Відповідальність за порушення податкового законодавства

Курсова робота

з дисципліни "Фінансове право"

на тему: Відповідальність за порушення
податкового законодавства

Київ – 200 1

Зміст

Вступ 3

1. Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства. 4

2. Види відповідальності за порушення податкового законодавства. 5

3. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства. 6

Висновки 7

Список використаної літератури 8

Вступ

Податки являють собою обов'язкові збори, стягнуті державою із суб'єктів, що хазяюють, і з громадян по ставці, встановленій в законному порядку. Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки – основна форма доходів держави. Крім цієї сугубо фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Кожна людина повинна реально уявляти, як складаються його відносини з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.

Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно вчасно одержати. Незнання законів не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.

Процес формування норм податкового законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однієї з головних складових системи податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового законодавства неможливо без виділення такого важливого питання як податкові порушення.

Відповідальність за податкові порушення формується в рамках спеціального регулювання майнових відносин при оподатковуванні. Нерідко створюється суперечлива ситуація, породжена цивільно-правовим характером майнових відносин і адміністративно-правовим характером податкових відносин, що повинно бути роз'яснено нормами спеціальних податкових законів[1] .

1. Поняття та види порушення податкового законодавства

Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає пере­творення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизу­ються повноваження органів влади різноманітних рівней і ком­петенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні уп­равління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що виклика­не бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.

Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'я­зань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьо­му тільки правопорушення, невиконання платником своїх обо­в'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Правомірний обхід податку.

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і мож­ливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумов­лені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигід­ний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кре­диту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції СВОП, зміст яких складається в продажі цінного папера на фондовій біржі й одночасній покупці такого ж папера. Зв'язано це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.

3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання коштів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.

6. Високі ставки обкладання провокують втеча в оффшорные зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система «переваги грошей», при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість.

Ухилення від сплати податку.

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов'язань платника перед бюд­жетом.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом[2] :

- неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

- приховування об'єктів оподаткування;

- заниження цих об'єктів;

- заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів по­даткових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства – це стягнення надлишкових сум податків — умисні дії ро­бітників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням зако­нодавства).

Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему за­ходів, що застосовуються уповноваженими органами по відно­шенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті по­датку і притягненню до відповідальності при вчинені податко­вого правопорушення.

Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками:

1) регулюються нормами фінансового права, а також адміні­стративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);

2) застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб;

3) використовуються для забезпечення надходжень подат­кових платежів;

4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;

5) припускають позасудове застосування заходів податко­вого примусу;


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.