Серце, хвиля, воля, руки, погляд. Слова для довідки: холодний, чистий, сталевий, срібний, золотий.)
Цікавими для дітей будуть різноманітні конкурси на краще образне слово, «хвилинки творчості» (хто точніше, емоційніше, яскравіше опише предмет, явище або придумає твір) [32, 79].
У 3-4-му класах розпочата робота ускладнюється новими завданнями, вправами на влучність вживання слова, самостійним конструюванням словосполучень, речень. Ширше використовують також готові тексти для аналізу, різноманітних вправ, розвитку зв'язного мовлення.
Новим і складним завданням цього періоду є вивчення граматичних категорій прикметника, тобто роду, числа і відмінка.
Вивчаючи рід прикметників, учні мають засвоїти, що:
- прикметники в однині змінюються за родами;
- рід прикметника залежить від іменника, з яким прикметник пов’язаний;
- прикметники чоловічого роду відповідають на питання який? і мають закінчення -ий(-ій);
- прикметники жіночого роду відповідають на питання яка? і мають закінчення -а(-я); прикметники середнього роду відповідають на питання яке? і мають закінчення –е(-є);
- у множині прикметники за родамине змінюються.
Вивчаючи іменник, діти усвідомили, що він за родами не змінюється, але має рід. Під час вивчення прикметника слід показати учням, що на відміну від іменника прикметник змінюється за родами і що рід прикметника зумовлюється родом іменника, разом з яким прикметник утворює словосполучення. З цією метою учитель може організувати спостереження за словосполученнями, у яких іменники поєднуються з одним і тим же прикметником. Як один із варіантів такої роботи може бути, наприклад, демонстрація малюнків, на яких зображені червоний галстук, червона стрічка, червоне яблуко. Учні повинні записати назви предметів та їх ознак, визначити рід іменників і відповідно прикметників, виділити закінчення в них.
Отже, при визначенні роду прикметників учні засвоюють такий порядок дій: 1) знаходжу іменник, з яким зв'язаний прикметник; 2) визначаю рід цього іменника; 3) за родом іменника установлюю рід прикметника [49, 55].
Для того, щоб показати, що у множині прикметники за родами не змінюються, можна запропонувати дітям дописати закінчення прикметників у таких словосполученнях: червон... галстуки, червон... стрічки, червон... яблука. Учням неважко помітити, що у множині прикметник має одну й ту ж форму, а отже, за родами не змінюється.
Вивчаючи число прикметників, діти повинні усвідомити, що:
- прикметники, як і іменники, мають два числа — однину і множину;
- прикметники завжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими прикметники пов'язані.
3 терміном «число» учні вперше зустрічаються саме в З класі, однак ще в 2 класі вони вчаться практично змінювати прикметники разом з іменниками за зразком «один — багато». Така підготовча робота створює грунт для розуміння того, що число прикметника не самостійна, а повністю залежна від іменника категорія. Розділити за принципом «один — багато» можна тільки предмети, а не ознаки, ознака ж приписується одному предметові (прикметник в однині) або групі предметів (прикметник у множині). Щоб діти усвідомили цю особливість числа прикметників, учитель може провести таку, наприклад, роботу: демонструється два малюнки (на одному з них зображена одна червона троянда, на другому — кілька троянд такого ж кольору). Діти одержують завдання утворити за кожним із малюнків словосполучення, до складу яких входять, іменник і прикметник — назва кольору. Учитель веде бесіду:
— Скільки троянд зображено на першому малюнку? (Одна.) А на другому? (Кілька, багато.)
— Скільки кольорів ви бачите на малюнках? (Один.) Так діти приходять до висновку, що однина/множина іменників, зумовлена кількістю предметів, а однина/множина прикметників визначається не кількістю ознак, а числом іменника, від якого прикметник залежить [55, 92].
Знайомлячись з відмінюванням прикметників, учні повинні усвідомити, що відмінок прикметника визначається за відмінком іменника. Показати це можна на таблиці відмінкових закінчень прикметників чоловічого й середнього родів і відмінкових закінчень прикметників жіночого роду. Робота з таблицями дасть учням змогу простежити за тим, як змінюються прикметники за відмінками, і запам'ятати відмінкові питання прикметника. Учні помітять, що відмінкові закінчення іменника і зв'язаного з ним прикметника різні, визначити відмінок прикметника можна за відмінком іменника, відмінкове закінчення прикметника збігається із закінченням питання, на яке він відповідає (який? — зелений, якого? - зеленого).
Виконання різних тренувальних вправ на визначення відмінків прикметників і правильне вживання їх відмінкових форм у словосполученні й реченні слід поєднувати із систематичною роботою над розвитком усного і писемного мовлення молодших школярів [55].
Отже, вся система роботи з граматичними категоріями прикметника націлена на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови порівняно з іменником і на розвиток умінь користуватися прикметниками в різних мовленнєвих ситуаціях. 3
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що методика роботи над прикметником у початкових класах має такі основні напрямки:
- лексичний (робота над синонімами, антонімами, словами з прямим і переносним значенням);
- граматичний (визначення граматичних категорій прикметника – роду, числа і відмінка прикметника);
- напрямок тексту (вживання прикметників у розповіді, описі та міркуванні).
Працюючи над цими основними напрямками з метою формування і розвитку пізнавальної активності, слід використовувати вправи різноманітного характеру (трансформаційного, пізнавального, творчого, комунікативного) на:
· виділення прикметників з висловлювання;
· добір прикметників, прикметників-синонімів, прикметників-антонімів;
· розуміння прикметників, що вживаються у прямому й переносному значенні;
· визначення граматичних категорій прикметника;
· вживання прикметників у словосполученні і реченні;
· використання прикметників у різних типах тексту: розповіді, описі та міркуванні.
Правильний і різноманітний добір таких завдань забезпечить посилення інтересу учнів до знань, а отже сприятиме формуванню їх пізнавальної активності, допоможе розкрити цінність практичного оволодіння мовою й мовленням, а також сприятиме розкриттю багатства української мови. З їх допомогою діти вчаться усно і письмово описувати навколишнє середовище, природу на основі власних спостережень, добирати матеріал до твору.
Різноманітність вправ і завдань лексичного, граматичного напрямку та напрямку тексту представлені у Додатку А.
У § 1.1 ми звертали увагу на те, що найважливішим засобом активізації пізнавальної діяльності школярів є раціональне поєднання дидактичної гри і навчання. Відомо, що у дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. Гра у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, формування й розвитку пізнавальної активності школярів, формування в них позитивного ставлення до процесу і результатів своєї праці [67].
Тому цікавим для дітей під час вивчення прикметника є, безперечно, ігри. Для вивчення даної теми можна запропонувати ігри, які представлені у Додатку B. Саме такі ігри слід пропонувати дітям, особливо при вивченні граматичних категорій прикметника, які є для дітей «сухим» матеріалом.
Для підвищення інтересу учнів, а отже формування і розвитку пізнавальної активності, важливу роль відіграють нестандартні уроки, наприклад, уроки-подорожі. (Наприклад, у місто прикметників разом з Дідом Морозом і Снігуронькою). На такому уроці можна використати такі вправи і завдання, які пропонує вчитель А.В.Алексейчук (смт Першотравенськ, Житомирська обл.):
1. – Діти, давайте ми з вами допоможемо прикрасити ялинку в місті прикметників. Подумайте, якими словами можна охарактеризувати ялинку? Яка вона, лісова красуня?
(Діти називають прикметники, записують їх у зошити і на дошці. Ялинка – молоденька, струнка, вічнозелена, красива, пухнаста, приваблива, казкова, загадкова, сяюча, дивовижна, новорічна.)
2. – Ой, яка вона буде гарна та красива! Скільки на ній з’явиться іграшок! Тож запишіть назви ялинкових прикрас разом з їхніми ознаками.
(Діти самостійно виконують завдання. Той, хто за відведений час запише більшу кількість словосполучень – виграє).
Наприклад: цирковий слоник, іграшкова шапочка, сяюча зірочка, лісові грибочки, чудова снігуронька, золота рибка…
3. – До Діда Мороза прийшов хлопчик і прочитав йому свій твір. Ось він.
Ліс. … вечір. У … … кожухах сплять ялинки. … замети вкрили … пеньки та … … листя. Скоро … вовчі очі виглянуть із … хащі.
(зимовий, білий, пухнастий, снігові, старі, яскраве, осіннє, голодні, лісової)
- Чи сподобався він вам?
- Що потрібно додати, щоб твір став кращим?
- До якої частини мови належать ці слова?
- Зробіть висновок. Запишіть утворений текст, додаючи слова із довідки.
4. Проблемна ситуація. – Діти, допоможіть розв’язати Діду Морозу суперечку про те, який буває сніг.