Смекни!
smekni.com

Альтернативна освіта в Україні (стр. 2 из 3)

Понад 10 років законодавці не можуть вирішити цей конфліктний трикутник «держава-освіта-релігія». Неодноразово подавалися поправки до нині чинних законів стосовно надання релігійним організаціям права на заснування ЗОШ. Але всякий раз або законопроект провалювався, або Парламент розпускався. Тому нині в Україні будь-яка громадська організація, скажімо, Партія любителів пива, будь-яка приватна особа, скажімо, льотчик або шахтар, має право заснувати ЗОШ, а релігійна організація – ні. Саме цей правовий нонсенс дав можливість свого часу проникнути в школи Сходу України товариству Миколи Реріха, федерації професорів за мир (церква Муна), послідовників діанетики (церква саєнтології), а історичні Церкви залишилися за бортом.

Церкви України, громадські організації, освітні установи, які усвідомлюють необхідність зміни ситуації, що склалася у відносинах між релігією і освітою, розраховують на те, що Україна відмовиться від жорсткої моделі відокремлення школи від Церкви, включить в свою практику кращі приклади історичних і інноваційних, закордонних і власних форм освіти.

2. Головний фахівець департаменту середньої і дошкільної освіти МОН Людмила Голубченко про альтернативну освіту

2.1 По полюванню або мимоволі

Екстернат і індивідуальне навчання — це дві альтернативні форми отримання середньої освіти. Перша припускає повністю самостійне вивчення учбового матеріалу, а друга — в процесі індивідуальних занять учнів з викладачами. В обох випадках видаються відповідні документи: табель, свідоцтво про базову освіту або атестат. При цьому ніяких особливих програм для «альтернативщиков» не існує, вони повинні повністю освоїти матеріал в об'ємах, встановлених державним стандартом.

Форму освіти і учбовий заклад вибирають тільки батьки дитини, школа не може нав'язувати їм переклад на іншу форму навчання. Проте не варто думати, що екстерном або «індивідуалом» може стати будь-який недбайливий учень, якому просто наскучило «мотати термін» за партою. Для цього потрібні вагомі причини. Плюс до того, враховуючи останні побажання педагогів і батьків, Мінобразованія уточнив і розширив список потенційних екстернів, що дозволить повніше охопити всіх охочих дістати повноцінну освіту. Саме собою, що навчання по обох альтернативних формах проходить абсолютно безкоштовно, на бюджетній основі.

На думку фахівців МОН, кількість охочих одержувати освіта по альтернативних формах постійно ростиме. З одного боку, люди сталі частіше переїздити з місця на місце і виїжджати за рубіж з сім'ями, отчого у дітей «рветься» учбовий рік, і не завжди вдається завершити освіту. А з іншою, — в століття швидкісних информтехнологий об'єктивно росте число дітей, здатних вчитися за індивідуальними прискореними програмами. Крім того, в світлі останніх подій з противокоревыми щепленнями, мабуть, скоро в Україні з'явиться цілий прошарок сімей, які не схочуть щепити дітей, а значить, вони не зможуть вчитися разом зі всіма в звичайних школах і вимушені вдатися до альтернативних форм отримання освіти. Такі випадки вже відзначені в Києві.

Відзначено також, що за останні шість років співвідношення «індивидуальниуів» в місті і селі змінилося з точністю до навпаки: якщо раніше в місті їх було майже удвічі більше, то тепер удвічі більше на селі. В МОН пояснюють це різким скороченням населення сіл і некомплектністю класів, отчого багато дітвори доводиться учити бути індивідуальне.

2.2 Рік за два

Що вчаться індивідуальної форми навчання є звичайними учнями школи і вчаться одночасно з однолітками і за тими ж програмами, але в невеликих групах (від 5 чоловік) або індивідуально. Але вчаться вони по особливому розкладу, затвердженому директором школи і злагодженому з батьками.

А ось екстерни що вчаться не вважаються, це «особи, самостійно освоюючі учбовий матеріал». І освоювати його вони можуть по будь-якому зручному для них графіку. На екстерн можна поступити з 1 жовтня до 1 березня, але з таким розрахунком, щоб встигнути пройти підсумкове оцінювання або атестацію до певного терміну. Наприклад, до початку зовнішнього тестування або майбутнього переїзду. До речі, якщо екстерн не потрапить на основну сесію тестування, він має право йти на додаткову.

Буває, що охочий вчитися екстерном не може надати документи, підтверджуючі рівень одержаного їм раніше освіти. Тоді учбовий заклад організовує спеціальні іспити, в ході яких визначається рівень його знань, з якого він і стартуватиме.

Самі здатні хлопці можуть за один рік пройти і здати відразу програму двох, а то і трьох років. Прискорений варіант практикують також ті, кому, навпаки, доводиться надолужувати відставання. Це дозволяється і на екстерні, і по індивідуальній формі навчання. В таких випадках школа повинна в двотижневий термін скласти для ударника навчання індивідуальний учбовий план і графік консультацій.

2.3 Що нового

Раніше екстернат дозволявся тільки в старшій школі з атестацією у випускних класах — 9-м і 11-м. Тепер ця форма розповсюджується і на початкову школу (з 1 по 4 клас).

Якщо раніше екстерн, виконавши програму, не проходив річне оцінювання або госаттестацию (у тому числі по окремих предметах), він фактично втрачав рік. Тепер в таких випадках видаватимуть табель, і йому залишиться тільки здати іспити.

З цього року екстерни можуть нагороджуватися похвальною грамотою. А ось золоті і срібні медалі їм не встановлені (на відміну від «індивідуалів»).

Впорядковані норми за часом занять, консультацій і атестацій, а також оплаті праці викладачів. Раніше тут допускалися вольні трактування, і час, встановлений на одного учня, відводилося на роботу з групою в 5 і більш людина, що знижувало якість знань. У тому числі збільшені норми часу на індивідуальні заняття з дітьми-інвалідами: по 10 година./нед. в 1—4 кл., по 14 година. — в 5—9 кл., по 16 година. в 10—12 кл., для решти дітей відповідно 5, 8 і 12 година.

У разі призову в армію або виїзду за рубіж екстерни можуть пройти атестацію достроково.

2.4 Кому куди. На екстерн

• хто не може відвідувати заняття з поважних причин (у тому числі через відсутність щеплень або хвороби);

• прискорено що опановують матеріалом;

• що не закінчили навчання в будь-якому класі (у тому числі якщо сім'я переїхала);

• хто не може пройти річне оцінювання і атестацію з незалежних від нього причин не більше, ніж по 2 предметам (наприклад, сім'я переїздить, а в старій і новій школах викладаються різні іноземні мови);

• випускники колишніх років, що не одержали атестат;

• хто вчився за межею і там одержав документ про освіту;

• якщо дитина — громадянин України, але тимчасово або постійно живе за межею і вчиться в Міжнародній українській школі по дистанційній формі.

Індивідуально:

• хто не може відвідувати школу за станом здоров'я;

• прискорено що опановують матеріалом;

• жителі сіл, де в класах менше 5 учнів;

• хто не встигає в початковій школі два роки підряд;

• кому потрібна корекція фізичного або розумового розвитку.

Як видно з діаграми, співвідношення «індивідуальників» в місті і селі за шість років змінилося з точністю до навпаки. В МОН пояснюють це різким скороченням населення сіл і некомплектністю класів, отчого дітей доводиться учити бути індивідуальне.

Час, встановлений на учня.

Скільки повинні відводити часу викладачі для кожного учня в ході навчання, атестації або підготовки до неї.

На екстерні:

Проведення консультацій — 15 мін. (але не більше 3 годин за весь період підготовки в атестації);

Проведення атестації (годинника):

- по українській мові або мові нацменшостей — 1 (диктант);

- по літературі нацменшостей або ін. літературі — 4;

- по ін. предметам:

- за 1—4 клас (I ступінь) — 1;

- за 5—9 клас (II ступінь) — 3;

- за 10—12 клас (III ступінь) 4.

На перевірку робіт:

- по українській мові або мові нацменшостей — 20 мін.

- по решті предметів — 30 мін.

Индивидуально*:

- для всіх учнів (годину./нед.):

1—4 кл. — 5;

5—9 кл. — 8;

10—12 кл. — 12;

- для дітей-інвалідів (годину./нед.):

1—4 кл. — 10;

5—9 кл. — 14;

10—12 кл. — 16.

* — за бажанням учнів і батьків кількість годинника може бути збільшене, але на платній основі.

Висновок

Освіта — фундамент суспільства і застава майбутнього нації. Істина ця банальна і не потребувала б коментарів, якби не дані статистика, невблаганно що свідчать про стійку тенденцію до все більшого скорочення в Україні державних асигнувань на освітні потреби. Так, якщо ще в 1992 р. частина консолідованого бюджету, направлена на розвиток освіти, складала 12,6% валового національного продукту, то вже в 1997 р. — лише 3, 85%, тобто на 54% менше в порівнянні з попередніми роками.

Питання про місце і роль освіти в сучасному суспільно-політичному і економічному житті країни нині коштує настільки гостро, що мову повинно вестися не стільки про яке б то не було, нехай навіть найрадикальнішому реформуванні існуючої, скільки про створення принципово новій моделі вітчизняної освіти, що охоплює всі його рівні, етапи і сторони. Так, і якщо розібратися, то і реформувати те, в єстві, нічого. Оскільки який би то не було, навіть недосконалої освітньої системи зараз в Україні просто не існує. Те, що ми сьогодні маємо, образно, кажучи, не більше ніж жалюгідні спроби балансування на двох вислизаючих з-під ніг хитких опорах: не відповідаючому вимогам сьогоднішнього дня тоталітарно-чиновничому минулому, орієнтованому не на гнучку ринкову, а на жорстку держпланову економіку, і так же мало прийнятному в чистому вигляді, перш за все через відсутність національної стриманості, американізованим “майбутньому”.