- формування громадської думки через ЗМІ;
- вплив на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, через лобістські групи та черезмасові акції;
- вплив на владні структури в цілому (не зайвою,наприклад, є спроба мати своїх людей у виконавчихструктурах та в органах місцевого самоврядування).
- поступове формування іншого ставлення до суспільної ролі жінки у школі та в процесі домашньоговиховання.
Також, важливо пом’ятати, що нерівність жінок і чоловіків – це проблема взаємовідносин, і її неможливо викорінити, якщо зосереджувати увагу лише на проблемах однієї статі. Необхіднозастосувати такий підхід, який би сфокусувався на перегляді практик і структур, які укорінюють різні видинерівності. Особливо це стосується розподілу праці, доступу до ресурсів та контролю над ними, а також можливостей брати участь у прийнятті різноманітних рішень.Тому перегляд гендерних ролей і відносин можливийтільки за умови участі у цьому процесі обох статей. Аджепрактика довела: поліпшення умов життя однієї статі невирішує загальних соціальних проблем, та й навитьпризводить додискримінаційного становища іншої.Таким чином, принцип рівності повинен містити у собі і право на відмінність, враховувати відмінні риси, характерні для жінок і чоловіків. Адже життя жінок і чоловіків значно відрізняються через репродуктивну функцію жінок. Питання в тому, що ці відмінності неповинні негативно відбиватися на умовах життя жінокі чоловіків, вести до дискримінації. Навпаки, вони мають, відповідним чином, враховуватися, знаходитисвоє відображення у рівному розподілі економічних,соціальних і політичних можливостей.
Висновки
Зростання якості та обсягів усієї сукупності соціокультурних ресурсів створює передумови для трансформації соціальних статусних позицій і ролей взагалі, та жіночих і чоловічих зокрема, водночас актуалізуючи проблему підвищення соціальної ефективності управління суспільством. Нерівність між жінками й чоловіками в доступі до інститутів політичної й економічної влади та лідерства є проявом соціального диспаритету, ґендерного дисбалансу. І це, насправді, серйозне соціальне протиріччя, соціальна проблема, котра наразівимагає свого якомога швидшого вирішення.
В результаті аналізу та оцінки ґендерних аспектів лідерства в сфері управління, було визначено сутність категорії «лідерство» та проведен огляд досвіду реалізації жіночого лідерства у західній традиції.
Також був проведен аналіз вітчизняного досвіду жіночого лідерства в практиці управління, і був отриман висновок щодо низького рівня розвинутості інституту жіночого лідерства в Україні.
Проведений аналіз загальних підходів щодо жіночого та чоловічого менеджменту довів, що жінка-керівник не тільки не поступається чоловікові в умінні управляти, але довові часто перевершує його.
Осінка ґендерних аспектів управління в соціальній сфері показав на існування гендерної сегрегаціїу сфері професійної зайнятості. А також, приклад вибіркового соціологічного дослідження щодо виявлення шляхів посилення ролі жінки в суспільному житті, показав що процес формування жінки-керівника гальмують об’єктивні та суб’єктивні чинникі, з яких труднощі суміщення материнських обов’язків, ведення домашнього господарства з керівною діяльністю займають перше місце.
На останньому етапі були запропоновані заходи, які можуть сприяти ширкому залученню жінок до всіх форм громадської, соціальної та політичної активності.
Узагальнюючи, можна сказати, що однією з основних причин того, що проблема гендерної рівності все ще не набула політичного значення в українському суспільстві – це є несприйняття її як складника процесу демократизації та реалізації прав людини. Незважаючи на тривалу співпрацю в рамках проектів Ради Європи та проголошений курс на європейську інтеграцію, наша держава ще не досягла ровня європейських вимог у сфері гендерної рівності. Гендерні перетворення у політико-правовій системі і в суспільстві в цілому – процес складний і тривалий. Водночас, забезпеченнярівного доступу до процесу прийняття рішень для чоловіківі жінок є однією з важливих умов розбудови в Україні правової держави.
Література
1. Адаир Д. Психология лідерства. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 352 с.
2. Антология гендерных исследований. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е. И. Гаповой и А. Р. Усмановой. – Минск.: Пропилеи, 2000. – 384 с.
3. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с.
4. Гвоздева Е. С., Герчиков В.И. Штрихи к портрету женщин-менеджеров // Социис. - 2000. - № 11.
5. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; За заг. ред. Б. Кравченка. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. - 335 с.
6. Головньова І. В., Найдовська І. В. Жіноча самореалізація: гендерно-рольовий аспект // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Психологія. – 2001. – Вип. 7. – С. 37 – 43.
7. Голубєва О. Зміст гендерних стереотипів сучасних підприємців // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С. Д., Шайгородського Ю. Ж. та ін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – С. 232 -240.
8. Дослідження у сфері ґендерної політики. – Тернопіль, 2000. – спосіб доступу: http://icps.com.ua/doc/gender_report_ukr.pdf
9. Жозіан Капт: «Жінки в розвитку мікро– і малих підприємств»./ Сучасні проблеми жінок на ринку праці та шляхи їх вирішення/Збірник наукових статей. – К.: 1998. – 156 с.
10. ЗдравомысловаЕ.А.,ТемкинаА.А.Социология гендерных отношений и гендерный подход в социологии //Социс. - 2000. - № 11.
11. Кузич-Березовський І. Жінка і держава. – Львів, 1994. – 312 с.
12. Лазорко О. Ґендерні особливості менеджерів промислових підприємств// Соціальна психологія. - 2005. - № 5 (13). - C.160-168
13. Ложкін Г. В., Дорошенко Н. В., Волянюк Н. Ю. Стать як детермінанта типового стилю керівництва // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Зб. наукових праць. – Рівне, 2003. – Вип. 27. – Ч. І. Соціально-психологічні детермінанти формування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства. – С. 62 – 65.
14. Магдюк Л. Врахування гендерної диверсифікації стилів керівництва в державному управлінні як фактор сприяння позитивним змінам в громадянському суспільстві // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ, 2000. - Вип.2 (2). - С.142–147.
15. Морозко Л. Жіноче політичне лідерство та проблеми становлення громадянського суспільства в Україні // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: [Збірка]. - Харків, 1997. - С.63–70.
16. Психология лидерства в бизнесе / В. Шеклтон. – СПб.: Питер, 2003. – 222 с.
17. Український центр політичного менеджменту: http://www.politik.org.ua/index.php3
18. Чирикова А.Е., Кричевская О.Н. Женщина-руководитель: деловые стратегии и образ "я" // Социсс. – 2000. - № 11.
19. Швейгер-Лерхенфельд А.Ф., Женщина, ее жизнь, нравы и общественное положение у всех народов земного шара: Перев. с нем. М.И. Мерцаловой. – Москва: «Кураре-Н», 1998.
20. Штейнберг А. Г. Мужской характер женского менеджмента // Социс. – 2002. - № 6.