Nрем =Тр / Те*Квн(1.4)
Де, Квн – коефіцієнт виконання норм
Те – річний ефективний фонд часу одного ремонтного робітника.
Основні напрямки вдосконалення системи ремонтно профілактичного обслуговування та ремонтного господарства, підвищення їх ефективності функціонування:
1. У галузі організації виробництва розвиток спеціалізації та кооперації при виготовленні основної продукції в організації ремонтного господарства.
2. У галузі планування ОВФ – використання наукових підходів та методів менеджменту.
3. У галузі проектування й виготовлення запасних частин – уніфікації та стандартизації елементів запасних частин. Використання системи автоматизованого проектування та на основі класифікації та кодування, скорочення тривалості проектних робіт та підвищення їх якості.
4. У галузі організації робіт – використання принципів раціональної організації виробництва, методів календарного та сітьового планування та моделювання на базі комп’ютеризації розв’язання практичних задач.
5. У галузі технічного нагляду, обслуговування та ремонту основних виробничих фондів – розвиток предметної та функціональної спеціалізації робіт, підвищення технічного рівня забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів в якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці.
1.3 Організація енергетичного господарства
Енергетичне господарство –це сукупність підрозділів і технічних засобів ,які забезпечують підприємство всіма видами енергії :електричною ,тепловою, механічною, хімічною, паливом.
Енергія використовується для виробничих, технологічних потреб, освітлення, опалення та за іншими призначеннями. До звичайних енергоносіїв відносять: електричний струм, натуральне (природне, штучне, рідке, газоподібне паливо).
Головне призначення енергетичного господарства підприємства – безперебійно забезпечувати виробництво всіма видами енергії при дотриманні правил техніки безпеки, виконанні вимог до якості та економії енергоресурсів.
Головні задачі енергогосподарства:
– безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при найменших витратах;
– економне використання енергії;
– впровадження найбільш ефективних та найновіших видів, повне використання наявних потужностей енергоустаткування;
– підвищення продуктивності праці та зниження собівартості енергетичної продукції, затрати при її транспортуванні, розподілі та використанні;
– організація та впровадження систем обліку, контролю, планування, регулювання та управління затратами енергії, розроблення та втілення різних нормативів затрат та використання енергії, енергозберігаючих технологій.
На основі існуючих норм затрат енергоресурсів, а також обсягу виробничої програми розраховують потреби підприємства в різних видах енергії. При цьому треба враховувати витрати енергії у відповідних мережах при їх транспортуванні та передачі. Існують різні методи та способи розрахунку потреб енергоресурсів. Розглянемо деякі з них:
Витрати на силову електроенергію цеху визначаються за групами устаткування за формулою.
Релс=((Wсу * Тg * kn* kвч) / neд ) * kв (1.5)
де, Wсу – сумарна встановлена потужність по групі устаткування.
Тg – дійсний фонд часу роботи групи устаткування.
kn – коефіцієнт завантаження устаткування за потужністю.
kвч – коефіцієнт не рівномірності використання устаткування.
neд – коефіцієнт корисної дії електродвигунів.
kв – коефіцієнт витрат електроенергії в мережах при її транспортуванні.
Затрати електроенергії на освітлення окремих робочих зон визначаються за формулою.
Рело=((Релс *Аn*Te * ko) / 1000 ) *kв(1.6)
Релс– Норма витрат електроенергії на освітлення одного м2 площі підлоги.
Аn – площа підлоги робочої зони.
Te – ефективний час використання штучного освітлення
ko – коефіцієнт що враховує одночасне використання світильників штучного освітлення.
Затрати пари на опалення за один сезон розраховується за формулою
Qn=((qн * ∆t* Tg* Vg) / 1000 ) (1.7)
де, qн – затрати пару на опалення одного квадратного метра будівлі
∆t – різниця між зовнішньою та внутрішньою температурою.
Vg – об’єм будівлі, м3
Потреби в енергії та енергоносіях в більшості випадків визначаються на основі балансового методу планування. У витратній частині балансу вказується розрахована планова потреба в енергії на всю виробничу, господарсько-побутову та невиробничу діяльність підприємства, а у прибутковій джерела покриття цієї потреби. Такі баланси умовно називають енергетичними.
Енергетичні баланси бувають планові та зовнішні вони класифікуються за:
А) за календарними строками
– поточні
– перспективні
Б) енергоносіями
– часткові
– зведені
В) енергетичним процесом
– силові
– освітлювальні
– високотемпературні
Г) за метою використання
– підприємства
–цеху
– транспорту
– освітлення.
Звітні енергобаланси призначаються для аналізу стану енергозабезпечення, розробленням заходів з раціонального використання всіх видів енергії.
Основними показниками, що характеризують енергетичне господарство підприємства є енергоозброєність та електроозброєність.
Енергоозброєність Праці розраховується як відношення енергії, яка була фактично використана на виробництво продукції до середньоспискової кількості робітників.
Електроозброєність праці характеризує ступінь її озброєності електроенергією. Вона розраховується як відношення електроенергії, яка була використана у виробництві до середньоспискової кількості робітників.
Основними напрямками вдосконалення енергетичного обслуговування та підвищення ефективності функціонування енергетичного господарства є:
– вдосконалення енергозберігаючого господарства та найбільш економічних видів енергії;
– вдосконалення системи та структури енергоспоживання;
– вдосконалення технічних процесів;
– автоматизація виробничих процесів, обліку та контролю використаних ресурсів;
– вдосконалення конструкції електрообладнання;
– використання розрахунково економічних методів нормування ресурсів;
– спрощення структури енергетичного господарства підприємства;
– стимулювання поліпшення використання ресурсів.
1.4 Організація транспортного господарства
Комплекс підрозділів, що займаються всіма видами вантажно-розвантажувальних робіт та переміщенням вантажів, утворюють транспортне господарство. Тобто транспортне господарство займається доставкою всіх вантажів на підприємство, постачанням матеріалів на робочі місця, а також вивезенням готової продукції.
Головним завданням транспортного господарства є забезпечення вчасної і безперебійної доставки всіх вантажів при найбільш ефективному використанні й організації транспорту.
Взагалі транспорт поділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішній пов'язаний з переміщенням вантажів за межі підприємства, постачання та доставка матеріальних цінностей на підприємство і вивіз готової продукції зовнішнім споживачам.
Внутрішній транспорт пов'язаний із переміщенням вантажів у межах підприємства. він поділяється на міжцеховий та внутрішньо цеховий. Внутрішньо цеховий в свою чергу поділяється на загально цеховий та між операційний.
Для зовнішніх перевезень використовують: залізничний, автомобільний, водний транспорт. За його допомогою здійснюють великі обсяги перевезень на далекі відстані. Автомобільний транспорт – найбільш поширений завдяки його зручності, авіаційний використовується в досить малих обсягах.
Структура транспортного господарства залежить від обсягу зовнішніх і внутрішніх вантажоперевезень, рівні кооперації з транспортними організаціями, типу виробництва, загальних обсягів випускних габаритів та маси продукції.
Зазвичай транспортним господарством керує комерційний директор. До складу транспортного господарства входять:
1. Транспортний відділ, який тісно взаємодіє з підрозділами відділу і складається з планово-економічного бюро, технічного бюро, диспетчера, буро обміну.
2. Транспортні цехи за видами транспорту та гаражі, які включають всю необхідну ремонтно-обслуговуючу інфраструктуру.
Основними завданнями транспортного господарства є:
– вчасність та ритмічність всіх видів вантажоперевезень, вантажно-розвантажувальних робіт;
– нормування, визначення, планування й виконання транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт;
– поточне обслуговування, ремонт та відновлення парку машин обладнання і механізмів транспортного господарства;
– організація та виконання заходів по техніці безпеки, охороні праці при виконанні транспортних й вантажно розвантажувальних робіт.
У галузі організації транспортного господарства необхідно постійно забезпечувати:
1. раціональну схему організації руху транспортних потоків і якнайшвидше пересування сировини, напівфабрикатів, палива та готової продукції згідно з визначним виробничим процесом;
2. ефективне використання всіх транспортних засобів та праці транспортних працівників;
3. підвищення механізації та автоматизації транспортних операцій, а також зниження її собівартості;
4. постійну працездатність транспорту, контроль виконання транспортних операцій.
Розрахунок необхідної кількості транспортних засобів
При маятниковій системі руху вантажів:
1. При маятниковій системі руху вантажів:
а) Необхідна кількість транспортних засобів одного виду на даному маршруті на плановий період (зміну, добу, місяць):