Таблиця 1.1 Характеристика моделей корпоративного управління
| СИСТЕМА АУТСАЙДЕРІВ | СИСТЕМА ІНСЛЙДЕРІВ |
| Контроль ринків капіталів і зовнішній контроль | Універсальний банківський контроль, внутрішній контроль за власністю |
| Власність закріплено за і дрібними акціонерами (акціонери пасивні) | Концентрація власності, активні акціонери |
| Акціонерна демократія, конкуренція інтересів і контрактні рішення | Довгострокова співпраця акціонерів |
| Однорівневі корпоративні ради, у яких влада належить інсайдерам | Дворівневі корпоративні ради, взаємне володіння акціями, пірамідальні схеми, холдингові структури |
| Важливі елементи: · ліквідність для акціонерів; · ефективна система захисту дрібних акціонерів; · прозорість, доступ до інформації; · сильний захист прав кредиторів; · якісні процедури банкрутства; · активніші ринки цінних паперів. | Важливі елементи: · участь робітників управління; · правила управління за довірою; · активна участь універсальних банків у фінансових рішеннях; · активні власники уважніше · спостерігають за керівництвом, · контроль інсайдерів; · переважає сімейне володіння. |
Щоб вирішити проблеми інтеграції українських підприємств, необхідно, по-перше, визначити, на якому етапі розвитку перебувають корпоративні структури в Україні, по-друге, розробити оптимальну структуру вітчизняних інтегрованих корпорацій за сучасних умов і, по-третє, визначити напрям їхнього подальшого розвитку.
Нині в Україні зареєстровано приблизно 36 тисяч акціонерних товариств, переважна більшість яких перебуває у фінансово-економічній скруті. В Україні процес створення корпоративних структур і його динаміка залежать передусім від їхньої відповідності інтересам держави. Це знайшло своє відображення в обтяжливій процедурі реєстрації, що включає обов'язкову вимогу участі в реалізації державної програми розвитку за відсутності будь-яких пільг із боку держави.
3. Принципи побудови корпоративних об'єднань
Однією з основних умов менеджменту корпоративних об'єднань є ефективне управління розрізненими накопиченими промисловими активами, підвищення економічної ефективності їхнього господарського функціонування шляхом трансформації окремих економічних агентів.
Світовий досвід свідчить про те, що створення економічних систем та об'єднань з окремих взаємозалежних господарських об'єктів приносить додатковий економічних ефект (названий синергетичним) завдяки виникненню між елементами створених систем керованої відповідності між економічними цілями розвитку системи й розподілом наявних у ній ресурсів (усіх видів активів).
У підприємствах (у кожному окремо), які входять до системи, є нестача одних активів і надлишок інших. При створенні об'єднання підприємств виникає можливість доцільного перерозподілу активів, використання при цьому синергетичного ефекту для максимізації прибутків як різних сфер бізнесу, так і сумарного прибутку створеної корпоративної економічної системи.
Створення корпоративних об'єднань є важливим напрямком підвищення економічної ефективності, необхідною економічною потребою для розвитку економіки будь-якої країни. Однак питання формування раціональних корпоративних об'єднань, економічного управління корпораціями, які запізнилася в розбудові ринкової інфраструктури, виявилися недостатньо розробленими, особливо в частині створення і впровадження прикладних методів корпоративного управління, які мають істотні особливості порівняно з діючими методами управління. Внаслідок цього спостерігається низька ефективність господарської діяльності підприємств, нестача фінансових ресурсів для економічного розвитку й виходу країни з кризи.
Шляхом створення раціонально сформованих корпоративних об'єднань можна буде домогтися доцільнішого розподілу й використання для розвитку виробництва наявних ресурсів, підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Виходячи з вище сказаного, необхідно відзначити завдання для корпорацій при розробці заходів з підвищення ефективності їхнього управління:
· надання, певної уваги особливостям функціонування корпорацій, економічним відносинам всередині них, методам корпоративного управління;
· зосередження керівництва корпорацій на ретельному плануванні обсягу продукції, цін, норм прибутку, зниженні витрат;
· надання належної уваги механізму внутрішньо-фірмового ціноутворення як однієї з нових форм взаємин між підрозділами корпорації;
· надання уваги методам оцінки фінансової забезпеченості виробництва при поверненні позикових засобів;
· надання уваги методам оцінки використання акціонерного й позикового капіталів, призначення дивідендів на акції, методам управління активами корпорації, методам оцінки економічної ефективності та відбору інвестиційних проектів, формування раціональної структури джерел фінансування інвестицій, методам нормування матеріально-технічного постачання в корпорації і задіяних у ньому оборотних коштів, методам управління розвитку видів техніки, вибору раціонального типажу та оцінки ефективності від оптимізації номенклатури техніки.
Таким чином, створення механізму ефективного корпоративного управління взаємодії між підприємствами забезпечує максимізацію прибутків усіх сфер бізнесу об'єднання, стійке функціонування підприємств, підвищує їхню безпеку при зміні зовнішніх умов. Цим і пояснюється зростання масштабів корпоративного об'єднання підприємств у всіх розвинених країнах світу, поява у високорозвинених країнах транснаціональних корпорацій (ТНК), які мають свої філії у різних частинах світу. Доцільність створення корпоративних об'єднань зумовлена двома основними факторами: зниженням у них загального рівня трансанкційних витрат, що доводяться на одиницю продукції, а також позитивним впливом ефекту масштабу виробництва (зменшенням собівартості продукції) при укрупненні виробництва.
Трансанкційні витрати — це витрати на здійснення актів купівлі-продажу, угод на постачання сировини, комплектуючих матеріалів, збут готової продукції, витрати на транспортування та координацію цієї роботи, на збір, обробку, аналіз та оцінку численної інформації з різних джерел, витрати, зумовлені багатьма невизначеними факторами в прогнозуванні зовнішніх умов (ринкових і багатьох інших).
Перевага корпорацій чітко спостерігається у сфері інформації: загальний рівень і якість їхнього інформаційного забезпечення істотно вищі, ніж в окремих підприємствах. У корпораціях точніше прогнозуються напрямки науково-технічного прогресу, централізовано і вчасно проводяться наукові дослідження щодо створення та освоєння нової продукції й технології, повніше реалізується весь цикл робіт з підвищення якості продукції та її обслуговування після продажу.
4. Види корпоративних об'єднань та їхня структура
Види корпоративних об'єднань визначаються законодавством кожної держави. Доцільно дати відомості про види корпоративних об'єднань, найпоширеніших у більшості країн світу.
Товариство з обмеженою відповідальністю – організаційно-правова форма підприємства, за якої статутний капітал утворюється за рахунок внесків засновників. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю компанії у межах вартості своїх внесків.
Закрите акціонерне товариство – товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників.
Акціонерні товариства та об'єднання підприємств мають право випускати акції й поширювати їх шляхом відкритої підписки, а також у порядку розподілу між їхніми засновниками. Акція надає право її власникові на одержання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів за підсумками року (за привілейованими акціями дивіденди виплачуються в заздалегідь обговореному розмірі, незалежно від отриманого підприємством прибутку). Акції акціонерного товариства надають право їхнім власникам на участь в управлінні цим товариством, що зазвичай здійснюється через раду директорів підприємства, організації чи установи, незалежно від його форми власності на засоби виробництва й характеру діяльності. За видом діяльності розрізняють такі види фірм: промислові, торговельні, транспортні, страхові, транспортно-експедиторські, інжинірингові, туристські, орендні. Звичайно, фірми є юридичними особами, які несуть майнову відповідальність.
- Картель – об'єднання підприємств або фірм однієї галузі для спільної комерційної діяльності - регулювання збуту. При цьому підприємства зберігають права власності на належні їм активи, мають юридичну, фінансову й господарську самостійність.
- Синдикат – об'єднання підприємств і фірм для здійснення збуту їхньої продукції через єдиний збутовий орган, створений у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Учасники синдикату зберігають юридичну і комерційну самостійність.
- Пул – об'єднання підприємців, що передбачає особливий порядок розподілу прибутку його учасникам, який надходить на загальний рахунок, а потім розподіляється між ними у заздалегідь установленій пропорції.