а) людство щорічно забирає у природи десятки мільярдів тонн речовин і матеріалів для своїх потреб, повертаючи їй 20 млрд. тонн різноманітних забруднень атмосфери, що призводить до екологічної катастрофи;
б) в минулому році в Україні смертність перевищила народжуваність на 70 тис. чоловік;
в) у 2,4 рази збільшилося хворих; стан здоров'я людей надзвичайно загрозливий, бо навколишнє середовище - забруднене;
г) 20% населення проживають в зонах екологічного бідування, а ще 40% - в екологічно неблагонадійних умовах.
Уже ці приклади свідчать про те, що людям необхідно бути більш розумнішими і милосердними у відношенні до природи. Необхідно зберегти багатство планети - повітря, воду, землю - в ім'я життя усього живого.
Девізом нашого уроку є слова Василя Симоненка: „Пам’ятай: ти на Землі – людина!”. Мусимо їх пам'ятати, адже сьогодні поряд з проблемою екології природи існує ще одна проблема - проблема – „душі людської”. Саме люди мають піклуватись про красу рідної землі, про духовність, рідну мову, історію нашого народу. На думку Бориса Олійника, у розв'язанні цих проблем беруть безпосередню участь і митці слова, бо
Коли вже народився ти поетом,
За все відповідай у цім житті.
А Володимир Моляко вважає, що ніщо так не очищає нашої душі, та й усієї природи, як поезія - орган життя. Він пише:
Людині потрібен хліб.
Людині потрібне повітря.
Людині потрібна правда.
Поезія не замінить хліба.
Поезія не замінить повітря.
Поезія не замінить правди.
Але, щоб людина цінувала хліб,
Щоб людина дихала чистим повітрям,
Щоб людина була правдивою, -
I щоб була Людиною, -
Їй, як хліб, повітря і правда необхідна поезія.
Саме тому майстри слова і розробляють у своїх прекрасних творах усі життєво важливі проблеми. А проблема екології природи і "душі людської" є однією з провідних у творчості митців. Готуючись до уроку, ви опрацювали певний матеріал, вивчили поезії, перечитали прозові твори сучасних українських письменників, де висвітлені проблеми екології природи або проблеми екології „душі людської”. В ході уроку ми будемо виразно читати художні твори, аналізувати їх, визначати головне, з'ясовувати роль і значення. В зошитах ви у вигляді плану запишете авторів і їхні твори, тематику; усно дасте відповідь на питання „Який твір найбільше вразив, чому?”
1-й варіант плану:
І. Доля природи, доля душі - наша доля!
II. Проблема екології природи і душі людської у творчості сучасних українських письменників.
1.Поезії Василя Симоненка - прекрасна мудрість :
а) „Світ який ....”
б)„Я не бував за дальніми морями”
в) „Люди прекрасні”
г) „Скільки б не судилося страждати”....
2.Поема - казка Б.Олійника „Крило”, вірші „Село”, „Рідне село”:
а) твір-мініатюра „Моє село - моя маленька Батьківщина”;
3.Чорнобильська трагедія у творчості І.Драча:
а) „Баба в целофані”.
4.Родина в нашій державі (за п'єсою „Дикий Ангел” О.Коломійця, романом „Собор” О.Гончара.)
5. „О рідне слово, хто без тебе я?”Дм. Павличко.
6. „Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар”. (М.Шолохов).
7. „Спасибі, земле за твої щедроти!” (Ліна Костенко).
ІІІ. „Пам'ятай: ти на землі - Людина!” (В.Симоненко).
2-й варіант плану:
1.Актуальність екологічної проблеми навколишнього середовища і людської душі.
2.Сучасні українські письменники про екологію природи та екологію „душі людської”:
а) „Воскресайте, камінні душі”...
В.Симоненко
б) Коли вже народився ти поетом -
За все відповідай у всім житті
Б.Олійник
в) Жити. Творити. Світ берегти.
І.Драч
г) родина - осередок суспільства
(за п'єсою О.КоломІйця „Дикий Ангел”)
д) О рідне слово, хто без тебе я? Д.Павличко.
є) „...бережіть собори своїх душ”
(за романом "Собор" О.Гончара)
ж) Спасибі, земле, за твої щедроти!Л.Костенко
З.Ти - на землі Людина (за творами В.Симоненка)
(Учні можуть також скласти список почутих творів, зазначивши авторів і тематику).
Вчитель.
Одним із талановитих і вірних синів України був Василь Симоненко (показати портрет). В одній із поезій він закликав:
Воскресайте, камінні душі....
Щоб не сказали грядущі:
- Їх на землі не було...
(бесіда : - Як розумієте ці слова ?
- До кого звертається і до чого закликає автор?
- А як розумієте слова В.Симоненка, які є девізом уроку?
Після бесіди слово надається учням, які готували повідомлення про поета, про його твори).
Учень.
Василя Симоненка називають вічно юним, закоханим у людину, в життя. Поет прожив 28 літ. Мало це чи багато? Він любив рідну землю ,Вітчизну, народ ,мальовничу природу неньки України. Його поезії змушують мислити, вчать жити і любити життя, бути небайдужим, небезмовними, небезправними, непригніченими, тобто бути Людьми, а не тінями. Симоненко писав:
Ми народились в муках, щоб родити,
Синами обезсмертнили свій рід,
Щоб квітував на диво всього світу
Козацький геніальний родовід.
На питання, хто обікрав, обскуб людську душу, хто совість і руки зв'язав, хто нищить матінку природу, сам поет відповідає:
Ми винуваті, що міліють ріки
І лисинами світять береги,
Ще десь духовні лупляться каліки
І виростають наші вороги.
Все коротке життя поета - боротьба. Боротьба за людину, за красу, за вічність, за життя.
(Учні читають поезії В.Симоненка, з'ясовують тему, ідею поезій „Світ ясний”, „Люди прекрасні”, „Я не бував за дальніми морями” , „Скільки б не судилося страждати” інші).
Вчитель .
Отже, робимо висновок, що поезія Василя Симоненка – то прекрасна мудрість, яка звеличує людське в Людині, рідну природу, Вітчизну, життя.
Борис Олійник... Поет-громадянин, поет-політик, поет-лірик. Звеличенню милосердя, любові до природи і засудженню зла, ненависті до усього живого присвятив поет свої твори. Поетичне кредо Б.Олійника становлять слова:
Коли вже народився ти поетом,
За все відповідай у цім житті.
І дійсно, поет ніколи не стоїть осторонь громадського життя. Всі проблеми сьогодення знайшли відображення у його багатоплановому поетичному доробку, в чому ми і переконаємось, опрацювавши деякі поезії поета, (виступи-повідомлення учнів):
Учень .
Мене вразила поема-казка Бориса Олійника „Крило”, в якій автор оригінально розкриває тему взаємовідносин між людиною і природою, висвітлює загальнолюдські істини, засуджує обмеженість, звироднілість окремих людців та їхні чорні справи. В Україні були і є багато образів-символів. Вони як правило, використовуються в літературі. Один з них - це образ журавля - символ весни, миру, благодаті, розлуки та повернення. У поемі-казці Б.Олійник розповідає про взаємовідносини журавля з людьми: людьми добрими - провісниками краси і життя, людьми-убивцями - носіями горя і смерті (учень переказує зміст, зачитує окремі епізоди; аналізують почуте, роблять відповідні висновки).
Учениця.
У Бориса Олійника, закоханого в рідний край, є цілий цикл поезій про рідне село, дорогі серцю куточки землі, де ми народились, живемо, про прекрасних трудівників - працелюбних селян, які годують усю планету (читаються учнями поезії „Село”, „Рідне село”, з'ясовуються тема, основна думка тощо).
Вчитель.
Ми з вами теж живемо в селищі. Це наша маленька Батьківщина, яку ми любимо, гордимося нею, бережемо і збагачуємо.
2000 рік - рік 300-річчя нашого села. Що ж можете сказати ви про своє село, про людей наших? Що слід зробити, щоб рідне село стало ще кращим?
(Діти відповідають на питання, читають вірш „Рідне село” учня 11 класу Тетюцького Віктора; учня 8 класу Печенізького Сергія « Старий Салтів»).
Таким чином, бачимо що у своїх творах Б.Олійник оспівує рідний край, звеличує людину-творця, засуджує обмеженість і злочинність деяких перебувальців на землі, носіїв зла і ненависті до усього живого.
Так, жити в рідному краї, творити на мир, на добро - це прекрасно. Тільки б не спалахнув вогонь на нашій планеті, такий як у квітні 1986 року в Чорнобилі, бо
Тоді не буде нікого і нічого!
Ані Братських могил тоді, ані обелісків.
Ані маків, ні жита, ні села, ні тебе самого...
І ніхто не поїде де мами до рідного дому,
Бо не буде кому і не буде дому ні в кого..
О горе ! О Боже !
Не дай же нікому !
Трагічну проблему чорнобильської катастрофи розробляє Іван Драч, про якого ми й послухаємо зараз.
Учень.
Для творів І.Драча характерні незвичайність, відвертість, розкутість думки, сумніви й тривоги за долю планети, за долю кожної людини. В одній з поезій поет пише:
Жити. Творити. Світ берегти.
Світити людині на цілі світи.
Холонуть зірки. Але чуйно і зірко
Лиш ти не холонь - ти, людиненько - зірко!
Смертоносним страховиськом є для людства атомна бомба, а для нас, українців, зловісним і смертоносним страховиськом став Чорнобиль. Є у Івана Драча твір „Чорнобильська мадонна”. Автор назвав його поемою, але це і трагедія і скорботна пісня одночасно. Жахлива мертва чорнобильська зона - Пустка. З болем і розпачем поет пише:
Всі криниці в целофанових капшуках,
Всі колодязі затушковані.
Питали тоді одне-однісіньке:
- Де знайти кілометри целофану
На рукотворне київське море
Чи бодай на Десну зачаровану,
З якої весь Київ п’є воду?!
Я пропоную вашій увазі розділ „Баба в целофані”, послухайте і скажіть: сміх чи сльози викликає він?
(Учень напам'ять читає уривок, діти діляться своїми думками про почуте, роблять відповідні висновки).
Отже, хто ж винуватий у тому, що сталось на Чорнобильській АЕС?
( Відповіді учнів).
Вчитель.
Так, у поемі „Чорнобильська мадонна” Іван Драч стверджує, що Чорнобиль - наш біль, який слід лікувати громадою. Він порівнює нашу планету (використати плакат) з „хворим дитям”, яке несе сива чорнобильська мати:
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету... Це хворе дитя !