Частка малого підприємництва України у валовому внутрішньому продукті у 8—13 разів менша, ніж у згаданих країнах і дорівнює 5,7%.* Дійовим важелем регулювання діяльності малих підприємств у промислово розвинутих країнах є податкова політика, з допомогою якої досить ефективно розв'язують проблеми цілеспрямованого розвитку підприємництва.
податк. стимулювання розвитку МП на У.
Формування малого підприємництва в Україні відбувалося шляхом самоініціативи й самоорганізації суб’єктів підприємництва в межах нового законодавства, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств. Приватизація уможливила формування життєздатніших підприємницьких структур, що грунтуються на значному потенціалі попередніх зв'язків, досвіду, ресурсів, ринків. У результаті приватизації за три останніх роки створено майже 39 тис. суб’єктів малого підприємництва.
Абсолютне й відносне зростання як кількості, так і обсягів виробництва малого підприємництва на тлі загального спаду виробництва й кризового стану багатьох підприємств свідчить про значний його потенціал. Водночас, як важлива складова частина народного господарства мале підприємство ще не стало суттєвим фактором його перебудови, не активізувало виробничої та інноваційної діяльності, не відбувся його перехід від стартового періоду до етапу розвитку.
При абсолютному зростання останнім часом кількості малих підприємств, сповільнюються темпи їх створення. Зменшується і частка діючих малих підприємств із числа зареєстрованих. При цьому мале підприємництво розвивається переважно у сферах торгівля, громадського харчування, матеріально – технічного забезпечення, збуту, заготівлі. Більшість малих підприємств, зареєстрованих як промислові, основні доходи одержують від торгово – посередницької діяльності .
Торгівельні підприємства одержують понад 40% балансових прибутків усіх малих підприємств, промислові – 20, будівельні – 15.* Якщо в цілому в економіці частка малих підприємств у балансовому прибутку становить 9 %, то в торгівлі – 72, у промисловості – лише 4.
Що стосується діяльності виробничих малих підприємств і їх внеску в обсяги промислової продукції України, то за останні 6 років простежується зростання як абсолютних обсягів виробництва, так і їх питомої ваги поряд із загальним падінням виробництва в державі. Разом із тим питома вага промислових милих підприємств у загальній їх кількості з останні роки зменшується ( 1992 р. -–20,8 %, 1995 р. – 14,3 %, 1996 р. – 13,7 % ).
Податкова система – один з найважливіших важелів державного регулювання економіка, основний фактор впливу на підприємницьку активність та інвестиційний клімат. Бюджет держави здебільшого формується із надходжень від податків, і чим ширша база оподаткування, тим надійніша можливість поповнення та збільшення держбюджету. Таким чином, оптимізація системи оподаткування передбачає, з одного баку, стимулювання ділової активності підприємців, з другого – наявність достатньо простої, ефективної та суворої системи стягнення податків.
Загальновизнані вади сучасної вітчизняної податкової системи впивають на оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Однак цій сфері властиві деякі особливості, зумовлені специфікою малого бізнесу. Проведені дослідження свідчать, що ці моменти загострюють і без того нелегке становище малих підприємств.
Щоб отримати реальну, об’єктивну картину стану справ у галузі оподаткування суб’єктів малого підприємництва, варто зосередити увагу на таких основних аспектах:
· загальна орієнтація податкового законодавства і його основні вади, вплив системи оподаткування на підприємницьку діяльність;
· особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва, з урахуванням наявності й ефективності податкових пільг для них.
Чинна система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств, що фактично порозбавляє підприємців прибутку – головної мотивації їхньої діяльності.
Необхідність розв’язання невідкладних бюджетних проблем превалює над завданням щодо забезпечення економічного зростання, зміцнення фінансового становища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази на перспективу.
Високі ставки податку на прибуток і ПДВ справляють антистимулюючий вплив на підприємницьку діяльність, інвестиційні процеси. За аналітичними даними, сукупні стягнення до бюджетів усіх рівнів у вигляді податків та обов’язкових платежів сягали 90 % балансового прибутку підприємницьких структур, а в деяких випадках перевищують і 100 %. У результаті до бюджету перераховується не тільки прибуток, а й частина функціонуючого капіталу підприємства , і передусім обігового.
Така податкова політика зв'язує можливості накопичення коштів, які могли б бути інвестованими у розвиток виробничої бази, і призводить або до банкрутства підприємств , або до переорієнтації на галузі із швидшим оборотом капіталу, або до переходу у тіньову економіку.
Не випадково вади податкової системи відзначаються у переважній більшості соціологічних досліджень, як основний фактор, що обмежує підприємницьку діяльність.
У Японії для підприємств із капіталом не більш як 100 млн. єн застосовуються знижені ставки: з річним доходом до 8 млн. єн ставка становить 28%, понад цю суму — 37%.*
Кооперативні організації оподатковуються у розмірі 27%. Малі й середні підприємства користуються податковими пільгами у вигляді зниження ставок із місцевих податків. Якщо річний оборот підприємства не більший, ніж 3,5 млн. єн, діє ставка 6%; від 3,5 млн. до 7 млн. — 9%; понад 7 млн. — 12%.
У Японії для індивідуальних виробників встановлений мінімум річного доходу, який не оподатковується, — 100 тис. єн. Передбачені також пільги згідно з нормами утворення резервного фонду на покриття збитків, пов'язаних із безнадійними боргами. Підприємствам із капіталом не більш як 100 млн. єн дозволяється збільшити на 16% вище від нормативного ліміту суму резерву, який не оподатковується.
Широко запроваджуються методи нарахування прискореної амортизації. З метою сприяння технічному прогресу в Японії податковим законодавством встановлено особливий порядок нарахування амортизації й податкові пільги, які застосовуються до певних видів основних засобів. Діє особлива система бухгалтерського обліку з нормами прискореної амортизації до малих підприємств із капіталом не більш як 100 млн. єн.
Прогресивне оподаткування прибутку спостерігається і в США: до 25 тис. дол. - 15%; 25—ЗО тис. дол. - 18%; 50-75 тис. дол. - 30% 75-100 тис. дол. - 40%.
У Німеччині існують знижені ставки податку на додану вартість і прибуткового податку. Починаючи з 1990 р., якщо оборот підприємства в базовому році не перевищував 25 тис. марок, а в поточному — 100 тис. марок, воно повністю звільняється від податку на додану вартість. Законом про податки на корпорації передбачено, що малі підприємства мають право на неоподатковуваний мінімум у розмірі 5 тис. марок, який вираховується з об'єкта оподаткування доходу. Якщо річний дохід підприємства перевищує 10 тис. марок, неоподатковуваний мінімум скорочується на половину суми перевищення.
У Данії широко використовуються непільгові податкові ставки, вилучення різних сум із загальної суми оподатковуваного доходу. Малі підприємства вилучають із оподатковуваного доходу всі боргові платежі (процент і погашення основного боргу), амортизаційні відрахування на машини, устаткування і споруди. У разі, якщо підприємство зазнає збитків, воно звільняється від сплати податків наступного року.
У Франції створені малі підприємства на три роки звільняються від сплати податків. Для стимулювання впровадження малими підприємствами енергодіючих технологій податкові ставки на їх інвестиції зменшені на 40— 50%. Передбачається також можливість відстрочки сплати ряду податків при тимчасових фінансових труднощах.
У Великобританії для малих і середніх підприємств передбачено знижені ставки прибуткового податку. При стандартній ставці 35% ставка для малих підприємств становить 27%.
Є і така пільга, як створення резерву, що не оподатковується податком на прибуток. Наприклад, у Німеччині це дозволено в таких галузях, як торгівля, промисловість, сектор вільних професій, а також у сфері діяльності, пов'язаній зі здаванням майна в оренду. Резерв може максимально становити до 20%, але не більш як 50 тис. марок від прибутку.
У Німеччині існують спеціальні норми амортизаційних відрахувань, які застосовуються до всіх інвестицій, спрямованих на створення нових робочих місць, охорону навколишнього середовища, випуск технічно передової продукції, експортних поставок. Вкладені кошти списуються протягом трьох років, перший рік амортизується на 50% вкладеного капіталу, другий — на 30%, третій - на 20%.
Пільговий режим амортизаційних списань дає змогу малим підприємствам Німеччини здійснювати інноваційний процес, модернізацію виробництва. На частку амортизаційних списань припадає близько 66% усіх капіталовкладень, на реінвестицію доходів — 27%, а на зовнішні джерела фінансування — 7%.
Система податкових пільг у різних країнах неоднакова, та загалом можна виділити:
1) пільги податку на прибуток підприємств у розмірі частки капіталовкладень у нове устаткування, будівництво. Наприклад, у зв'язку з високою капіталомісткістю малих підприємств обробної промисловості вони звільняються від сплати податку на суму доходу, яка витрачається на придбання нового устаткування.