Смекни!
smekni.com

Концепція морального виховання в початковій школі (стр. 5 из 5)


1.8 Прищеплення та формування у дитини любові до рідної землі

Формування любові до рідного краю органічно пов'язано з минулим, сучасним та майбутнім держави. Осмислення цієї істини відбувається разом із підростанням дитини, розширенням її світогляду та уявлень про рідну землю та її людей.

Саме життя змушує маленького громадянина цікавитися подіями сучасності, які так чи інакше пов'язані з минулим і спрямовані у майбутнє. Розповіді близьких та рідних людей пробуджують у дитини повагу до своїх предків, які захищали свою землю від загарбників, обробляли та прикрашали її, залишили у спадок.

Прогулянки з дорослими надовго залишаються в пам'яті дітей. Особливо запам'ятовуються улюблені місця в різні пори року – діти спостерігають за змінами, глибоко відчувають красу природи. Щоб дитина помітила ці зміни, навчилася порівнювати, аналізувати тощо, – дорослі повинні:

1) передати дитині своє емоційне ставлення до природи;

2) виховати в ній спостережливість.

Розуміти і любити природу рідного краю дитина починає під впливом дорослих. Разом з дорослими дитина може навчитися захоплюватися і милуватися поетичними образами природи, різноманітністю її форм, кольорів, звуків. Треба вчити дитину вдивлятися, вслуховуватися, дивитись і бачити.

1.9 Гуманність і моральність дитини в початковій школі

При правильному вихованні діти дошкільного віку здатні сприймати складні стосунки між людьми. З віком вони стають більш спостережливими, об'єктивними і чіткими в оцінці поведінки інших. Вони здатні вже до узагальнення етичних уявлень. Тому робота батьків та вихователів по формуванню у дітей гуманного ставлення до людей, до всього живого повинна бути цілеспрямованою і систематичною.

Аналіз і порівнювання відповідей дітей свідчать, що у дітей, з якими не проводилося серйозної виховної роботи, етичне уявлення недостатньо вірне чи відсутнє зовсім. Шлях від формування у дітей знань про хороше до їхньої правильної поведінки є дуже складним і повинен супроводжуватися постійною копіткою роботою дорослих над розвитком як етичних норм поведінки, так і моральної свідомості дітей.

Дитина досягла шкільного віку.

Аналізуючи вік дитини від б-ти до 7-ми років, можна підвести деякі підсумки, – дитина вже багато що вміє і знає, а саме:

1) володіє рідною мовою;

2) має досвід спілкування з дорослими і дітьми;

3) з великим бажанням чекає того моменту, коли стане школярем; охоче розповідає про важливі учнівські обов'язки і свою готовність їх виконувати;

4) привчена до самообслуговування;

5) володіє певною сумою знань та вмінь: – знає алфавіт;

– вміє виконувати нескладні арифметичні дії;

– має навички малювання тощо.

Що має вміти і знати дитина по завершенні 7-го року життя:

1) усвідомлювати користь фізичних вправ та загартовувальних процедур;

2) усвідомлювати основні гігієнічні вимоги щодо здорового та безпечного відпочинку: правила поведінки на воді, у лісі,полі, на льоду; знати про небезпеку: отруєнь шкідливими грибами, ягодами, рослинами; від укусів отруйних комах, змій, хворих тварин;

3) вміти швидко орієнтуватися у просторі; долати різні перешкоди;

4) влучно кидати предмети у ціль;

5) кататися на велосипеді, санках, ковзанах, ходити на лижах і спускатися з гірки; плавати довільним способом до 12 – 15 м;

6) гратися в ігри спортивного характеру: бадмінтон, городки, настільний теніс, баскетбол, хокей та футбол тощо;

7) знати про походження свого прізвища, імені; про історію свого роду, його традиції; складати родовідне деревце;

8) знати про житло, догляд за ним, правила безпеки у користуванні електроприладами, газом, водою;

9) виявляти суспільні інтереси, норми громадянської поведінки щодо державних символів і свят;

10) знати про характерні географічні та історичні особливості своєї держави;

11) усвідомлювати значення миру, виявляти прагнення миролюбства;

12) проявляти інтерес до трудової діяльності дорослих, знати про її соціальне і моральне значення;

13) володіти елементарними вміннями організації самостійної діяльності, її планування, обговорення зробленого, самоконтролю;

14) мати уявлення про способи протипожежної безпеки, безпеку дорожнього руху й поводження на вулиці, про безпеку праці;

15) дотримуватися відповідних правил поведінки в спеціально створених ситуаціях;

16) вміти користуватися послугами бібліотеки, магазину, пошти, перукарні тощо.

Загальні висновки

Опрацювавши дану проблему, яка містила в собі "Концепцію морального виховання в початковій школі" ми дійшли висновків, що у процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Отже, моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Ми дізналися, що методологічною засадою морального виховання є етика — наука про мораль, природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних відносин між людьми в суспільстві.

Ми з’ясували, що у моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею, за якою людині від природи притаманне прагнення до добра, правди і краси.

Таким чином, зміст морального виховання учнів зумовлений вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на це завданням морального виховання в школі є формування національної свідомості й самосвідомості учнів, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, жінки.

Особливо важливо пам’ятати, щоб декларовані педагогом моральні принципи підтверджувалися його моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.

Ми впевнилися, що важливим фактором виховання спокійної, врівноваженої дитини є добрий тон сімейного життя, де привітність і жарт поєднуються з серйозністю, справедливість з наполегливістю, а любов і ласка позбавлені відтінку поблажливості. Тому батькам необхідно взяти собі за правило: всі труднощі і неприємності в житті дорослих не мають права позначатися на ставленні до дитини. Неприпустимо зганяти на дитині свій настрій. Запорука дитячого щастя - тепло родинного вогнища, взаємна любов і повага.

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З появою дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя і практичної діяльності, забезпечити раціональну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Оскільки метою виховання підростаючого покоління є формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Ми розглянули ефективність навчально-виховної роботи в школі і дійшли висновків, що вона забезпечується єдністю школи і сім'ї, якої досягають за постійної турботи школи про підвищення рівня психолого-педагогічної обізнаності, педагогічної культури батьків.

Відчуття емоційного стану інших людей формується з самого раннього віку. Батьки навчають дитину змалечку розпізнавати експресивний вираз емоцій і правильно реагувати на них.

Вплив музичного мистецтва допомагає дитині яскравіше відчувати дійсність, робить її шляхетнішою, благороднішою, чутливою.

Багата емоціями творча уява формується у тих дітей, які відвідують художні гуртки, виставки, театри, концерти.

Початковою школою формування естетичних почуттів дитини є природа.

Якщо дитину з перших місяців життя зацікавлювати книжками, казками, малюнками, картинками, віршами, – це сприятиме зростанню у неї любові чи жадоби до знань, зробить її комунікабельною. Дитина швидше оволодіває культурою рідної мови, починає розуміти і цінувати її красу.

Формування любові до рідного краю органічно пов'язано з минулим, сучасним та майбутнім держави. Осмислення цієї істини відбувається разом із підростанням дитини, розширенням її світогляду та уявлень про рідну землю та її людей.

Саме життя змушує маленького громадянина цікавитися подіями сучасності, які так чи інакше пов'язані з минулим і спрямовані у майбутнє. Розповіді близьких та рідних людей пробуджують у дитини повагу до своїх предків, які захищали свою землю від загарбників, обробляли та прикрашали її, залишили у спадок.

Отже, при правильному вихованні діти дошкільного віку здатні сприймати складні стосунки між людьми. З віком вони стають більш спостережливими, об'єктивними і чіткими в оцінці поведінки інших. Вони здатні вже до узагальнення етичних уявлень. Тому робота батьків та вихователів по формуванню у дітей гуманного ставлення до людей, до всього живого повинна бути цілеспрямованою і систематичною.


Список використаних джерел

1. Борисовский А.М. "В.А. Сухомлинский "Люди науки". –Москва: "Просвещение", 1985. -с.83-90.

2. Бровченко М.Ф. Насамперед учитель. Серія 7. –Київ: "Знання", 1986. -с.25-34.

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. –Київ: "Либідь", 1977. -с.335.

4. Ред. Дзеверин А.Г.Сухомлинский В.А. Избранное, т.5–Киев: "Радянська школа", 1980. -с.67-78.

5. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (підручник). –Київ: "Знання-Прес", 2003. -с.268-273.

6. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання, навчальний посібник, видання 2-е, виправлене і доповнене. –Харків: "ОВС", 2002. -с.77-88.

7. Родганин Е.Т., Зазюн И.А. Гуманист, мыслитель, педагог. Об идеалах В.А. Сухомлинского. –Москва: "Педагогика", 1991. -с.78-91.

8. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. –Киев: "Радянська школа", том 1-5, 1976.

9.Сухомлинський В.О. Вибране. –Київ: видавництво "Радянська школа", 1977. -с.568-581.

10. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. –Київ: "Радянська школа", 1978. -с.75-77.

11. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. –Москва: "Просвещение", 1979. -с.310-370.

12. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. –Москва: "Просвещение", 1981. -с.78-87.

13. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. –Киев: "Радянська школа", 1984. -с.75-78, 142-145, 185-186.

14. Сухомлинский В.А. О воспитании. Издание 6-е. –Москва: Политическая литература, 1988. -с.115-146.

15. Фіцула М.М. Педагогіка, посібник. –Київ: "Видавничий центр "Академія", 2002.-с.278-284.