регистрация / вход

Аудиторська діяльність

Організація та діяльність Аудиторської Палати в Україні (АПУ). Повноваження та статут АПУ, персональний склад та його щорічна ротація. Діяльність Спілки аудиторів України. Процедури аудиту. Види та мета тестів на відповідність внутрішнього контролю.

Зміст

1. Аудиторська Палата України, порядок її організації та діяльності

2. Тести в аудиті та їх види

Список використаної літератури

1. Організація та діяльність А удиторської Палати в Україні

Аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка складається із дослідження фінансово-господарської діяльності з метою сприяння її поліпшенню та підвищенню прибутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між суб’єктами підприємницької діяльності та аудиторськими фірмами. Організацію і планування аудиту очолює Аудиторська Палата України (АПУ). Повноваження АПУ визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність» та Статутом Аудиторської Палати України, затвердженим протоколом АПУ від 28.10.93 р.

Аудиторська Палата України є самостійним, незалежним (неурядовим) органом, метою якого є сприяння розвитку, вдосконаленню та організації аудиторської справи в Україні. АПУ створено Спостережну раду, що здійснює контроль за діяльністю секретаріату АПУ та виконує представницькі та організаційні функції. АПУ є юридичною особою, яка функціонує за принципом самоуправління, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Ведення поточних справ в АПУ здійснює секретаріат АПУ. Метою АПУ є створення незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дає об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств, банків, а також надає їм супутні аудиту послуги, послуги з питань методології бухгалтерського обліку, судово-бухгалтерської експертизи та інші послуги, визначені договором на платній основі.

Повноваження АПУ.

Головними завданнями АПУ є сприяння розвитку аудиту в Україні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні, надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів під час виконання покладених на них функцій.

Аудиторська палата України:

· здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

· розробляє і затверджує норми та нормативи аудиту, програми підготовки аудиту;

· веде реєстр суб’єктів аудиторської діяльності;

· створює на території України регіональні відділення АПУ, визначає їх повноваження і контролює їх діяльність;

· встановлює розмір оплати за проведення сертифікації;

· розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів і аудиторських фірм на предмет їх компетенції;

· застосовує до аудиторів покарання за неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

· розробляє пропозиції з питань розвитку аудиту в Україні і вносить їх на розгляд відповідних інстанцій;

· бере участь у роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

· визначає порядок оформлення офіційних документів з питань надання аудиторських послуг;

· для виконання своїх повноважень АПУ може створювати тимчасові комісії і робочі групи.

Порядок формування АПУ та ротації членів АПУ. Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу десяти представників від професійної громадської організації аудиторів (Спілка аудиторів України) та десяти представників від міністерств та відомств України, в тому числі від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики та Міністерства юстиції України. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.

За рішенням АПУ в Республіці Крим, областях та містах Київ і Севастополь можуть створюватись регіональні відділення Аудиторської палати України (РВ АПУ).

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів АПУ або двох членів РВ АПУ.

Ротація здійснюється на основі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування. Анкетування організовує і проводить Комісія з анкетування один раз на рік. В анкетуванні беруть участь усі аудитори України, які визнані такими згідно із Законом України. Ротація проводиться згідно з положенням «Про ротацію членів Аудиторської палати України» № 22 від 24.11.94 р.

При проведенні ротації враховуються такі обставини:

- добровільне вибуття членів АПУ або РВ АПУ;

- звільнення члена АПУ або РВ АПУ із організації, яка його делегувала;

- відклик члена АПУ і РВ АПУ за ініціативою органу, що його делегував;

- відсутність підряд більше ніж на трьох засіданнях АПУ або РВ АПУ без поважних причин;

- невиконання обов’язків, передбачених Статутом АПУ.

Повідомлення аудиторів АПУ про ротацію здійснюється Комісією шляхом публікації оголошення про ротацію членів АПУ в засобах масової інформації. Анкетування повинно починатись не раніше ніж за тиждень з часу повідомлення про це і закінчуватися за три тижні. Для анкетування використовуються бланки суворої звітності двох типів анкет:

1) серія А для анкетування членів АПУ;

2) серія В для анкетування членів РВ АПУ.

Анкетування вважається проведеним, якщо в ньому взяло участь не менше 75 % аудиторів. Ротації підлягають члени АПУ і РВ АПУ, які набрали найбільшу кількість голосів на предмет припинення їх діяльності.

Спілка аудиторів України є Всеукраїнською професійною організацією, яка об’єднує сертифікованих аудиторів України. Спілка не переслідує комерційних цілей і не ставить перед собою завдання щодо отримання прибутку з метою перерозподілу його між своїми членами. Спілка може відкривати свої окремі територіальні відділення за наявності в них не менше п’яти сертифікованих аудиторів, які є членами спілки. Мета діяльності спілки полягає в об’єднанні зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів, сприяння розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Для досягнення поставленої мети Спілка вирішує такі завдання:

- представляє законні інтереси своїх членів в органах державної влади та управління України;

- вносить пропозиції до органів влади і управління з питань аудиторської діяльності;

- сприяє дотриманню законності і проведенню профілактики правопорушень серед своїх членів;

- у разі необхідності бере участь у формуванні та виконанні національних програм соціально-економічного розвитку.

Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до АПУ та достроково їх відкликати; порушувати клопотання про припинення повноважень членів АПУ, які делеговані Мінфіном, Мінстатом, Мін’юстом та Головною державною податковою адміністрацією України; вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.

Членами Спілки аудиторів можуть бути громадяни України, які мають сертифікат аудиторів, визнають статут Спілки та сплачують членські внески; можуть бути індивідуальні та колективні члени Спілки. Прийом у індивідуальні члени Спілки проводиться на підставі письмової заяви аудитора. Прийом у колективні члени здійснюється радою Спілки на підставі рішення трудового колективу аудиторської фірми.

Також не менш важливими ланками, які безпосередньо займаються аудиторською діяльністю, є аудиторські фірми та аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності.

2. Тести в аудиті та їх види

Аналітичні тести - методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Тести на відповідність внутрішнього контролю

Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів його ефективності: структури систем обліку і внутрішнього контролю, що означає наскільки ця структура попереджає, виявляє і своєчасно виправляє істотні помилки; функціонування внутрішнього контролю протягом всього періоду перевірки.

Деякі процедури аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки можуть служити для аудиту тестами відповідності внутрішнього контролю. Наприклад, під час вивчення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю грошових коштів аудитор може отримати аудиторські докази ефективності контрольної перевірки рахунків банку шляхом опитування і спостереження.

Якщо аудитор зробить висновок, що процедури перевірки з метою отримання знання і уявлення про систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю свідчать про доцільність і ефективність внутрішньої політики підприємства і вони відповідають окремим твердженням фінансової звітності, він може використати ці докази для оцінки ризику внутрішнього контролю і визначити його рівень як незначний.

Аудитор може провести наступні тести перевірки відповідності внутрішнього контролю. Насамперед перевірку первинних документів, які підтверджують операції та інші події з метою отримання аудиторських доказів про відповідність функціонування системи внутрішнього контролю, наприклад, перевірка порядку надання дозволу на проведення певної категорії операцій на підприємстві. Проведення опитування і спостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, щодо яких немає змоги провести наскрізну перевірку, наприклад, при визначенні фактичного виконавця окремих функцій процесу виробництва. Повторення процедур внутрішнього контролю, зроблених на підприємстві аудитором, наприклад, проведення перевірки банківських рахунків для підтвердження правильності ведення обліку підприємством.

Щоб підтвердити кожну зробленої оцінку незначного ризику невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен обов'язково провести ретельні тести на відповідність системи внутрішнього контролю. Що менший ризик невідповідності внутрішнього контролю, визначений аудитором, то більше підтверджень йому треба отримати стосовно того, що структура і системи обліку та внутрішнього контролю працюють ефективно.

Під час отримання доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролю аудитор враховує спосіб їх отримання, послідовність, з якою вони отримуються протягом певного періоду, та досвід особи, яка отримала такі докази (у разі використання помічників та асистентів в аудиті). Слід мати на увазі, що принцип ефективної роботи кожної системи не виключає можливості виникнення відхилень. Відхилення від діючих і запланованих систем контролю можуть викликатися такими факторами та ознаками, як зміни в основному складі співробітників підприємства, значними сезонними коливаннями в обсязі операцій (реалізації товарних запасів, сировини і таке інше) , помилками окремих співробітників. Виявивши певні відхилення, аудитору необхідно зробити запити щодо них, наприклад, уточнити терміни звільнення та прийняття на роботу співробітників, які виконували основні функції внутрішнього контролю. Крім цього аудитору необхідно впевнитися в тому, щоб тести на відповідність внутрішнього контролю повністю охоплювали період, коли відбулися такі зміни персоналу.

Мета тестів на відповідність внутрішнього контролю в комп'ютерному середовищі є такою самою, щоправда деякі аудиторські процедури можуть відрізнятися, оскільки в комп'ютерному середовищі можуть існувати відхилення, властиві тільки йому (своєчасність внесення корективів у програму бухгалтерського обліку).

Використовуючи результати тестів на відповідність системи внутрішнього контролю, аудитору необхідно визначити, наскільки її функціонування і структура відповідають його попередній оцінці ризику невідповідності внутрішнього контролю. Зроблена оцінка існуючих відхилень може привести аудитора де висновку про те, що визначений розмір ризику невідповідності внутрішнього контролю він повинен переглянути. У таких випадках аудиторові слід поміняти характер, строки і масштаб виконання запланованих процедур аудиту.


Список використаної літератури:

1. Закон України від 22.04.93 р. "Про аудиторську діяльність", зі змінами та доповненнями.

2. Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджені рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 р.

3. Бутинець Ф.Ф., та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібнік. -Житомир: ПП Рута, 2001. - 416с.

4. Білуха Н.А. Курс аудита: Підручник. 2-ге вид, перероб. -К: Вища школа.: КОО Т-во Знання, 2004. - 574с.

5. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К: Т-во Знання, КОО, 2001. - 402с.

6. Кузминский А., Кужельний Н.І др., Аудит. Практическое пособие -К: Учетинформ, 2001. - 283с.

7. Бичкова С.М. Доказательства в аудите. -М: Финанси и статистика, 2000. - 176с.

8. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. Аудиторська палата України. (затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998 р.). К., 1999. - 274 с.

9. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: "Економічна думка", 2001. -- 192 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий