Таким чином, корінні зміни в соціально-економічному і духовному розвитку українського суспільства на сучасному етапі, ускладнення задач національного виховання в період перебудови обумовили підвищення вимог до вчителя і його підготовці.
Удосконалювання професійної підготовки педагогічних кадрів виступає як засіб і ціль соціально-економічного і духовного прогресу суспільства.
2. Організація та здійснення дидактичного процесу на ІПФ в контексті сучасних педагогічних технологій
2.1 Розвиток навчання як важлива умова інтенсифікації дидактичного процесу у вищій школі (проблемне навчання)
Освіта... Якою воно повинна стати, для того щоб повною мірою виправдати надії покладені на нього і кожну окрему людину, суспільством і державою? Які кроки потрібно почати, щоб усі ці надії – або, принаймні, більшість з них – виправдалися?
З останнім питанням сьогодні доводиться зіштовхуватися особливо часто. Точно так само, як із серією звинувачень на адресу вищої школи, що стосуються витрат прийнятих норм функціонування системи освіти, адміністративно-бюрократичних методів керівництва вищими навчальними закладами, навіть відомою професійною некомпетентністю органів, що здійснюють це керівництво.
Навчання складається, як відомо, з чотирьох складових:
1) навчальної інформації, тобто змісту утворення;
2) викладання, тобто діяльності навчальних;
3) навчання, тобто діяльності тих, яких навчають;
4) матеріальних засобів передачі навчальної інформації і контролю результатів навчання.
Перша складова відповідає на запитання що вчити?, три інших — як вчити?
Особлива увага насамперед на першу складову. Вона складається зі знань про навколишній світ, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності і спрямованого відношення до дійсності. Але обсяг наших знань про навколишній світ постійно росте і, що істотно, росте темпами, що збільшуються.
Для того щоб у сучасних умовах передавати тим, якого навчають, усі необхідного знання про світ, є два шляхи: а) збільшувати тривалість навчання; б) інтенсифікувати навчання.
Цілком очевидно, що перший шлях неприйнятний. Це справедливо хоча б тому, що рано чи пізно він приведе у безвихідь. Частково на це ми звертали увагу в пункті 1.1. Отже, залишається тільки другий шлях — інтенсифікація процесу навчання, що припускає реалізацію принципу: у менший термін — більше знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності.
Незважаючи на деякі розходження точок зору фахівців у зазначених галузях, є визначена погодженість у відношенні факторів, розглянутих у якості вирішальних для успішного оволодіння новими знаннями й уміннями. Правильний облік цих факторів підвищує ефективність навчання. Ігнорування їх чи неправильне використання, навпаки, гальмує чи навчання знижує його ефективність.
Задача інтенсифікації навчального процесу може бути вирішена в сучасних умовах тільки за рахунок активного використання продуктивних методів навчання.
Необхідно мати на увазі, що зазначений вище розподіл методів навчання досить відносний: на практиці перераховані методи звичайно реалізуються в різних сполученнях один з одним, а іноді навіть і паралельно.
Справді, адже без використання пояснювально-ілюстративного методу не може початися навчання принципово нове для того, кого навчають. Без застосування репродуктивного методу не можуть бути набуті навички й уміння. Навіть тоді, коли знайомий спосіб дії включений у рішення творчої задачі, його здійснення являє собою репродукцію усередині дослідницького методу. Але не можна представити сучасне навчання без використання елементів евристики (частково-пошукової діяльності) і елементів наукового дослідження.
Прикладом комплексного використання зазначених вище методів навчання служить проблемний підхід до процесу "викладання – навчання". При такому підході відбувається як засвоєння готової інформації, так і одержання нових знань за рахунок застосування елементів творчої діяльності при рішенні протиріч, створюваних (чи виникаючих) у проблемних ситуаціях.
Нарешті, до числа прийомів навчання відносяться: робота з підручниками, вивчення першоджерел, доказу, диспути, рішення задач, виконання лабораторних експериментів і т.д.
Запорукою успіху в активізації навчання є така організація навчання, при якій форми, засоби, методи і прийоми постійно чергуються, переміняючи один одного, причому перевага віддається нетрадиційним компонентам.
Стадію "Розуміння" можна вважати кульмінацією уніфікованої моделі процесу навчання. Це найбільш уразлива, сама тендітна стадія моделі. Адже вона безпосередньо зв'язана з мозковою діяльністю тих, кого навчають, і менш всього підвладна впливу ззовні.
Говорячи про стадію "Контроль і оцінка", варто пам'ятати, що чітка постановка обліку успішності студентів є однією з обов'язкових умов стимулювання пізнавальної активності студентів. Особливо зростає значимість цієї стадії, коли число лекційних занять скорочується і збільшується частка самостійної діяльності студентів по отриманню нових знань, умінь і навичок.
Стадія "Повторення" призначена для закріплення отриманих знань і умінь, доведення їх до рівня навичок і досвіду творчої діяльності. Цій же меті, але на більш високому рівні, служить стадія "Узагальнення". Ретроспективний аналіз, використання аналогій, робота з опорними конспектами – от деякі зі шляхів активізації навчання на цих двох стадіях.
2.2 У пошуку оптимальної (уніфікованої) дидактичної моделі
Варіанти уніфікованих моделей взаємодії основних складових процесу навчання запропоновані в роботах деяких фахівців. Модель складається із шести основних стадій (фаз) придбання знань, умінь, навичок і досвіду творчої діяльності. До числа цих стадій відносяться; мотивація, організація, розуміння, контроль і оцінка, повторення, узагальнення. Сьомий компонент моделі — порція навчального матеріалу, що підлягає вивченню. Це може бути поняття, дія, явище і т.п.
Модель припускає, що прогрес, що досягається при навчанні, забезпечується проходженням через усі стадії, що мають тимчасові і функціональні рамки, однак узяті разом вони утворять динамічне ціле. Істотно; що при навчанні всі стадії реалізуються у визначеній послідовності. Істотно також і те, що цей процес циклічний.
У моделі можна виділити цикли, що включають усі шість стадій, і цикли, що включають меншу кількість стадій. Повторення циклів містить переробку інформації на різних рівнях і з різних точок зору, нагадуючи рух по спіралі, що має великі і малі кільця. Сукупність стадій, включених у процес "викладання — навчання", можна порівняти також зі стрічкою Мебіуса, що не має ні початку, ні кінця.
Почнемо розгляд моделі зі стадії "Мотивація" (від фр. motif — спонукальна причина).
На успішність навчання великий вплив роблять інтереси, мотиви, ціннісні установки і потреби індивіда, його навички по переробці інформації, отримані раніше знання, уміння, навички, а також загальноосвітній рівень. Той, кого навчають, повинен мати бажання чи учитися усвідомлювати необхідність цього. Навчальний процес по своїй природі цілеспрямований, хоча і не виключає елементів випадковості.
Розуміння цілей і очікуваних результатів у значній мірі полегшує сприйняття нової навчальної інформації. Усвідомлення цього тим, кого навчають, і веде до однієї зі стадій пізнавального процесу, що називається мотивацією.
"Мотивація", "мотиви", "емоції", "прагнення" – усі ці терміни мають у своїй основі те саме значення. Будь-які зміни в зовнішній і внутрішній ситуації індивіда народжують конфлікт (протиріччя) між тим, що було, і тим, що є. Коли цей конфлікт у наявності, індивід прагне зайняти стан динамічної рівноваги, відновити баланс тим часом, що він сприймає, цінує те, що він знає, робить.
Мислення того, кого навчають, мотивовано, якщо він випробовує протиріччя типу:
а) що йому необхідно, і тим, що він може одержати;
б) що він уже робив, і тим, що він може зробити;
в) що він собою представляє, і тим, ким він може стати;
г) що собою представляють інші, що вони зробили, і тим, ким вони могли б стати і що могли б зробити;
д) що він думає з приводу обговорюваної порції навчального матеріалу, і тим, що думають з цього приводу його колеги.
До числа форм навчання відносяться: лекції, практичні, лабораторні, семінарські заняття, курсове і дипломне проектування, консультації, самостійна робота і т.п. В даний час однієї з основних форм навчання вважається самостійна робота.
До числа засобів навчання відносяться підручники, навчальні й учбово-наочні посібники, лабораторне устаткування, технічні засоби пред'явлення інформації і контролю знань, засобу обчислювальної техніки, автоматизовані навчальні системи.
Розрізняють чотири основних методи навчання:
1) пояснювально-ілюстративний,
2) репродуктивний,
3) частково-пошуковий,
4) дослідницький.
Ці методи відповідають чотирьом рівням пізнавальної діяльності людини:
1) дізнаванню об'єктів, властивостей, процесів досліджуваної області, явищ дійсності;
2) відтворенню інформації, операцій і дій;
3) продуктивної діяльності по раніше засвоєному алгоритмі на обмеженій безлічі об'єктів;
4) продуктивної творчої діяльності по самостійно конструйованих алгоритмах на будь-якій безлічі об'єктів.
Перші два зазначених методи непродуктивні. Це означає, що їхнє застосування не дозволяє тим, кого навчають, здобувати нові (точніше, суб'єктивно нові) знання. Два останніх методи можна розглядати як продуктивні. При їхньому використанні той, якого навчають, здобуває (у процесі визначеної творчої діяльності) суб'єктивно нові знання.