Шутяк В. Г. в своїй книзі „Методика трудового навчання в початковій школі”, розглядає взаємозв’язок трудового навчання з іншими предметами, наприклад: „Надзвичайно багатогранні зв’язки трудового навчання і математики. Так, знання арифметичного матеріалу діти використовують на практиці буквально з перших уроків: під час проведення вимірювань і простих обчислень, визначення кількості деталей у виробі, послідовності трудових операцій, під час використання графічних позначень. Пізніше учні оперують такими поняттями, як периметр, площа, масштаб і ін. Геометричний матеріал використовується на уроках праці під час оволодіння прийомами роботи креслярсько-вимірювальними інструментами, під час побудови окремих геометричних фігур, креслення розгорток, визначення форми предметів.” Також особливої уваги слід приділити зв’язкам трудового навчання з образотворчим мистецтвом: „Зв’язок уроків трудового навчання та образотворчого мистецтва здійснюється при виборі продуктів праці, їх графічному зображення, оздоблення. Виготовлення аплікацій, сувенірів, витинанок, масок для вертепу, персонажів лялькового театру неможливе без елементарних знань сучасного дизайну.”[27,18-19,21]
Вивчення періодичної літератури в основному журналів „Школа і виробництво” та „Трудова підготовка” показало, що проблемі реалізації міжпредметних зв’язків в процесі трудового навчання приділяється недостатньо уваги.
Спостереження за роботою вчителів трудового навчання, які проводились мною під час педагогічної практики показують, що практичне здійснення зв’язків навчального матеріалу по трудовому навчанню з шкільних предметів здійснюється дуже слабо. Тому можна сказати, що використання міжпредметних зв’язків на уроках трудового навчання, майже не використовується.
Таким чином, намагатимемося з’ясувати міжпредметні зв’язки трудового навчання з іншими шкільними предметами.
1.2. Суть використання міжпредметних зв’язків при вивченні розділу ”Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів”
В процесі здійснення міжпредметного зв’язку трудового навчання з іншими шкільними предметами неможливо розглядати всі поняття і закономірності, які використовуються як наукові основи трудового процесу.
Проблема міжпредметних зв’язків взагалі має два підходи в їх реалізації. Перший з них передбачає усунення дублювання вивчення одних і тих самих зв’язків, понять в різних навчальних предметах, що здійснюються при розробці програм шкільних дисциплін. Другий – направлений на поглиблення і розширення знань і вмінь учнів по вивченому навчальному предмету. Він реалізується в процесі навчання учнів.
Основним методом виділення зв’язків між предметами в дослідах в 50-х роках був тематико-годинниковий (встановлення взаємозв’язків навчальних тем різних предметів з часом) з елементами логіко-понятійного аналізу (встановлення взаємозв’язків в розвитку основних понять, загальних для ряду предметів). Первинна класифікація міжпредметних зв’язків будувалась на часовому критерії: попередні, супроводжуючі і наступні зв’язки.
Практичне здійснення таких зв’язків сприяє систематизації знань, дозволяє спиратися на раніше вивчений матеріал, розглядати перспективи у вивченні знань.
Однак при вивченні навчальних програм порушувались раніше встановлені логіко-понятійні і часові координаційні зв’язки, знижувалась їх практична цінність і виникала потреба в пошуку більш надійних критеріїв, які відображають багатоаспектність міжпредметних зв’язків у навчанні.
Введена категорія типів міжпредметних зв’язків:
· І тип – по спорідненим законам і теоріям;
· ІІ тип – по методам експериментального дослідження;
· ІІІ тип – світоглядного характеру;
· ІVтип – розрахунково-вимірювального характеру.
Виявлена можливість встановлення міжпредметних зв’язків на основі не тільки загальності змістовних компонентів навчання (факти, поняття, закони, теорії, ідеї), а й загальності навчальних вмінь, способів діяльності вчителя і учнів.
Міжпредметні зв’язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальними прийомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальних задач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних, творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої та інших видів діяльності, які здійснюються учнями.
Так, наприклад, креслення викрійок учні виконують в 5 класі, а предмет креслення починають вивчати тільки у 7 класі. Тому вчителю трудового навчання необхідно слідкувати за дотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формування в учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося б виправляти.
З уроків математики учні знайомі з мірами довжини, інструментами для їх вимірювання та побудовою креслень (тільки на площині). Під час знімання мірок учні вперше стикаються з обмірюванням об’ємних тіл. Тому увагу учнів необхідно звертати на те, що креслення викрійки швейного виробу є не проекцією, а розгорткою фігури на площині в натуральну величину. Щоб учні могли це усвідомити, варто використовувати прості моделі геометричних об’ємних тіл, виготовлені з паперу.[8,6]
На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на інших уроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності. Міжпредметні зв’язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити раніше вивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а на уроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Це особливо стосується теоретичного матеріалу.[6,18-19]
Дуже часто на уроках трудового навчання застосовуються міжпредметні зв’язки. Існує декілька визначень „міжпредметних зв’язків”, а саме:
Міжпредметні зв’язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять, явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.[21,48]
Міжпредметні зв’язки – це особливо значні в сучасних умовах наукової інтеграції фактори формування, утримання і структури навчального предмету/
Філософське розуміння структури зв’язку дозволяє виділити в понятті „міжпредметний зв’язок” три суттєвих ознаки (склад, спосіб, направленість) і їх види зв’язку, що розслідуються між предметами: по складу (об’єкти, факти, поняття, теорії, методи); за способом (логічні, методичні прийоми і форми навчального процесу, при допомозі яких реалізуються зв’язки в змісті); по направленню (формування узагальнених вмінь і навичок, комплексне використання знань при рішенні навчальних задач). [15,33,52]
Будь-який випадок зв’язку між предметами повинен мати всі три ознаки і три види міжпредметних зв’язків. Необхідна побудова споріднених ієрархічних структур, які відображають багатосторонній характер міжпредметних зв’язків, які проникають в усі аспекти навчально-виховного процесу.
Проблему класифікації зв’язків розв’язують на основі розкриття їх багатоаспектності. Визначають три типи зв’язків:
o змістовно-інформаційні;
o операційно-діяльнісні;
o організаційно-методичні.
Кожний навчальний предмет – дидактично перероблена система наукових знань, яка вимагає відомості із суміжних наукових областей. Будь-який структурний елемент навчального предмету служить основою міжпредметних контактів в процесі навчання. В змісті кожного навчального предмета, крім спеціальних, закладені елементи методологічних і ідеологічних знань. Міжпредметні зв’язки на основі змісту знань можна віднести до типу змістовно-інформаційних.
Види зв’язків по типу розрізняють:
· по складу наукових знань (фактологічні, понятійні, теоретичні);
· по знаннях про пізнання (філософські, історично-наукові, логічні);
· по знаннях про ціннічні орієнтації (ідеологічні, тобто діалектно-матеріалістичні, ідейно-політичні, політико-економічні, етичні, естетичні, правові).[14,19], [15,31]
Зв’язки в способах навчально-пізнавальної діяльності і вмінь учнів в навчанні різним навчальним предметам представляється правовірним віднести до типу операційно-діяльнісних. Необхідність виділення і здійснення особливого типу операційно-діяльнісних зв’язків обумовлена самою структурою навчального предмету, яка має в собі крім змістовних і процесуальних елементи, які визначають пізнавальну і інші види діяльності учнів в процесі навчання.
Види міжпредметних зв’язків операційно-діяльнісного типу розрізняють по наступним критеріям:
1. за способом практичної діяльності у використанні теоретичних знань – „практичні”, які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних, розрахунково-вимірювальних, розрахункових, експериментальних, образотворчих вмінь;
2. за способом навчально-пізнавальної діяльності в „здобуванні” нових знань – „пізнавальні”, які формують загальнонавчальні узагальнені вміння розумової, творчої, навчальної, організаційно-пізнавальної діяльності;
3. за способом цінічно-орієнтаційної діяльності – „цінічно-орієнтаційні”, необхідні для вироблення вмінь оціночної, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення у формуванні світогляду учня.