Навчання в середніх класах школи орієнтується великою мірою на самостійне вивчення учнями навчених завдань. Ця орієнтація відповідає прагненню до самостійності властивому підлітковому віку. Підлітки люблять розв'язувати задачі проблемного характеру, які вимагають кмітливості. Їм імпонує вимога розв'язати завдання різними способами, самостійно дібрати приклади, писати твори, доповіді. Вони, наприклад, охоче відшукують літературний матеріал до історичних тем, з інтересом ставляться до різних практичних і лабораторних занять. Центральне місце починає займати аналіз змісту матеріалу, його своєрідності та внутрішньої політики. Тому в цьому віці спеціальним завданням для вчителя повинно стати навчання вмінню логічно обробляти матеріал. Від цього залежить не тільки успішність, глибина та міцність знань, але і можливість подальшого розвитку інтелекту та здібностей учнів. Враховуючи цю особливість, необхідно передбачати вправи, направлення на формування вмінь будувати логічно зв'язані висловлення описового, різнорідного, аргументованого характеру. У 7-9 класах загальноосвітніх шкіл змінюється характер і форми навчальної діяльності, зміст засвоюваних знань ускладнюється, вони стають більш узагальненими. Все це і багато іншого потребує від підлітка більш високого рівня організації розумової діяльності. Психологи відмічають, що підлітки вже здатні до більш високого аналітико-синтетичного сприймання предметів та явищ дійсності, вони вчаться самостійно робити глибокі, змістовні висновки та узагальнення, у них формується абстрактне мислення.
На наш погляд для реалізації даних щодо вікових особливостей будуть спеціально організовані вправи для формування вмінь дискутувати, обговорювати, сперечатися з приводу почутого. У підлітковому віці інтенсивно розвивається довільна логічна пам'ять, зростає вміння логічно обробляти матеріал задля навмисного запам'ятовування. До 8 класу прийоми запам'ятовування стають більш усвідомленими, різноманітними, гнучкими (Круглов Б.С., Дубовина И.В., ”Особенности обучения”).
Спираючись на властивості особистості школярів середнього ступеня навчання:
1. Необхідно враховувати об'єм роботи для кожного учня, визначати наближені строки виконання.
2. Слід враховувати сумісність дітей при виконанні якої-небуть спільної діяльності.
3. Бажано уникати нав'язування будь-якої діяльності, хай навіть такої,що здається вчителю цікавою і корисною; повністю виключати наказовий тон.
4. Варто було б давати дітям більше самостійності, довіряти їм (розвиток почуття відповідальності).
5. Необхідно давати відповідну оцінку діяльності учнів, багаторазово обдумати способи і засоби заохочення і покарання щодо конкретного учня; пам'ятати про те, що діти дуже вразливі, гостро переживають невдачі; наперед передбачати можливість невдач, не наражати на них учнів або підготувати учнів до них.
6. Потрібно не забувати, що цей вік найбільш сприятливий для морального виховання.
7. Враховуючи зародження в учнів цієї вікової групи інтересу до зарубіжних подій, використовувати це в позакласній роботі (засідання КІДу на тему “Наші однолітки за кордоном”, мітинги, телемости, дебати, вечір-портрет, вечір-хроніка, стінгазети).
8. Якщо увага підлітків не зосереджена, розсіяна в ході заходу слід використовувати закликаючи до уваги фрази типу: “Дуже цікаво відмітити…”, “Цікавий той факт, що …”, “Прислухайтесь…”.
9. Варто прислуховуватись до думок, інтересів і відносин дітей, використовувати їх в роботі.
10. Необхідно виключати з ужитку різкі судження як про самих дітей, їх вчинки, так і про їх пристрасті. Про те, що їм важливе.
Завдання психологічних особливостей учнів – необхідна передумова успішного виконання вибору відповідних форм позакласної роботи, визначення змісту цих форм, організації та проведення позакласного заходу.
1.2. Принципи та форми позакласної роботи в загальноосвітній школі.
Принципи позакласної роботи з іноземних мов – вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів і форм організації. Вони відповідають цілям та завданням усієї позакласної роботи з іноземних мов в школі та ілюструють суть педагогічної діяльності вчителя – організатора позакласної роботи.
Основними організаційними принципами позакласної роботи з іноземних мов є принципи добровільності та масовості, принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (В.І.Шепелєва).
Принцип добровільності полягає в тому, що учні включаються в позакласну роботу за власним бажанням. Цей принцип має свою особливість: учень, який сам визначив свою участь в тому чи іншому виді позакласної діяльності, бере на себе добровільне зобов'язання продовжувати вивчення іноземних мов, що вимагає від нього додаткових зусиль. Принцип масовості передбачає активну участь в позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів з різним рівнем володіння іноземною мовою. Принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів передбачає врахування в контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів, світогляду, емоційно-почуттєвої сфери та статусу особистості в колективі. Принцип зв'язку позакласної роботи з уроками перш за все полягає в тому, щоб забезпечити єдність практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків. Він також передбачає зв'язок навчальних матеріалів, які використовуються в позакласній роботі, з матеріалом діючих навчально-методичних комплексів з іноземних мов.
Позакласна робота базується на володінні учнями навичками та вміннями, набутими на уроках іноземних мов, тому дуже важливим є те, щоб учні якнайповніше використовували ці навички та вміння під час позакласного заходу. Водночас позакласна робота має позитивно впливати на навчальну діяльність учнів з іноземних мов. Г.І. Мокроусова і Н.Ю.Кузовлєва доповнюють вищесказані принципи принципами комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самодіяльності. Принцип комплектності має забезпечити єдність і взаємозв'язок патріотичного, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання. Позакласна робота з іноземних мов повинна виховувати щирого громадянина, який з повагою ставиться до своєї країни і країни, мову якої він вивчає. Цей громадянин має бути чесним, порядним, розуміти людей, з якими спілкується, поважати і допомагати їм. На позакласних заходах необхідно прищеплювати любов до прекрасного, розвивати здібності виконувати пісні, слухати і розуміти музику, вчити учнів гарно оформляти альбоми, стінгазети, виготовляти костюми і різний реквізит до вистав.
Принцип захопленості пов'язаний з вибором конкретних цікавих прийомів, які сприяють ефективному досягненню поставлених завдань, а таккож зі змістом навчальних матеріалів, який має бути новим, незвичайним, захоплюючим, здебільшого країнознавчого характеру.
Принцип розвитку ініціативи та самодіяльності передбачає стимулювання й розвиток у школярів самодіяльності та ініціативи в роботі. Саме в позакласній роботі вчитель має надати учням можливість самостійно використати свої знання і вміння, залучити робити їх все, що стосується підготовки та проведення позакласного заходу, вміло і непомітно керуючи цим процесом. Самодіяльність – це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування. Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості.
Форми позакласної виховної роботи з іноземної мови.
В методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові. В основу такого розподілу покладена ознака кількісного охоплення учасників. Підкреслюючи нечіткість поняття “масовості”, В.І. Шепелєва пропонує розрізняти форми позакласної роботи з іноземних мов за організаційно-структурною ознакою. Відповідно вона відносить групові форми до організаційно-структурних форм, а індивідуальні та масові – до не структурних.
Індивідуальна позакласна робота проводиться з окремими учнями, які готують повідомлення і доповіді про країну, мова якої вивчається, про знаменні дати та події, видатних людей, розучують вірші, уривки з літературних творів іноземною мовою, виготовляють наочні посібники, оформляють стінгазети, альбоми, стенди і т.п. Індивідуальна робота може проводитися постійно або епізодично.
Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: розмовні, вокальні, драматичні, перекладів, філателістів, позакласного читання тощо. Деякі методисти рекомендують організовувати для учнів усіх класів розмовні та хорові гуртки, для учнів старших класів – літературно-перекладацькі та країнознавчі. Позитивно зарекомендували себе комбіновані гуртки, де поєднуються різні види діяльності, наприклад. Розучування пісень і підготовка інсценівок, позакласне читання і переклад діафільмів з подальшим обговоренням переглянутого. Заняття в гуртках, як правило, проводяться регулярно.
Масові: форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять такі заходи як вечори художньої самодіяльності, фестивалі конкурси, карнавали. Тематичні вечори і ранки тощо. Ці заходи проводяться епізодично.
У педагогічній літературі є поняття “об'єднуючі форми позакласної форми” (Т.М. Камчиць, З.О. Кейліна). До об'єднуючих форм відносять дитячі та юнацькі клуби за інтересами, шкільні музеї, бібліотеки, кінотеатри та клуби веселих і кмітливих. Клуби є ефективною формою позакласної роботи з іноземних мов, тому що вони об'єднують учнів різного віку і різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах. Клуби мають свої назви, емблеми, положення і статути. Особливою популярністю серед школярів стають користуватися клуби веселих і кмітливих (КВК), якіпередбачають проведення цікавих конкурсів, виконання пісень, віршів, розгадування загадок, кросвордів, ребусів із зоровою опорою у вигляді плакатів, картин, діафільмів. Кожна команда, яка бере участь у КВК, має свій девіз, емблему, пісню та форму. Як “домашнє завдання” учасники клубу готують інсценівку за творами відомих зарубіжних письменників та драматургів.