими або їх значеннями за попередній рік. Складається прогноз фінансових результатів на певний плановий період (рік, два, три...). Визначається та обгрунтовується обсяг необхідних інвестицій для виконання плану реструктуризації та вказується ефективність даного інвестиційного проекту. Розробляється графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал). Розробляється графік повернення фінансової підтримки та відсотків за нею (сума та термін). Очікуваний результат від одержаної інвестиційної підтримки.

7. Аналіз можливих ризиків та їх страхування Вказуються основні види ризиків при виконанні бізнес-плану: ризик затримки початку виконання проекту; ризик невиходу на запланований обсяг виробництва та реалізації продукції (ринковий); ризик зміни економічної політики держави (введення ліцензування, квотування на відповідний вид діяльності, зміни в оподаткуванні, митному та валютному регулюванні); ризик конкуруючої технології. По основних видах ризиків надається їх оцінка для визначення загального рівня ризику за бізнес-планом. Відповідно до оцінки окремих ризиків надаються засоби та форми їх ефективного страхування шляхом створення резервних фондів зовнішнього страхування найбільш суттєвих ризиків. Вказуються засоби по зменшенню ризиків і можливих втрат (створення резервних фондів зовнішнього страхування найбільш суттєвих ризиків тощо).

8. Охорона навколишнього середовища. Вказується на відповідність бізнес-плану вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів щодо допустимого негативного впливу на оточуюче середовище. При перевищенні допустимих норм такого впливу визначити шляхи його зменшення.

2. Місце і значення інноваційного менеджменту

Інноваційний менеджмент – сукупність принципів, методів і форм керування інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом.

Для нього, як і для будь-якої іншої області менеджменту, характерні:

- постановка мети і вибір стратегії;

- планування: складання плану реалізації стратегії;

- визначення умов і організація: визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка задач перед співробітниками, організація роботи;

- виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану;

- керівництво: контроль і аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських рішень; застосування нововведень.

Науково-технічна та інноваційна діяльність є необхідною умовою розвитку інноваційних процесів і керування цією областю є однією з задач інноваційного менеджера.

Науково-технічна діяльність пов'язана з народженням, розвитком, поширенням і застосуванням науково-технічних знань. Вона включає: наукові дослідження і розробки; науково-технічну освіту і підготовку кадрів; науково-технічні послуги.

Наукові дослідження і розробки являють собою творчу діяльність. Їхньою метою є збільшення обсягу знань про людину, природу, суспільство, пошук нових шляхів застосування цих знань.

Наукові дослідження і розробки охоплюють: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки.

Фундаментальні дослідження – експериментальні чи теоретичні дослідження, спрямовані на одержання нових знань. Їхнім результатом можуть бути теорії, гіпотези, методи і т.п. Вони можуть завершуватися рекомендаціями про проведення прикладних досліджень, науковими доповідями, публікаціями.

На відміну від фундаментальних досліджень, прикладні дослідження мають на меті рішення конкретних практичних задач. Вони являють собою оригінальні роботи, спрямовані на одержання нових знань, пошук шляхів використання результатів фундаментальних досліджень; нових методів рішення тих чи інших проблем.

Розробки – це роботи, спрямовані на створення нових продуктів чи пристроїв, нових матеріалів, впровадження нових процесів, систем і послуг чи вдосконалення випуску вже введених у дію. Вони можуть бути пов'язані з розробкою: визначеної конструкції інженерного об'єкта чи технічної системи (конструкторські роботи); ідей і варіантів нового об'єкта, у тому числі нетехнічного, на рівні креслення чи іншої системи знакових засобів (проектні роботи); технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологічних і інших процесів із трудовими в цілісну систему, що виробляє визначений корисний продукт (технологічні роботи); створенням дослідних зразків (оригінальних моделей, з принциповими особливостями створюваного нововведення); проведенням іспитів для одержання технічних і інших даних і нагромадження досвіду (це знаходить висвітлення в технічній документації по застосуванню нововведень).

Таким чином, наукові дослідження і розробки включають: конструкторські роботи; проектні роботи; технологічні роботи; створення досвідчених зразків; проведення іспитів.

Для вивчення ринку нововведень інноваційний менеджер повинен враховувати, що статистична інформація про наукові дослідження і розробки дається не тільки за видами робіт, але і за секторами науки, соціально-економічними цілями і галузями науки.

Науково-технічні послуги охоплюють діяльність, пов'язану з науковими дослідженнями і розробками, яка сприяє поширенню і застосуванню науково-технічних знань. Науково-технічними послугами можуть займатися: наукові організації, в якості неосновної діяльності; самостійні організації, створені для цих цілей ( інститути науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви й ін.).

До науково-технічних послуг відносяться: надання науково-технічної інформації; переклад, редагування і видання науково-технічної літератури; пошукові роботи (геологічні, гідрологічні, топографічні й ін.); розвідка корисних копалин; збір даних про соціально-економічні явища; іспити; контроль якості; консультування клієнтів по підготовці і реалізації конкретних проектів (крім наукових досліджень і розробок, звичайних інженерних послуг); патентно-ліцензійна діяльність.

Наукові дослідження і розробки відрізняються від інших видів діяльності наявністю в них значного елемента новизни.

Об'єктами управління в інноваційному менеджменті є процес впровадження інновацій, діяльність органів управління і фінансування наукових досліджень і розробок.

Інноваційна діяльність – поняття більш широке. Воно включає науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову і комерційну і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Наукові дослідження і розробки, будучи джерелом нових ідей , здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.

У дослідженнях інновацій виділяють наступні види інноваційної діяльності: інструментальна підготовка й організація виробництва (придбання виробничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах виробництва і контролю якості виготовлення нового продукту чи застосування нового технологічного процесу); пуск виробництва і передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту і технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій і устаткування, а також пробне виробництво, якщо передбачається доробка конструкції; маркетинг нових продуктів (види діяльності, пов'язані з виходом нового продукту на ринок, тобто попереднє дослідження ринку, адаптація продукту до різних ринків, рекламна кампанія); придбання неупредметненої технології з інших розробників у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту; придбання упредметненої технології (машин і устаткування, за своїм технологічним змістом пов'язаних із упровадженням продуктових чи процесних інновацій); виробниче проектування (підготовка планів і креслень, передбачених для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик).

3. Покажіть у вигляді схеми структуру мотиваційного механізму компанії

Побудова мотиваційного механізму не може не враховувати риси менталітету та довготривалий характер його оновлення. Виникає питання, які ж функції, важелі, межі та обсяги впливу мають бути притаманні мотиваційному механізму, щоб реально сприяти зміні трудової свідомості та активізації трудової поведінки людини на ринку праці?

В питаннях розробки мотиваційного механізму не можна обмежуватись розглядом лише внутрішніх спонукальних сил та впливом на працівника чинників з боку організації (підприємства), як це характерно для підходів зарубіжних авторів мотиваційних теорій очікування, справедливості та моделі Портера-Лоулера. Вагому роль у формуванні трудових мотивів також має вплив зовнішнього середовища. На цьому ж акцентують увагу результати досліджень українських науковців О. Бугуцького, Л. Капітули, М. Калінчика, О. Чубайко, як свідчать про зростання ролі зовнішніх факторів у процесі трудової мотивації в кризових умовах перехідного періоду.

Виходячи з окресленого, побудова мотиваційного механізму та місце в ньому трудового менталітету можуть бути структурно представлені складними взаємозв'язками між колом елементів. З формально-логічних позицій механізм мотивації трудової діяльності уявляється системою відносин між такими складовими: суб'єктом, який здійснює безпосередньо трудову діяльність ("працівник"); підприємством (організацією, приватною особою), яка наймає робочу силу на ринку праці для виконання конкретної роботи ("роботодавець"); середовищем, в якому функціонує підприємство та здійснює свою діяльність працівник (назвемо "зовнішнє середовище").

Загальний вигляд структури такого механізму наведений на рисунку 1. Трудова мотивація працівника, як свідчить рисунок, формується під впливом взаємодії внутрішніх чинників і зовнішніх чинників. Внутрішні чинники, - це різноманітні та мінливі потреби (матеріальні, духовні, соціальні, статусні), інтереси, цінності та ціннісні орієнтації, які відбивають ті чи інші риси трудового менталітету і водночас обумовлюють його специфіку, певну динаміку в межах тривалого часу. Зовнішні чинники - це комплекс "мотиваторів", які впливають на людину на мікро- та на макроекономічному рівні (на рівні підприємства, конкретного регіону, держави).

З огляду на схему слід звернути увагу, що на ринку праці не лише працівники, але й роботодавці відчувають вплив тих чи інших мотиваторів з боку держави, зовнішнього середовища. Останнє уявляє собою певний культурний, політичний, соціально-економічний, правовий, фінансовий, інформаційний простір, відбиває динаміку кон'юнктури на ринку праці, характеризує рівень розвитку соціального партнерства, степінь державного регулювання економіки, зокрема трудових відносин тощо.

На рівні держави (виходячи з її інтересів) формуються мотиватори, які активно впливають як на підприємства, так і на найманих працівників в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва. До них відноситься політика регулювання оплати та доходів, ціноутворення, оподаткування, надання соціальних пільг, підготовки та перепідготовки робочої сили тощо. На рівні організацій, підприємств, у свою чергу, створюється система певних мотиваторів, виходячи з економічних інтересів та фінансових можливостей роботодавця, оцінки кінцевих результатів праці найманих працівників, урахування стану зовнішнього середовища (прямий вплив державного законодавства, економічної та політичної ситуації в країні, врахування поведінки конкурентів, ділових партнерів, ситуації на ринку, впливу профспілок тощо).

Рис. 1. Структура мотиваційного механізму

На підприємстві мотиватори формують усі форми грошового і не грошового стимулювання та покарання персоналу - підвищення або зниження оплати праці, премій, тих чи інших пільг, просування або пониження в посаді, надання можливості підвищення кваліфікації за рахунок коштів підприємства або відмова в цій можливості, визначення більшої чи меншої самостійності в роботі, збагачення її змісту тощо.

Реакцією працівника на вплив усіх спонукальних сил (зовнішніх і внутрішніх чинників), що створюють мотиваційну систему, є певний стан трудової мотивації та формування (у відповідності з ним) певних трудових мотивів, тобто прагнень у сфері праці, які реалізуються в конкретній трудовій поведінці. У трудовому мотиві фокусується суб'єктивна необхідність здійснення трудової діяльності для задоволення потреб, реалізуються усвідомлені інтереси працівника, відображаються ціннісні орієнтації, рівень духовного та професійного розвитку, напрямок прагнень у сфері праці.

Стан трудової мотивації обумовлює її силу та спрямованість, позначається на результатах праці, їх оцінка (матеріальна, морально-психологічна, статусна тощо) з боку організації (працедавця) зіставляється працівником зі своїми очікуваннями і вимушує коригувати свою трудову поведінку в бік посилення або послаблення трудової мотивації.

Якщо забезпечити гармонійний збіг інтересів працівника з інтересами підприємств і держави та відповідність системи стимулів трудовим очікуванням працівника, реалізацію його провідних трудових мотивів - мотивація до ефективної праці посилиться і це позитивно відіб'ється на результатах праці. Безпосередньо сила мотивації залежатиме від цінності для працівника запропонованої трудової винагороди. І навпаки, коли працівник не може задовольнити свої потреби шляхом продуктивної і чесної праці, мотивація знижується, трудові ідеали втрачають сенс. Ілюстрацією, на жаль, може слугувати сьогодення, коли нинішній рівень заробітної плати не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці.


Література

1. Мотивація праці в ринковій економіці:проблеми теорії і практики / Д.П.Богиня, Л.І.Долгова, Г.Т.Куліков та ін. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. - С.30.

2. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність.//Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998,

3. Семикіна М.В. Трудовий менталітет та його місце у системі внутрішніх взаємозв’язків мотиваційного механізму.//Економіка: проблеми теорії і практики №56, 2001 рік

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий