Смекни!
smekni.com

Менеджмент і маркетінг (стр. 2 из 3)

З точки зору цієї моделі, підприємством є механізм, що є комбінацією основних виробничих чинників: засобів виробництва, робочої сили і матеріалів.

Метою підприємства є збільшення прибутку, рентабельності капітальних вкладень, загального оберту капіталу. Для досягнення цього з максимальною ефективністю при мінімальних витратах необхідно оптимально використовувати всі наявні в розпорядженні види ресурсів. Це означає, що управління організацією в першу чергу має бути направлене на оперативне управління, за допомогою чого оптимізується структура всього процесу виробництва. Відповідно до цього підходу ефективність функціонування організації оцінюється за деяким економічним показником. Цей показник визначає відношення випущеної продукції до витрачених ресурсів.

Механістична модель організації (також звана моделлю раціональної бюрократії) має ряд як позитивних, так і негативних рис. До плюсів можна віднести те, що дана модель дозволяє встановити технічні і економічні зв'язки між різними чинниками виробництва і визначити їх залежність один від одного. З іншого боку, ця модель недостатньо враховує роль людського чинника в ефективній роботі організації. Також в механістичній моделі використовуються деякі чинники, які критично оцінюються сучасною наукою і практикою, наприклад - прагнення до завоювання позицій на ринку головним чином за рахунок зниження витрат, зростання доходів або пріоритетна орієнтація на крупні підприємства.

Іншою моделлю, що з'явилася і широко поширилась на початку XX ст., була модель, в якій організація подавалася як колектив працівників, сформований за принципом розподілу праці. У цій моделі людина виділялася як головний чинник продуктивності підприємства.

Елементами цієї моделі є мотивація працівників, комунікації, увага до працівників, лояльність, колективне ухвалення рішень. Таким чином, моделюється система стосунків між людьми в рамках даної організації. Особлива увага при цьому приділяється стилю управління, його впливу на показники продуктивності і задоволення своєю працею. Перевага надається демократичному стилю керівництва. Він забезпечує якнайповніше розкриття здібностей робітників, шляхом залучення їх в процес ухвалення управлінських рішень, а не лише їх виконань.

Головне завдання ланки, що управляє, в рамках даної моделі – організація і управління персоналом. Організація персоналу полягає у визначенні його структури і його складу, регулюванні стосунків між працівниками, координації процесів, направлених на досягнення поставлених цілей. Управління персоналом має на увазі особистий контакт із співробітниками, необхідний для своєчасного ухвалення рішень і успішної реалізації намічених планів.

Якщо управління персоналом поставлене правильно, то в організації не повинно виникати проблем з досягненням певного рівня доходів, об'єму продукції, що випускається, і так далі.

Таким чином, критерієм успішної роботи в рамках цієї моделі є підвищення ефективності організації за рахунок вдосконалення кадрових ресурсів. Це вимагає розробки спеціальних методів, за допомогою яких повинна проводиться оцінка якості праці, виявлятися внутрішні процеси, що вимагають удосконалення з метою підвищення продуктивності праці.

Недоліком цієї моделі є концентрація уваги лише на одному внутрішньому чиннику – людському ресурсі і підпорядкування йому всіх останніх чинників виробництва. Це обмежує можливості моделі в пошуку резервів для підвищення ефективності організації.

Ця модель, як і механістична, відноситься до типу «закритих моделей організації». Це означає, що організація розглядається як деяка замкнута система і не враховується дія чинників зовнішнього середовища. До таких чинників відносяться, наприклад, конкуренція, збут, взаємодія з органами влади і ін.

Тому згодом були створені інші моделі, для яких характерна «відкритість», тобто врахування того, що окрім внутрішніх чинників і умов функціонування, на ефективність організації впливають і чинники зовнішнього середовища .

3. Сучасна політика розробки і збереження товарного знаку

В умовах конкурентної боротьби виробники в більшості своїй прийшли до розуміння, що їх товар хоч якимсь чином повинен відрізнятися від товару сусіда по галузі, щоб покупець легше і швидше знаходив його на полицях. Особливо актуально це було для тих виробників, чиї продукти мають безліч аналогів і не мають власного ресурсу, щоб виділитися, дистанціюватися від товару конкурента.

Створення товарного знаку - є напрям діяльності фірми, що включає розробку і реалізацію чітко вивіреної ідеології. Така ідеологія направлена на формування в суспільній свідомості ідеального уявлення про фірму, вироблювані нею товари або послуги, що надаються. Фактично йдеться про специфічний процес міфотворчості, націлений на створення ідеології, покликаної управляти всім спектром дій з просування на ринок товарів і послуг даної фірми. Варто відзначити, що вживання позитивної ідеології в рекламній компанії до цих пір є одним з найбільш ефективних прийомів.

Важливою частиною робіт по просуванню продукції фірми є розробка такого образу товару або послуги, якому споживач віддав перевагу б над аналогічними образами, пропонованими конкурентами. Для досягнення цієї мети необхідне активне і послідовне впровадження розробленого рекламістами образу в свідомість цільової аудиторії за допомогою всіх доступних методів: рекламних акцій, маркетингових кампаній.

Для створення бренду перш за все потрібно виразно сформулювати завдання кампанії. Дуже важливий при розробці бренду ретельний аналіз запропонованих назви, рекламного слогану, виробленої стратегії продажів і методів поширення товару або послуги.

На подальших етапах для забезпечення стабільного успіху бренду потрібна постійна координація системи взаємин з рекламними агентствами і з дослідницькими фірмами, уміння чітко і грамотно аналізувати ситуацію на ринку, правильно визначати позицію, яку займає товар або послуга, як на ринку, так і у свідомості споживача. При цьому важливо стежити за відповідністю реальної та запланованої позиції товару. На підставі отримуваних результатів в кампанію по просуванню бренду вносяться необхідні коригування, визначається подальший комплекс заходів, направлених на наближення товару до запланованого показника.

При просуванні бренду потрібна постійна системна координація діяльності всіх відповідальних співробітників фірми: директора, медіапланувальника, креативного директора, фахівців відділу реклами тощо. Відсутність злагодженої взаємодії вказаних служб або окремих ланок даного ланцюга перешкоджає постійному коригуванню програми «розкручування» бренду й вся кампанія може провалитися. Всі співробітники, задіяні в роботах по просуванню бренду, зобов'язані надавати всебічне сприяння досягненню загальної мети. При цьому необхідний безперервний обмін оперативною інформацією між співробітниками.

Для того, щоб можна було максимально захистити товарний знак від несанкціонованого використання іншими особами, а в разі використання мати більше можливостей для притягнення порушника до відповідальності, необхідна міжнародна реєстрація товарного знаку

Всі закони, пов'язані з інтелектуальною власністю мають територіальні обмеження. Дія реєстрації, котра робиться в Державному департаменті інтелектуальної власності, обмежена територією України. У разі потреби виходу на міжнародний ринок потрібна реєстрація відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р.

Подати заявку на міжнародну реєстрацію можна лише після здобуття позитивного рішення в Україні. Заявка на міжнародну реєстрацію подається в Державний департамент інтелектуальної власності. При поданні міжнародної заявки на товарний знак, Державний департамент інтелектуальної власності передає діловодство в міжнародне відомство - WIPO, що знаходиться в Женеві, яке розсилає заявки в країни, відмічені в заявці і координує діловодство по заявці.

Міжнародна реєстрація товарних знаків здійснюється на основі Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків. Мадридська угода була прийнята 14 квітня 1891 року і кілька разів передивлялася, проте протягом більше ста років її основні положення залишилися практично незмінними. Мадридська угода є відкритою міжнародною угодою, що діє в рамках Паризької конвенції з охорони промислової власності. Це означає, що будь-яка держава – член Паризького союзу має можливість приєднатися до Угоди або вийти (денонсувати) з нього.

На початок 2000г. учасниками угоди було більше 50 держав. В основному це країни континентальної Європи, включаючи Австрію, Білорусію, Грецію, Францію, Німеччину, Італію, Казахстан, Нідерланди, Португалію, Іспанію, Швейцарію, Україну, Югославію, Росію.

4. Форми та методи просування товарів на внутрішній та зовнішній ринки

Дослідження основних форм і методів збуту направлене на виявлення перспективних засобів просування товарів від виробника до кінцевого споживача і організацію їх роздрібного продажу на основі всебічного аналізу і оцінки ефективності використовуваних або намічених до використання каналів і способів розподілу і збуту, включаючи ті з них, якими користуються конкуренти.

Критеріями ефективності вибору в даному випадку є : швидкість руху товару, рівень витрат і об'єми реалізації продукції. Вважається, що ефективність обраних фірмою форм і методів розподілу і збуту тим вище, чим коротше період часу, що витрачається на доведення товарів від місця виробництва до місця реалізації і на їх продаж кінцевому споживачеві; менше витрати на їх організацію; більше об'єми реалізації і отриманий при цьому чистий прибуток. Головна мета полягає в скороченні сумарної величини збутових витрат, яка багато в чому, якщо не в основному, залежить від рівня комерційної роботи і служби збуту. Якщо врахувати, що в багатьох капіталістичних підприємствах витрати на реалізацію і збут продукції досягають приблизно 40% загального рівня витрат виробництва, то стає очевидним значення цього напряму маркетингових досліджень.