Таким чином, усі розглянуті сторони діяльності підприємства потребують контролю, і жодна з них не здійснюється без ведення внутрішнього контролю. При цьому наукова організація управління не може бути без всебічного, системного, повсякденного контролю. Отже, одним з важливих елементів діяльності підприємства є внутрішній контроль, призначений для детального і чіткого відображення відхилень щодо різних сторін його функціонування.
Розглядаючи підприємство як самостійну систему, проаналізуємо мету і завдання підприємства, які визначають його діяльність, а звідси і об'єкти внутрішнього контролю.
Отже, підприємство - це система, яка складається з безлічі взаємодіючих і взаємопов'язаних впорядкованими відносинами компонентів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети [3; 4] і яка залежить, у свою чергу, від виду системи.
Як соціальна система, підприємство має здатність до саморозвитку, самоорганізації і формування власної мети.
Як організаційна система, підприємство має керовану і керуючу підсистеми, цілі яких спрямовані на досягнення загальної мети системи. Одночасно кожна з них має свою власну мету, відмінну від загальної.
Підприємство як ієрархічна система складається з ряду компонентів, кожний з яких представлений самостійними підсистемами, і також підрозділяється на керуючу і керовану підсистеми з визначенням рівнів управління і відповідних цілей кожного рівня, які взаємообумовлені загальною метою.
Закономірним є те, що соціально-економічним системам, до яких належать і підприємства, характерна постійна зміна цілей, які відображають власний розвиток і активно взаємодіють із зовнішнім середовищем. Таким чином, зовнішні цілі витікають з необхідності забезпечення взаємодії з елементами вищої системи для досягнення її цілі і які ґрунтуються на стійкому функціонуванні системи. Внутрішні цілі системи обумовлені необхідністю забезпечення власного стійкого функціонування і розвитку, а також існуванням цієї системи як елемента системи більш високого порядку.
Також слід зазначити, що цілі підприємства не зводяться тільки до досягнення якогось кінцевого, стійкого стану. Вони також орієнтовані на реалізацію певних процесів, які характеризуються спрямованістю і динамікою. Це має важливе значення для кількісного визначення цілей внутрішнього контролю і ступеня їхнього досягнення, коли вони виражені деякими дискретними результатами (прибуток, рентабельність, зворотність) з урахуванням їхніх змін у часі і просторі.
Логіка подальшого дослідження передбачає розгляд підприємства як багатоцільову систему зі своєю метою й завданнями.
Ефективність функціонування внутрішнього контролю як елемента системи підприємства і процесу управління залежить у першу чергу від того, наскільки поставлені цілі внутрішнього контролю відповідають цілям системи більш високого порядку і внутрішнім вимогам власного розвитку та функціонування. Формування цілей, їхня структуризація відіграє важливу роль в організації самого процесу управління. Ефективність взаємодії виробничих і управлінських ланок підприємства як системи безпосередньо залежить від правильності та збалансованості розподілу цілей між ними, а також від повноти забезпечення загальних цілей.
Управління підприємством є безперервним процесом, в якому існує певна послідовність і відповідна логіка реалізації функцій. За своєю природою процеси управління інформативні, тобто під час їхньої реалізації всі елементи системи вступають у взаємодію, тим самим забезпечуючи досягнення поставленої мети. Як було вже відзначено, вельми важко виділити в управлінському циклі конкретні стадії, оскільки одні й ті ж функції діють взаємопов'язано. Розглядаючи управлінський процес у часі і просторі, вчені [1; 5; 6] виділяють три види управління: перспективне (стратегічне), яке спрямоване на створення концепції розвитку, розробку основних напрямків діяльності підприємства; поточне, яке забезпечує поточну оцінку фактичного стану об'єкта і дотримання запланованих параметрів виробничої, фінансової і господарської діяльності підприємства; оперативне, яке спрямоване на оперативну оцінку фактичного стану об'єкта.
Кожний вид управління має свою мету і завдання, які є основоположними для визначення об'єктів внутрішнього контролю, забезпечення взаємодії функцій управління, формування цілей і завдань конкретних функцій.
В основі видів управління лежать такі функції, як планування, облік і контроль, без яких неможливим є формування управлінських рішень, спрямованих на виявлення і усунення відхилень від заданих параметрів. Це також впливає на формування об'єктів внутрішнього контролю, оскільки керуюча і керована підсистеми є специфічними за своєю суттю і вирішують принципово різні завдання. Виходячи із цього, різними повинні бути їхні цільові установки, які фокусуються в загальну мету підприємства [1, с. 24].
Отже, комплексна дія різних сфер діяльності підприємства, видів управління і відповідальних виконавців принципово позначається на формуванні об'єктів внутрішнього контролю. Слід зазначити, що в ході реалізації виробничо-господарської й управлінської діяльності підприємства змінюються як функція контролю, так і поєднання функцій управління залежно від їхньої значущості в цих процесах. Так, у процесі стратегічного управління найбільше значення мають функції аналізу, планування і прогнозування; у процесі поточного управління − облік, контроль і регулювання; в оперативному управлінні − контроль і регулювання.
Таким чином, досягнення різних завдань у просторово-тимчасовому відрізку управління діяльності підприємства передбачає реалізацію завдань контрольного характеру. При цьому об'єкти внутрішнього контролю в одному випадку (стратегічне управління) дуже «розмиті», а в іншому − «сфокусовані». Зокрема, у процесі оперативно-поточної діяльності для вирішення виробничих, фінансових і господарських завдань необхідна оцінка стану, збереження й ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, оцінка достовірності інформаційних ресурсів.
Отже, під час формування системи об'єктів внутрішнього контролю необхідно враховувати багатоаспектність й багаторівневість структури системи підприємства та видову характеристику процесу управління. Внутрішній контроль охоплює всі рівні діяльності підприємства, і без поділу сукупного виробничо-господарського процесу за вертикаллю та горизонталлю не досягти достатньо повної і ефективної взаємодії його частин.
Підтримуючи думку попередників про те, що найідеальніша організація на якомусь одному рівні управління виявиться малоефективною, якщо вона не буде системно пов'язана з іншими частинами цілісної організації, вважаємо, що внутрішній контроль підприємства − це багатоаспектний і багаторівневий комплекс об'єктів, який вимагає вирішення конкретних завдань на основі єдності загальної цілі і індивідуальної цілі кожного об'єкта. При цьому віддаленість суб'єктів контролю (в плані реалізації функцій) від об'єктів створює неврегульованість інформаційних потоків, послаблює дію контрольних функцій.
Таким чином, об'єктами внутрішнього контролю є те, що підлягає перевірці. Ці об'єкти підлягають групуванню за різними ознаками, які визначають видову класифікацію внутрішнього контролю. Так, у процесі здійснення контрольної діяльності його об'єктами є ресурси, процеси, види діяльності, дії осіб, відповідальних за забезпечення збереження, раціональне використання ресурсів, за дотримання законності здійснюваних операцій, за достовірність інформації й ефективність прийняття рішень. Послідовний чіткий і дієвий внутрішній контроль є найважливішою умовою ефективності виробничо-господарської та управлінської діяльності, засобом підвищення персональної відповідальності виконавців і посадовців. Внутрішній контроль сприяє своєчасному і послідовному виконанню поставлених завдань, дозволяє одержувати керівникам і фахівцям у процесі управління інформацію про відхилення, виявлені в різних видах діяльності підприємства, в технології управлінського процесу, що зрештою підвищує ефективність функціонування підприємства.
У практичній діяльності суб'єктів господарювання не виключаються випадки помилкового і неправомірного прийняття управлінських рішень менеджерами або фахівцями. Тому управлінські рішення підлягають також ретельній перевірці в системі внутрішнього контролю з погляду законності, правомірності і господарської доцільності їхнього здійснення.
У процесі діяльності підприємства ресурси, результати і операції функціонують не самі по собі, а під впливом людей. Це вимагає розгляду об'єктів внутрішнього контролю з функціональної, інформаційної та організаційної точок зору. Зміна цілепокладення змінює і роль внутрішнього контролю, що призводить до використання його як інформаційної бази, як критерію обґрунтованості управлінських рішень і як засіб перевірки достовірності даних, їхньої законності і доцільності. Це необхідно враховувати під час організації контрольних дій в розв'язанні певних завдань управління.
У теперішній час ефективне управління не можливе без постійного моніторингу поточного і перспективного стану справ підприємства. Внутрішній контроль є одним з ефективних способів, який дозволяє оцінити виниклі відхилення в розрізі центрів відповідальності і підприємства в цілому. Його цілі полягають в попередженні і виявленні найскладніших проблем управління (ідентифікація ризиків) ресурсами, процесами, результатами за сферами діяльності, які необхідні для конкретизації області пошуку причин цих відхилень (оцінка ризиків) і шляхів можливого вирішення проблем. Результативними показниками функціонування внутрішнього контролю є оцінка діяльності підприємства, його керованої і керуючої підсистем.