Аналізуючи наведені переліки підходів, зазначимо що:
• Філософський підхід до осмислення культури, на наш погляд є
недостатнім для цілісного розуміння теорії культури, адже, як
стверджують самі автори наведеної класифікації, "... культура втілена у
всіх галузях людського життя, що, у свою чергу, потребує врахування
їхньої конкретної специфіки" [5],
• Не пояснює сутності поняття "культура", на нашу думку, і
антропологічний підхід. Антропологічна тенденція, що знайшла своє
відображення в розвитку конкретних наук про людину, базується на визнанні будь-якого способу людської діяльності.
• Цілісний підхід - це спосіб дослідження, програма дослідної роботи, яка визначає, як, яким чином досліджувати об'єкт, але не відповідає на питання щодо сутності культури.
• Не зрозумілим залишається і сутність компетентнісного підходу, який, на думку В. Гриньова, "... орієнтує дослідника на визначення певних вимог до освітньої підготовки студентів" [6].
З позиції досліджуваного предмета цікавою, на наш погляд, є класифікація підходів В. Гриньової. У своїй докторській дисертації дослідниця виділяє особистісний, діяльнісний та аксіологічний підходи [6]. Коротко охарактеризуємо зазначені підходи.
Визначення культури як специфічного способу людської діяльності лягло в основу так званого діяльнісного підходу, прихильниками якого стали В. Давидович, Ю. Вишневський, В. Жариков, Ю. Жданов, Н. Злобін, М. Коган, Е.С. Маркарян, О. Ханова, 3. Хелус та ін.
У сучасному пізнанні поняття діяльності відіграє центральну, методологічну роль, оскільки саме за його допомогою дається універсальна характеристика людського світу. Саме через призму принципу діяльності, на думку Е. Юдіна, відкривається цілісний спосіб бачення тієї чи іншої соціальної реальності і створюється можливість узагальненого пояснення різних соціальних явищ з однієї теоретичної позиції [5]. Дослідник називає діяльність '"універсальним пояснювальним принципом", який поєднує емпіричну достовірність з теоретичною і методологічною конструктивністю [5, 6].
Концепція діяльності лежить в основі розкриття сутності багатьох явищ, зокрема і такого, як культура. Недаремно автори монографії [6] зазначають, що діяльнісний підхід - прагнення пояснити культуру, виходячи з сутності людської діяльності, є методологічно важливим витоком будь-якого сучасного культурологічного дослідження.
Література
1. Александрова М.В. Культура та цивілізація: становлення проблематики в українській філософській думці (кінець ХІХ початок ХХ століть): автореф. Дис.. канд.. пед..н: 17.00.01 Х, -2003-17с.
2. Межуев В.М.Культура и история.- М.Политиздат, 1977.- 199с.
3. Прийма С.М. Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики у процесі професійно-педагогічної підготовки: дис.. канд.. пед. н.13.00.04 Мелітополь, 2005.-242с.
4. Прийма С.М. Системний підхід у вивченні технологічної культури вчителя інформатики // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. пр. - К.:Педагогічна думка, 2004. – Вип.5.- Ч. ІІ. – С. 153-156.
5. Прийма С.М. Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики у процесі професійно-педагогічної підготовки // Зб. наук. пр. БДПІ - Вип.3. Серія: Педагогічні науки. – Бердянськ: БДПУ, 2005. – С. 162-174.
6. Прийма С.М., Чорна Ж.А. Технологічна компетентність як компонент професійної підготовки майбутнього вчителя // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Вип. XX. – Слов’янськ: ВЦ СДПУ, 2003.-С. 130‑132.