Смекни!
smekni.com

Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах (стр. 4 из 4)

на наступному етапі не варто давати дитині завдання самостійно виконати дію — спочатку попросити її «покерувати» рухами дорослого. За даними психологів, дитина, не обтяжена власними діями, невмінням, незручністю, краще фіксує свою увагу на складових руху (тут важливо все: як тримається ручка, як лежить рука, як вона пересувається по рядку, чи утримується правильна поза і тільки потім — як виконується буква);

самостійне виконання дії повинно йти під контролем і при підказці вчителя, але ця підказка повинна бути мінімальною, краще, якщо дитина керуватиме своїми діями так, як вона керує чужими. Спочатку вона робитиме це вголос, але у міру формування навички це словесне керівництво виконуватиметься подумки;

на виконанні дії не закінчуються етапи навчання. Ще один важливий елемент — аналіз зробленого; звичайно, необхідний і аналіз того, як виконувалася дія. (Це достатньо просто здійснити, якщо є відеомагнітофон.) Якщо дитина може об’єктивно оцінити свої помилки, значить, попередні етапи проведені правильно, якщо ні — все слід почати спочатку.

Наявність тривалої паузи при виконанні кожного елементу букв і між буквами в слові ще раз показує недоцільність навчання безвідривному письму.

При безвідривному письмі дитина вимушена виконувати неприродні, біомеханічно-недоцільні рухи, у багатьох випадках необхідно прописувати частину елементів по вже написаній лінії (до речі, це не скорочує, а подовжує лінію письма, значить не скорочує час). Все це ускладнює процес письма, робить його більш напруженим і неефективним. Безвідривне письмо створює необхідність одночасно з рухами пальців пересувати уздовж рядка кисть, передпліччя, плече (координація всіх цих рухів практично неможлива без порушення способу тримання ручки і пози) і викликає значну додаткову напругу м’язів руки і тулуба. Крім того, на першому етапі навчання діти пишуть, «затамувавши подих», як правило, на вдиху, і чим довші склади слів, які пишуться безвідривно, тим довше затримка дихання (до 20—30 секунд). Експериментальні дослідження показали, що такі затримки дихання шкідливо позначаються на функціональному стані дитини.

Ми вважаємо за необхідне ще раз підкреслити, що формування «чисто технічних навичок» на всіх етапах навчання можна виділити тільки умовно, оскільки одночасно йде формування інших досить складних завдань: побудова системи знаків, співвіднесених з системою звуків, засвоєння способів позначення фонем буквами (оскільки кількість фонем і букв в українській мові не співпадає) і зрештою — представлення буквеного запису як моделі слова, що відображає зв’язок між його значенням і формою. Тобто дитина на перших порах формування навички, по суті, проходить той шлях, який пройшло людство в історичному розвитку письма.

Найважливішим елементом навчання письму є звуковий, або звуко-буквений аналіз. Процес звукового аналізу, виділення фонем і переклад їх в графеми також здійснюється усвідомлено, і якщо на першому етапі не приділити достатню увагу звуко-буквеному аналізу, не дати дитині досить часу для проведення цієї роботи, успішного формування навички не буде, а недоліки можуть закріпитися, і скоректувати їх надалі буде дуже важко. Пауза між окремими буквами в слові необхідна для звуко-буквеного аналізу, і це ще один аргумент проти безвідривного письма.Перший етап навчання (фактично букварний період) може значно подовжуватися, затягуватися, якщо методика навчання не відповідає закономірностям формування навичок і віковим особливостям дитини. Цей період значно подовжується у дітей, не готових до навчання, у дітей з розладами або затримками в розвитку моторних і зорово-моторних функцій, у дітей з відхиленнями в стані здоров’я.Тривалість і особливості другого і третього етапів навчання багато в чому визначаються тим, наскільки успішно пройшов перший етап.

2.2 Авторські пропозиції

З приходом до школи шестирічних дітей питання, щодо навчання письму ліворуких дітей отримало величезну активність. Вчителі все більше і більше переконуються, що перенавчання малят згубне для їх здоров’я, психічної поведінки тощо.

Згадуючи школу 15-річної давнини варто визначити наступні зміни, які відбулися в процесі навчання та ставлення до шульги:

Приділяється більше уваги до проблем ліворукої дитини, до її сприйняття світу.

На відміну від минулого вчителі не намагаються будь-що перевчити учня, застосовуючи каральні методи: биття по руках, прив’язування руки, одягання рукавиць, замальовування крейдою тощо.

Вчителі намагаються повернутись обличчям до проблеми шульги, використовуючи хоча б відомі їм методи навчально-виховного процесу.

Якщо в минулому в процесі вивчення нової букви учитель в кращому випадку давав зауваження до дитини-лівші (тим самим піднімав її на сміх перед класом), то зараз він намагається допомогти учню впоратись із труднощами в техніці написання.

Та як навчити шульгу впоратись із виконанням гігієнічних вимог, необхідних при письмі: посадка, положення зошиту, рук і т. д. Вимоги до ліворуких школярів значно відрізняються від вимог, що ставляться до дітей, які пишуть правою рукою, і зводяться до наступних.

Посадка при письмі. За правильної посадки ліворукі діти повинні сидіти прямо, не торкаючись грудьми столу. Ноги всією ступнею мають стояти на підлозі або підставці, голова трохи нахилена вправо.

Положення рук, кисті руки та способи утримування ручки.Руки при письмі мають лежати на робочому столі так, щоб лікоть лівої руки трохи виходив за край столу і ліва рука вільно рухалась лінійкою зверху донизу, права ж лежала на столі і знизу притримувала б зошит.Кисть лівої руки більшою частиною долоні має бути повернена до поверхні столу. Точками опори для кисті слугують нігтьова фаланга дещо зігнутого мізинця та нижня частина долоні. Ручка кладеться на середній палець, на його верхню нігтьову частину. Нігтьова фаланга великого пальця притримує ручку, а вказівний палець легко кладеться зверху ручки на проміжок 1,5—2 см від пишучої кульки та керує рухом пальців. В процесі письма триває рух зліва направо (напрямок ручки при письмі лівою рукою — вліво, а рух кисті і пальців — вправо).

Положення зошиту.Зошит лежить з нахилом вліво так, аби правий нижній кут сторінки, по якій пише дитина, був направлений до середини її грудей.

Ліворукій дитині важко орієнтуватись в зошиті, в лінійці. Вона не може відразу визначити ту сторону, з якої потрібно починати писати, плутає напрямок. Ліва рука при письмі виконує рухи, симетричні рухам правої руки, тобто рухи при письмі справа наліво. Для ліворуких дітей в початковий період навчання письму необхідні вправи, які безпосередньо будуть готувати руку до роботи та орієнтації в лінійці.

Нижче подані примірні підготовчі вправи для ліворуких дітей на початковому етапі навчання грамоти (мал.3).

мал.3.

У шестирічної ліворукої дитини слабко розвинені пальці руки, відсутня координація рухів, що утруднює точне відтворення букв і їх з’єднань за зразком. Для укріплення і розвитку руки та координації рухів у період навчання написанню цілих літер дітям можна запропонувати наступні вправи:

застібання і розстібання гудзиків;

зав’язування и розв’язування стрічок;

перекладання дрібних іграшок трьома пальцями, які тримають ручку при письмі тощо.

Ось деякі вимоги, які необхідно ставити до письма ліворукої дитини:

правильне написання форм букв та їх з’єднань;

однакова відстань між буквами і словами;

збереження лінійності і ритмічності;

пряме письмо з невеличким нахилом у ліву сторону.

Таким чином, на нашу думку, вчителям варто частіше звертати увагу на особливості ліворукої дитини, а вищезгадані пропозиції застосовувати в процесі навчання грамоти.


Висновки

Ліворукість створює деякі проблеми в соціальній адаптації дітей. Адже все, починаючи з побутових товарів і закінчуючи різними складними пристроями, пультами розраховане на праворуких. З ліворукістю пов'язано ряд проблем і суто медичного характеру. Так, у ліворуких дещо частіше, ніж у праворуких, можуть спостерігатися різні аномалії будови та розташування внутрішніх органів. Про це повинні знати хірурги і терапевти. В ліворуких своєрідною буває клініка багатьох нервово-психічних захворювань. Багато практично здорових таких людей відрізняються великим розмахом і циклічністю емоційних коливань. Їм властивий певний психічний інфантилізм: надмірна гра уяви, дитячість і поверховість суджень.

Неабиякі проблеми виникають і в процесі навчання грамоти. Шульга отримує величезні психологічні перевантаження, що супроводжується поганим сном, нервовістю, так і погіршенням якості навчання, зокрема на письмі.

Вирішення цих проблем вбачається у необхідності особливої вчительської допомоги ліворуким дітям, яка зводиться до наступних вимог:

опановувати особливу методику навчання письма (як посадити учня за партою, як покласти зошит, підручник, як тримати ручку, щоб було зручно);

навчитись організовувати робочий простір на уроках праці;

вчити ліворуких дітей користуватися різноманітним обладнанням, під час роботи за комп'ютером по-особливому вчити користуватися мишею тощо.

Отже, вирішення проблеми ліворукості забезпечить покращення навчання дітей в школі, підготує дитину до "дорослого" життя, дасть їй певну суму знань і навиків, виявить її неповторну індивідуальність, допоможе розвитку сильних якостей і переборюванню слабких.


Список використаної літератури

1. Безруких М. Леворукий ребёнок в школе и дома. – Екатеринбург. ЛИТУР, 2001. – 320с.

2. Блінова Г.Й. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей / Блінова, Пічугіна; під ред. Нізельського.

3. Богомолова Н. Особливості навчання письму ліворуких дітей // Студентський науковий вісник ТДПУ. – Тернопіль, 2004. – Вип. №9. – С. 100-102.

4. Ефремова Н. Леворукость – не помеха // Домашнее воспитание. – 2002. – №5. – С.22-25.

5. Ефремова Н. Записки левой руки. // Народное образование. – 2002. - №9. – С.225-230.

6. Ефремова Н. Левый – правый мозг. // Народное образование. – 2001. - №5. – С.215-217.

7. Лобода В.П. Ліворукість – не проблема // Наука і суспільство. – 2002. - №9-10. – С. 32-33.

8. Романова Ю. Я – левша // Воспитательная школа. – 2002. – №8. – С.43-44.

9. Эльконин Д.Б. Педагогические мысли. – М: Образование. – 1967.

10. Юдин Н., Муталимова А. О феномене леворукости // Школа и производство. – 2003. – №4. – С.17-18.

11. Юдин Н. Психокоррекционная работа с леворукими детьми // Воспитательная школа. – 2003. – №2. – С.34-36.