- компенсувати споживачам продукцiї завданi їм збитки в разi виявлення невiдповiдностi продукцiї вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть та/або сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.
Обов'язки постачальникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:
- реалiзовувати продукцiю за умови наявностi копiї сертифiката вiдповiдностi та/або копiї декларацiї про вiдповiднiсть чи копiї свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, в порядку визначеному законодавством;
- припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.
Державний нагляд за дотриманням вимог з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сферi здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.
Виробник може складати декларацiю про вiдповiднiсть за власною iнiцiативою або на пiдставi договору iз споживачем, при цьому вiн несе вiдповiдальнiсть за включення недостовірних відомостей у декларацію згiдно iз законами України.
Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором мiж заявником (виробником, постачальником) та органом iз сертифiкацiї. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган iз сертифiкацiї встановлює правила проведення сертифiкацiї, визначає учасникiв робiт iз сертифiкацiї. Сертифiкацiя на добровiльних засадах може провадитися також органами iз сертифiкацiї, уповноваженими на провадження робiт у законодавчо регульованiй сферi.
Діяльність органів з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi фінансується за рахунок:
коштів, отриманих уповноваженими органами iз сертифiкацiї вiд заявників як плати за виконані роботи з підтвердження відповідності;
коштів Державного бюджету України;
iнших коштів, передбачених законом.
У межах видiлених бюджетних коштiв у сферi пiдтвердження вiдповiдностi фінансуються:
дiяльнiсть органiв виконавчої влади, на якi законодавством покладено функції технiчного регулювання у визначених сферах діяльності;
державний нагляд за дотриманням вимог;
науково-дослiднi роботи;
розроблення проектiв технічних регламентів, мiжнародних i нацiональних нормативних документiв, що встановлюють вiдповiднi правила та вимоги;
участь у роботi мiжнародних (регіональних) органiзацiй.
Замовниками робiт у сфері підтвердження відповідності за кошти Державного бюджету України є центральнi органи виконавчої влади, на якi законодавством покладено технiчне регулювання у визначених сферах дiяльностi.
Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi здiйснюється згiдно з правилами визначення вартостi цих робiт, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 485 затверджено ПРАВИЛА визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.
Усі роботи з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачуються вітчизняним або іноземним виробником (постачальником) продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок власних коштів.
Вартість робіт з підтвердження відповідності конкретного виду продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом встановлюється уповноваженим органом із сертифікації згідно з цими Правилами та затверджується їх керівником.
Оплаті підлягають:
- прийняття рішення за заявкою;
- аналіз технічної документації (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);
- відбір зразків продукції, їх ідентифікація та випробування;
- оцінка стану виробництва, системи якості (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);
- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (відмову у видачі) сертифіката відповідності;
- видача сертифіката відповідності та додатків до нього;
- здійснення інспекційного (технічного) нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності).
У додатку 1 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації. Перелік робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції визначається відповідним технічним регламентом.
У додатку 2 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності послуг, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.
У разі потреби уповноважені органи із сертифікації надають заявнику в межах своєї компетенції консультаційні послуги, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У додатку 3 наведено граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт із сертифікації системи якості, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.
Групи складності продукції наведено в додатку 4.
Для визначення граничних нормативів трудомісткості робіт із сертифікації систем якості продукції другої та третьої груп складності до граничних нормативів, зазначених у додатку 3, застосовуються відповідно коефіцієнти 1,5 та 2.
Граничні нормативи оплати робіт з підтвердження відповідності продукції, що ввозиться в Україну, наведено в додатку 5.
Оплата за видачу сертифіката відповідності (свідоцтва про визначення відповідності), додатків до нього та/або його копій встановлюється у розмірі: 0,1 х Дmіn х М (Дmіn - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, М- число копій сертифіката відповідності). Окремо оплачується вартість бланків.
Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на договiрних засадах.
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері підтвердження відповідності, несуть відповідальність згідно із законами України. Докладно відповідальності за порушення законодавства в сфері підтвердження відповідності розглянута далі.
Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi пiдтвердження вiдповiдностi
Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi у встановленому законодавством порядку представляє iнтереси України в мiжнародних органiзацiях з пiдтвердження вiдповiдностi, здiйснює спiвробiтництво у цiй сферi з вiдповiдними органами iнших країн, приймає рiшення про приєднання до мiжнародних та регіональних систем сертифiкацiї, укладає договори про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi.
1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.
2. Пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї згiдно з вимогами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 травня 1993 р. №46-93 "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" (в частинi положень про сертифiкацiю) здiйснюється до введення в дiю вiдповiдного технiчного регламенту з пiдтвердження вiдповiдностi.
3. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинності цим Законом:
внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення власних нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;
розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.
4. Сертифiкати вiдповiдностi та свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, виданi в установленому порядку в державнiй системi сертифiкацiї продукцiї та послуг до набрання чинності цим Законом, є чинними до закiнчення строку їх дiї.
5. Статтю 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України 1995 р., N 4, ст.28; 1998 р., N 10, ст.35; 1999 р., N 39, ст.357, N 48, ст.418; 2000 р., N 32, ст.254, N 39, ст.333, N 45, ст.375) доповнити пунктом 5.2.15. такого змісту:
“5.2.15. Суми витрат, пов’язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”.
Відповідальність за порушення законодавства про сертифікацію
Виготовлювач (продавець, виконавець) несе відповідальність за порушення правил обов'язкової сертифікації продукції відповідно до:
- Кодексу про адміністративні правопорушення
- Кримінального кодексу
- Декрету про нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил
- Закону про захист прав споживачів.
Державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил, станом засобів виміру, а також інших вимог, зв'язаних з якістю продукції здійснює Держстандарт України і його територіальні органи.
Крім Держстандарту контроль за дотриманням законодавства в сфері сертифікації продукції проводиться Державною податковою адміністрацією й іншими органами держнагляду. Нагляд за дотриманням вимог санітарно-гігієнічних норм і правил здійснюють органи державної санітарно-епідеміологічної служби.