Смекни!
smekni.com

Державна політика в інформаційній сфері України (стр. 7 из 7)

Інтернет

За попередніми даними Держзв'язку, станом на 01.10.2007 р. кількість активних користувачів мережі Інтернет становила в Україні 12 % населення. З різною періодичністю послугами Інтернет користується нині близько 9 млн жителів України, що приблизно вдвічі більше, ніж у 2006 р. Кількість доменів ".ua" склала 241,7 тис., веб-сайтів - понад 36 тис.

Продовжують активно впроваджуватись послуги високошвидкісного доступу до Інтернет (хDSL) та широкосмугового доступу через систему кабельного телебачення. Здійснювалось розгортання зон безпроводового доступу до Інтернет за технологіями Wi-Fi, WiMAX. Станом на 01.01.07 р. тільки по ВАТ “Укртелеком” кількість об’єктів безпроводового доступу за технологією Wi-Fi, порівняно з їх кількістю на початок 2006 р., зросла у 9 разів.

Разом з тим, як і раніше, нерівним залишається розподіл користувачів мережі Інтернет за регіонами, при цьому позицію абсолютного лідера продовжує утримувати Київ – 61,8 % користувачів від їх загальної чисельності. Далі, у порядку зменшення долі користувачівйдуть: Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Крим та Запоріжжя – їхня сумарна доля складає 27,6 %. При цьому, на усі інші регіони припадає лише 11 %. До того ж, дуже невеликою залишається кількість українських шкіл та інших освітніх закладів, "підключених" до Інтернет.

Це означає, що поширення веб-мереж та розвиток вітчизняних інформаційних ресурсів Інтернет відбувається в Україні хоча й динамічно, але стихійно, поза межами державного регулювання. У цьому контексті окрему увагу треба приділити подальшому територіально рівномірному збільшенню користувачів Інтернет країни, а також подоланню неграмотності населення в цій сфері. За оцінками експертів, через 5-10 років невміння користуватися комп'ютером та Інтернет-сервісами якісно впливатиме на освітні, виробничі та комунікативні можливості всього працездатного населення і молодого покоління.

Загалом, треба наголосити, що в більшості сегментів вітчизняних систем телекомунікацій і мас-медіа, де спостерігається активний розвиток, він забезпечується не стільки державною політикою, скільки ринковою кон'юнктурою та підприємницькими структурами. Крім щойно згаданих секторів ІТ-ринку, яскравими прикладами тут може слугувати також бурхливе зростання вітчизняних ринків комп'ютерної техніки та телевізійної реклами.


ВИСНОВКИ

Підсумовуючи, зазначимо, що в Україні сформульовано й закріплено законодавчо основні принципи, завдання та стратегічні напрями державної інформаційної політики, сформовано державні інституції відповідної компетенції, ухвалено цілу низку концепцій, програм та планів дій.

Водночас на рівні практичної реалізації інформаційна політика держави в сучасній Україні відзначається спорадичністю, різноспрямованістю, нескоординованістю діяльності різних відомств, непослідовністю та непрозорістю в реалізації намічених заходів. Як наслідок – Україна поки що не належить до числа інформаційно незалежних держав, її інформаційну сферу характеризують такі ознаки:

· малоефективна система державного регулювання національного медіа-простору, відсутність консолідованого бачення напрямів його подальшого розвитку, нерозвиненість культурних індустрій, національної системи збирання та поширення інформації у глобальному масштабі;

· низький рівень присутності в глобальному медіа-просторі, висока інформаційна залежність від іноземних держав та медіа-структур;

· за наявності позитивної динаміки впровадження телекомунікаційних мереж та комп’ютеризації – ринкова стихійність цих процесів, низька керованість ними з боку держави; збереження відставання у сфері ІКТ, неврегульованість підготовки та працевлаштування в межах держави ІТ-спеціалістів.

З урахуванням сучасного стану інформаційної сфери України першочерговими завданнями інформаційної політики держави мають стати: 1) створення потужної й конкурентоспроможної національної системи інформаційного виробництва, здатної забезпечити консолідацію суспільства на ґрунті спільних цінностей, завдань, ідей та сприяти всебічному розвитку особистості; 2) подальша технологічна модернізація з орієнтацією на розширення присутності у міжнародному розподілі праці у сфері ІКТ.

Вирішення цих завдань передбачає реалізацію таких заходів:

1. Доопрацювання, прийняття і повноцінна реалізація завдань “Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки”, концепція якої схвалена Кабінетом Міністрів 6 червня 2007 р. Програма орієнтована на "налагодження функціонування культурно-інформаційних центрів, здійснення супутникового мовлення в інформаційному просторі іноземних держав українською та іноземними мовами, включення вітчизняних телепередач до пакетів програм, що транслюються за кордоном кабельними мережами".

2. Налагодження системного та масового виробництва національного інформаційного (передусім – аудіовізуального) продукту та просування його на ринку.

3. Подолання технологічного відставання у сфері ІКТ, а саме: вчасне (до 2015 р.) упровадження цифрового мовлення, досягнення стовідсоткового частотного покриття території України діючими каналами мовлення та мережами мовлення, розвиток багатоканальних телекомунікаційних мереж, технологічна модернізація державних та комунальних ТРО, розширення апаратно-студійного комплексу ДТРК "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення".

4. Ліквідація комп’ютерної неосвіченості та інтенсифікації впровадження Інтернет-сервісів у різні сфери суспільного життя. В українських реаліях виконання цього завдання пов’язане з регулюванням і стимулюванням щонайменше трьох сфер: а) систематизоване планове поширення телекомунікаційних мереж і подальша комп'ютеризація; б) розвиток українського сектору Інтернет, включаючи нормативно-правове забезпечення діяльності вітчизняних Інтернет-ЗМІ; в) випереджальне – протягом 3-5 років – подолання комп'ютерної неграмотності населення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Шаваев А.Г. Система борьбы с экономической разведкой – М.: Издательский дом [Правовое просвещение], 2000. – 236 с.

2.А. Бедрицкий. А. Федоров. Прав ли Президент Буш?[Независимое военное обозрение].12-18 октября 2001 г. №38. – С.4.

3.Конституція України. Закони України, т.10. – К., 1997.

4.Закон України [Про власність] від 07.02.91, №697-XII.- К., 1991.

5.Закон України [Про підприємства] від 27.03.91. З доповненнями від 16.12.93, №3713-XII. Закони України, т.1. - К., 1996.

6.Закон України [Про інформацію]від 02.10.92, №2657 – XII.- К., 1992.

7.Закон України [Про науково-технічну інформацію] від 25.06.93, №3322 – XII. – К., 1993.

8.Закон України [Про захист інформації в автоматизованих системах]від 05.07.94, №80/94 – ВР. – К., 1994.

9.Закон України [Про національну програму інформатизації] від 04.02.98, №74/98 – ВР. – К., 1998.

10.Закон України [Про державну таємницю] у редакції Закону від 21.09.99, №1079-XIV. – К., 1999.

11.Проект Закону України [Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку]. Внесено на розгляд Верховної Ради України 07.07.98.

12.[Проект Інформаційного кодексу України. Перша редакція Проекту на стадії узгодження із зацікавленими державними органами]. 2001.

13.Біла книга Держспецзв'язку. – http://www.dsszzi.gov.ua

14. Закон України [Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах] // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – ст. 347.

15. Закон України [Про Концепцію Національної програми інформатизації] // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Cт. 182.

16. Закон України [Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки] // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – ст. 102.

17. Закон України [Про основи національної безпеки України] // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – ст. 351.

18. Закон України [Про телекомунікації]// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Cт. 155.

19. Конституція України [Відомості Верховної Ради України]. – 1996.

20. Батюк А.Є. та ін. [Інформаційні системи в менеджменті]: Навчальний посібник. - Львів: НУ "Львівська політехніка", 2004.

21. Гордієнко І.В. [Інформаційні системи і технології в менеджменті].- К.: КНЕУ, 2003.

22. Гужва В.М. [Інформаційні системи і технології на підприємствах].- К.: КНЕУ, 2001.

23. Дубина А.Г. и др. [Excel для экономистов и менеджеров]. - СПб.:Питер, 2004.

24. [Інформаційні системи і технології в економіці]. / за ред.В.С. Пономаренка. - К.: ВЦ "Академія", 2002.

25. Мур Джеффри и др. [Экономическое моделирование в MicrosoftExcel], 6-е изд.: Пер. с англ. - М.: ИД "Вильямс", 2004.

26.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року [Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів N 8376/1999].

27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч./ За заг. ред. Я.М. Шевченко. — К.: Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — Ч. 1.

28. Демкова М.С. [Проблеми доступу до публічної інформації // сайт Центру політико-правових реформ ] www.cppr.info.

29. Петров Є.В. [Інформація як об'єкт цивільно-правових відносин: Автореф.] дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. — Х., 2003.

30. [Вступ до інформаційної культури та інформаційного права]/ За ред. М.Я. Швеця та Р.А. Калюжного. — Ужгород: ІВА, 2003.

31. Брижко В.М. [До питання застосування у правотворчості понять «інформація» та «дані»] Правова інформатика. — К., 2005. — № 4 (8)/2005. — С. 31–37.