У даному розділі плану улаштовується перелік найважливіших природоохоронних заходів із указівкою техніко-економічних параметрів, наприклад, обсягів споживаних природних ресурсів (забору води, водоспоживання, обсягу оборотної води), кількості шкідливих викидів (скидання стічних вод; кількості шкідливих речовин, що відходять від усіх стаціонарних джерел забруднення; відсотка що уловлюються і знешкоджуваних шкідливих
речовин від загальної кількості викидів; кількості шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу).
Соціальний розвиток колективу.
У плані соціального розвитку передбачаються заходи щодо рішення найбільш актуальних для даного колективу і регіону задач соціального розвитку, поліпшення умов праці, відпочинку і побуту, удосконалювання відносин у колективі, розвитку сприятливого морально-психологічного клімату.
Фонди спеціального призначення.
Відповідно до чинного законодавства на підприємстві можуть створюватися різні цільові фонди спеціального призначення: фонд нагромадження; фонд споживання; дивідендний фонд; фінансовий резерв. Джерелами формування таких фондів є чистий прибуток, амортизаційні відрахування, прибуток від позареалізаційних операцій.
У даному розділі тактичного плану встановлюються розміри і напрямки використання засобів зазначених фондів.
План по фондах спеціального призначення зв'язаний з фінансовим планом.
Фінансовий план.
Фінансовий план підприємства складається у виді балансу доходів і витрат, розрахункових форм для визначення статей балансу. Тому він тісно зв'язаний із усіма розділами тактичного плану. Складається фінансовий план на основі стратегічного плану, планів виробництва і реалізації продукції, інновацій, економічної ефективності, матеріально-технічного забезпечення, витрат, інвестицій, соціального розвитку, фондів спеціального призначення й інших розділів тактичного плану.
Розробка тактичного планування
Тактичне планування на підприємстві є безпосереднім продовженням стратегічного планування і складає з ним єдине ціле. Тому розробка тактичного плану здійснюється в рамках загальної системи організації внутрифірмового планування. Однак тактичне планування має ряд особливостей, що полягають у наступному:
1) більш висока значимість нормативної бази внутрифірмового планування, широке використання довгострокових прогресивних нормативів;
2) наявність системи планових показників оцінки діяльності, що дозволяють найбільше точно встановлювати досягнутий рівень ефективності і якості роботи структурних підрозділів підприємства;
3) орієнтація засобів і методів планування на розвиток господарської самостійності й ініціативи всіх учасників розробки і виконання плану в справі досягнення високих кінцевих економічних і соціальних результатів;
4) зміцнення і подальший розвиток комерційного розрахунку у внутрішньогосподарській діяльності.
5) У процесі складання тактичного плану проводяться наступні роботи:
6) аналіз виконання плану за попередній плановому рік, де особливе увага повинна приділятися виявленню резервів виробництва і розробці заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей, економії матеріальних ресурсів, підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і конкурентоздатності нової техніки;
7) збір пропозицій працівників підприємства по реалізації стратегії розвитку підприємства, підвищенню ефективності роботи;
8) вивчення заходів і обґрунтування планових рішень по всіх розділах тактичного плану.
Тактичний план звичайно розробляється в декількох варіантах, для того щоб вибрати з них найкращий, тобто найбільш відповідним умовам реалізації в залежності від ситуації, що складається в зовнішнім середовищі. Там, де це можливо, варіантні розрахунки проводяться з застосуванням економіко-математичних методів і ЕОМ.
Тактичний план розробляється в два етапи. Перший підготовчий етап починається за 6-7 місяців до початку планованого року. На цьому етапі виконується техніко-економічний аналіз діяльності підприємства, вишукуються резерви виробництва, розробляються прогресивні техніко-економічні норми і нормативи. На даному етапі проводяться маркетингові дослідження, вивчається потреба у виготовленій продукції, її якість, асортимент, конкурентоздатність. На основі отриманих даних складають проект плану і дають обґрунтування його ключових показників. Розроблений проект плану при необхідності узгоджується з вищестоящими організаціями і місцевими органами влади.
На даному етапі важлива роль приділяється предпланові0й роботі, що полягає в зборі, узагальненні й аналізі вихідної інформації. Вся інформація може бути розділена на зовнішню і внутрішню. Зовнішня містить різні маркетингові, кон'юнктурні і загальноекономічні прогнозні оцінки. Внутрішня інформація характеризує потенціал підприємства: наявність і структуру виробничих потужностей; чисельність і професійний склад кадрів; наявність і потреба в оборотних коштах; запаси сировини, палива, матеріалів, готової продукції.
На другому етапі розробляється остаточний варіант плану, у якому розраховуються всі показники роботи підприємства, передбачені структурою плану. Планово-економічний відділ підприємства, виходячи з показників стратегічного плану, розраховує контрольні цифри по кожнім розділі плану і доводить їх до всіх зацікавлених структурних підрозділів підприємства. Останні складають проекти окремих розділів плану. Після розробки розділів плану виробляється їхнє взаємне ув'язування, а при необхідності – коректування по ресурсах і термінам виконання запланованих заходів. Наприклад, обсяги і терміни постачання сировини, матеріалів, що комплектують виробів погоджуються з планом виробництва і реалізації продукції, фінансовим планом. У такий спосіб досягається збалансованість усіх розділів плану, установлюється погоджений порядок і черговість виконання всіх робіт, установлюються терміни і відповідальні виконавці по всьому колу господарських операцій і запланованих заходів, визначаються джерела і розміри фінансування.
До роботи над планом на цьому етапі широко залучається весь апарат керування підприємством. Окремі планові рішення доцільно обговорити на виробничих нарадах, науково-технічних радах по напрямках діяльності підприємства, у трудових колективах цехів, ділянок. Проект плану в цілому повинний бути обговорений на раді (правлінні) підприємства. Остаточний варіант плану затверджується першим керівником підприємства. Роботу на другому етапі доцільно проводити за один-два місяців до початку планованого року.
Точність і реалістичність плану багато в чому залежать від послідовності розробки окремих його розділів (часток планів). Найбільш доцільної може бути послідовність роботи над розділами плану, представлена на сітковому графіку (мал. 7.2). У таблиці 7.1 дана характеристика виконуваних у процесі розробки плану робіт. Трудомісткість і тривалість робіт залежать від обсягу обчислювальних і логічних операцій, виконуваних у процесі розробки плану. У свою чергу обсяг обчислювальних операцій визначається специфікою перед прийняття і залежить від глибини і широти номенклатури й асортименту продукції, що випускається, кількості типорозмірів застосовуваного устаткування, виконуваних у процесі виготовлена продукції деталеопераций, найменувань використовуваної сировини матеріалів, напівфабрикатів, чисельності працюючих, географічного розташування споживачів і постачальників. Різної також буде трудомісткість розробки окремих розділів тактичного плану. У таблиці 7.1 дана відносна трудомісткість розробки розділів плану у відсотках, розрахована по фактичним даним ряду машинобудівних підприємств із чисельністю працюючих від 2 до 6 тис. чоловік. Зазначені показники дозволяють більш чітко організувати процес складання плану.
2.3 Призначення бізнес-плану
Бізнес-план - це планово-аналітичний документ, розроблений підприємством за встановленою (стандартною) формою, і розкриваючи й характерні риси проекту, доцільність його впровадження, привабливість, вигоду й економічну ефективність реалізації, необхідні для виконання програми ресурси і їхні джерела, основні джерела виконання проекту, шляху рішення можливих проблем при його реалізації в майбутньому.
При переході до ринкових відносин розробка бізнес-плану необхідна в силу наступних причин:
1) Бізнес-план є сполучною ланкою між організатором виробництва й інвестором. Тому що сам підприємець хоче залучити потенційних інвесторів, у тому числі й іноземних, вкласти гроші в пропоновану справу, тому необхідно довести їм ефективність такого вкладення, показати здатність керівника мислити реалістично й оцінити всі можливі аспекти, як позитивні, так і негативні, у використанні інвестованих засобів.
2) Бізнес-план дозволить підприємцю чітко побачити перспективи його діяльності, оцінити існуючу ситуацію і його можливості, визначити ефективні напрямки розвитку підприємства і всі необхідні дії по досягненню поставлених цілей, проаналізувати їхню реальність.
3) Бізнес-план буде служити для підприємця і його співробітників стандартом, з яким будуть звірятися результати практичної діяльності по його реалізації і вноситися в цю діяльність необхідні корективи.
Таким чином, бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найбільш важливі функції:
1) зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із сутністю й основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) – відробити механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему керування реалізацією підприємницького проекту.