Управлінські відносини - це відносини верхів і низів, начальників і підлеглих. Методи керування, що є інструментом впливу суб'єкта на об'єкт і одночасно способом їхньої взаємодії. Постановка питання про методи керування - це постановка питання про управлінські взаємини структурних підрозділів системи керування.
Існує 3 види методів керування. 1)командний; 2)економічний; 3)соціально-психологічний.
Пріоритетне положення того або іншого методу в організації додає їй риси, характерні для даного методу.
У практиці питання розподілу пріоритетів між цими методами дуже важливий, тому що ефективність організації визначається 1)системою методів керування; 2)механізмами керування.
Методи керування є інструментом взаємодії суб'єкта на об'єкт і одночасно способом їхньої взаємодії. Існує 3 види методів керування: 1)командний; 2)економічний; 3)соціально-психологічний.
1) Метод командний. Використовувані механізми:
Адміністративні: наказ, розпорядження, указівка. Нормативні: закон, положення, інструкція, план, спущений зверху й обов'язковий для виконання. Економічні: відсоток виплачуваного прибутку, ціна продукту (призначена), зарплата (призначена), матеріальні санкції, установлені зверху. Соціально-психологічні: догана, оголошена в наказі, нагородження грамотою за розпорядженням керівництва, подяка в наказі, план соціального розвитку колективу і заходів щодо його реалізації.
2)Метод економічний. Механізми: договірної відсоток прибутку, що відчисляється, договірна ціна продукту, договірна зарплата, матеріальні санкції, передбачені договором.
3)Соціально-психологічний метод. Механізми також договірні: переконання, критика, інформування, виступ керівника перед людьми.
При командному методі керування - відносини суб'єкта й об'єкта - влади і підпорядкування. Основні достоїнства методу: 1)забезпечується єдність волі керівництва в досягненні мети; 2)не вимагає великих матеріальних витрат; 3)у малих організаціях оперативно досягаються мети і забезпечується швидка реакція на зміну зовнішнього середовища. Недоліки методу наступні: 1)придушується ініціатива, творча робота; 2)відсутні діючі стимули праці і можуть виникати антістимули; 3)у великих організаціях: а)менеджери не зацікавлені в підвищенні компетентності, тому вона в дефіциті; б)обюрокрачується апарат керування; в)потрібна громіздка система контролю.
Економічні методи керування - відносини суб'єкта й об'єкта - договірні - товарно-грошові. Характеризуються: 1)волею суб'єкта й об'єкта, достатньої для реалізації їхніх інтересів у договірному процесі; 2)виконання договірних зобов'язань. Достоїнства методу: стимулюється прояв ініціативи, реалізується творчий потенціал працівників на основі задоволення матеріальних потреб. Недоліки: залишаються незадоволеними багато потреб, що лежать поза сферою матеріального інтересу, що знижує мотивацію.
3. Соціально-психологічні методи - управлінські відносини суб'єкта й об'єкта договірні без матеріальної основи. Умови реалізації: одна зі сторін ініціює договірної процес, друга не відкидає його. Достоїнства методу: 1)включаються механізми трудової мотивації, не зв'язані з задоволенням матеріальних потреб; 2)практично не потрібні матеріальні витрати. Недоліки: 1)не використовуються стимули, що спираються на матеріальні потреби людей; 2)важко прогнозувати результати.
Цілеполагання в плануванні.
Планування - постановка цілей і розробка шляхів їхнього досягнення.
Ціль організації являє собою напрямок, у якому здійснюється її діяльність. Основні цілі впливають на стратегію, що впливає на структуру, систему керування і саму діяльність. Таким чином, мета - є “контур” плану. Мети утворять собою ієрархічну систему. Основні базові цілі, у напрямку яких діє фірма при плануванні параметрів ефективності: ріст, рентабельність, платоспроможність, частка ринку, гнучкість, стійкість.
При визначенні стратегії розглядаються проміжні цілі і фактори успіху фірми, наприклад: 1)вибір продукту з потенціалом росту; 2)вибір продукту з високою конкурентноздатністю і великою часткою на ринку. Система показників, до яких прагне фірма: економічність, дієвість, якість; продуктивність; іновативність; прибутковість.
Дерево цілей - сукупність цілей, ув'язаних в ієрархічну систему. Протиріччя з метою може бути таким: короткострокові цілі можуть не збігатися з довгостроковими; загальні цілі можуть не збігатися з частками; можуть не збігатися мети організації і зовнішнього середовища; організації і внутрішнього середовища. Тому для успіху організації ціль повинна: 1)відповідати системі цінностей, прийнятих в організації; 2)забезпечуватися адекватними їй засобами; 3)не суперечити цілям більш високого порядку; 4)бути реально здійсненної; 5) досягатися способами, що забезпечують ефективність з обліком можливих побічних ефектів; 6)формулюватися доступно, конкретно, ясно, коротко, однозначно розумітися; 7)складні цілі повинні бути структуровані й утворювати дерево цілей, що відповідають вимогам ефективності.
Системність у Менеджменті.
Система - сукупність окремих елементів, розглянутих у взаємодії як єдине ціле. Системність присутня у всіх елементах керування. Різні системи, використовувані для забезпечення планування, контролю, організації, мотивації, прийняття рішень, - найдійовіший інструмент фірми.
Система цілей включає ділові установки, принципи, духовні цінності, довгострокові цілі.
Система планування компанії в цілому. Рівні планування: 1)стратегічні плани; 2)тактичні плани; 3)оперативні плани; 4)аналіз, розробки, маркетинг.
Система показників, до яких прагне фірма: 1)ріст фірми; 2)рентабельність; 3)платоспроможність; 4)частка ринку; 5)гнучкість, стійкість.
Система факторів успіху фірми, наприклад: 1)вибір продукту з потенціалом росту; 2)вибір продукту з високою конкурентноздатністю.
Система показників діяльності фірми: економічність, дієвість, якість; продуктивність; умови праці, іновативність; прибутковість.
Система контролю, система мотивації.
Системи керування - системи, що реалізують процес керування для досягнення цілей.
Система керування організацією:
Система керування складається:
· із суб'єкта керування - керуюча частина системи, що виробляє керуючі впливи і подає них на об'єкт;
· об'єкта керування - керована частина системи, що представляє собою частина системи, стан якої приводиться до бажаного результату.
Якщо суб'єкт керування керує власними діями, тобто суб'єкт і об'єкт є одним цілим, то в цьому випадку ми маємо справу із самоврядуванням.
Функція контролю в менеджменті.
Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Контроль - це безперервний процес співпадаючий у своєму розвитку з виробничим циклом.
1. Контроль дуже важливий для успішного функціонування організації.
2. Без контролю починається хаос і об'єднати діяльність яких-небудь груп стає неможливо.
3. Контроль необхідний для виявлення і дозволу виникаючих проблем раніш сем вони стануть занадто серйозними.
4. Контроль використовується для стимулювання успішної діяльності.
5. Контроль необхідний для боротьби з невизначеною ситуацією як внутрішньої так і зовнішньої. Невизначеність: зміна законів, соціальних цінностей, технології, умов конкуренції й ін.
6. Контроль попереджає виникнення кризових ситуацій. Функція контролю - це така характеристика керування, що дозволяє виявити проблеми і скорегувати відповідно діяльність організації до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Будь-яка організація зобов'язана мати здатність вчасно фіксувати свої помилки і виправляти них до того, як вони зашкодять досягненню цілей організації.