3.2. Деякі поради що до статевого виховання
Хотілось би звернути увагу батьків на недостатньо висвітлену тему в статевому вихованні особистості – це наше ставлення до голості тіла. Сексологи, з'ясовуючи деформовані статеві установки дорослої людини, як правило, запитують: “Чи вільно ви роздягаєтесь, коли знаходитесь у кімнаті самі?” “Що ви відчули б, коли б побачили оголену людину протилежної статі?” і т.п. Що стоїть за такими запитаннями? Виявляється, незакомплексоване ставлення до голості тіла – важлива умова нормального статевого життя дорослої людини. Ніяковість, боязкість споглядання не тільки рідної людини, а й власного тіла, що негативно позначаються на сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячі роки, у сімейне виховання. Адже саме в дитячому віці голість тіла сприймається природно, бо пояснення, що тільки роздягненим, оголеним можна добре помитися або що гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно приймати повітряні ванни і т.п., сприймаються як достатнє обгрунтування, чому люди не повинні соромитись оголеності.
Як підкреслюють німецькі вчені Р.Нойберт і З.Шнабль, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих або дітей відстрочить ранні статеві потяги, які зумовлюються насамперед цікавістю до того, що ретельно приховується одягом. У світлі сказаного зрозумілою стає порада Р.Нойберта, звернена до батьків, не соромитися з'являтися на очі своїм малолітнім дітям зовсім роздягненими. До того ж це й корисно для здоров'я.
Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло і мити ноги холодною, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися? Розвинуті з дитячих років навички гігієни тіла важко переоцінити. В дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти гігієнічні правила, які допоможуть у зрілі роки зберегти здоров`я, працездатність, можливість народжувати й виховувати повноцінне потомство. Все це безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі. Через порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батьки можуть ненароком спровокувати її ранні статеві відчуття, які в майбутньому принесуть підлітку небажані статеві потяги – онанізм (мастурбацію).
Заважає дорослим у відносинах з їхніми дітьми - відсутність здатності на будь-яке питання глянути з різних точок зору. В основі такого підходу лежить споконвічне переконання в тому, що істина завжди одна, і дорослий - її визнаний носій. У результаті, дорослі виявляються нездатними, хоча б на час стати на іншу точку зору, зрозуміти мотиви поводження своїх дітей. Багато дорослих не можуть і не хочуть згадувати себе в аналогічному віці. Нарешті, конфліктам сприяють і відсутність почуття гумору, нездатність побачити комічне в тім факті, що мати всерйоз конфліктує з дочкою, начебто це чужі люди, до того ж зовсім незацікавлені в згладжуванні цього конфлікту. Бажання обов'язково «виховувати» дочка приводить до дріб'язковості, до обсмикування на будь-яке питання по будь-якому приводу, а в результаті і до того, що між ними виникає значний бар'єр і знову матері заздалегідь сприймаються негативно. На жаль аналогічні відносини складаються в дітей із учителями. І в основі лежить не зіпсованість молодших, а педагогічна неспроможність деяких викладачів. Для того щоб у відносинах з підлітками не виникало конфліктів, варто уникати повчань, відчитувань, моралей.
Багато дорослих не знають особливостей сексуального розвитку дівчинки, підлітка, дівчини і, вважаючи їх у нормі цілком сексуально нейтральними, і тому насторожено і навіть панічно сприймають будь-які прояви сексуального розвитку, а також цілком законний інтерес до іншої статі, чи виявляється він у яких-небудь особливостях чи поводженнях чи ж у питаннях, що задаються. У результаті вони прагнуть залишити свою дочку в повному неведенні усього, що зв'язано зі словом «стать». Вони вважають, що кращий спосіб виховання – ізоляція дівчинки від однолітків чоловічої статі чи обмеження контактів з ними до мінімуму.
В основі настороженого відношення дорослих до цілком законного інтересу до іншої статі часто лежить зіпсованість, лицемірне прагнення прикрити власні життєві устремління, сексуальну незадоволеність і заклопотаність ореолом моральності. Зовсім ясно, що, ні в самому сексуальному розвитку, ні в будь-яких конкретних його проявах немає нічого поганого, поганим чи гарним, моральним чи аморальним може бути лише відношення до них, у тому числі панічне відношення, що повинне розцінюватися або як прояв глибокого неуцтва, або як ознака аморальності.
Деякі батьки вважають, що життя саме усьому навчить і, тому спеціально займатися статевим вихованням не вважають потрібним. У результаті багато підлітків не мають представлення про життєво важливі речі. Така байдужна установка батьків приводить до різноманітних негативних результатів – неміцний шлюб, вагітність неповнолітніх, раннє полове життя і т.д.
Ефективність навчально-виховного процесу багато в чому залежить від того, як педагогом здійснюється індивідуальний підхід до учнів. Статева приналежність школярів – один з важливих факторів індивідуальності, і враховувати її необхідно. Продовження роду – основний закон життя. Без нього не був б можливим не тільки розвиток людського суспільства, але і саме його здійснення.
Щось «непристойне» у слові «стать», у сфері міжстатевих відносин можна знайти лише в тому випадку, якщо попередньо це «непристойне» спеціально туди вкласти. Оскільки продовження роду неможливо без поділу людей на дві статі: чоловічу і жіночу, і визначених відносин між ними, то перебування чогось «непристойного» у сфері міжстатевих відносин рівносильно відмовленню від самого себе. Якщо міжстатеві відносини непристойні, значить непристойно і те, що в результаті їх виходить.
Вище приведені лише основні моменти, характерні для окремих вікових періодів і основні питання, які необхідно розглянути в тих чи інших класах. Педагог сам повинний сформулювати назви занять, виходячи з конкретної педагогічної обстановки, і поставити перед собою на кожнім занятті конкретні виховні задачі.
III. Висновок.
Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і дружби, взаємної поваги, що ведуть при цьому загальне господарство й оказують один одному моральну і матеріальну підтримку називається родиною.
Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їх фізичних і духовних сил в органічному зв'язку із суспільним вихованням.
Родина – це форма співжиття людей чоловічої і жіночої статей, яка виробилася за багато століть в інтересах створення нормальних умов для їхньої повсякденної життєдіяльності, збереження здоров'я, народження і виховання дітей, передачі життєвого досвіду. Родину треба всіляко зміцнювати.
Питання про статеве виховання може бути правильно вирішено тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, що вони повинні переслідувати в половому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляху її досягнення.
Говорячи про виховання майбутнього полового почуття дитини, про виховання її як майбутнього сім`янина ,треба також говорити і про її майбутню любов.
З продовженням роду зв'язані вищі духовні цінності людини і людства в цілому. Одна з них – любов. А.С.Макаренко писав: «Якщо, виростаючи, дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані початки грубого егоїзму, то дуже важко розраховувати, що вона здатна глибоко любити обрану їм жінку».
Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно, ні в якім питанні не було стільки наплутане і стільки висловлено неправильних думок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.
В період полового дозрівання особливо важливо проводити в школі бесіди, у яких приймали би участь як педагоги, так і лікарі, і батьки, і самі діти.
Між дітьми та батьками повинна бути атмосфера особливої довіри і делікатності.
Створення системи полового виховання має свої етапи. Потрібно серйозний підхід і заглиблені знання в цьому питанні, розробка нових засобів і методів. Але що не повинно лякати – прокладати дороги завжди важко. Про наявність системи полового виховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною. Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що вихователі самі в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення цієї задачі.
У своїй курсовій роботі, я спробувала розглянути й освітити всі аспекти полового виховання. Мети і задачі я досить чітко виклала. Свою тему я намагалася розглядати з різних точок зору: з погляду педагога, батьків і самих дітей.
IV. БІБЛІОГРАФІЯ
1. Антропова М.В. Основи гігієни учнів. - М., 1971.
2. Большакова М.Д. Гігієна дітей і підлітків. - М., 1966.
3. Васил`єва В.Є. Про фізичний розвиток дітей та підлітків. - М., 1969.
4. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання: юнацтво. – К.: Рад.шк., 1982.
5.Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад.шк., 1990.
6. Громашевський Л.В. Що необхідно знати про інфекції. – М., 1990.
7. Громова З.П. Гігієна та фізичне виховання учнів в родині. – Мінськ., 1973.
8. Д`яченко Н.І. Починай з початку// Сім`я і школа. – 1987 - № 3 – С.16.
9. Дьоміна І.С Етика та психологія сімейного життя. – К.: Рад.шк., 1985.
10. Зарубкін Г.П. Особиста гігієна. – М., 1987.
11. Зацепін В.І. Про життя сімейне. – М., 1987.
12. Іванов М.А. Шлюб, сім`я, діти. – М., 1980.
13. Ісаєв Р.І., Качан Д.С. Статеве виховання учнів. – Л., 1979.
14. Качан В.С. Вихователю про сексологію. - М., 1991.
15. Колесов Д.В. Бесіди про статеве виховання. – М., 1976.
16. Колесов Д.В., Сильвестрова І.Б. Фізіолого-педагогічні аспекти статевого созрівання. – М., 1979.
17. Кондратюк В.І. Вивчення методів сімейного виховання. Нач.шк.- 1993 -№1.- С.70.
18. Коп І.С. Вступ до сексології. – М., 1989.
19. Леслафт П.А. Сімейне виховання дитини та його значення. М.- Педаго- гіка, 1991.
20. Мойберт З.В. Що я повідаю своїй дитині. – М.,1989.
21. Осокіна М.В. Фізіологія розвитку дитини. – М,. 1973.
22. Ходаков Н.М. Молодому подружжю. – М., 1992.
23. Хріпкова А.Г. Замітки про статеве виховання. – М., 1970.
24. Чередніченко В.С. На межі відвертості. – Вих.школярів. – 1989- №3 – С.138.
25. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. – М., 1989.