регистрация / вход

Аналіз педагогічного досвіду формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

Класифікація завдань, спрямованих на формування графічних навичок. Методика вивчення форми предметів. Процес формування графічних умінь. Реалізація принципу зв'язку трудового навчання школярів з життям. Основні компоненти графічної підготовки учнів.

РЕФЕРАТ

Аналіз педагогічного досвіду формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

Згідно з вимогами програми з трудового навчання, у кожному класі учні повинні оволодівати основами графічної підготовки.

Впровадження в життя затвердженого стандарту освітньої галузі «Технологія» ставить перед початковою школою нові складні завдання. Новизна і складність полягає в тому, що у трудовому навчанні значно розширюється обсяг інформації, яку повинен подати вчитель, а учням треба не просто засвоїти знання, але й навчитися творчо їх використовувати. Тому в процесі кожного уроку необхідно створювати ситуації, які 6 спонукали дітей до виявлення своїх творчих здібностей. Найраціональніше цей принцип вдається застосовувати на практиці під час уроків моделювання.

Одним із етапів «Проектно-технологічної діяльності» є конструкторський. На цьому етапі учні повинні вміти виконувати графічні роботи, читати елементарні креслення, сприймати й аналізувати графічну інформацію. Жоден учень початкових класів не зможе розібратися в конструкції та принципі роботи навіть найпростіших механізмів, а у сучасній техніці та промисловому виробництві й поготів. Для цього потрібно вміти читати й аналізувати графічну інформацію. Необхідно навчити учнів виконувати нескладні креслення на рівні ескізів, щоб еони сформували власне бачення предмета, деталі чи елементарної схеми і могли відобразити їх графічно.

Завдання, спрямовані на формування графічних навичок, діляться на дві групи: на вміння і навички практичного характеру і на теоретичні знання. Наявність в програмі з трудового навчання навичок практичного характеру відіграє важливу роль для реалізації в навчанні принципу зв'язку навчання з життям, оскільки особлива увага в них звертається на формування відповідних загальнотрудових умінь і навичок. Визначені в ній практичні вміння і навички, набуті в процесі трудового навчання, мають пряме відношення до принципу зв'язку навчання з життям.

Процес формування графічних умінь забезпечується в залежності від конкретних завдань і етапів навчання різними методами і поєднанням цих методів. Так, при початковому ознайомленні дітей з алгоритмом певного вимірювання або побудови важливу роль відіграє застосування ігрового методу в поєднанні з евристичною бесідою. На етапі закріплення вмінь основним методом може бути самостійна робота, а в деяких випадках – поєднання ігрового методу і самостійної роботи. Послідовне застосування цих вимог у навчанні забезпечує систематичну роботу вчителів, в ході якої діти навчаються у відповідності з вимогами програми кожного класу виконувати з допомогою масштабної лінійки і циркуля відповідні вимірювання і геометричні побудови.

Реалізація принципу зв'язку трудового навчання молодших школярів з життям знаходить найбільш чітке і повне відображення при вивченні величин та їх вимірюванні, зокрема таких, як довжина відрізка, площа фігури, маса, місткість і час. Тому формуванню графічних умінь має приділятись постійна увага. У процесі формування графічних умінь також здійснюється виховання молодших школярів: формуються позитивні якості особистості, риси характеру, емоційно-вольова сфера, їхня самостійність, саморегуляція, чесність, наполегливість, працелюбство, акуратність тощо.

Важливим компонентом графічної підготовки учнів початкових класів є вимірювальні навички. Вимоги до суті і змісту вимірювальних навичок учнів початкових класів сформульовані у навчальних програмах з математики і трудового навчання. Так, програма з математики для 1-4 класів спрямована на реалізацію мети і завдань вивчення математики, визначених у Державному стандарті початкової загальної освіти, зокрема на уточнення, поглиблення і розвиток сенсорних умінь молодших школярів, за допомогою яких вони успішно орієнтуватимуться у навколишньому середовищі, а також на формування уявлень про геометричні фігури і тіла, початкового досвіду вимірювань, уміння розв'язувати задачі з геометричним змістом. Програма з трудового навчання для початкових класів орієнтує школярів на вироблення необхідних графічних умінь і навичок. Програмою з трудового навчання передбачено також опанування учнями елементарних графічних умінь, навичок роботи з креслярськими інструментами (лінійкою, циркулем), які використовуються і в процесі вимірювання величин.

Через спостереження починається ознайомлення дітей з графічними формами, їх істотними ознаками, положенням у просторі і на площині. Важливо, щоб учні не лише сприймали готові образи, що їх дає вчитель, а й самі відтворювали геометричні форми в процесі моделювання, креслення, вирізування, малювання. Тому центральне місце у формуванні геометричних понять займає практика самих школярів.

Пропедевтичними щодо графічних умінь і навичок є уявлення молодших школярів про величину, форму предметів та навички орієнтування у просторі. Формування уявлень про величину пов’язане із визначенням властивостей предметів, які можна виміряти. Діти вчаться порівнювати предмети за довжиною, шириною, висотою способами прикладання, накладання, складанням пар, вимірюванням за допомогою мірок, а також словесно описувати предмети щодо параметрів величини.

У процесі трудового навчання у дітей формується уявлення про величину як властивість предмету, яка може бути виміряна і описана як словесно (через використання спеціальних слів – термінів), так і з допомогою цифр. За допомогою сприймання величини предметів, їх габаритів діти вчаться орієнтуватися в предметному світі. У процесі спеціального навчання діти вчаться використовувати в своїй мові слова: довгий, широкий, високий, товстий. Так, відносно річки можна сказати, що вона довга й широка та ще глибока. Відносно струмка можна сказати, що він короткий, вузький.

Діти вчаться визначати розміри іграшок, за величиною порівнювати між собою звірів, птиць, риб. Наприклад, вовк довший і вищий від зайця. Може бути розглянуто питання: “Коли собака вища, коли сидить чи стоїть?” Треба, щоб діти пояснили, чому людина вища, як вона стоїть, а не сидить, а собака, кішка – навпаки. Коли звір сидить – його висота визначається розміром тулуба, який більший за розміри ніг.

Цікавим є порівняння зросту казкових героїв: “Хто вищий за зростом – хлопчик-мізинчик чи дівчинка-дюймовочка?” Дюйм є мірою довжини і приблизно дорівнює довжині верхнього суглоба великого пальця дорослої людини. Діти порівнюють пальчик-мізинчик із верхнім суглобом великого пальця і роблять висновок відносно зросту названих героїв.

Для порівняння предметів діти використовують способи прикладання, накладання. Коли не можна накласти предмети, потрібно користуватися міркою. На основі вимірювання можна робити висновок про результат порівняння за величиною. Міркою можуть бути палички різної довжини (для вимірювання довгих предметів треба вибрати довгу паличку).

Також у процесі трудового навчання та інших предметів у дітей формуються уявлення про форму предметів. Психолого-педагогічні дослідження Л.А. Венгер, В.В. Колечко, Т.Н. Ігнатової свідчать, що молодші школярі слабко орієнтуються у визначенні форми предметів. Форма – це властивість предмета, яка відрізняє предмети. Дизайн форми предметів, які виготовляє людина для своєї життєдіяльності, відповідає вимогам зручності, цілеспрямованості, вдосконалення. Наприклад, усі предмети транспорту мають округлу форму, щоб повітря не заважало швидко рухатися.

Завданнями ознайомлення дітей із формою предметів є:

- розрізняти й називати геометричні фігури;

- групувати фігури по різних ознаках (об’ємні, площині, круглі, некруглі);

- словесно порівнювати фігури за формою;

- виділяти елементи геометричних фігур (кути, вершини, сторони);

- виявляти властивості геометричних фігур;

- трансформувати геометричні фігури (згортати, розрізати).

Методика вивчення форми предметів передбачає запровадження практичних методів: креслення, вирізання, згортання. Завдання готуються для розвитку зорового аналізатора, рухового та дотикового. Запроваджується методичний прийом – співставлення. Наприклад, співставляються всі види чотирикутників. Для об’ємних фігур діти вчаться визначати, які площинні фігури утворюються при розрізах на однакові, неоднакові частини. Наприклад, кулю розрізали навпіл, треба визначити, яка фігура утворилася.

Основні ігри: “Доручення”, “Чарівна торбинка”, “Виклади картинку з фігур”, “Склади листівку”, “Виклади орнамент”.

Наведемо основні види вправ на формування уявлень про форму предметів.

1. Серед різних фігур знайди трикутники і накресли такі ж самі.

2. Усі фігури розклади у дві коробки за властивостями: круглі, некруглі.

3. Розріж квадрат на чотири рівних трикутника.

4. Із геометричних фігур склади “портрет” вовка.

5. Опиши “портрет” зайця, складений із фігур.

6. Накресли трикутник, чотирикутник.

7. Обведи монети у 5 копійок, 2 копійки. Які фігури утворилися?

Важливою передумовою формування графічних навичок є практичні уявлення дітей про орієнтування в просторі. Простір – це форма існування матерії. Проблему сприйняття простору дітьми дослідили П.Ф. Лесгафт, М.Ю.Кистяковська, Б.Г. Ананьєв.

Основними завданнями навчання дітей орієнтуванню в просторі є:

1. Уміти розрізняти основні напрямки простору: вперед, назад, вправо, вліво, вверх, вниз.

2. Визначати своє розташування серед людей, предметів.

3. Визначати розташування предметів у просторі (близько, далеко, попереду, поруч).

4. Визначати просторову орієнтацію між предметами за лініями спрямувань (вертикальне, горизонтальне, похиле).

Основні методи навчання на цьому етапі – це спостереження, розглядання малюнків, схем, таблиць, рухові ігри за вказівними стрілками. Навчання орієнтуватися в кімнаті від себе, від предметів здійснюється в процесі гри: “Доручення”, “Хованка”, “Знайди, де лежить”.

Наведемо основні види вправ на орієнтування в просторі.

1. Йди за вказаними напрямками: вперед, вліво, підійди до шафи.

2. Де задзвонив дзвіночок?

3. Де знаходиться сонячний “зайчик”?

4. Малювання на аркуші паперу за вказаним місцем розташування: “Накресли посередині аркуша трикутник, над трикутником накресли квадрат, ліворуч квадрата накресли прямокутник”.

5. Розповідь про розташування предметів на малюнку.

Уміння орієнтуватися у просторі допомагає молодшим школярам краще розуміти мову дорослих, успішно з ними співпрацювати, орієнту-ватися серед людей, серед предметів, визначати своє місцезнаходження, а в перспективі полегшує формування вимірювальних навичок.

Діти молодшого шкільного віку виявляють велике бажання виконувати малюнки, вони завжди охоче користуються креслярськими інструментами і виконують вправи на вимірювання і побудову. Елементарні навички графічної грамоти треба виробляти в учнів початкових класів з перших днів навчання в школі, що полегшить в майбутньому вивчення креслення, геометрії, географії, фізики тощо. Завдяки ознайомленню із зображенням об’ємних фігур на площині учні легко засвоюють типи ліній, дізнаються про їх практичне застосування, вчаться читати малюнки. Правильно сформовані в учнів цього віку поняття й уявлення про об’ємні тіла, типи ліній і їх вимірювання залишаються в пам’яті на все життя.

Методисти стверджують, що оскільки реалізація принципу зв'язку трудового навчання з життям знаходить найбільш чітке і повне відображення при вивченні величин та їх вимірюванні (зокрема таких, як довжина відрізка, площа чи діаметр фігури), то формуванню графічних умінь має приділятись постійна увага.

Результати емпіричного вивчення стану сформованості графічних умінь і навичок в початкових класах свідчать, що у вправах, пов'язаних із вимірюванням, учні часто припускаються помилок, більшість яких стають масовими, типовими не тільки в початкових, а й у старших класах школи.

Одержані дані про вимірювання довжини відрізків з допомогою масштабної лінійки свідчать про недостатній рівень сформованості умінь молодших школярів користуватись масштабною лінійкою. Прийоми виконання окремих операцій при вимірюванні відрізків (положення листка зошита або паперу і лінійки відносно відрізка, який вимірюється, суміщення початку у лінійки з початком відрізку, правильне розміщення очей при відлічуванні поділок тощо), як правило, не відпрацьовані і перебувають на низькому рівні.

Результати перевірних робіт, проведених вчителем-методистом М.Волчастою, також дають можливість стверджувати, що при навчанні молодших школярів недостатньо уваги приділяється формуванню в них прийомів користування вимірювальними інструментами, відпрацьовуванню окремих операцій Виявлено, що майже половина учнів не володіє необхідними реальними уявленнями про одиниці вимірювань У результаті — у багатьох учнів в кінці 4 класу не сформовані правильні елементарні навички користування таким найпростішим вимірювальним інструментом, як масштабна лінійка. Такий невисокий результат пояснюється тим, що багато вчителів недооцінює роль цих навичок.

Одержані дані переконують у тому, що в сучасній початковій школі мають місце стійкі помилки при виконанні найпростіших геометричних побудов. З цими помилками учні переходять в старші класи. Як зазначається в методичній літературі, значне число учнів старших класів так і закінчують школу, не засвоївши елементарних графічних навичок. Враховуючи, що графічні вміння і навички входять в склад практичних умінь і навичок, незадовільний стан негативно впливає на реалізацію принципу зв'язку навчання і з життям не тільки в початкових класах, а й у старших класах загальноосвітньої школи.

Складаючи практичні графічні завдання, необхідно враховувати словниковий запас учнів, щоб вводити тільки відомі їм поняття або за потреби сформувати нові знання про величини, які вивчаються. Слід також уважно добирати числові дані, оскільки з розвитком науки, техніки й виробництва вони постійно і швидко змінюються.

Перш ніж виконати графічну побудову, учні створюють образ, оцінюють його відповідність реальному предмету-прототипу. Тобто будь-який графічний образ втілюється на папері тільки на основі певних розумових дій. Здатність до активного оперування просторовими образами складається із сукупності конкретних умінь, серед яких основними є такі: створити об'ємний образ поверхні предмета типових геометричних тіл; уявно видозмінити просторовий образ предмета відповідно до заданих умов; здійснювати перехід від об'ємного зображення до плоского; здійснювати перехід від наочного зображення до умовно-схематичного і навпаки.

Ефективність розв'язування графічних завдань забезпечується:

·систематичністю в організації розумової діяльності школярів, яка ґрунтується на чіткій системі завдань;

·відсутністю у процесі розв'язування завдань елементів, пов'язаних з непродуктивною роботою учнів (механічним перекреслюванням).

Узагальнені графічні уміння (спостерігати, будувати зображення, читати графічні рисунки) включають велику кількість конкретних умінь: застосовувати набуті знання для виконання та читання елементарних креслень і графічних рисунків; обирати раціональні прийоми, необхідні для виконання та читання зображень; обирати та здійснювати розумові дії, на яких ґрунтується виконання графічних дій; пояснювати та обґрунтовувати послідовність виконання графічних дій і передбачати їх результат; вибирати основне зображення; вибирати оптимальну кількість зображень тощо.

Успішне формування умінь з розв'язування графічних завдань можна забезпечити, поєднуючи такі методи:

·прямий шлях управління розумовою діяльністю (використовування алгоритмів, алгоритмічних вказівок);

·поетапне формування розумових дій;

· застосування проблемного або частково пошукового методу (активізація розумової діяльності та формування необхідних якостей шляхом створення проблемних ситуацій).

Поєднання цих методів варто оптимально застосовувати на початкових етапах формування умінь розв'язувати графічні завдання, оскільки учні ще не готові до пошукової діяльності та самостійної практичної роботи. У подальшому, з набуттям навичок розв'язування таких завдань, можна збільшувати частку самостійної роботи учнів 1-4 класів, підвищувати рівень активності їхнього мислення.

Великого значення у формуванні розумового розвитку учнів під час розв'язування графічних завдань набуває визрівання у них здатності до контролю і самоконтролю щодо результату та до самого процесу діяльності.

У системі оцінювання та визначенні навчальних досягнень кожного учня тематичне оцінювання є основним. За тематичного оцінювання певна кількість балів, набраних учнем, має бути результатом вивчення ним конкретної теми.

У педагогіці за рівнем пізнавальної активності запитання поділяють на:

· репродуктивні, що вимагають простого відтворення (переказу) вивчених знань. (Що таке лінія?);

·реконструктивні, що передбачають застосування знань у дещо змінених ситуаціях. (Знайти спільні властивості зображень);

·творчі, що вимагають застосування знань, навичок і вмінь у значно змінених (нестандартних) умовах, переносу способів дій на розв'язування складніших розумових завдань. (Дати визначення трикутника).

Для позначення різних типів завдань з графічної підготовки на уроках трудового навчання можна використовувати такі види вправ:

1) задача-завдання на досягнення певного результату, коли дії щодо її розв'язання не вказані, але в умові подана основна інформація, необхідна для її виконання;

2) запитання-завдання, сформульоване у запитальній формі і, на відміну від задачі-завдання, не містить допоміжної інформації, необхідної для його виконання;

3) вправа-завдання, запропонована в будь-якій формі, але спрямована лише на закріплення учнями вмінь і навичок, набутих ними дещо раніше.

Дуже важливо на уроках трудового навчання використовувати загадки, прислів'я, ребуси, кросворди, навчальні ігри. Це активізує пізнавальну діяльність учнів початкових класів, підвищує їхній інтерес до вивчення програмового матеріалу, допомагає учителю виділити головне в темі, дає змогу в цікавій формі здійснити перевірку рівня засвоєння знань як індивідуально, так і колективно. Крім того, учні збагачують свій словниковий запас, розвивають спостережливість, уважність, вчаться узагальнювати.

Складання ребусів на уроках може урізноманітнюватися за рахунок проведення невеликих вікторин. Домашнє завдання у формі складання ребусів теж успішно практикується. Щоб його виконати, учням треба звернутися до багатьох пізнавальних джерел, відшукати необхідні уточнення в різних словниках, довідниках, що, безумовно, поглиблює їх знання та ерудицію.

Розв'язання кросвордів — досить корисне і пізнавальне заняття. Учні удосконалюють свої теоретичні знання, черпають їх з визначень, поданих у текстах кросвордів. Розв'язуючи кросворди, учні не тільки дізнаються про матеріали, а й ознайомлюються з інструментами, які використовують для обробки цих матеріалів, з прийомами й операціями, що їх застосовують під час виготовлення виробів.

Важливу роль відіграє вміле втілення елементів народознавства. На допомогу приходить культурна спадщина українського народу, його багатовіковий досвід трудового виховання підростаючого покоління. Особливо значущими залишаються традиції усної народної творчості: приказки, прислів'я, загадки. Завдяки образності, лаконічності, глибокому змісту, мудрості фольклор акумулює виховну силу. Використання фольклорних скарбів робить урок емоційнішим та динамічнішим.

Список використаної літератури

1. Антонов Т.М. Научно-педагогическое обоснование системы трудового обучения в неполной средней школе.–К.,1984. - 271 с.

2. Атутов П.Р. Політехнічний принцип у навчанні школярів. - К.:Рад. шк.. 1982. - 176 с.

3. Ботюк А.Ф. Формирование конструктивно-технических умений у
младших школьников. – К., 1965. - 150 с.

4. Волощук І. Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів//Трудова підготовка в закладах освіти.-2003.-№3.– С.4-8.

5. Волчаста М. Вивчення геометричних фігур на уроках математики // Поч. школа. – 1998. – №6. – С. 19-23.

6. Гуцан Л.Автентична основа трудового виховання молодших школярів//Початкова школа.-2004.-№7.– С.53-55.

7. Король Я.А. Формування практичних умінь і навичок на уроках математики. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 136 с.

8. Король Я.А. Формування прийомів користування вимірювально-креслярськими інструментами // Поч. шк. – 1996. – №4. – С. 24-26.

9. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

10. Левенберг Л.Ш. Рисунки, схемы и чертежи в начальном курсе обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 160 с.

11. Лось А. Как воспитать трудового человека // Народное образование. – 2002. – №10. – С. 202-208.

12. Национальная доктрина развития образования// Освіта. - 2002. - №26 (4984). – 96 с.

13. Перевертень Г.І. Програма з трудового навчання для 1-4 класів // Поч. школа. – 1991. – №7. – С. 46-47.

14. Подоляк В.О. Формування в учнів системи наукових компетентностей в галузі сучасного виробництва. - Вінниця: Книга-Вега, 2002. - 462 с.

15. Поляков В.А. Политехнический принцип в трудовом обучении школьников. - М.: Просвещение, 1977. - 80 с.

16. Пономарьова К. Вимоги до сучасного уроку трудового навчання // Початкова школа. - 2004.-№10.– С.15-18.

17. Сидоренко В.К., Щетина Н.П. Графічна підготовка школярів: реальний стан та перспективи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 1999. - №5. – С.29-33.

18. Сидоренко В.К., Щетина Н.П. Дидактичні умови графічного розвитку школярів // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. – 2001. - №3. – С.76-82.

19. Стахів Л. Роль праці в моральному вихованні особистості //Рідна школа.-2004.-№5.– С.56-58.

20. Тименко Н.П. Педагогическое обоснование содержания трудового обучения в современной неполной средней школе. – К.,1989. - 121 с.

21. Тхоржевский Д.А. Дидактика трудового обучения. - Киев: Рад.
шк., 1972. -224 с.

22. Тхоржевський В. Мозаїка планів – конспектів занять. // Трудова підготовка в закладах освіти. -1997. -№ 4. – С. 43 -39.

23. Тхоржевський Д. О. Система трудового навчання . – К.: Вища школа, 1985. –м175с.

24. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін. –К.: Вища школа, 1985. – 175с.

25. Уваров В.М. Дидактические вопросы переноса трудовых умений
младших школьников. – М., 1997. - 22 с.

26. Уманець А.В., Дудка О.М. Викладання пропедевтичного курсу геометрії в початкових класах // Поч. школа. – 1991. – №11. – С. 43-44.

27. Чернышенко И.Д. Трудовое воспитание школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 181 с.

28. Щетина Н.П. Дидактичні функції графічної підготовки школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - №1. – С.51-55.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Педагогика"